осот4

Осот (Sonchus); родина Айстрових (Asteraceae), або Складноцвітих (Compositae). Осот - рід рослин, до якого належать багато (близько 70) представників, але у Росії та Україні трапляються декілька з них, найбільш відомі три, й усі — бур'яни. Серед них є однорічники — жовтий осот городній (S. оіеraceus), дворічники і багаторічники — осот польовий (S. arvensis) та інші. Це рослини заввишки до 80-100 см. Листки у них колючі, ланцетні, цілісні чи виїмчасто-лопатеві, з серцеподібною основою. Квітки язичкові, жовті, у кошиках, зібраних у загальне щиткоподібне суцвіття. Цвітуть у червні-вересні. Насіння проростає без періоду спокою, а всього у кожної рослини майже 6500 насінин. У поєднанні зі здатністю розмножуватися вегетативно (шматочками коренів), осоти справді є одними з найнебезпечніших бур'янів. Зростають у садах, на городах і засмічених місцях у Євразії і навіть в Африці. Інколи осотом неправильно називають рослину роду Дурман. Городній осот має лікарські властивості, його використовують у народній медицині. Сировина рослини містить дубильні речовини, каротин (провітамін А) і невелику кількість каучуку. Оман високий (Inula helenium). Багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Має товсте, м'ясисте кореневище з численними довгими коренями. Стебла міцні, прямі, рубчасті, 1–2 м заввишки, у верхній частині розгалужені, внизу розсіяно - , вгорі – густо жорстко -волосисті. Листки чергові, цілісні, нерівномірно зубчасті, великі (до 50 см завдовжки і 18–25 см завширшки), зверху жорстко-волосисті, знизу – сіроповстисті; приземні – черешкові, еліптично-видовжені; стеблові – сидячі, видовжено яйцевидні, загострені. Квітки жовті, зібрані у великі (6–8 см у діаметрі) кошики, що утворюють на верхівці стебла щитковидне суцвіття; крайові язичкові квітки – жіночі, з вузько лінійним три зубчастим язичком; серединні – двостатеві, трубчасті. Плід – сім'янка. Цвіте у червні – серпні (іноді – у вересні). Поширення. Оман високий росте розсіяно майже по всій території України. Полюбляє узлісся, чагарники, лісові луки, береги річок, вологі місця. Для виготовлення ліків використовують кореневище і корені оману. Нагідки лікарські, або аптечні (Calendula officinalis) крокіс, сердечник, календула. Родина складноцвітих — Compositae. З лікувальною метою використовують квітки рослини. У Радянському Союзі й, зокрема, на Україні нагідки дуже поширені як декоративна рослина, яка цвіте з липня по вересень. Нагідки — однорічна рослина зі своєрідним неприємним запахом. Стебло прямостояче, гіллясте, заввишки 20—50 см, покрите цупкими волосками, іноді трохи липке, особливо в суху сонячну погоду. Листки чергові, густо одягають стебло; нижні — широко лопаткові; верхні — довгасті або широко – ланцетовидно , сидячі, обіймають стебло й гілки. Квітки найчастіше оранжево-жовті, рідше яскраво-оранжеві або оранжево-червоні, зібрані в великі одиночні кошики на вершечку стебла й гілок. Плоди — сім'янки без чубків, як це звичайно буває в інших кошикуватих складноцвітих (пижмо, цикорій та ін.). Крім ефірної олії, в нагідках є барвна речовина, схожа на каротин, багато вітаміну С й фітонциди. Відповідно до того, як діють нагідки на організм, їх знають у народі як сечогінний, потогінний, очисний, в'яжучий, протигнійний, протизапальний і як