Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

IP_2014

.pdf
Скачиваний:
9
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
1.03 Mб
Скачать

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Вітчизняний та світовий досвід правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності

Збірник наукових праць за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції

(17-18 квітня 2014 р.)

Черкаси–2014

1

ББК 67.404.3 УДК 347.211

ISBN978-966-493-445-6

Вітчизняний та світовий досвід правового регулювання відносинусферіінтелектуальноївласності:Збірникнауковихпраць за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної інтернетконференції / За заг. ред. А.І. Кузьмінського, О.П. Орлюк. – Черкаси:

ЧабаненкоЮ. А.,2014.–125с.

У збірнику наукових праць опубліковано матеріали Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції «Вітчизняний та світовий досвід правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності», що відбулася17-18 квітня2014 р. на базіЧеркаськогонаціонального університету імені Б. Хмельницького.

Розраховано на наукових та науково-педагогічних працівників, студентів,магістрантів,аспірантів,докторантів,усіх,хтоцікавитьсяпитаннями інтелектуальної власності та інноваційного розвитку.

Редакційнаколегія:

д.пед.н., проф.,член-кор. НАПНУкраїниКузьмінськийА.І.; д.ю.н.,проф.,член-кор. НАПрНУкраїниОрлюкО.П.; д.і.н.,проф.,відповідальнийсекретарКорновенкоС.В.;

к.е.н.,доц.АндрощукГ.О.; к.і.н.,доц.БоковняВ.М.; к.ю.н.,доц. ВолошкевичГ.А.;

к.ю.н.,доц.ГукБ.М.;

к.ю.н.,доц.ЕннанР.Є.; к.і.н.,доц.ІващенкоВ.А.;

к.ю.н.,проф. КононенкоЮ.С.; к.е.н.,с.н.с.НежиборецьВ.І.; к.і.н.,доц.ПоповаН.О.; к.і.н.,доц.ТараненкоО.М.; к.ю.н.,доц.ТараненкоС.М.; к.е.н.ЯкубівськаО.Є.

Рекомендовано до друку вченою радою Навчально-наукового інституту економіки і права Черкаського національного університету

ім. Б. Хмельницького (протокол № 6 від 7.05.2014 р.)

©Національна академія правових наук України Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності, 2014

©Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького, 2014 © Автори статей, 2014

2

З М І С Т

Правоінтелектуальноївласностіувітчизняній

 

тазарубіжнійправовійсистемах

 

ВоронцоваК.О.Суб’єктиправаінтелектуальноївласностіна

 

традиційнізнанняусферіохорониздоров’я.............................

5

ЕннанР. Є.Формуваннята розвиток правовоїохороникомерційних

(фірмових)найменуваньяк складовоїінституту

 

засобівіндивідуалізації(позначень).............................................

9

ІващенкоВ. А.Українськерадянськезаконодавствоз

 

охорониавторськихправ(1917–1925рр.)................................

14

ІлляшенкоО.О.Етико-правовімежі науковихдосліджень

 

медичнихпрацівників....................................................................

17

КорновенкоС.В.Структураправаінтелектуальної

 

власностівУкраїні..........................................................................

21

ПодкоритовО.В.Модернізаціяправа інтелектуальноївласності

 

яккаталізаторінтелектуальноїтворчоїдіяльності....................

25

ПоліщукВ.С.,ПоліщукС.В.Основніінститутиправа

 

інтелектуальноївласності..............................................................

27

ПоповаН.О.Співвідношенняпонять«комерційна»таємницята«ноу-хау»

взаконодавствітанауково-правовійлітературіУкраїні...............

31

Правоверегулюванняоб’єктівправа

 

інтелектуальноївласності

 

БоковняВ.М.Розвитоксистемиміжнародноїохорони

 

авторськихправ...............................................................................

36

ЖукТ.О.ДержавнаслужбаУкраїнизлікарськихзасобівякодиніз

 

органівдержавногоуправлінняінтелектуальноювласністю...........

41

КашинцеваО.Охоронаавторськимправомзмістунауковоготвору

 

всферімедицини:необхідністьпереосмисленняпріоритетів......

44

КоломієцьН.О.Окреміаспектиадміністративноїохорони

 

торговельноїмарки........................................................................

47

МіняйлоО. В.Правоверегулюванняохорониторговельної

 

маркивкраїнахЄС..........................................................................

