Практичне заняття № 5.

ТЕМА: Розвиток професійно-творчих здібностей педагога у процесі психофізичного тренінгу.

МЕТА: Усвідомлення ролі пізнавальних психічних процесів у творчому акті; значення мислення в творчій діяльності вчителя - при побудові уроку та організації навчальної діяльності учнів. Оволодіння прийомами керування мислительними операціями.

ОБЛАДНАННЯ: дидактичні картки з навчальними завданнями.

Опорні поняття: професійно-педагогічна творчість, творчі здібності, педагогічне прогнозування, творча активність, вихідні дані, проблема та завдання (задум), мислення, пам’ять, життєвий досвід, операції мислення.

П л а н .

1. Теоретична частина.

   1. Педагогічна творчість учителя та стадії розвитку творчої особистості.

   2. Характеристика професійно-творчих здібностей педагога.

   3. Роль пізнавальних психічних процесів у творчості людини.

   4. Структура творчого процесу.

   5. Процес мислення як основа творчої діяльності вчителя.

2. Практична частина.

   1. Диспут на тему: “Фрази – “вбивці” творчої думки.

   2. За схемою розв’язання практичної педагогічної задачі проаналізувати підготовлені студентами педагогічні ситуації.

Завдання для студентів:

Самостійно підготувати і записати в зошит педагогічну ситуацію, з якою зустрічалися на практиці та дії вчителя в цій ситуації для подальшого аналізу.

Основна література :

• Кан-Калик В.А., Никандров Н.Д. Педагогическое творчество. – М., 1990.

• Лазарев М.О. Основи педагогічної творчості: Навчальний посібник для педінститутів. – Суми: Мрія - ЛТД,, 1995.

• Мышление учителя /Под ред. Кулюткина Ю.Н., Сухобоковой Г.С. – М., 1990. – С. 7-13, 14-16, 16-20.

• Основы педагогического мастерства /Под ред. Зязюна И.А. – К.: Радянська школа, 1987. – С. 16-18.

• Педагогічна майстерність /За ред. Зязюна І.А. – К.: Вища школа, 1997.

• Познавательные процессы и способности в обучении /Под ред. Шадрикова В.Д. – М., 1990. –С. 101-106.

Додаткова література :

• Абрамян В.Ц. Театральна педагогіка. – К.: Лібра, 1996. –С. 36-40.

• Загвязинский В.И. Педагогическое творчество учителя. –М., 1987.

• Матюша І.К. Творча спрямованість навчального процесу в школі //Педагогіка і психологія. – 1996. -№ 1.

• Дроб’язко П.П. Творчі групи вчителів // Педагогіка і психологія. – 1996. -№1.

• Тихомиров О.К. Психология мышления: Учебное пособие. – М.: МГУ, 1984.

Методичні рекомендації.

Творчу діяльність вивчають як діяльність, результатом якої є створення нових матеріальних і духовних цінностей. Творчу діяльність по Н.В.Кузьміній визначають не як урок розповідь або лекцію, а як психічні новоутворення в особистості вчителя, а далі й учнів.

Творчість має два аспекти:

а) особистий - це наявність у особистості нахилів, мотивів, знань, умінь, навичок, що допомагають створити продукт, який відрізняється новизною, оригінальністю, унікальністю;

б) процесуальний – коли в центрі інтуїція, натхнення.

Продукт, що створюється в процесі творчості поділяють на проміжний і кінцевий. По стану проміжного і кінцевого продукту визначають продуктивність творчої діяльності – головні для педагога способи підготовки учнів до самостійної творчої роботи, способи навчання, самоосвіті, самоорганізації, самоконтролю.

Малопродуктивна діяльність – формальне дотримання інструкцій, правил.

Непродуктивна діяльність – головне в діяльності самовираження, кар’єра самого вчителя.

Творчість педагога проявляється, коли за допомогою мікрозасобів досягається мікрорезультат. Але в праці педагога багато типового, стійкого, що виражене в законах, правилах, принципах. В ході міркувань студенти приходять до поняття стандартності способів, узагальнення, відбору найбільш характерного або в педагогічній творчості. Це алгоритми у вигляді суворо фіксованого порядку дій, тобто педагогічна творчість базується на накопичених знаннях, уміннях, звичках. Стандарт є основою подальшого розвитку цих знань, умінь та навичок.

Педагогічна творчість має свої специфічні риси, а саме:

а) Педагогічна творчість спрямована за часом ( вчитель не може чекати,

поки його осяє думка, він повинен дати оптимальне вирішення в лічені

секунди);

б) Педагогічна творчість повинна давати лише позитивні результати;

в) Співтворчість педагогічного колективу та учнів;

г) Здійснюється у публічних умовах (управління своїм станом, емоціями);

д) Специфічними є : предмет - людина, яка розвивається;

процес – як співтворчість партнерів;

“інструмент” – творча особистість

учителя;

результат – (продукт) – знання, вміння,

почуття, які стали надбанням учнів.

У педагогічній творчості виділяються такі рівні :

1. Відкриття – найбільш масштабні новаторські педагогічні рішення, нові педагогічні ідеї та їх втілення в життя.

2. Винахід – перетворення конструювання окремих елементів педагогічної системи, засобів, методів, умов навчання і виховання.

