Історія держави і права України - В.М. Іванов (2013)

Інтенсивний експорт зерна, риби, худоби, рабів сприяв формуванню прошарку багатих людей, які займалися торгівлею й работоргівлею.

Найбільшими купцями вважалися сам цар і його посадовці, в тому числі й воєначальники. Рабовласницько-купецька знать відігравала вирішальну роль у житті Боспорського царства.

Вільні люди, общинники за користування землею, яка вважалася власністю царя, значну частину врожаю віддавали державі. На них покладалося виконання повинностей на користь держави, в тому числі й несення військової служби.

Основною продуктивною силою були раби. Їхня праця використовувалась на різних промислах, у будівництві, ремісництві,

виноробстві, домашньому господарстві. У землеробстві, крім рабської,

використовувалася праця вільних селян-общинників. Вони були основними платниками натуральних податків і несли тягар повинностей як на користь держави, так і місцевої аристократії.

Державний устрій. Боспорське царство сформувалося як союз грецьких полісів, кожний з яких зберігав певну частку самостійності. На чолі держави стояв цар – монарх згаданих племен і архонт грецьких міст. Архонти видавали закони для всього об‘єднання античних полісів, хоча кожен із них як незалежне місто-держава мав власне право. Отже, щонайменше, до ІІІ ст.

до н. е. тут зберігалася антична форма правління. Поступова ліквідація залишків автономії й самоврядування сприяла переродженню Боспорської держави у монархію. За своєю формою Боспор нагадував греко-варварські монархії елліністичного часу.

Державно-політичний устрій у Боспорському царстві римського періоду лишився майже таким, як і за правління Спартокідів. Залежність від Риму передбачала сплату імперії данини («форос»), комплектування допоміжних військ тощо.

Проте цар Боспору вважався одноосібним правителем, розпоряджався всіма її матеріальними та людськими ресурсами. У руках царя зосереджувалась вища законодавча, виконавча й судова влада і, навіть,

41

жрецькі функції. При вступі на престол боспорський цар затверджувався римським імператором, від якого одержував регалії своєї влади – курульне крісло, скіпетр та ін.

Функції центрального управління здійснювало найближче оточення царя.

Монарх призначав із числа вищої придворної знаті усякого роду управителів. Центральний апарат управління становили: міністр палацу,

особистий секретар, начальник фінансів, охоронці царських скарбів, казни,

керуючий справами релігійних культів, спальник та ін. Для зв‘язку із сусідніми племенами й державами при дворі утримувалися перекладачі.

У місцевому управлінні спочатку зберігалося полісне самоврядування у вигляді народних зборів, ради, виборних посад. Але з часом традиції демократичного ладу, притаманні грецьким полісам, поступово зникли.

Певна автономія була у місцевих племен, що визнали владу боспорського царя. У них залишалися власні царки, або вожді, зберігалися племінний устрій, спосіб життя, родовий побут, звичаї, але вони зобов‘язані були сплачувати данину боспорським правителям.

У перших століттях нашої ери за римських часів держава поділялася на округи, управління якими доручалося царським намісникам. Органи місцевого самоврядування ліквідовуються.

Право. Збереглося мало відомостей про боспорське право. Його

джерелами були: законодавча діяльність царів Боспору, право грецьких міст-держав, звичаї місцевих племен, норми римського права. Право захищало інтереси рабовласників. Воно регулювало майнові відносини,

насамперед державної та приватної власності на землю, рабів, худобу,

рухоме майно. Здебільшого власниками земель були боспорська знать і місцева аристократія. Землі належали також і храмам. Усі землевласники могли користуватися землею, виконуючи певні службові обов‘язки та повинності на користь царя, який вважався верховним власником усіх земель. Товарне виробництво, жвава внутрішня й зовнішня торгівля стимулювали розвиток зобов’язального права, договірних відносин: купівлі-

продажу, позики, дарування та ін.

42

У кримінальному праві найтяжчими злочинами вважалися повстання,

змова та замах на життя царя, державна зрада тощо. Каралися й злочини проти особи, власності. Серед видів покарання застосовувалися: смертна кара, конфіскація майна, штрафи. До нас дійшло небагато свідчень про судочинство в Боспорському царстві. Вірогідно, що суд творили цар із своїми наближеними, які зналися у судових справах, та місцеві правителі.

