Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекции / лекции / Лек 3.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
98.82 Кб
Скачать

Школа, освіта й виховання епохи Відродження. Життя та педагогічна діяльність я.А.Коменського.

Мета: знайомство з особливостями культури, освіти і виховання епохи Відродження. Познайомити з життям та педагогічною діяльністю Я.А.Коменського.

Професійна спрямованість: формувати у студентів інтерес до використання форм і методів навчання і виховання дітей, запропонованих Я.А.Коменським у власній педагогічній діяльності.

Ключові слова: "Велика дидактика", пансофія, сенсуалізм, принцип природовідповідності, материнська школа, школа рідної мови, латинська школа, "сім вільних мистецтв" (граматика, діалек- тика, риторика, арифметика, геометрія, музика і астрономія); принципи наочності, свідомості і активності, послідовності і систематичності,

Методи: пояснення, розповідь, дискусія, метод історичного аналізу, використання опорних блок-схем.

План лекції

  1. Культура епохи європейського Відродження. “Будинок радості” Вітторіно да Фельтре.

  2. Гуманістичні ідеї освіти і виховання (Ф.Рабле, М.Монтень, Томас Мор і Томазо Кампанелла).

  3. Педагогічна діяльність і світогляд Я.А.Коменського. Загальнопедагогічні ідеї Коменського.

  4. Вчення Я.А.Коменського про школу.

  5. Дидактика Я.А.Коменського.

  6. Я.А.Коменський про моральне виховання та вимоги до вчителя.

Питання для самостійного опрацювання.

1. Прогресивні виховні тенденції у педагогіці епохи Відро­дження.

2. Підготуйте хронологічну схему виникнення європейських університетів.

Західноєвропейські виховні системи ХУІІ-ХУІІІ ст.: порів­няльний аналіз.

4. Принцип природовідповідності Коменського і сучасність.

Питання для самоконтролю.

1. Досвід яких шкіл взятий за основу Коменським при обгрун­туванні класно-урочної системи навчання?

2. Охарактеризуйте вікову періодизацію, запропоновану Я.А.Коменським.

3. Охарактеризуйте зміст освіти дітей у різні вікові періоди.

4. Випишіть поради, щодо організації процесу навчання і виховання дітей в умовах сім'ї.

5. Охарактеризуйте сутність принципу природовідповідності за Я.А.Коменським. У чому відмінність між сучасним розумінням цього принципу та розумінням його Я.А.Коменським?

6. Проаналізуйте розвиток форм організації навчання в історії педагогіки.

Рекомендована література:

1. Левківський М.В. Історія педагогіки. - Житомир, 2001.

2. Коменский Я. А. Избранньїе педагогические сочинения в 2 т-М.,1982.

3. Мітюров В.Н. Педагогічні ідеї Я.А.Коменського на Украї­ні.-К, 1971.

4. Піскунов А.І. Хрестоматія з історії зарубіжної педагогіки. -М.,1981.

5. Кравець В. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва. - Тернопіль, 1996.

6. Історія педагогіки /за ред. М. В. Левківскього, О. А. Дуба-сенюк/. - Житомир, 1999.

7. Сбруєва А. А., Рисіна М. Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальний посібник. - Суми: СумДПУ, 2000.

1.

Характерні риси епохи Відродження:

    • критикою всієї середньовічної системи освіти; зменшенням впливу церкви на школу;

  • увагою до дитини, як до людини, що розвивається. Це передбачає врахування вікових і психологічних особливостей, заперечення тілесних покарань;

    • посиленням розумового розвитку, врахуванням інтересів дитини в навчанні; піднесенням ролі морального виховання, без якого не дасть користі будь-яке знання;

  • розвитком змісту освіти, його поглибленням і розширенням. Якщо епоха середньовіччя знала лише «сім вільних мистецтв», то педагогіка епохи Відродження поставила питання про включення елементів наукового знання: природознавства, географії, історії, літератури, іноземних мов;

    • вимогою художнього виховання, запровадженням в шкільні програми предметів естетичного циклу: малювання, музики, ліплення, танців тощо;

  • увагою до жіночої освіти;

  • піднесенням ролі учителя в суспільстві.

2.

Найяскравіше педагогіка французького гуманізму відображена в творах Франсуа Рабле і Мішеля Монтеня.

Франсуа Рабле (1483-1553) у своєму романі «Гаргантюа і Пантагрюель» критикує середньовічну школу і освіту. Рабле розповідає, як король велетнів запросив для виховання свого сина Гаргантюа вчених-схоластів.

Мішель Монтень (1533-1592) в своїй основній праці «Досліди» (1580) висловив своє ставлення до проблем виховання.

