Джерела вивчення біографії можуть бути:

• Написане самим письменником, біографія якого вивчається: автобіографія, щоденник: записники; епістолярій; автобіографічні мотиви у творчості.

• Написане його сучасниками: спогади; листи; присвяти; літературно-критичні статті; ювілейні та прощальні промови. Особливо цікавим с написане письменником про письменника-сучасника, колеги по перу краще ніж будь-хто розуміють і відчувають одне одного (М.Коцюбинський про І.Франка, Леся Українка про О. Кобилянську).

• Написане науковцями: біографії; огляди творчості (літературні портрети).

• Написане письменниками: біографічні художні епос, драма, ліроепос, лірика, есе ("Шрами на скалі" Р.Іваничука, "Іду до тебе" І. Драча. "Шевченко" Є.ІІлужника, "Тричі мені являлася любов" Р.Горака).

Музейні матеріали: родинні реліквії, особисті речі, рукописи, першодруки, фото, портрети пензля художника та інше. Історичні документи: протоколи допитів, постанови про арешт, тексти вироків, протести видатних людей проти несправедливих переслідувані, українських письменників. Документи про нагородження письменників-воїнів бойовими орденами та медалями. Учителеві слід використовувати й документи офіційної влади, і свідчення. що суперечили режиму в країні.

Методи та прийоми вивчення життєвого та творчого шляху.

Викладання життєпису письменника - іспит для словесника, вчитель має можливість виявити всі свої здібності, захопити учнів, повести за собою в роздумах і почуттях. Хороші вчителі найбільше люблять ці уроки і ніколи не віддадуть життєпис письменника кінопроектору, сторінці підручника чи діафільму - вчитель передусім скаже своє слово, поділиться з учнями своїм баченням славетної постаті, розповідатиме залюблено, як про близьку йому, добре знану людину і водночас як про велета духу і національного культурного діяча. Форма проведення уроків-біографій різноманітна: урок-лекція, самостійні доповіді учнів, робота з підручником, заочні екскурсії, уроки-концерти, уроки-панорами.

О.Демчук наводить приклади таких нестандартних уроків, присвячених вивченню біографії письменника:

1. лекція-дослідження;

2. урок-семінар;

3. урок-інсталяція;

4. комбінована лекція (мистецтво і психологія);

5. інтегрований урок – психологічний портрет;

6. лекція-огляд;

7. лекція-коментар;

8. компаративний урок;

9. лекція-літературознавче дослідження;

10. урок-політичний діалог;

11. комбінований урок;

12. спарений інтегрований урок;

13. колективна лекція;

14. урок-інтерв’ю [3, 3].

Слово вчителя втілюється у методи, важливим серед яких є монологічна розповідь з широкою постановкою завдань, що активізують мислення учнів. Взагалі, однією з чільних проблем є активізація мислення та уваги учнів і головне завдання вчителя – подати матеріал так, щоб його слухали з захопленням і високим показником запам’ятовування.

Людина, її характер, як відомо, розкривається найперше в діяльності, на "гребені життєвих хвиль". Щоб яскраво змалювати особу письменника, слід із сотень фактів обрати сім-вісім найхарактерніших, найтиповіших.

У розповіді про письменника обов'язково має бути кульмінаційний момент, який відповідатиме кульмінації в його житті. У Тараса Шевченка це перша подорож в Україну або перебування в казематі, у Івана Франка — арешт і конвоювання по етапу до Нагуєвичів або творчий процес в паралізованому стані.

Особливу увагу потрібно звернути увагу на якість мовлення (саме застосування ораторських прийомів, вільна, щира розповідь здатна привернути увагу учнів). Але і розповідь потрібно переривати цитатами, добираючи для цитування текст настільки вражаючий, образний, проникливий, що його не можна переказати без втрат сенсу й стилю. Це може бути цитата з твору, щоденника чи листа письменника, може бути влучна його характеристика, дана сучасником, науковцем, іншим письменником, часто це вірш про нього. Вчитель збирає вірші, написані поетами про поетів, взагалі про художників слова. Вірш треба читати напам'ять, можна відкрити ним урок.

Іноді як матеріал доцільно використовувати (особливо у сильному класі) наукові статті, перед- та післямови до творів, в яких потрібний матеріал викладений лаконічно, без другорядних деталей.

