Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Hai-Nyzhnyk.%20Podatkova%20pol

.pdf
Скачиваний:
19
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
1.18 Mб
Скачать

основою при укладанні бюджету Української Держави (як і за УНР) стало бюджетне право Російської імперії. Воно, в свою чергу, складалося з загальних кошторисних правил від 22 травня 1862 року та правил від 8 березня 1906 року про порядок розгляду державного розпису прибутків і видатків та про асигнування з скарбу видатків, розписом непередбачених [57, 13]. Таким чином, як цілком слушно відзначає Л.Нєманов, “і податкова політика гетьманського уряду, і бюджетна будувалися за тими рутинними зразками, які були добре знайомі колишнім чиновникам міністерства фінансів” [129, 166 - 167]. В червні 1918 року урядом було ухвалено Правила про порядок розгляду державного бюджету й фінансових кошторисів на 1918 рік, згідно з якими такі кошториси мали бути надіслані до Держскарбниці не пізніше 5 липня11 1918 року [84, 277; 57, 18-19].

Основна маса кошторисів, проте, надійшла лише наприкінці вересня поточного року, а отже лише з тієї пори стало можливим приступити до їхнього розгляду і розпочати працю над укладанням бюджету [84, 277]. За таких обставин Бюджетова комісія, установлюючи фактично зроблені видатки за 1918 рік, розпочала обчислюватиочікуваніприбуткиірозробкубюджетувженарік1919- й [129, 164]. Це підтверджується і журналами Ради Міністрів. 19 жовтня1918рокуурядомбулоприйнятозаконопроектпровиділення 40 тис. крб. на видатки для утримання Бюджетових комісій [229, 19], а 5 листопада 1918 року міністр фінансів доповідав урядові щодо питання про укладання бюджету на 1919 рік [230, 28; 245, 2]. За тиждень до падіння гетьманату (6 грудня 1918 року) урядом було ухвалено проект Правил про закінчення рахунків по кредитам кошторисів 1918 року та провадження видатків у 1919 році [233, 79]. Комісія закінчила свою роботу 30 грудня 1918 року, вже після падіння гетьманату, в зв’язку з чим й представила проект бюджету до розгляду Директорії.

Л.Нєманов вираховував, що прибутки за 1918 рік принесли брутто до 1 млрд. крб. [129, 166]. Загальна ж сума прибутків Української Держави за 1918 рік, згідно з укладеним бюджетом,

11 Д.Дорошенко вказує іншу дату, пишучи, що “Рада Міністрів постановила зобов’язати відомства надіслати фінансові кошториси не пізніше 7 липня” [84,

277].

170

дорівнювала 3 млрд. 249 млн. 731 тис. 092 крб., з яких звичайних було 3 млрд. 179 млн. 680 тис. 984 крб. та надзвичайних – 70 млн. 050 тис. 108 карбованців [84, 278-282]. Більш детально прибутки від різного роду податкових зборів і стягнень до державного бюджету виглядають наступним чином:

 

ДЕРЖАВНІ ПРИБУТКИ:

 

 

Звичайні прибутки

 

 

Відділ І. Прості податки

 

§§ роспису

Обрахунок на 1918 в карбованцях:

1.Податкипоземельнізнерухомогомайнатаподаті

22.261.000

11.Державнийдоходовийподаток

 

75,000.000

2.Державнийпромисловийподаток

53.495,000

3.Побірзприбутківвідгрошевихкапіталів

7.300,000

 

 

Разом: 158 056 000

 

Відділ ІІ. Посередні податки

 

4.

Побори з трунків

 

18.738,000

5.

Тютюновийприбуток

 

200.686,000

6.

Прибуток з цигаркових гільз та

 

 

 

розрізаного цигаркового паперу

4,614.000

7.

Цукровий прибуток

 

80,401.000

7.1. Чайний прибуток

 

1,200.000

7.2.Прибутоквідпродажугральнихкарт

50.000

8.

Нафтовий прибуток

 

150.000

9.