51

ТростінаС.В.,Експертизаоб’єктівтехнікинапатентнучистоту.........

54

Юдіна Г.О. Правовий аналіз поняття «промисловий зразок»

 

відповіднодонаціональногозаконодавства

 

тазаконодавстваЄС.........................................................................

58

3

Проблемиінноватики,економікитамаркетингу

 

інтелектуальноївласності

 

ТараненкоО.М.Cутністьтаспецифікаінтелектуальногокапіталу......

63

ШматковР. П.Визначеннярозмірузбитківвідпорушення

 

майновихправінтелектуальноївласності.................................

67

ЯкубівськаЮ.Є.Стимулюваннярозвиткуіндустрії

 

програмної продукції в контексті формування

 

стратегіїімпортозаміщенняУкраїни............................................

73

Договориусферіінтелектуальноївласності

 

Іолкін Я.Питанняреалізаціїмайновихправінтелектуальної

 

власностіусферіохорониздоров’я...........................................

78

КононенкоЮ.С.,КульбашнаО.А.Предметдоговорівпро

 

передачуправ інтелектуальної власностіна об’єкт,

 

створенийузв’язкуз виконанням трудовогодоговору..........

82

ПолинькоІ. В.Ліцензійнийдоговірякспосібреалізаціїмайнових

 

правпатентоволодільцянасортрослин......................................

86

Рубенян Г. Д. Форма цивільно-правового договоруяк умова

 

йогочинності...................................................................................

90

Теслюк О М.Договорина розпорядженнямайновими

 

правамиінтелектуальноївласності..............................................

94

ЗахистправаінтелектуальноївласностівУкраїнітазакордоном

АндрощукГ. О.Піратствоусферіінтелектуальноївласності:

 

станвУкраїні.....................................................................................

99

ВасиленкоВ. І.Цивільно-правовіспособизахистуавторських

 

ісуміжнихправвУкраїнітакраїнахМитногосоюзу...............

103

ГиркоД.А.Підставикримінальноївідповідальностіза

 

порушенняавторськогоправатасуміжнихправ......................

108

ПарамоноваО. С.Об’єктиправовоїохорониусферіінтелектуальної

власностізакримінальнимзаконодавствомкраїнСНД..........

113

ПоліщукА. В.Плагіатвінтернет-ЗМІякпорушенняавторських

 

правжурналістів.............................................................................

117

ТараненкоС.М.Теоретичнийаналіз правовідносинзахиступрав

 

навинахід, кориснумодельта промисловий зразок

 

(деякіміркування)............................................................................

121

4

Право інтелектуальної власності у вітчизняній та зарубіжній правовій системах

СУБ’ЄКТИПРАВАІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇВЛАСНОСТІНА ТРАДИЦІЙНІЗНАННЯУСФЕРІОХОРОНИЗДОРОВ’Я

ВоронцоваКатеринаОлексіївна,

здобувач Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності НАПрН України

Незважаючи на стрімкий розвиток наукових розробок у сфері охорониздоров’я тавинайденняновихметодівдіагностики,лікування та профілактики, використання традиційних знань у медицині є актуальниміунашчас. Можливістьзастосуваннятрадиційнихзнаньу медицині при наданні первинної медико-санітарної допомоги на міжнародномурівні закріпленоще уАлма-Атинській Деклараціїпро первиннумедико-санітарнудопомогуВсесвітньоїорганізаціїохорони здоров’я(1976р.)[1,13].

Запідрахункамиспеціалістів, ринковавартістьфармацевтичних препаратів, розроблених на основі традиційних медичних знань, у всьомусвітіперевищує мільярдидоларів[2, 18]. Водночас, незаконна комерціалізаціяоб’єктівінтелектуальноївласності,створенихнаоснові традиційнихзнань третімиособами, порушуєправа коріннихнародів та місцевихгромад, якіутакомувипадкупозбавленіможливостібути визнанимитворцямиоб’єкта праваінтелектуальноївласності, а отжеі отримувати винагородувід реалізаціїоб’єкта. Крім того, порушення правтворцівтрадиційнихзнаньможепризвестидозанепадуцихзнань та культурної громади загалом.