Прийом самостійною учнівського дослідження доцільно застосовувати саме при вивченні біографії. Дуже важливо, щоб учень не просто прослухав (хай і найуважніше) розповідь про життєпис поета, прозаїка, драматурга, а ще й сам узяв активну участь у процесі пізнання певної особистості.

З метою вивчення життєпису письменника учні можуть виконувати такі завдання:

• підготувати співдоповідь про період з життя;

• заповнити хронологічну таблицю (не перевантажувати її датами і другорядними подіями, написані письменником) ;

• відповісти на питання, що вимагає розуміння життєвого шляху й особистості митця; написати біографічний етюд;

• написати біографічне есе;

• провести бібліографічне дослідження: зробити список літератури — твори письменника і твори про нього у бібліотеці (школи, району);

• інсценувати сторінку з життя митця, створити за нею сценарій-монтаж;

• виступити з повідомленням про зміст телепередачі;

• виступити з рефератом-літпортретом;

• виготовити і пояснити карту життя письменника;

• продемонструвати і прокоментувати діафільм.

Варто окремо звернути увагу на додаткові засоби, здатні "освіжити" вивчення біографії, зробити його незвичайним. О.Демчук пропонує застосовувати такі засоби і прийоми:

1. прослуховування музичних композицій (напр. медитативна музика – при вивченні життєпису Григорія Сковороди);

2. проведення зв’язку з сучасними реаліями (заповіді П.Іванова і життя Г.С.Сковороди);

3. активна демонстрація фотографій. Вчителі здебільшого користуються портретами, що не створюють враження живої людини. Проте до наших днів дійшли численні фото митців ХІХ ст, серед яких Т.Шевченко (радимо звернути увагу, наскільки розумний та іронічний погляд живого Кобзаря відрізняється від погляду на портретах),

4. літературні карти, як України певного часу, так і місць, пов’язаних з творчістю певного письменника

5. Під час вивчення біографії важливим є застосування активних та інтерактивних методів навчання, покликаних активізувати учнів, підвищити ефективність сприймання (загальновідомим є факт, що інтерактивні методи мають на порядок вищу ефективність, ніж пасивні). Цікавими для учнів будуть популярні зараз рольові ігри, прес-конференції з "присутніми письменниками", що розповідатимуть про своє життя.

27."Слово о полку Ігоревім"

Та й справді, на слов'янськи землі з покон віку нападали половці, татари, монголи, поляки та інші. А князі, потім гетьмани, захищали зі своїми військами землю та її народ.

Одним з таких походів був похід Ігоря на половців у 1185 році. Битва між кочовими народами відбувалася на річці Каялі. Протягом трьох страшних днів лилась кров на Руській землі, жваво дружина Ігоря захищала Русь. Але, на превеликий жаль, похід закінчився поразкою. Ігоря, а також багато воїнів забрали у полон. Чимало жінок у цей день стало вдовами, діти - сиротами. Настав фатальний кінець. Та згодом Ігор та інші русичі за допомогою Овлура втекли з неволі. Нелегкий шлях вони пройшли, щоб дістатися до Новгорода-Сіверського.

Такий сумний зміст розповіді літописця, але історична основа "Слова о полку Ігоревім" значно ширша. Він описав тільки один епізод тривалої боротьби. Проте ці походи повторювалися один за одним, та ще за таких несприятливих умов - під час постійних війн руських князів один з одним. Егоїстичні змагання князів за землю призводили Київську Русь до жахливої руїни: пограбування міст, спалення сіл, навіть вбивств ближніх родичів. З князівських міжусобиць скористалися половці. Починаючи з 1061 року до середини ХІІІ ст. вони постійно нападають на села, грабують людей, вбивають дітей, беруть у полон наших жінок та мужів. Щоб якось забезпечити спокій зі сторони половців, князі видавали своїх дочок або синів за половецьких дітей, утворюючи родинні зв'язки.

Так, у 1185 році великий київський князь Святослав за допомогою ще кількох князів переміг половців, узявши хана Хоб'яка у полон. Дізнавшись про це, князь Новгорода-Сіверського Ігор вирішив завоювати і собі славу, пішовши на половців. Спочатку йому це вдалося. Та другий похід став для Ігоря невдалим, завершився поразкою русичів у боротьбі на р. Хаялі. Тобто ця поема "Слово о полку Ігоревім" - історична хронологія, де виступають патріотичні образи захисників рідної землі.