Сірничковийприбуток

 

12,007.000

10. Митний прибуток

 

37,737.000

101. Побори з товарів, що видані

 

 

 

Центральним державам

Разом:

13,364.062

 

 

468,946.762

 

Відділ ІІІ. Оплати

 

11. Гербові, судові, канцелярські та

 

 

з запису документів

 

52,816.300

171

12.

Зпереходячогомайна

27,025.000

13.

Зтоварівісуденвпортах

3,000.000

14.З пасажирів та ладуну, які перевозяться залізницями і тимчасовий податок з пасажирів, пакунків і ладунку,

 

атакожзперевоженоїбавовни

23,675.000

15.

Зубезпеченоговідогнюмайна

600.000

16.

Оплати ріжних назв

12,116.000

 

Разом:

119,232.000

 

Відділ IV. Державні регалії

 

17.

Гірничий прибуток

. . . . . . . . .

18.

Монетний прибуток

. . . . . . . . .

19.

Поштовий прибуток

24,569.000

20.

Телеграфнийітелефоннийприбуток

40,030.000

21.

Прибутоквідскарбовоїгорілчаноїоперації

350,900.000

21.1.Прибутоквідскарбовоїцукровоїоперації

1.321,749.000

 

Разом: 1.734,248.000

 

Відділ V. Скарбове майно та капітали

 

22.

Оброчністаттітапромисли

18,427.346

23.

Лісовий прибуток

36,770.000

24.

Скарбові залізниці

693,290.000

25.

Скарбовізаводи,технічнізакладитасклади

11,334.561

26.

Прибутки від скарбових капіталів та

 

 

банкових операцій

1,001.500

27.

Прибутки від участи скарбу

 

 

в доходах приватних залізниць

. . . . . . . . .

 

Разом:

760,823.769

 

Відділ VI. Вивласнення державного майна

28.

Прибутоквідпродажунерухомогомайна

918.000

172

Відділ VII. Викупні оплати

 

29.Незнесеневикупнезселян

401.000

Відділ VIII. Повернення видатків Державної Скарбниці

30. Обовязкові виплати залізничних товарів

. . . . . . . . .

31.Поверненняпозичоктаиншихвидатків

24,785.619

32. Допомога Державній Скарбниці

 

зі сторонних джерел

5,311.626

33. Військова винагорода

. . . . . . . . .

Разом:

30,097.245

Відділ ІХ. Ріжнородні прибутки

 

34.Ріжнідрібнітавипадковіприбутки

3,975.858

Разом звичайних прибутків:

3.179,680.984

 

Державні прибутки.

 

 

І.

 

 

Звичайні прибутки

Карбованців.

 

 

1.

Прості податки

158,056.000

2.

Посередні податки

368,946.762

3.

Оплати

119,232.350

4.

Державні регалії

1.737,248.000

5.

Скарбовемайнотакапітали

760,823.769

6.

Вивласненнядержавногомайна

918.000

7.

Викупні оплати

401.000

8.ПоверненнявидатківДержавноїСкарбниці

30,097.245

9.

Ріжнородні прибутки

3,957.858

 

Разом звичайних прибутків 3.179,680.984

Перевищення звичайних видатків

 

надтакимижприбутками

1.085,671.282

173

ІІ.

Надвичайні ресурси.

10.Ріжниця між прибутком та операційними видатками Головноуповноваженого по управлінню і ліквідації

Організаційвоєнногочасу

33.000.000

11. Ліквідація майна інституцій воєнного часу Міністер-

стваВійськовоготаПродовольчихСправ

7,630.143

12. Ріжниця між прибутками та видатками по операціям

б. Удільного Відомства, а також готівка грошей цього

Відоства

12,586.473

13. Від Управління по забудуванню міста Київа за роботи

та матеріяли

1,000.000

14. Продаж одібраних від людности пограбованих коней,

що їх власників не знайдено

1,000.000

15.Продажзатриманоїмануфактури,махоркиітютюну

2,833.501

16. Від відділів комунікації за продовольчі продукти для

військово-полонених

1,500.000

17.ЕксплоатаціяЧерноморськоїтарічноїфлотилії

10,500.000

Разом надзвичайних ресурсів: 70.050.108

Перевищення надзвичайних видатків

 