Існувала посада судового виконавця.

** *

Упершому тисячолітті до нашої ери людство на території України розвивалося дуже нерівномірно. Тут сходилися різні племена й народи.

Тому й перші державні утворення, що виникли на українських землях,

формувалися в різні часи по-різному. Так, скіфська держава характеризувалася неподільною єдністю влади та її ж верховною власністю на землю, природні та людські ресурси. На вузькій смузі Чорноморського узбережжя греки-колоністи розвинули полісну цивілізацію, яка поєднувала державну владу й приватну власність, що сприяло демократії вільних громадян.

Виникали й розвивалися економічні та політичні зв‘язки між Скіфською державою, грецькими містами-державами, Боспорським царством і землеробами українського Полісся та Лісостепу. Скіфи-орачі, яких вважають пращурами сучасних українців, становили значну частину населення Скіфської держави. Передові для тих часів грецькі й римські політичні та правові інститути, соціально-економічні й культурні надбання впливали на розвиток ранньослов‘янського населення Середнього Подніпров‘я.

Завдання для самостійної роботи

1.Спираючись на знання, отримані з курсу історії України,

проаналізуйте процес формування, розвитку та причини занепаду

43

Скіфської держави. Знайдіть у джерелах, що додаються до даної

теми, дані про розселення скіфів.

2.Охарактеризуйте суспільство Скіфії, звернувши увагу при цьому на причини його соціального розшарування. Наведіть аргументи на підтвердження різкого контрасту між знатними і простими людьми у Скіфський державі. Дайте характеристику складу та правовому становищу панівної верхівки скіфського суспільства. З'ясуйте яка верства населення Скіфії була найчисленнішою. Охарактеризуйте правове становище вільних общинників. Розкрийте джерела

рабства та становище рабів у скіфському суспільстві. Поясніть,

чому раби, кількість яких у скіфів була значною, не мали вирішальної ролі у виробництві.

3.Використовуючи знання, отримані з курсу теорії держави і права,

дайте характеристику державному ладу Скіфії. Поясніть, яка це була держава за формою правління, формою територіального устрою, політичним режимом. Складіть схему центральних органів влади й управління та розкрийте їх повноваження. З'ясуйте, який воєнно-демократичний орган існував у скіфському суспільстві за часів Геродота та які питання належали до його компетенції.

4.Назвіть та розкрийте основні джерела права Скіфії. Які відносини врегульвували норми скіфського права? Охарактеризуйте процес розвитку правового регулювання у скіфів відносин власності,

виконання зобов‘язань, сплати данини. Розкрийте засади розвитку родинного та спадкового права. Охарактеризуйте стан розвитку кримінального права. Які види злочинів можна виокремити та які покарання застосовувалися у скіфів. Випишіть у зошит окремо риси кримінального права скіфів, які носили характер приватної розправи та риси, що набували публічно-правового значення.

5.Пригадайте причини грецької колонізації Північного Причорномор'я. Знайдіть у джерелах, що додаються, дані про грецькі колонії на узбережжі Чорного моря. Розкрийте процес

44

заснування, соціально-економічного та культурного розвитку античних полісів на території сучасної України та встановіть характер їхніх зв'язків із метрополією. З'ясуйте причини занепаду античних міст-держав Північного Причорномор'я.

6.Поясніть причини соціально-класового розшарування суспільства полісів Північного Причорномор'я та охарактеризуйте правове становище суспільних верств міст-держав. Використовуючи знання з курсу Історії держави і права зарубіжних країн, здійсніть порівняльний аналіз суспільно-політичного устрою полісів Північного Причорномор'я та Аттіки.

7.Дайте загальну характеристику державного ладу античних полісів Північного Причорномор'я. З'ясуйте, в чому полягає принципова відмінність їхнього державного устрою від Скіфії? Розкрийте порядок формування та повноваження органів влади й управління,

посадових осіб, порядок створення та юрисдикцію судових органів міст-держав.

8.Розкрийте основні засади та охарактеризуйте джерельну базу правової системи полісів Північного Причорномор'я. Дайте власне пояснення, які фактори спричинили значний розвиток правової регламентації соціально-економічних відносин та суспільно-

політичного життя в полісах Причорномор'я.