дезинфікуючий засіб. Лопух справжній або лопух великий (Arctium majus або Arctium lappa) реп'яхи, дідівник. Родина складноцвітих — Compositae. З лікувальною метою використовують його корінь, листя й насіння. Поширений по всій території Європейської частини Радянського Союзу і зокрема всюди на Україні, а також у Сибіру, в Середній Азії та по всій території Європи. Росте на пустирях, біля полів і доріг. Лопух справжній, або великий,— багаторічна рослина. Корінь великий і товстий; стебло гіллясте, заввишки до півтора метра; листки чергові, великі, серцевидно-яйцевидні, цілокраї, рідше — виїмчасто-зубчасті, знизу павутинно - повстисті. Квіткові кошики в щитковидних суцвіттях майже кулясті, з обгорткою з черепи-частих, майже голих шиловидно-загострених, на кінці гачкуватих листочків, що утворюють собою після відцвітання так звані реп'яхи. Квітки дрібні, трубчасті, пурпурні; сім'янки довгасті, стиснені, вздовж ребристі. Інший вид лопуху — павутинистий більше поширений, ніж лопух справжній, але мало чим відрізняється від нього ботанічними особливостями й лікувальними властивостями. Обидва ці види лопуху ростуть на вологих місцях, поблизу жител, на городах, біля доріг, на полях, у садах. Корінь лопуху заготовляють восени . Кульбаба лікарська (Taraxacum officinale); літучки, пустодуй, солдатики, плішивець; родина Айстрових (Asteraceae), або Складноцвітих (Compositae); У рослини є цікава особливість: вона закриває свої квіти у похмуру погоду і на ніч. Корінь кульбаби вертикальний, товстий, бурий, на розрізі білий. При механічному пошкодженні усі частини рослини виділяють гіркий молочний сік. Листки — у прикореневій розетці, ланцетоподібно-зубчасті, виїмчасті. Квітконос трубчастий, порожнистий. Квітки яскраво-жовті, зібрані у суцвіття — кошики. Після відцвітання залишається голе квітколоже, звідси й походить народна назва — плішивець. Плід — сім'янка з чубком. Лікарські якості кульбаби значно переважають її негативні властивості. Тим більше, що із заготівлею рослини не виникає жодних проблем, росте вона повсюдно, нерідко утворюючі килимові зарості на луках, газонах, у садах, уздовж доріг. Збирають траву (листя і квітки) кульбаби під час цвітіння і корені (восени). Траву сушать у затінку під укриттям, а корені ретельно промивають у холодній воді, ріжуть вздовж на чотири частини і сушать на сонці або у сушарці при температурі 40-50 °С. Королиця звичайна (Leucanthemum vulgare, синоніми: L. margahtae, Chrysanthemum leucanthemum); невісточки, попівник; родина Айстрових (Asteraceae), або Складноцвітих (Compositae); Рослина, яку в побуті часто називають ромашкою, насправді має зовсім іншу назву. Ромашку знають усі, але, якщо спитати про королицю (невісточки), зазвичай відповідають негативно. Рослина — трав'янистий багаторічник. Висота її до 120 см; стебло голе чи дещо опушене, безлисте на верхівці. Прикореневі листки довго черешкові, від довгастих до обернено-яйцеподібних, біля основи звужені, зубчасті з країв. Стеблові листки сидячі чи на коротких черешках, з країв зубчасті, лінійно-довгасті. Квітки, як у багатьох айстрових, двох типів: трубчасті (серцеподібні, жовті) і язичкові (крайові, білі), цвітуть з кінця травня до початку вересня. Плід — сім'янка. Рослина широко розповсюджена, на Україні майже по всій території.