надтакимижприбутками

1.011,333.206

Загальнийдефіцитпобюджету:

2.097,004.542

Всього:

5.346,735.634

Покриття дефіциту:

18.Випуск згідно законам 27. травня і 9. липня 1918 р. (”Держ. Вістн.”, № 8 і 23) 40 серій білетів Держав-

ної Скарбниці

1.004,650.000

19.Відмайбутніхкредитовихоперацій

1.092,354.542

Разом:

2.097,004.542

Всього: 346 735 634 [крб][43; 84, 277–282; 83, 192–195; 58, 169-173].

174

Попри все, бюджет цей, незважаючи на те що йому були притаманні усі риси виконавчого кошторису, як зазначає І.Кабачків, мав ”велику близькість до дійсних витрат і вплат до скарбниці” [57, 19].Новареспубліканськавлада(ДиректоріяУНР12)затвердилайого 24 січня 1919 року як державний бюджет УНР на 1919 рік [84, 277].

Аналізуючи політику гетьманського уряду щодо податкової галузі, попри очевидні успіхи та істотний поступ на краще після краху вітчизняної фінансової і податкової систем за час революції й господарювання Центральної Ради та більшовизму, слід, проте, зауважити, що тут разом з тим фактично не було реформовано структури податкових зборів, яка існувала за часів царату та Тимчасового уряду. Зміни обмежилися лише збільшенням вже існувавших раніше ставок оподаткування. Одночасно зауважимо, що подібного збільшення вимагав сам стан української економіки, факт якого не міг негативно вплинути, скажімо на “стан кишень” підприємців чи пересічного громадянина, і який, натомість, передбачав зростання надходжень до скарбниці держави. Констатуючи подібні факти, не слід забувати, що на час

12 Що стосується податкової політики уряду Директорії УНР, то тут говорити про її провадження можна лише до певної міри умовно. 17 січня 1919 р. було встановлено свого роду “репресивно-конфіскаційний податок”, а саме – випущено декрет про примусову здачу населенням золота й срібла до Держбанку, а також постановлено конфіскувати пам’ятники для того, щоб придбати метали для карбування монети [112]. З 1919 року УНР вела затяжну, нерівну, хоча й звитяжну, війну на кілька фронтів проти більшовиків, денікінців та поляків при фактичнійвідсутностітилу.Яківсівійни,вонанеслазсобоюрозруху,завмирання торговельно-промислового життя тощо. Внаслідок частої зміни території та лінії фронтів, відсутності організованого державно-фінансового апарату та деморалізаціїнаселення,податкиперестаютьнадходитидодержавноїскарбниці.5 лютого 1919 р. Рада Міністрів УНР залишила Київ. Уряд переймається переважно налагодження шляхів отримання коштів з-за кордону та необмеженої емісії паперових грошей. Як цілком доручно зазначає Є.Гловінський, в таких умовах “питання податкової політики, питання бюджету не могли стояти на порядку денному” [57, 22]. Відмітити можна хіба-що лише реформу митного тарифу, визначену законами від 26 червня та 31 липня 1919 р. Проте й вона обмежилася, власне, мажоритацією ставок російського дореволюційного тарифу. На практиці ж ці закони так і не були втілені. Загалом фінансову політику Директорії можна

змалювати двома словами: реквізиції та емісії.

175

установлення гетьманату фінансова і податкова системи в Україні були в стані суцільної руйнації, як і її економічний організм, а сама Українська Держава на чолі з П.Скоропадським проіснувала лише сім з половиною місяців, що з історичного погляду є лише політичною миттю.

176

ІV.

Податкова політика більшовицького уряду в Українській Соціалістичній Радянській Республіці (УСРР)

1919-1930 рр.