Освіта, на думку Монтеня, повинна поєднувати в собі такі основні принципи. Перший з них— принцип свободи. Наставник зобов'язаний надати учням повне право самим просіювати через сито розуму все, що їм викладається. Монтень вважає помилкою, коли молодь привчають до «допомоги», в результаті вона вже в юному віці стає рабом. Не менш згубно й те, коли учням без перерви вливають в голову знання, примушуючи механічно їх повторювати.

Другий принцип — чуйність і відповідність. Слід насамперед звернути увагу на душевні і розумові нахили дитини, дати їй можливість висловити їх самостійно, лише спрямовуючи і виправляючи учня.

Третій принцип підтверджувати навички освіти практичною діяльністю, а результати навчання — своїм життям людини. Чисто книжної освіти замало. Навчання повинно поєднуватися з живою діяльністю, якій властива творчість, активність тощо. Таке навчання, де діти трудяться щодня по 12-14 годин, перетворюється в пекло. Монтень підтримує принципи м'якої дисципліни, привабливості навчальних занять.

Томас Мор (1478-1535) жив у Англії. Закінчив Оксфордський університет, був членом англійського парламенту.

В своїй знаменитій «Золотій книжці про найкращий суспільний лад і про новий острів Утопію» (1516) Т.Мор говорить про необхідність надати всім громадянам можливості «духовної свободи і освіти». Він піддає нищівній критиці сучасне йому суспільне життя, приватну власність, як основне суспільне лихо, малює картину більш справедливого, на його думку, соціалістичного ладу.

Томмазо Кампанелла (1568-1639) майже через 100 років після «Утопії» теж висунув ідею соціалістичного виховання, написавши утопію «Місто Сонця» (1623). На чолі «держави Сонця» стоїть жрець-філософ. Приватної власності немає, всі громадяни повинні працювати, кожний одержує за потребою. Для всіх дітей запроваджено суспільне виховання.

Новонароджені діти виховуються в суспільних виховних закладах. Широко застосовуючи принцип наочності.

В утопії Кампанелли більш детально розглядаються питання трудового виховання, чітко визначено зміст праці на кожному віковому етапі, висловлена думка про поєднання праці з навчанням, а навчання з іграми і гімнастичними вправами, а також військовою підготовкою. Нахили і здібності дітей беруться до уваги при подальшому їх включенні у суспільне виробництво.

2.

Я.А.Коменський (1592-1670) — засновник педагогіки як науки, великий чеський мислитель, жив і творив у XVII ст. Це століттяв історії Чехії знаменне як століття відкритої боротьби народних мас з феодальним дворянством та католицькою церквою.

Рано залишившись без батьків, він за рахунок общини чеських братів (демократичне об’єднання) здобув середню і вищу освіту, після чого був виборним священиком общини і очолив її братську школу. Коменський брав активну участь у боротьбі з засиллям німецького дворянства і католицької

Під час Тридцятилітньої війни (1618-1648) він переслідувався, вимушений був покинути батьківщину і поселився в польському місті Лешно, де керував братською школою, а потім був обраний епіскопом. Під час переслідувань Коменський не раз втрачав усе своє майно, ряд рукописів-творів Коменського, померли його дружина діти.

Лешно в 1631 Р- Коменський склав книгу для навчання Відкриті двері до мов усіх наук», а у 1632р. було завершено основний твір «Велика дидактика*, які зробили ім'я Коменського відомим в усьому світі. У 1641 р. на запрошення англійського парламенту Коменський їде в Лондон. Парламент юийняв постанову про організацію вченої колегії для впровадження ідей Коменського. Але в Англії починалась громадянська війна і цей план не було здійснено.

Коли у 1656 р. під час шведсько-польської війни м. Лешно було спалене, Коменський знайшов собі притулок в Нідерландах, в Амстердамі.

3.

Педагогічні погляди розкриті у його творі «Велика дидактика».

Я.А. Коменський так визначає мету виховання: «Мета шкіл повинна полягати у тому, щоб людина відповідала своєму призначенню».

Отже, в процесі виховання потрібно:

  1. за допомогою наук і мистецтв розвинути природні задатки дитини;

  2. удосконалити знання мов;

  3. розвивати моральність;

  4. почитати Бога.

Методологічною основою процесу навчання і виховання є принцип природо відповідності (Коменський вперше в історії педагогіки обґрунтовує). Через усі його педагогічні твори червоною ниткою проходить думка, що правильне виховання в усьому повинно бути у відповідності з природою в цілому і з віковими особливостями дітей, зокрема. Принцип природовідповідності спрямований на те, щоб зробити процес навчання більш життєвим і природним, легким і ефективним.