Деревій благородний (Achillea nobilis; тысячелистник благородный). Це багаторічна трав'яниста сірувата рослина родини айстро­вих (складноцвітих). Має вкоро­чене багатоголове, без повзучих пагонів кореневище. Стебла 30—50 см заввишки, прямостоячі, вго­рі розгалужені, біля основи — здерев'янілі, виходять пучками по 3—10. Листки двічі перисто-розсічені, видовжено еліптичні; кінцеві часточки листків лінійно-ланцет­ні; стрижень листка — з додатко­вими зубчастими частками між сегментами. Квітки зібрані в дріб­ні кошики, що утворюють склад­ний щиток; крайові квітки маточ­кові, язичкові, білі або жовтаво-білі, серединні — трубчасті, дво­статеві. Плід — сім'янка. Цвіте у червні — вересні. Росте на степах та на сухих схилах на півдні Полісся (зрідка), в Лісостепу, Степу та в Криму. Для ви­готовлення ліків використовують траву і квітки . Заготівлю проводять від початку до сере­дини цвітіння рослини.

ВОЛОШКА СИНЯ ( Centaurea cyanus) — одно- або дворічна трав'яниста рослина родини айстрових (склад­ноцвітих). Стебло 25—50 см зав­вишки, прямостояче, від середини розгалужене, клочкувато-павутинисте. Нижні й серединні стебло­ві листки ліровиднорозсічені, видовжено-оберненоланцетні, ціло­краї, віддаленодрібнозубчасті, верхні — переважно лінійні. Квіт­ки — в одиничних кошиках на кінцях стебел та пазушннх гі­лочок: крайові квітки збільше­ні, лійковидні, сині, голубі, ліло­во-рожеві або білі, неплідні; серединні — фіолетові, двостате­ві. Плід — сім'янка. Цвіте у черв­ні — липні. Росте по всій тери­торії України в посівах ярих та озимих культур, на трав'янистих і забур'янених місцях. Викорис­товують лише крайові квітки, зібрані в період їхнього повного цвітіння.

Волошка лучна (Centaurea jacea);.родина Айстрових (Asteraceae), або Складноцвітих (Compositae); Лучна волошка — рослина з грубим розгалуженим ребристо-борозенчастим стеблом 30-80 см заввишки. Листки ланцетні чи еліптично-ланцетні, цілісні чи перистолопатеві. Квітки малиново-бузкові, в одиночних кошиках на кінцях стебла та гілок. Обгортка завширшки 10-15 см. Придатки листочків обгортки світло-бурі, плівчасті, «лускаті». Рослина цвіте з червня до вересня. Плід — сім'янка. Інколи можна натрапити на різновид цієї волошки з незвичайними квітками: крайні — білі, а серединні — червоні. Рослина має лікарські властивості, проте, на відміну від волошки синьої, її застосовують у дещо інших випадках і лише у народній медицині. Використовують траву або окремо квіткові кошики, які заготовляють у період квітування. У рослині містяться посівах, біля шляхів і жител. дубильні речовини, ксантоглікозид центаурин; у листках — до 120 мг% аскорбінової кислоти . Талабан польовий (Thlaspi arvense) ярутка полевая Однорічна трав'яниста рослина родини хрестоцвітих з запахом часнику. Стебло прямостояче, голе, угорі розгалужене, 20–50 см заввишки. Листки чергові: стеблові – сидячі, видовжено-ланцетні, зубчасті, біля основи стріловидні, нижні – в прикореневій розетці, довгасто-овальні або обернено яйцеподібні, велико зубчасті, звужені біля основи в черешок, рано відмирають. Квітки двостатеві, правильні, дрібні, білі чотирипелюсткові, зібрані в китицю. Плід – стручечок . Цвіте у квітні – липні. По всій території України росте як бур'ян.