3. Удосконалення – модернізація і адаптація до конкретних умов навчання.

На основі узагальнення існуючих джерел М.О. Лазарєв пропонує виділити, принаймні, чотири ступені розвитку творчої особистості – творча активність, творча майстерність, творчий талант, геніальність.

Перша стадія характеризується мотиваційною спрямованістю, стійкою творчою активністю, прагненням творчо оволодіти професійними методами, прийомами, засобами відповідного виду діяльності.

Друга стадія розвитку відрізняється високою і стійкою творчою продуктивністю особистості. Для цієї стадії характерне формування професійної майстерності і творчого стилю діяльності.

Третя стадія може бути охарактеризована як стадія розквіту таланту. Талантом називають таку сукупність здібностей, яка дозволяє одержувати продукт діяльності, що відрізняється оригінальністю і новизною, високою досконалістю і суспільним значенням.

Четверта стадія розвитку творчої особистості характеризується як геніальність. Геніальність – вищий ступінь розвитку таланту, що дозволяє здійснювати принципові зрушення в тій чи іншій сфері творчості, “створювати епоху”.

Психолог О.М. Лук виділяє такі якості творчої особистості:

готовність ризикувати; імпульсивність, поривчастість і незалежність міркувань;

нерівномірність успіхів у навчальних предметах ( І.П. Павлов відзначав, якщо семінарист блискуче встигає з одного чи двох предметів і не встигає з інших, то це примушувало звернути увагу: чи не талант це?); почуття гумору і схильність до жарту;

пізнавальна допитливість; небажання прийняти на віру будь-яку критичну думку;

сміливість уяви і думки.

Вивчення багатьох джерел літератури з питань професійної творчості і творчих здібностей як основи творення нового, спостереження досвіду вчителів, самоаналіз власної роботи привели нас до твердого переконання, що цілий ряд базових здібностей і вмінь учителя неможливо сформувати тільки в межах професійної діяльності, тобто безпосередньо в практиці навчально-виховної роботи. Виникає, так би мовити, зачароване коло: якість роботи залежить від якості здібностей та вмінь, а якість останніх не в повній мірі залежить від кількісних і якісних характеристик самої професійної праці.

Треба визначити, що театральні педагоги першими переконались у слушності цього парадоксу (акторська діяльність сама по собі вельми недостатня для розвитку акторського таланту) і необхідності системи “позавиставної” роботи. Найбільш розповсюдженою й ефективною формою такої роботи стали спеціальні тренінги психофізичного апарату актора.

Вивчення методології і методик театральної педагогіки, психологічних теорій свідомості й підсвідомості дають підстави по-новому розглядати природу найважливішої творчої здібності – інтуїції.

Інтуїція – це здібність підсвідомості до миттєвого рішення без втручання логічних операцій за допомогою того запасу вражень, які ще не оформлені свідомістю, не втілені в думку чи образ. Інтуїцію доцільно розглядати як вирішальну складову творчого потенціалу людини, а продуктивність творчої діяльності напряму зв’язуємо з інтенсивністю “викидів” інформації з глибин підсвідомості. “Викиди”, “спалахи”, що надходять із зони неусвідомленого, їх кількість і якість залежать і від притягальної сили мотивів творця, і від його досвіду, теоретичних знань, і від ступеня розвитку таких здібностей, як уява, фантазія, увага, образна та логічна пам’ять, емпатії.

Якщо інтуїцію не можна формувати безпосередньо (надто глибоко залягають її пласти), то є реальна можливість формувати й розвивати такі здібності, які зумовлюють безперечний розвиток інтуїції. Мова йде, перш за все, про тренінг таких здібностей, як уява, увага, спостережливість, смілива незгода з трафаретом, шаблоном, фантазія тощо. Розглянемо повну модель творчих здібностей учителя (структурно-бінарний підхід):

№ п/п	Види творчих здібностей	Інтелектуально-логічні	Емоційно-евристичні
1.	Мотиваційна та енергетична активність	Потреба в професійних знаннях, зацікавленість в них, прагнення до професійної самоосвіти, самоствердження, здатність до свідомого регулювання і нарощування працездатності	Глибока задоволеність професією, роботою з дітьми, здатність до емоційного творчого підйому, створення творчого самопочуття.
2.	Комунікативно творчі здібності.	Здібності до адекватної позиції в діяльності і спілкуванні, здатність переконувати, моделювати спілкування, педагогічний гуманізм та оптимізм.	Прийнятність до партнера по спілкуванню; здатність навіювати, розвинена перцепція, емпатії, емоційна стійкість.
3.	Дидактичні здібності	Розвинене логічне мислення, логічна, граматична, стилістична досконалість мови, професійна оперативність.	Розвинена уява, образне мислення, емоційність мови, захопленість роботою, імпровізація.
4.	Дослідницькі здібності	Здатність до аналізу, синтезу, узагальнення, “згортання”, формалізації, виявлення і формулювання проблеми, задачі, здібність до прогнозування, моделювання ситуації.	Інтуїтивне відчуття проблеми, творча уява, асоціативність мислення, його гнучкість та оригінальність.
5.	Рефлексійні здібності.	Цілеспрямованість, висока самоорганізація і самоконтроль, самокритичність, оперативна корекція поведінки.	Емоційна чутливість, професійна інтуїція.