Помилковість же розуміння Коменським принципу природовідповідності полягає в тому, що він не бачив і не міг за станом науки того часу бачити особливих законів соціального життя, за якими розвивається і виховується людина, механічно ототожнював закони біологічного і соціального життя.

4.

Висунувши нову концепцію школи, Коменський піддає аналізу існуючу систему шкільної освіти, дає глибоку критику догматично-схоластичної середньовічної школи.

Піддавши критиці середньовічну школу, Коменський розгортя теорію справжньої освіти. Він перший в історії педагогіки розробив принципи побудови системи шкільної освіти:

  • загальне навчання («Освіту повинно отримати все юнацтво за винятком хіба тих, кому Бог відмовив у розумі»);

  • рівні права і можливості жінки з чоловіком в навчанні і освіті («Не можна уявити будь-яких підстав, щоб і слабу стать цілком усунути від наукових занять. Жінки теж образ божий однаково вони обдаровані (часом більше нашої статі) швидким і сприйнятливим мудрість розумом»);

  • викладання і навчання рідною мовою (в той час як вся Європа вчилась латиною: «Нерозумно вчити когось іноземної мови, перш ніж він оволодіє рідною мовою»;

  • зв'язок школи з життям (необхідно вивчати життя, речі, явища; формувати працелюбство і готувати до практичного життя);

  • єдність і наступність системи шкіл (кожна наступна ланка пов'язана з попередньою). Коменський виступав проти обходу якоїсь ланки.

державний характер. В останьому розділі «Великої дидактики* Коменський звертається до державних діячів із закликом не жалкувати затрат на створення системи шкіл і розповсюдження загального навчання: «Де на побудову міст, фортець, пам'ятників, арсеналів витрачається одна золота монета, там треба витратити сто монет на правильну освіту одного юнака... адже добрий і мудрий юнак є найцінніший скарб всієї держави»5.

Виходячи з основних принципів побудови шкільної системи, а також із запропонованої ним вікової періодизації, Коменський пропонує таку чотириступінчасту систему шкіл.

Дитинство (до 6 років). Материнська школа. Коменський перший із вчених Нового часу приділив увагу дошкільному вихованню, оскільки подальша освіта повністю залежить від нього. Материнська школа – це сім’я, де протікає все життя дитини від народження до 6 років. У праці «Материнська школа» Коменський окреслює програму виховної роботи з дітьми дошкільного віку.

Розумове виховання. Діти повинні отримати відомості з фізики (знає назви стихій – вогонь, вода, земля…), астрономії (розрізняти сонце, місяць, зірки), географії (знайомство з місцевістю), геометрії (великий – малий, довгий – короткий), граматики (правильно розмовляти рідною мовою).

Моральне виховання. Діти повинні відрізнятись помірністю, охайністю, повагою до старших, добродійністю, поводитися скромно і витримано.

Фізичне виховання. Дає вказівки щодо харчування дитини, сну, користування свіжим повітрям. Цікавою є думка про значення веселощів для здоров’я: «Веселий настрій – половина здоров’я».

Отроцтво (6 – 12 років). Школа рідної мови. Тут повинні вчитися діти обох статей незалежно від свого соціального статусу. Це основна ланка системи народної освіти. Перед школою рідної мови Коменський ставив такі завдання: 1)вільне читання текстів, 2)швидке і правильне письмо, 3) рахунок, 4)вміння правильно вимірювати ширину і довжину, 5)спів популярних мелодій і знання церковних пісноспівів, 6)знання основ космографії, 7) знайомство з основними прийомами ремесла.

Значення такої програми полягає у тому, що окрім елементарної грамотності (програма шкіл Середньовіччя) Коменський включає й елементи природознавства, найважливіші питання політичного та економічного життя, географію та історію.

Юність (12-18 років). Латинська школа (гімназія). Відвідують юнаки, які найбільш успішно закінчили школу рідної мови. Завданням гімназії Коменський вважав «разом з чотирма мовами (рідна, латинська, грецька, староєврейська) вичерпати всю енциклопедію наук». Крім традиційних «семи вільних мистецтв» програма гімназії включала фізику (під фізикою Коменський розумів те, що ми називаємо природознавством), географію, хронологію, історію, мораль, богослов’я.

Змужнілість (18-24 роки). Академія. Завдання академії Коменський визначає таким чином: «Академії з повним правом надається завершення і доповнення всіх наук і всі вищі предмети». На думку Коменського академія повинна мати традиційні для того часу три факультети: богословський, медичний, юридичний.

Серед форм навчання Коменський поряд з лекціями великого значення надавав самостійній роботі студентів (читання творів тих письменників, про яких професор розповідав на лекції). Освіту в академіях пропонував завершувати кругосвітніми подорожами, що дають можливість розширити знання.