Цикорій дикий, або звичайний (Cichorium intybus) петрові батоги, городня волошка, серпівник. Родина складноцвітих — Compositae. З лікувальною метою використовують коріння й зрідка листя цієї рослини. Цикорій дикий — багаторічна, досить висока рослина (людині по пояс, а іноді й вища), з м'ясистим коренем і прикореневими довгастими листками, виїмчасто-пірчасто-надрізаними, як у кульбаби, зібраними розеткою; стеблові листки — сидячі, ланцетні. Стебло розгалужене, голе, шорстке. Суцвіття — розкриті кошики, середньої величини, одиночні, розміщені на кінцях гілок і по 2—3 в пазухах листків. Усі квітки в кошиках язикові з голубими, рідше білими або рожевуватими пелюстками. Цикорій вирощують досить широко, з його коріння добувають так звану цикорну каву, яку широко застосовують у кондитерській і спирто-горілчаній промисловості. Череда трироздільна (Bidens tripartita); причепа, собачі реп'яхи, чорнобривець болотяний, золотушна трава; родина Айстрових (Asteraceae), або Складноцвітих (Compositae); Ця чудова лікарська рослина — трав'янистий однорічник з прямим, супротивно розгалуженим стеблом заввишки 15-60, рідко до 100 см. Зазвичай стебло голе, рідко — опушене нечисленними волосками. Листки у череди супротивні, тричі перисто-роздільні. Квітки жовті, у плоских кошикових суцвіттях, розташованих по одному на кінцях стебел. Цвіте рослина у липні-серпні. Плід — сім'янка з 2-3 зазубреними щетинками. Росте на вологих луках, болотах, біля водойм, у канавах. Поширюється, чіпляючись насінням (плодиками) за шерсть тварин і одяг людини. На городах — злісний бур'ян. Для медичних потреб заготовляють траву череди у період бутонізації. Збирають верхню частину рослини разом із пуп'янками і квітками, що починають розкриватися, а також бокові пагони стебел з листям. Відстань від місця зрізу до верхівки не повинна перевищувати 15 см.

Мильня́нка лі́карська (Saponaria officinalis L) Місцеві назва — собаче мило, дике мило, мильний корінь тощо. 3 родини гвоздикових — Caryophyllaceae.Багаторічна трав'яниста рослина (30—60 см заввишки) з розгалуженим повзучим кореневищем. Стебло пряме, вгорі трохи розгалужене, гладеньке або трохи шорстке. Листки (5—10 см завдовжки, 2—4 см завширшки) супротивні, видовжені або еліптичні, цілокраї, по краю гострошорсткуваті, з трьома жилками, звужені при основі в короткий черешок. Квітки великі, правильні, згруповані по 3—7 в кінцевих щіткоподібних суцвіттях на головному стеблі та гілках. Чашечка зрослолиста, циліндрична, часто червонувата, коротко опушена, з п'ятьма трикутними зубцями. Пелюсток п'ять. Вони білі або рожеві, з довгими лінійними нігтиками і цілісним або виїмчастим відгином. Тичинок десять, маточка одна, стовпчиків два, зав'язь верхня. Плід — довгаста яйцеподібна коробочка з чотирма зубцями на верхівці. Насіння численне, ниркоподібне, дрібно горбочкувате. Росте мильнянка серед чагарників, на галявинах, узліссях, у хвойних і мішаних лісах. Світлолюбна рослина. Цвіте у червні — жовтні.

Чебрець звичайний (Thymus serpyllum L.) Місцеві назви — чепчик, мала материнка, богородська трава, чабер тощо. 3 родини губоцвітих — Labiatae (Lamiaceae). Невеличкий (5-15 см заввишки) кореневищний напівкущик з численними повзучими дерев'яніючими стеблами. Квітконосні стебла висхідні, безквіткові — повзучі. Листки черешкові, супротивні, дрібні, овальні, цілокраї, по краю до половини листка війчасті. Квітки дрібні, неправильні, зібрані у головчасті щільні верхівкові суцвіття. Оцвітина подвійна. Чашечка чітко двогуба, з короткою волосистою трубочкою та нерівновеликими зубцями, які по краях укриті війками. Верхні зубці чашечки більш-менш однакові, трикутні або ланцетні. Нижні два зубці лінійно-ланцетні, більші за верхні. Віночок (6-8 мм завдовжки) зросло пелюстковий, нечітко двогубий з виїмчастою верхньою і трилопатевою нижньою губою, звичайно рожево-фіолетовий, рідко білий. Тичинок чотири, які розходяться і видаються з віночка. Маточка одна з чотирилопатевою верхньою зав'яззю, коротким стовпчиком дволопатевою приймочкою. Плід — розпадний горішок. Горішки овальні, дрібні, буро-коричневі. Росте у хвойних і мішаних Лісах, на узліссях, галявинах, по чагарниках. Світлолюбна рослина. Цвіте у травні — липні.