177

Назва “Українська Соціалістична Радянська Республіка” (УСРР), як уособлення та визначення маріонеточного більшовицького адміністративно-територіального утворення в Україні, було надано зазначеній формації так званим Тимчасовим робітничо-селянським урядом України на початку 1919 року [172, 15]. Проте історія виникнення, а вірніш було б сказати виклонування російськими більшовиками, так званих “радянських” органів влади в Україні бере свій початок з грудня 1917 року.

Саме тоді, 7-8 грудня 1917 року, пробільшовицьки настроєні 127 делегати від 49 місцевих рад робітничих і солдацьких відмовилися продовжувати свою участь в засіданнях І Всеукраїнського з’їзду рад в Києві та переїхали до Харкова. 9 грудня 1917 року до розкольників приєднався(43голоси–“за”,11–“проти”)ІІІз’їздрадДонецькогота Криворізького басейнів. Делегати-інтригани, переважна більшість з яких належала до Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків), проголосили своє зібрання І з’їздом рад робітничих та солдатських депутатів України “при участі частини селянських депутатів”. Він тривав два дні (11 та 12 грудня 1917 р.), за які це нелегітимне зібрання прийняло низку протизаконних і деструктивних документів.

Перш за все Україну було проголошено Республікою рад робітничих, солдатських та селянських депутатів як федеративної частини Російської Республіки [100, 26-28]. Як наслідок – в Україні одразу почали запроваджуватися декрети на розпорядження більшовицького Совєта Народних Комісарів, а між урядами Петрограду та Харкова відтоді встановлювалася “цілковита погодженість у цілях і діях, необхідна в інтересах робітників і селян усіх народів Російської Федерації” [96, 214]. Уся повнота влади передавалася обраному на вищевказаному харківському зібранні Всеукраїнському Центральному Виконавчому Комітетові (ВУЦВК). 17 грудня 1917 року було

178

оголошено про створення уряду радянської України – Народного секретаріату.

Невдовзі розпочалася І українсько-більшовицька війна, а в січні 1918 року услід за “червоними” військами Муравйова до Києва прибув й Народний секретаріат. Втім невдовзі контрнаступ союзницьких Центральній Раді німецьких та австро-угорських військ змусив більшовицький уряд України залишити столицю1 й перебратися спочатку до до Полтави, Катеринославу, а згодом аж у російський Таганрог. 19 квітня 1918 року – перед самим взяттям Таганрога німецькими військами – повноваження вищих органів української більшовицької влади було надано так званому Повстанському бюро2 (“революційній дев’ятці”), що проіснувало до липня 1918 року [5, 122].

5-12 липня 1918 року в Москві було офіційно утворено КП(б)У як “складову і невід’ємну” частину РКП(б). Там же, на зібраному партійному з’їзді, було розпущено раніше оформлений як незалежний від більшовицької партії вищий український радянський державний орган. На зміну йому прийшла цілковито партійна інституція у вигляді Всеукраїнського Центрального Військово-Революційного Комітету (ВЦВРК) під головуванням російського більшовика А.Бубнова [5, 125, 418–419; 101, 7-8]. Проте вже 19 листопада 1918 року, під час збройного виступу в Україні проти гетьманської влади корпусу січових стрільців під проводом Директорії, що переріс у масове повстання, більшовиками у Курську терміново було створено нову маріонеткову державну структуру – Тимчасовий робітничо-селянський уряд України. До його складу увійшли Г.Пятаков від Києва (голова), К.Ворошилов (від Луганська), А.Сергєєв (Артем) (від Харкова), Е.Квірінг (від Катеринослава), В.Затонський (від Києва), Ю.Коцюбинський (від Чернігова)[173,1].НевдовзізрознарядкиВ.ЛенінатаЦКРКП(б)цей “уряд” очолив Х.Раковський, який вважав, що вирішення питання радянізації України можливе лише в “утвердженні пролетарської

року. 1 Війська УНР і уряд Центральної Ради вступили до Києва 1 березня 1918 2 Іноді Повстанське бюро називало себе й Народним секретаріатом.

179

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]