9.Проаналізуйте правові норми, що містяться у тексті громадянської

присяги херсонеситів, яка подається у джерелах до теми.

10.Охарактеризуйте зміст та процедури цивільно-правового регулювання, зокрема, права власності, зобов'язального,

спадкового та шлюбно-сімейного права. З'ясуйте, які види злочинів вирізнялися в полісах та які види покарання за них застосовувалися.

11.Здійсніть аналіз процесу формування, розвитку та причин занепаду Боспорської держави. Зверніть при цьому увагу на процес її перетворення в царство.

45

12.Дайте загальну характеристику суспільного ладу Боспорського царства. З'ясуйте особливості формування пануючої верхівки, її склад та правовий стан. Охарактеризуйте соціально-правовове становище вільних людей та рабів.

13.Зробіть порівняльний аналіз державного устрою Боспору як союзу античних полісів та Боспорського царства. Розкрийте структуру та функції органів центральної влади й управління. З'ясуйте, як здійснювалося управління територіями.

14.Назвіть та охарактеризуйте джерела боспорського права. Які інтереси воно захищало? Розкрийте характерні риси правового регулювання відносин власності, спадкування, родинних відносин.

Поясніть, які фактори стимулювали розвиток зобов'язального права, договірних відносин та охарактеризуйте правове регулювання зобов'язальних відносин. Розкрийте характерні риси кримінального права. Охарактеризуйте основні види злочинів та систему покарань. З'ясуйте, як здійснювалося судочинство в Боспорський державі.

ПЕРШОДЖЕРЕЛА Геродот про розселення скіфів

Ці племена живуть по річці Іпаніду на захід від Борисфену; а якщо переїхати через Борисфен з боку моря, то спершу буде Полісся, а від нього вгору живуть скіфи-хлібороби, яких. елліни, що живуть на річці Іпаніду,

називають борисфенітами, а самих себе ці елліни звуть ольвіополітами . Ці скіфи-хлібороби на схід займають простір на три дні дороги аж до річки, що має назву Пантікапу, а на північ.—.простір на одинадцять днів плавби в гору по Борисфену. Над ними вже на широкий простір розкинулась пустиня; за пустинею живуть андрофаги (людоїди), особливе плем'я, зовсім

Текст подано за: Хрестоматія з історії Української РСР. – К., 1959. – Т.1. – С. 9.

46

не скіфське. Вище них лежить уже справжня пустиня, і там не живе,

наскільки нам відомо, жоден народ.

На схід від цих скіфів-хліборобів, за річкою Пантікапом, живуть уже скіфи-кочівники, які нічого не сіють і не орють; вся ця країна позбавлена дерев, за винятком Полісся. Ці кочівники на схід займають обшир на чотирнадцять днів дороги, який-простягається до річки Герри.

По той бік Герри знаходяться так звані царські володіння і живуть найкращі й найчисленнііші скіфи, які вважають інших скіфів своїми рабами.

Повідомлення Страбона про грецькі колонії на узбережжі Чорного моря

Це місто (Херсонес) раніше користувалося автономією, але потім,

спустошуване варварами, примушене було взяти собі в покровителі Мітрідата Євітатора.

Пантікапей являє собою горб, на схід від нього знаходиться гавань і доки приблизно для 30 кораблів, є також акрополь; заснований він мілітянами. Довгий час це місто і всі сусідні поселення навколо гирла Меотіди по обидва боки його були під одноосібною владою правителів з дому Левкона, Сатіра і Парісада, аж до того Парісада, що добровільно передав владу Мітрідатові...

Великий Херсонес і виглядом, і розміром подібний до Пелопоннесу;

ним володіють боспорські владарі після того, як він увесь дуже постраждав від безперевних війн.

Громадянська присяга херсонеситів

Клянуся Зевсом, Геєю, Геліосом, Дівою [богиня], богами й богинями олімпійськими, героями, що володіють містом, територією та укріпленими

Текст подано за: Хрестоматія з історії Української РСР. – К., 1959. – Т.1. – С.15.

Текст подано за: Давня історія України: Навч. посібник: У 2-х кн. / Толочко П. П. (керівн. кол.), Козак Д. Н., Крижицький С. Д. та ін. –К., 1994. –Кн. 1. – С. 183-184.