Пе́рстач прямостоя́чий, калган (Potentilla erecta (L.) Hampe) Місцеві назви — калган, п'ятипал, дерев'янка, зав'язник тощо. Багаторічна трав'яниста рослина родини розових (Rosaceae) 15—50 см заввишки з товстим, коротким бульбисто потовщеним дерев'янистим кореневищем. Квітконосні стебла виходять з пазух прикореневих, збірних у пучок листків. Стебла висхідні або прямостоячі, у верхній частині вилчасторозгалужені, короткоопушені, листорозміщення чергове. Стеблові листки зелені, трійчасті з великими парними прилистками, сидячі, з клиноподібно-видовженими надрізано-пилчастими догори листочками. Прикореневі листки 3—5-пальчасті, черешкові. Квітки на довгих квітконіжках, поодинокі (10—13 мм у діаметрі), правильні, з подвійною вільнопелюстковою оцвітиною. Чашечка з чотирма вузькими частками і підчашею, волосиста. Пелюсток чотири. Вони блідо-жовті, оберненояйцеподібні, виїмчасті, трохи довші від чашечки. Тичинок 15—20, маточок багато, зав'язь верхня. Плід складається з багатьох горішкоподібних сім'янок. Перстач прямостоячий росте в соснових і мішаних лісах, на лісових полянах і суходільних луках, на окраїнах боліт. Світлолюбна рослина. Цвіте у червні — вересні.

Калина звичайна, червона калина (лат. Viburnum opulus); місцеві назви: карина, калена, калинина — високий гіллястий кущ заввишки 2-4 м з сірою корою, з роду калина (Viburnum), родини Адоксових (Adoxaceae). Гарний плодовий і декоративний чагарник. Росте на всій території Україні, особливо в поліській та лісостеповій зонах. Пагони зеленувато-сірі з супротивними, великими (до 57 мм) бруньками. Листки до 10 см завдовжки, супротивні, майже голі. Пластинка їх 3-5-лопатева з серцеподібною основою, зелена, з двома ниткоподібними прилистками, черешки довгі. Квіти зібрані в плоскі кінцеві щиткоподібні суцвіття: крайові квітки - великі, білі, безплідні; серединні — дрібніші, двостатеві. Чашечка з п'ятьма зубчиками, віночок (до 5 мм у діаметрі) п'ятироздільний, тичинок п'ять, маточка одна, стовпчик короткий з трироздільною приймочкою, зав'язь нижня. Плоди — ягодоподібні червоні, овальні кістянки (6,514 мм завдовжки і 4,5-12 мм завширшки), містять забарвлену червоним соком плоску тверду кісточку. Залишаються на гілках дуже довго і прикрашають кущ навіть зимою. Калина звичайна росте в підліску мішаних і листяних лісів, по берегах рік і водойм. Краще росте на понижених, добре зволожених місцях. Рослина зимостійка, тіньовитривала але вимоглива до вологи. Цвіте у травні — червні, плоди достигають у вересні. Розмножують її зеленими і здеревілими живцями, відводками, насіння. Чаполоч пахуча (Hierochloe odorata (L.) Wahlb.) Місцеві назви - чапула, чапол, зубрівка та ін. Багаторічна трав'яниста рослина родини злакових з довгими повзучими кореневищами. Стебла голі, висхідні, гладенькі, з порожнистими міжвузлями і потовщеними вузлами. Листки чергові, плоскі, на безплідних пагонах - широколінійні (5-6 мм завширшки), зісподу зелені, голі, зверху сіро-зелені, стеблові листки лінійно-ланцетні, укорочені, з видовженими гладенькими або шорсткими піхвами. Язичок довгий (2-4 мм завдовжки), гострий. Суцвіття - верхівкова яйцеподібна розлога волоть (5-8 см завдовжки) з тонкими гладенькими гілочками. Колоски дрібні (3-5 мм завдовжки), яйцеподібні, трохи стиснуті з боків, блискучі, золотисто-бурі, три квіткові, середні квітки двостатеві, бічні - тичинкові. Колоскові луски шипуваті, по краю з довгими війками. Нижні квіткові луски в тичинкових квітках шкірясті, війчасті по краю, з коротким остюком, що виходить біля верхівки або середини спинки. Тичинок у тичинкових квітках три, в двостатевих - дві. Маточка одна, з верхньою зав'яззю і двома перистими приймочками. Плід - довгаста зернівка. Росте в соснових і мішаних лісах, на пісках, лісокультурних площах, вирубках, галявинах. Цвіте у травні . Суниці лісові (Fragaria vesca) — багаторічна трав'яниста рослина родини розових (Rosaceae). Кореневище коротке з тонкими корінцями, та довгими повзучими пагонами-вусами. Стебло прямостояче або висхідне, до 30 см заввишки. Листки трійчасті, прикореневі — на довгих черешках; прості — листочки сидячі, овально-ромбічні, зверху темно- зелені, знизу ясно-зелені, густо вкриті притиснутими шовковистими волосками, по краю — з зубцями. Квітки білі (до 20 мм у діаметрі), правильні, двостатеві, на довгих тонких квітконіжках, у щиткоподібному суцвітті; мають по 5 білих пелюсток. Тичинок і маточок багато, вони розміщені на випуклому квітколожі. Цвіте у травні — червні. Плід — поникла яскраво-червона ягода. Суниця лісова росте в хвойних і мішаних лісах, на лісових галявинах, серед чагарників, на узбіччях доріг і на узліссях. Світлолюбна рослина. Цвіте у травні, плоди достигають у червні — липні. Поширена на Поліссі, в Лісостепу, Карпатах.