Відповідно до позиції Всесвітньої організації інтелектуальної власності(надалі– ВОІВ),традиційнимивизнаютьсятакі знання,якіє результатом інтелектуальної творчої діяльності у традиційному контексті,включаючи ноу-хау,навички, інновації, практикуіпізнання, втілюютьтрадиційнийустрійкоріннихімісцевихгромад, абомістяться в кодифікованих системах знань, що передаються із покоління в покоління[4,28]. Традиційнізнаннянеобмеженіконкретноюгалуззю

5

знань, а можуть включати сільськогосподарські, екологічні, медичні знання, знання, пов’язані з генетичними ресурсамитощо.

Зазначимо, що національне законодавство України оперує термінами «народна медицина» (цілительство) та «нетрадиційна медицина». Вони входять до більш широкого поняття «традиційні знання». Народна медицина визначається як сума всіх знань і практичнихметодів, щозастосовуютьсядлядіагностики,профілактики і ліквідації порушень фізичної і психічноїрівноваги, які спираються винятковона практичний досвідта спостереження, що передаютьсяз покоління в покоління як в усній, так і в письмовій формі. Нетрадиційною медициною вважаютьсязнаннята практичніметоди народноїмедицини, які маютьпевногоавтора.

ВОІВдосуб’єктівправаінтелектуальноївласності натрадиційні знаннязараховує бенефіціарів[3, 11]. Окремі джерела, розкриваючи сутністьсуб’єктівправаінтелектуальноївласностіна традиційнізнання оперують таким поняттям, як носій традиційних знань [4, 30]. ВОІВ послуговується цим терміном на позначення всіх осіб, які є першоджерелом, створюють, розвивають та зберігають традиційні знаннявтрадиційномусередовищійконтексті.

Традиційні знання, якправило, створюються колективнота/або розглядаютьсяяк належніколективнокоріннийабо місцевійгромаді, абогрупамосібускладітакоїгромади.Так,бенефіціарамитрадиційних знаньвважаютькоріннінароди/громадиімісцевігромади.Незважаючи на те, що термін «корінні і місцеві громади» є предметом багатьох досліджень,жоднезнихнеміститьйоговизначення.Уст.8(j)Конвенції про біологічне розмаїття корінні і місцеві громади розглядаються як громади,які маютьсталийзв’язокіз землеютаводнимиресурсами,на яких вони проживають або якими користуються [5]. У статті 7 Тимчасового законодавчого акту Бразилії від 23.08.2001 р. місцева громада визначається як група людей, включаючи нащадків членів громад Кіломбу, що різниться своїми культурними умовами, яка традиційноорганізована протягом послідовнихпоколіньта маєвласні звичаї, зберігаючи свої соціально-економічні інститути [4]. Таким чином, корінні імісцевігромадиможна визначитиякгрупулюдей, які проживають у межах відповідної території, соціальні, культурні чи економічні умови проживання яких різнять їх від інших громад, а діяльність регламентується власними звичаями, традиціями або законодавством.

В окремих випадках традиційні знання можуть перебувати у спільному володінні різних корінних та місцевих громад і навіть

6

корінних та місцевих громад, що проживають у різних країнах. Бенефіціарамиохоронитрадиційнихзнаньможутьбутивизнанітакож традиційнігромади,сім’ї, націїтощо.

Незважаючи на те, що виникнення та володіння традиційними знаннями, як правило, є колективним, існують випадки, коли власникамитрадиційнихзнаньтабенефіціарамиїхохоронивизнаються окремі особи, наприклад, традиційні цілителі. Так, відповідно до Свакопмундскогопротоколупроохоронутрадиційнихзнаньівиражень фольклору, носіями традиційнихзнаньможутьвиступати якгромади, такіокреміособи[6, 16].

Увипадках, коли традиційнізнаннянеможуть бутивіднесенідо певного корінного народу або місцевої громади, або не можуть обмежуватисяними,а такожуразінеможливостівизначеннягромади, щоїхстворила,бенефіціаромможебутивизнанийтакожінаціональний орган, який визначається відповідно до внутрішнього законодавства країни. При цьому дохід, отриманий від реалізації таких прав спрямовується на фінансування соціальних програм навчання чи культуривінтересах відповідноїгромади.

Крім того, не виключається можливість створення асоціацій, корпораційгромад абоаналогічних організаційно-правових органів, щодіютьвідіменігромади.

