Тема 7. Держава в системі макроекономічного регулювання
1. Роль та місце держави у ринковій економіці.
2. Економічні функції держави.
3. Форми державного регулювання.
1. Роль та місце держави у ринковій економіці
Вже відмічалось, що більшість сучасних розвинених економік є змішаними. Це означає, що ринкове саморегулювання в них тією чи іншою мірою доповнюється регулюванням суспільного виробництва. Таке регулювання відрізняється від державного управління централізованою економікою.
При централізованій системі (рис. 7.1) держава адміністративного і напряму визначає всю діяльність підприємств і господарські зв’язки між ними. При ринковій системі, чи змішаній економіці (рис. 7.2) держава не втручається в життя самостійних підприємств, допускаючи лише правове макроекономічне регулювання ринку (насамперед, за допомогою таких господарських важелів, як гроші, податки, бюджет, кредит тощо).
Макрорегулювання ринкової економіки здійснюється в інтересах суспільства в цілому і передбачає проведення державою активної економічної та соціальної політики. Головні цілі цієї політики представлені на рис. 7.3.
Охарактеризуємо дані соціально-економічні цілі суспільства.
1. Економічне зростання. Завдяки йому забезпечуються збільшення кількості та підвищення якості життєвих благ, і в результаті – більш високий рівень життя людей.
2. Повна зайнятість вирішує два ключових завдання: дає роботу і відповідний дохід всім здатним і тим, хто бажає працювати; суспільство позбавляється від втрат, пов’язаних з недовикористанням його трудових ресурсів.
3. Економічна ефективність передбачає, що всі господарські ресурси суспільства (а вони є обмеженими) використовуються з максимальною віддачею.
4. Економічна свобода є обов’язковою умовою успішного розвитку ринкової економіки. Вона передбачає максимальну свободу (в рамках закону і відповідальності) для всіх учасників господарських відносин – свободу підприємництва, вільний вибір економічних партнерів, свободу в споживчих перевагах тощо.
5. Забезпеченість непрацездатних – одна з найважливіших ознак цивілізованих, демократичних суспільств. Усім непрацездатним, особам похилого віку і неповнолітнім громадянам повинні бути надані можливості вести гідний людини спосіб життя.
6. Стабільність рівня цін також важлива мста політики держави, оскільки і загальне підвищення цін (інфляція), і різке їх падіння (дезінфляція) порушують нормальний хід розвитку економіки і не обходяться без негативних наслідків (зокрема, дезінфляція може викликати хвилю банкрутств).
7. Баланс у зовнішньоекономічних зв’язках забезпечує суспільству необхідні рівновагу і стійкість позицій в торгових, фінансових, інвестиційних та інших відносинах із зарубіжними країнами.
Основним регулятором змішаної економіки є ринок. «Невидима рука» ринку регулює найважливіші параметри економічного розвитку. Насамперед, ринковий механізм об’єднує виробників і споживачів в єдину економічну систему, підпорядковує виробництво суспільним потребам у формі платоспроможного попиту. Ринок сприяє ефективному розподілу ресурсів. Це означає, що він спрямовує ресурси на виробництво тих товарів, які найбільш потрібні суспільству, примушує підприємців застосовувати найбільш ефективні комбінації використання обмежених ресурсів, сприяє розробці та впровадженню нових, найбільш ефективних технологій. І нарешті, ринок виконує велику селективну функцію серед товаровиробників, завдяки чому із товарного виробництва вибувають ті господарські суб’єкти, результати діяльності яких не відповідають умовам ринкової конкуренції.
Проте ринок не є ідеальною формою організації суспільного виробництва. Як суб’єкт макроекономічного регулювання він має певні обмеження, які можна об’єднати в наступні напрямки.
Перший напрямок – ринок не володіє досконалим механізмом, здатним протистояти такому явищу, як економічна нестабільність, яка проявляється через затяжний спад виробництва, надмірне безробіття, високий рівень інфляції тощо.
Другий напрямок – ринок здатний реагувати лише на індивідуальні потреби людей, які фінансуються окремими суб’єктами згідно з їхньою індивідуальною платоспроможністю. Тому ринок не має механізмів, які здатні забезпечувати людей суспільними благами, тобто товарами та послугами колективного; споживання, потреба в яких не залежить від індивідуальної платоспроможності. До них належать послуги державного управління, національної армії, міліції, охорони здоров’я, освіти, науки, культури тощо.
Третій напрямок – сучасний ринок не є досконало конкурентним, оскільки на ринкові відносини великий вплив можуть справляти монопольні утворення. Впливаючи на обсяги виробництва і ціни, вони обмежують ефективність ринкової конкуренції та створюють умови для такого розподілу ресурсів, який враховує не суспільні, а власні інтереси. Ринковий механізм не мас надійного імунітету, який здатний протистояти монополізму.
Четвертий напрямок – взаємодія людей через ринковий механізм породжує негативні побічні наслідки, так звані зовнішні ефекти, які не враховуються в процесі ринкових відносин. До них належать надмірна нерівність в доходах, нерівномірний розвиток окремих регіонів, порушення екологічних умов життя населення, відхилення від стандартів якості споживчих товарів тощо.
Перелічені вище обмеження ринку можуть бути компенсовані лише за допомогою державного втручання в економіку.