Звіробій звичайний (Hypericum perforatum L.), місцеві назви: стокровиця, калмицький чай, заяча крівця тощо — багаторічна трав'яниста рослина родини звіробійних. Стебло пряме, голе, вгорі гіллясте, 30-60 см заввишки. Міжвузля округлі або з двома гранями, щільні. Листки супротивні, сидячі, овальні, видовжено-яйцеподібні або видовжені, тупуваті, цілокраї, з численними залозками. Квітки правильні, зібрані в щитоподібну волоть або нещільну китицю. Чашечка з п'яти зрослих при основі ланцетних, загострених, гладеньких по краю чашолистків. Віночок п'ятичленний, жовтий, пелюстки з численними чорно-бурими або фіолетовими крапками. Тичинок багато, маточка одна з верхньою зав'яззю і трьома-п'ятьма стовпчиками. Плід — багатонасінна тригранна коробочка.

Подорожник великий (Plantago major L.) — багаторічна трав'яниста рослина родини подорожникових. Місцеві назви — бабка, порізник, ранник тощо. Стебло 10 - 60 см заввишки, з коротким кореневищем і розеткою прикореневих листків, безлисте, тонкоборознисте, голе або трохи опушене. Листки яйцеподібні або еліптичні з трьома-сімома жилками, цілокраї, голі, з клиноподібною основою і розширеним жолобчастим черешком, що за довжиною дорівнює пластинці. Суцвіття (5-15 см завдовжки) довгоциліндричне, колосоподібне, при основі рідкувате. Приквітки яйцеподібні, тупі, за довжиною дорівнюють чашечці. Квітки дрібні, з приквітками, правильні, зрослопелюсткові. Чашечка чотирироздільна з овальними тупими, перетинчастими частками, віночок (до 3 мм завдовжки) буруватий, сухий, плівчастий, трубчастий з яйцеподібними тупуватими частками. Тичинок чотири з фіолетовими або жовто-бурими пиляками, маточка одна з верхньою зав'яззю, одним стовпчиком і дволопатевою приймочкою. Плід — багатонасінна темно-коричнева яйцеподібна коробочка (0,7 - 1,2 мм завдовжки).