47

пунктами херсонесців.

Я буду однодумним щодо порятунку і свободи держави та громадян і не зраджу Херсонеса, Керкінітіди, Калос Лімена та інших укріплених пунктів і з решти території, якою херсонесці управляють чи управляли,

нічого нікому не зраджу, ні елліну, ні варвару, але оберігатиму все це для херсонеського народу.

Яне звалюватиму демократичного ладу й не дозволю цього тому, хто зраджує і звалює, й не потаю цього, але доведу до відома державних службових осіб.

Ябуду ворогом тому, хто замишляє і зраджує чи відторгає Херсонес,

або Керкінітіду, або Калос Лімен, або укріплені пункти й територію херсонесців.

Я служитиму народові й радитиму йому найкраще й найсправедливіше для держави і громадян.

Я оберігатиму для народу састер (значення цього терміна не з'ясоване;

можливо, це найменування однієї із святинь херсонесців) і не розголошуватиму нічого з потаємного ні елліну, ні варвару, що може зашкодити державі.

Яне даватиму або прийматиму дарів на шкоду державі і громадянам.

Яне замишлятиму ніякої несправедливої справи проти будь-кого з громадян, що не відпали, і не дозволю цього й не потаю, але доведу до відома й на суді подам голос за законами.

Яне укладатиму змови ні проти херсонеської громади, ні проти будь-

кого з громадян, хто не оголошений ворогом народу; якщо я вступив із кимось у змову або пов'язаний будь-якою клятвою чи закляттям, то мені, що порушив це, і тому, що мені належить, хай буде найкраще, а тому, хто додержує — протилежне.

Якщо я довідаюсь про якусь змову, що існує або зароджується, я

доведу до відома службових осіб.

Хліб, який звозиться з рівнини, я не буду ні продавати, ні вивозити з рівнини в будь-яке інше місце, а тільки в Херсонес.

48

Зевс, Гея, Геліос, Діва, божества олімпійські! Тому, хто перебуває в усьому цьому, хай буде благо мені самому і потомству й тому, що мені належить, а тому, хто не перебуває, хай буде зле й мені самому, й

потомству, й тому, що мені належить, і хай ні земля, ні море не приносять

мені плоду, хай жінки не розроджуються благополучно...

49

Тема 2. Державність Київської Русі

Утворення й розвиток Давньоруської держави

Археологічні пам‘ятки (черняхівська, зарубинецька, корчуватська культури) свідчать про те, що предками українців були східні слов‘яни.

Східні слов‘яни упродовж І тисячоліття н. е. пройшли шлях від військово-

демократичної організації племен до ранньофеодальної держави. На цьому шляху простежується принаймні чотири етапи.

Наприкінці старої ери завершується епоха первіснообщинного ладу у східних слов‘ян. В історії їхнього розвитку настає етап розкладу родового

ладу і зародження «військової демократії» (ІІ ст. до н. е.– ІІ ст. н. е.). У

писемних джерелах тих часів (римські історики Пліній Старший, Тацит)

слов‘яни згадуються під назвою «венеди». Венеди становили єдиний,

стійкий і найчисленніший масив, що заселяв терени Центральної та Східної Європи. Венедську єдність праслов‘ян зруйнувало вторгнення германського племені готів.

Наступний етап (ІІ–VІ ст.) характеризується як етап розквіту

«військової демократії» – перехідної форми управління суспільством, що поєднувала елементи громадського самоврядування та публічної влади.

Східні слов‘яни, які називалися антами, за свідченнями готського історика Іордана і візантійського історика Прокопія Кесарійського, в ІV ст. населяли територію від Дунаю до Азовського моря. Видатний український історик М.

Грушевський вважав об‘єднання антів спробою предків українського народу створити державність з організованим військом та участю населення в політичному житті. Цієї ж думки дотримується і чимало сучасних дослідників, зазначаючи, що об’єднання антів складалося з князівств

(княжінь). Навала аварів наприкінці VІ ст. не зруйнувала основи східнослов‘янської державності – князівств. Саме на цьому етапі з‘являються такі елементи державності, як територія, поділ населення за територіальною ознакою, публічна влада з її ще недосконалим апаратом,

відчужена від народу військова дружина.

50