Одним з перших таких захисників виступає Ігор - руський князь, який любить свою батьківщину, готовий віддати життя заради неї. Ігор Святославич чесний, гордий і відважний. Одним словом, лицар, що зневажає смерть. Свою мужність та рішучість він не раз засвідчує в бою, а також нехтування лиховісними віщуваннями природи, як затемнення сонця:

Цю його військову хоробрість відзначають також Всеволод і Святослав, називаючи його сміливим соколом.

Ігор - це вольова натура. Він один зміг повернути відступаюче військо на допомогу Всеволодові. Ігор поважає і свою дружину і хоче бути з нею в дружніх стосунках:

За його мужній характер, його властивості він до всіх викликає симпатію. Але все ж таки Ігоря засуджують за його самовпевненість, необачність, за надміру запальний характер. За свою поспішність він отримав від долі покарання трагедія українського народу тому, що поразка на р. Каялі. Цим він відкрив ворота на Руську землю. А також Ігор потрапив у полон. Але у неволі

Князь Ігор докладно продумує план втечі, щоб якось спокутувати вину перед своїм краєм. За допомогою Овлура йому вдається втекти з полону. Ігорю допомагає навіть природа:

Тяжкий був шлях втечі, але Ігор його подолав. І висловилися про Ігоря так:

У поемі "Слово о полку Ігоревім" Святослав виступає грізним київським князем, про якого говорять і поляки, і німці, і венеційці та ін. Автор виражає свою захопленість від великого полководця, перебільшуючи у поемі, називаючи його "Даждьбожим внуком". Він зображений піклувальником долі своєї землі, свого народу, спустошення Русі через міжусобні війни князів відгукуються у його серці болем. Святослав - видатний державний діяч, благородний патріот своєї Батьківщини. Картаючи Ігоря і Всеволода за свавілля, яке вони причинили землі Руській:

він все одно закликав князів об'єднатися і помститися за Ігоря:

Цим він хоче зміцнити Київську Русь, об'єднавши князів, знищивши міжусобні бої, зробити державу могутньою, славною і незламною духом. Святослав був не лише об'єднувачем князів, а й хоробрим воїном. Його запам'ятали також як і захисника, мужнього завойовника половецьких земель.

Єдиним жіночим образом у поемі був образ Ярославни, дружини князя Ігоря. На фоні тодішніх подій, тих битв, мужніх воїнів ця ніжна жінка виділяється дуже виразно. Її лірична та моральна краса роблять цей образ неповторним, незабутнім.

Ми її бачимо як віддану дружину. Дізнавшись про полон свого чоловіка, Ярославна ладна полетіти на край світу до свого коханого:

Коли не спить тільки сторожа, вона виходить на путивльський вал і, плачучи, у великій тузі докоряє вітрові:

Ридаючи в самоті, Ярославна шле своє скорботне прохання і до сонця, щоб те не мучило своїми променями її ладо. Ярославна у невтішному горі клопочеться не тільки про Ігоря, а й про муки воїнів:

Ярославна не лише вірна дружина, а й справжня жінка-патріотка, віддана своїй Батьківщині. Вона виступає заступницею всіх руських жінок. Ярославна покірна громадянка перед своїм народом. Вона княгиня-заступниця воїнів Київської Русі. Своєю людяністю і силою почуттів, красою вірності в коханні возвеличують її не тільки перед нашими очима. Саме через це нею захоплювалися письменники. Про неї складали вірші - "Плач Ярославни" Тарас Шевченко, поезії, згадували в багатьох поемах. Образ Ярославни став для нас символом вірності в коханні, відданості Батьківщині і дійної патріотки свого народу.

Дійсно, поема "Слово о полку Ігоревім" - видатна хронологічна пам'ятка давньоруської літератури. Її події закликали о зміцнення духу українського народу, викликали патріотичні почуття, що допомагало захищати кордони своєї Вітчизни. Образи патріотичних героїв дають нам змогу навчитись захисту України і дружелюбності між собою. Ця поема закликає не тільки до захисту кордонів, але й до кращого ставлення людей один до одного, до взаєморозуміння один одного.