Верба козяча (Salix саргеа); бредина, корятник; родина Вербових (Salicaceae);Козяча верба — найзвичайнісінька рослина середньої смуги Росії. Вона часто росте окремими кущами у перелісках, світлих місцях у мішаних лісах, серед чагарників. козяча верба — високий кущ чи невелике деревце, заввишки 5-8 м. Рослина дводомна, одні особини з чоловічими, інші - з жіночими квітками. Гілки цієї верби товсті, розлогі, бурі, з великими голими бруньками. Деревина під корою червонувата, потім бурувата. Листки чергові, цілісні, зазвичай округлі, рідше довгасто-ланцетні. Зверху вони голі, а зісподу — сірувато-опушені, з 6-9 парами дуже виступаючих бокових жилок. Квітки одностатеві, зібрані у товсті сережки. Чоловічі суцвіття яйцеподібні, сидячі, довжиною до 6 см, жіночі — циліндричні, довжиною до 10 см, на ніжках. Цвітуть у квітні-травні, до розпускання листків. Плід — коробочка.

БУЗОК ЗВИЧАЙНИЙ - Сирень обыкновенная Syringa vulgaris. Листопадний кущ, родини маслинових. Листки цілокраї, супротивнi, яйцеподібнi. Квiтки двостатевi, з лiловим або бiлим трубчастим вiночком, зiбранi у волоть. Цвiте у травнi. Плід - коробочка. Вирощується як декоративна рослина. Для лiкарських потреб заготовляють квiтки i листя. Квiтки - на початку цвiтiння, звiльняючи їх вiд суцвiть. Листя - збирають пiд час цвiтiння. Кожна квітка близько 1 см у діаметрі. Бузок звичайний — кущова рослина, всім відома своїми волотями красивих запашних лілових квіток. Походить з Балканського півострова, росте біля садиб, у садах і парках майже по всій території помірної і теплої смуг всюди на Україні.

БУЗИНА ЧОРНА — Sambucus nigra. Гіллястий кущ або невелике деревце родини адоксових (5-5,5 м заввишки) з світло-бурою тріщинуватою корою. Пагони буруваті, засіяні коричневими сочевичками, всередині містять широку, білу, м'яку серцевину. Листки 35 см завдовжки, супротивні, непарно перисті. Листочки яйцеподібні або яйцеподібно-довгасті, гостро пилчасті, з косо витягнутою вершиною, по жилках опушені. При розтиранні відчувається неприємний запах. Квітки дрібні, жовтувато-білі, зібрані в щиткоподібні волоті з п'ятьма головними гілочками. Віночок п'ятипелюстковий (до 5 мм у діаметрі), тичинок 4-5, маточка одна, зав'язь нижня. Плід - тринасінна кістянка, чорно-ліловий. Бузина чорна росте в підліску листяних і мішаних лісів, по чагарниках, на лісових порубах, узбіччі лісових доріг, на узліссях. Світлолюбна рослина. Цвіте у травні - червні.

Мак дикий (Papaver rhoeas);мак-самосійка; мак-самосейка. Однорічна трав'яниста відстовбурчено волосиста рослина родини макових. Стебло прямостояче, розгалужене, 25–80 см заввишки. Листки чергові, перисто-розсічені, з видовжено ланцетними, надрізано зубчастими частками, з яких верхівкові довші за бічні. Квітки великі (3–5 см у діаметрі), двостатеві, правильні, 4-пелюст-кові, одиничні на вершку стебла й гілок; пелюстки яскраво-червоні, рідше – рожеві або білі, здебільшого з чорною плямою біля основи, в ширину більші; ніж у довжину. Плід – широко еліпсоїдна коробочка, при ос­нові звужена в добре помітну ніжку. Цвіте з другої половини червня. Поширення. Мак дикий росте розсіяно по всій території України як бур'ян на полях, на межах і засмічених місцях, уздовж до­ріг, на кам'янистих схилах. Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб заготовляють пелюстки.