Розглядаючи суб’єктів права інтелектуальної власності на традиційнізнання, необхіднозупинитисятакожна категоріїзберігача традиційнихзнань[4, 4]. Уконтекстітрадиційних знань, зберігачами вважаютьгромади, окремих осібабоіншихсуб’єктів, які, відповідно доусталенихнормповедінкизберігають,використовуютьірозвивають традиційнізнання. Однак, уцьомувипадкуне йдеться проволодіння якскладовуправа власності, арозуміється відповідальністьзберігача та гарантування використання традиційних знань відповідно до цінностей громади та норм звичаєвого права.

Беручидоувагивищезазначене,суб’єктамиправаінтелектуальної власностінатрадиційні знанняусферіохорони здоров’яможутьбути корінні тамісцеві громади, одночаснодекілька корінних та місцевих громад, традиційні громади, сім’ї, нації, окремі особи, національні органи, асоціації, корпорації громад або інші організаційно-правові органи,щодіютьвідіменігромади.Наділеннястатусомсуб’єктаправа інтелектуальноївласностінатрадиційнізнаннявідбуваєтьсянапідставі норм права. Завідсутностіспеціальногозаконодавствапротрадиційні знання, регулювання та охорона правовідносин, що виникають з

7

приводу традиційних знань, здійснюється на основі загальних норм праваінтелектуальноївласності.

Водночас, відсутність нормативного регулювання охорони традиційних знань призводить до того, що суб’єкти права інтелектуальної власності на традиційні знання потрапляють у безперечно невигідне становище відносно використання існуючих механізмів інтелектуальної власності. Крім того, неврегулювання відносинщодовикористаннятрадиційнихзнаньнегативновпливаєна можливість захисту власників таких прав, а також створює поле невизначеностідля тих, хтонамагається використовувати традиційні знанняіз метою дослідженнята виробництва нових продуктів. Таким чином, охорону традиційних знань лише нормами права інтелектуальноївласності, неможнавважатидостатнім, зважаючина особливості, притаманні такому специфічному об’єкту. Ось чому надзвичайноважливим єврахуваннядосвідузарубіжних країн,таких, як Болгарія, Грузія, Індія, Португалія, Таїланд, США, а також рекомендацій ВОІВ з метою вироблення національних пріоритетів в охороні традиційних знань та розробки відповідної законодавчої платформи.

Списоквикористанихджерел:

1.Интеллектуальнаясобственностьитрадиционныезнания. ВОИС, Брошюра № 2.Электронный ресурс. Режим доступа:http:// www.wipo.int/export/sites/www/freepublications/ru/tk/920/ wipo_pub_920.pdf

2.BlakeneyМ. The Protection of Traditional Knowledge Under Intellectual Property Law. Охрана традиционных знаний законодательством об интеллектуальной собственности.// Патентноедело.-2001.-№2.-с.18-23.

3.Охрана традиционных знаний: проекты статей. ВОИС. WIPO/ GRTKF/IC/21/4.Электронныйресурс. Режимдоступа:www.wipo.int.

4.Глоссарийосновныхтерминов, относящихсякинтеллектуальной собственноститрадиционнымзнаниям. 19сессия, Женева,18 -22 июля 2011 г. WIPO/GRTKF/IC/19/INF/8.Электронный ресурс. Режим доступа: http://www.wipo.int/edocs/mdocs/tk/ru/ wipo_grtkf_ic_19/wipo_grtkf_ic_19_inf_8.pdf.

5.Конвенция обиологическом разнообразии. Электронныйресурс. Режим доступа: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/ conventions/biodiv.shtml

8

6.Материалы Межправительственного комитета по интеллектуальной собственности, генетическим ресурсам, традиционным знаниям и фольклору. 17 сессия. Женева, 6 -10

декабря2010г. WIPO/GRTKF/IC/17/INF/9. Электронныйресурс. Режим доступа: http://www.wipo.int/edocs/mdocs/sct/ru/ wipo_grtkf_ic_17/wipo_grtkf_ic_17_inf_9.pdf.

ФОРМУВАННЯТАРОЗВИТОКПРАВОВОЇОХОРОНИ КОМЕРЦІЙНИХ(ФІРМОВИХ)НАЙМЕНУВАНЬЯКСКЛАДОВОЇ ІНСТИТУТУЗАСОБІВІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ(ПОЗНАЧЕНЬ)

ЕннанРусланЄвгенович,

кандидат юридичних наук, доцент Національного університету «Одеська юридична академія»

Право на ім’я юридичної особи визнавалося ще в римському правіірозглядалося якправоособи, групи осіб(товариства)називати себе відповідно до роду діяльності, місцем походження або іншими особливостями, навичкамишляхом зазначення особи, групи осіб або поіменногоперерахування учасниківтовариства.

