Анотація

Матеріали збірки розкривають методи і прийоми роботи з морально – етичного та естетичного виховання учнів.

Збірка містить опис досвіду роботи, подана система виховних заходів з використанням інтерактивних технологій, в якій реалізовується навчально – виховна проблема. Бесіди, сюжетно – рольові ігри, поетичні хвилинки, пошуково – дослідницька робота,елементи народознавства, фольклору, дидактичні матеріали, що сприяють навчально – виховного процесу, розвитку пам’яті, логічного мислення, комунікативних здібностей, привертають увагу учнів, пробуджують пізнавальний інтерес, викликають прагнення до здобуття знань.

Матеріали збірки допоможуть досягти плідної співпраці вихователя та учнів, стануть у пригоді вчителям етики та естетики, класним керівникам.

«Дитячі роки – той вік, який ми вважаємо віком безтурботної радості, гри, казки – це джерело життєвого ідеалу від того, що відкрилося дитині в навколишньому світі в роки дитинства, що викликало її подив, і захоплення, що обурило і примусило плакати не від особистої образи, а від переживання за долі інших людей – від цього залежить, яким громадянином буде наш вихованець»

В.О.Сухомлинський

Морально - естетичне виховання

Я зірвав квітку – і вона загинула.

Я спіймав метелика –

І він умер у мене на долоні.

І тоді я зрозуміла,

Що торкатися КРАСИ

Можна тільки серцем.

З досвіду роботи

Система шкільного виховання, зокрема позаурочна робота, не можлива без естетичного виховання. Недарма вважають, що висока емоційність, артистична вдача, чутливість та ліризм, які виявляються, зокрема, в естетизмі і обрядовості народного життя, в пісенності, в яскравості декоративно – прикладного мистецтва, у спрямованості на самопізнання через природу та в тонких рефлексіях на її красу, - визначають українську ментальність.

Українська педагогіка завжди намагалася розвинути в дитині належну емоційну чутливість до прекрасного, зокрема до краси й виразності рідної природи.

З метою розвитку в учнів емоційно – почуттєвії сфери, розвитку образного мислення, спостережливості часто проводжу екскурсії в природу,тематичні прогулянки, під час яких проводжу бесіди. Наприклад:

• Як ви думаєте, за що ми любимо весну?( Все оживає, прокидається природа…)

• Ось ми з вами пройшли березовий гай, перейшли маленький струмочок й опинилися на нашому лужку, навкруги якого шелестять листями дерева. Чи радо вони нас зустрічають? Чому? Як виглядає наш лужок? ( Учні описують побачене, почуте, діляться своїми враженнями.)

Діти полюбляють прогулянки до лісу, до парку, до водойми…

Після того, як закінчуємо свої мандрівки, підсумовуємо побачене, почуте. Проводжу конкурс малюнків, разом складаємо правила поводження в природі, обігруємо різні ситуації. Наприклад:

- Діти, ви помітили маленьких жучків, мурашок у траві й старалися їх не роздавити. Адже «бідна роздавлена комаха страждає так само, як вимираючий гігант»,(В. Шекспір). Завжди пам’ятайте про це.

- Не розорюйте пташиного кубла, бо щасливий у своєму житлі птах! «Він у кублі спокійний і тоді, коли над гаєм буря злиться.» (К.Кулієв)

- Чи потребують дбайливого ставлення дерева? Задумайтесь над народною мудрістю:

* Що не дуб – то кожух, що не сосонка – то хатинка.

* Ліс весною веселить, влітку холодить, восени живить, взимку зігріває.

* Багато лісу – не рубай, мало лісу – бережи, немає лісу – посади.

Світового значення здобув досвід видатного українського педагога В.О.Сухомлинського, який запровадив у практику свої уроки «під голубим небом», що стали справжньою школою культури споглядання та поведінки в природі. Милування природою – це не просто спостереження за її об’єктами та явищами або фіксація змін у природі. Милуватися красою – означає зробити її предметом особливої, захопленої уваги, духовно з’єднатися з нею.

Заняття на природі допомагають вихователю урізноманітнити форми та методи роботи з дітьми, забезпечити належний рівень емоційно – духовного розвитку.