5.

Я.А.Коменський протягом всього життя постійно займався розробкою питань дидактики. Коменський — загальновизнаний батько дидактики.

Коменський цілком правильно поставив питання про загальнопедагогічні основи навчання. Основу його дидактичного вчення становлять три найважливіших принципи:

  • виховуючий характер навчання;

  • зв'язок навчання з життям;

  • відповідність навчання віку учнів.

В дидактичному вченні Коменського одне з найважливіших місць займає питання про загальні принципи навчання.

а) Принцип наочності, який безпосередньо випливає з його сенсуалістських поглядів (до речі, наочність застосовувалась і до нього — Т.Мор, Т.Кампанелла, — але це було емпіричне застосування наочності, без її теоретичного обґрунтування). Він розумів наочність широко, не лише як зорову, але як і залучення всіх органів чуття до кращого і ясного сприймання речей і явищ. Ним проголошене «золоте правило» дидактики: «Все, наскільки можна давати чуттям, а саме: видиме зорові; те, що чуємо, слухові; відчування нюхом нюхові; те, що їмо, смакові; відчуття на дотик дотикові; коли ж щось може бути одночасно сприйняте кількома чуттями, то треба одночасно давати кільком чуттям».

Принцип свідомості і активності навчання. Коменський вважав основною умовою успішного навчання розуміння сутності предметів і явищ: «Нічого не слід примушувати виучувати напам'ять, крім того, що добре зрозуміле розумом».... Разом з тим Коменський вважає основною властивістю свідомого знання не лише розуміння, але й використання його на практиці.

Свідомість в навчанні нерозривно пов'язана з активністю учня, з його творчістю. Коменський пише: «ніяка повивальна бабка не в силах вивести на світ плід, якщо не буде живого і сильного руху і напруження самого плоду». Виходячи з цього, Коменський одним з головних ворогів будь-якого навчання і тим більш навчання свідомого вважав бездіяльність і лінощі учнів.

в)Принцип послідовності і систематичності. Навчання повинно йти від більш загального до більш конкретного, від більш легкого до більш складного, від відомого — до невідомого від більш близького — до більш віддаленого тощо. Ці правила є класичними положеннями дидактики.

Коменський наполягав на систематичності навчання. Він вказував на необхідність доводити учнів до розуміння зв'язку між явищами і так організувати навчальний матеріал, щоб він не видавався учням хаосом, а був викладений у вигляді коротких основних положень.

г) Принцип вправ і міцності засвоєння знань. Ґрунтовному і глибокому засвоєнню знань служать вправи і повторення, що проводяться систематично.

5

Великого значення надавав Коменський вчителю.Учителі — душа і Серце виховання і тому вони поставлені на високому почесному місці; їм вручена почесна посада, вище якої нічого не може бути під сонцем». Це був новий погляд на вчителя, так як в епоху середньовіччя професія вчителя, особливо початкової школи, не користувалася повагою.

Умовою успішного виконання почесного обов'язку вчителя Коменський вважає 1) його покликання і його 2) любов до цієї професії.

На думку Коменського, 3) вчитель повинен любити свою справи В іншому місці Коменський говорить, що, якщо вчитель не любить своєї професії чи вона йому надокучила, краще йому кинути школу, і ніхто не повинен йому в цьому заважати.

Обов'язковою рисою вчителя повинна бути 4) працьовитість. З професією вчителя несумісні лінощі, бездіяльність, пасивність. «Хто береться за найвище, той повинен пізнатися із неспанням і трудами і уникати бенкетів, розкошів і всього того, що ослаблює дух»2.

Учитель повинен бути 5) ентузіастом, сповненим життя, діяльним і чуйним, якщо хоче зробити навчання привабливим, успішним і ґрунтовним.

Однією з найважливіших рис учителя Коменський, згідно зі своїм світоглядом, вважав 6) релігійність.

Від учителя вимагається бути 7)освіченим і завжди прагнути до розширення своїх знань і досвіду. Неосвіченому вчителю не повинно бути місця в школі. Цінна вказівка Коменського про те, що вчитель 8) повинен володіти методикою передачі знань учням, щоб вони засвоювали їх свідомо і активно (наочність). Необхідним обов'язком учителя Коменський вважає достатню підготовку до кожного заняття.

Також, Коменський бачить у педагогові людину, що не тільки 9) передає знання, але в той же час і виховує.

Підкреслюючи велике суспільне значення учителя, Коменський вимагав від державних органів захищати права та достоїнства вчителя і підносити його авторитет. Він вимагав також, щоб держава матеріально забезпечувала учителів.

7

Соседние файлы в папке лекции