УСтародавнійРусізвичайзнатнихродівматисвійрозрізняльний знак (герб, клеймо, різноманітні марки тощо) є також прообразом комерційного найменування як ідентифікуючого позначення. Так, у середньовічні часи існували дворянські герби, які вивішувалися на замках, проставлялися на щитах, що дозволяло відрізнити один дворянськийрідвідіншого. Таксамосередньовічні купцівивішували умісці, дездійснюваласяторгівля, які-небудь позначення. Поступово, з розвитком грамотності, потреба в гербахта іншихрозпізнавальних позначенняхзаміниласяпотребоювказуватиприскладанніписьмових угод та документів своє дворянське походження, прізвище, що в результатіпризвелодорозподіленнянайменування, клейма(названого згодом товарним знаком) івивіски.

Виникненнясамогоінститутуфірмовогонайменуваннядатують епохоюСередніхвіків,колитовариськіоб’єднання (ремісницькіцехи, гільдіїкупців),щовиникаливтойчас, намагалисяшляхомзовнішнього відмежування одне від одного не допустити змішування їх з боку клієнтів. Первісні знаки товариств формувалися шляхом з’єднання знаківусіхтоваришів.УХІІІст. упозначенняпочалидодаватипрізвища товаришів і угоди стали здійснюватися вже під таким позначенням –

9

«скріпою». В цей період товариство перетворюється в самостійний суб’єктправа, відокремленийвідйогоучасників.Допідписутоваришів (товариша), імена яких (якого) входили в найменування, додавалася вказівка на товариське відношення, а коли угода здійснювалася товаришем, прізвище якого було включене в позначення, до підпису товариша приєднувалося і це позначення. Згодом підпис товариша, який укладав угоду, перестав використовуватися у документах і замінився найменуванням (фірмою) товариства. Таким чином, спочаткуце було найменування колективукупців (ремісників), яке їх індивідуалізувало, але згодом окреміособитеж почаликористуватися фірмою, тобтозавжди однаковопідписувалисяіпозначали своєім’яв торговельних відносинах для вирізнення себе серед інших, які мали схожіімена.

Першізаконодавчіакти,вякихрегламентувалисявідносинищодо використання комерційних найменувань, з’явилися у XIX ст. У французькомуCodede commerce1808р. вперше з’явилисянормипро комерційнінайменування ібулиприсвячені найменуванням торгових товариств. Однакпершезаконодавчевизначення поняттякомерційного найменування з’явилося в Німецькомуторговомуположенні 1861 р., устатті15якогофірмавизначаласьяк«ім’якупця,підякимвінздійснює своїторговісправиіякимпідписується».Цевизначеннябулосприйняте і наступним Німецьким торговим положенням 1897 р., Торговим положеннямУгорщини1875р.,атакожспеціальновиданимизаконами Швеції 1887 р., Норвегії 1890 р., Фінляндії 1895 р. У зазначених нормативнихактах тогочасурегулюванню комерційнихнайменувань приділяласязначна увага. Так, вУгорськомуторговомууложенні1875 р. містилася глава «Торговіфірми». Положення цієї глави визначали поняттяфірми, вказувалосянате, щомалозазначатисяв фірмікупця, який здійснює торгівлю без товаришів, у фірмі повного товариства, товариства на вірі, акціонерноготовариства. Кожний купецьповинен був заявити свою фірму для внесення в торговий список суду відповідногоокругу. Пункт 17передбачав, щокожна новафірма мала відрізнятися від уже існуючих у тій самій місцевості, внесених у торговий список. Окремий пункт присвячувався захисту фірми від незаконного використання: «Той, чиї права порушені незаконним користуванням фірмою, має право вимагати, щоб винному було забороненоподальшевикористанняфірмипід страхом встановленого штрафуі щоб виннийбув присудженийдо відшкодуваннязбитків».

Вагоме значення в регулюванні правової охорони комерційних (фірмових) найменувань на міжнародно-правовому рівні мало

10

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]