За методикою проведення ці заняття значно відрізняються від звичайних шкільних заходів і потребують високої педагогічної культури вихователя, що зокрема не дозволить перетворити їх на чергові щоденні вправляння.

Заходи на теми естетичного виховання потребують ретельної підготовки. Вихователь має насамперед осмислити естетичну своєрідність природного явища, яке споглядатиме з дітьми, заздалегідь знайти відповіді на такі запитання:

• що саме в природі певного сезону є носієм естетичної інформації?

• Який комплекс чуттєвих ознак можна вважати «естетичним змістом», скажімо осені чи зими? Завжди можна виокремити певну естетичну домінанту – переважання конкретних чуттєвих ознак: світло і колір, форма і симетрія, пропорція і розмір, ритм і звук, запах і враження, які надають особливої виразності тому чи іншому стану природи. Для осіннього пейзажу це – розмаїття кольорів. Узимку панує форма. Весні притаманні особливий динамізм і багатство звукових характеристик. Такий аналіз ґрунтуватиметься на об’єктивних властивостях природи й, водночас, на певній суб’єктивності індивідуального сприймання природної краси.

Отже, підсумовуючи сказане, слід визначити, яким вимогам мають відповідати заходи, спрямовані на естетичне виховання дітей з особливими потребами.

Головним напрямком такого заходу має бути постійне звертання вихователя не стільки до інтелектуальної, скільки до емоційно – чуттєвої сфери. Треба вчасно подбати про активізацію чуттєвих аналізаторів учнів, забезпечуючи належну гостроту колірного зору, слуху, тонку диференціацію запахів, смакових відчуттів.

Естетичне сприймання природи не вичерпується її сенсорним пізнанням. Слід підносити дитяче сприйняття на належний емоційно – образний рівень. У цьому значно допомагають експресивність слова вихователя, пантомімічна виразність, а також вдалий добір та доречне застосування художніх активі заторів – пейзажної лірики, загадок, казок, пісень, ребусів, тощо…

Налагоджуючи безпосередній контакт дітей з природою, слід зважати на те, що учні з особливими потребами не здатні до статичного споглядання і відчувають гостру потребу в русі. Цілком природно надати їм таку можливість, вдаючись час від часу до цікавих завдань оцінного та творчого характеру, також активних форм емоційно – естетичного пізнання навколишнього світу( ігри, змагання, конкурси, вікторини, трудові справи).

Назва виховного заходу на тему естетичного виховання має бути яскравою, ясно відображати емоційно – естетичний зміст споглядання певного об’єкта чи явища природи, нести в собі певну образну інформацію. Готуючись до таких занять, я завжди думаю про те, як викликати в учнів позитивні емоції, пробудити здивування, інтерес до пізнання дивовижного навколишнього середовища, краси рідного краю. По – справжньому особистість учня розкривається на лоні природи, під час екскурсії, походів,тематичних прогулянок, коли природна краса торкається живих струн серця дитини. Адже, природу недарма називають чарівницею. Це не тільки невеличка скарбниця багатств, джерело життя, - природа прикрашає зеленим килимом лісів, гаїв, шовковистими травами і барвистими запашними квітами. Вона дарує людям здоров’я, почуття сили, чистоти, пробуджує в дітей людяність, щирість, сердечність, доброту.

Впроваджуючи тему морально – естетичного виховання, я розробила і реалізувала систему виховних заходів: « Веселий ярмарок.», « Наш барвінковий край.», «Торкнутия краси можна тільки серцем», «Його величність хліб.»

Учні дуже люблять такі заходи, із задоволенням приходять на репетиції, виступаючи на шкільній сцені, намагаються бути справжніми артистами.

Педагогічна творчість – поняття дуже широке. Вважається, що саме спілкування з дітьми не може бути успішним без постійних творчих

пошуків. А педагог – особистість творча.

Живи, добро звершай!

Та нагород за це не вимагай.

Лише в добро і вищу правду віра

Людину відрізняє від мавпи й звіра.

Хай живе істина стара

Людина починається з добра!