Західноєвропейська педагогіка кінця XVIII – першої половини хіх ст.

Мета: Познайомити з життям та педагогічною діяльністю Дж. Локка та Ж.Ж.Руссо, а також французьких філософів-просвітителів Клода Андріана Гельвеція та Дені Дідро.

Професійна спрямованість: формувати у студентів інтерес до використання форм і методів навчання і виховання дітей, запропонованих Дж.Локком та Ж.Ж.Руссо у власній педагогічній діяльності.

Ключові слова: принцип природовідповідності, "сім вільних мистецтв" (граматика, діалектика, риторика, арифметика, геометрія, музика і астрономія); принципи наочності, свідомості і активності, послідовності і сис­тематичності, виховання джентльмена, теорія вільного виховання.

Методи: пояснення, розповідь, дискусія, метод історичного аналізу, використання опорних блок-схем.

План лекції.

1. «Теорія виховання джентльмена» Дж. Локка.

2. Життя та діяльність Ж.Ж.Руссо. Ідея вільного виховання Ж.Ж.Руссо.

3. Педагогічні погляди французьких філософів-просвітителів Клода Андріана Гельвеція та Дені Дідро.

Питання для самостійного опрацювання.

З твору «Думки про виховання» виписати та проаналізувати поради щодо: а) організації процесу фізичного виховання дитини (харчування, тепло, сон); б) організації процесу морального виховання дитини; в) організації процесу розумового виховання дитини (зміст навчання).

З твору Ж.Ж.Руссо «Еміль або про виховання» виписати та проаналізувати поради щодо організації вихованого процесу дитини у кожний віковий період.

Питання для самоконтролю.

1. Виховання характеру у працях Дж. Локка.

2. Фізичне виховання у творчості Дж. Локка.

3. Розумове виховання джентльмена у працях Дж. Локка.

4. Вікова періодизація Ж.Ж.Руссо.

5. У чому полягає розвиток принципу природо­відповідності вихованн (Я.А.Коменський) у працях Ж.-Ж. Руссо?

6. Яка з вікових періодизаційособистості (Я.А.Коменського чи Ж.Ж.Руссо) є більш науково обґрунтованою?

7. Проаналізуйте принципи та методи морального виховання у творі Дж.Локка "Думки про виховання".

8. Охарактеризуйте сутність принципу природовідповідності за Ж.Ж.Руссо. У чому відмінність між сучасним розумінням цього принципу та розумінням його Я.А.Коменським, Ж.Ж.Руссо?

9. Проблема виховання дисциплінованості у теорії Дж. Локка.

10. Обґрунтуйте позитивні сторони та недоліки методики навчання за Ж.Ж.Руссо.

11. Проаналізуйте методи морального виховання, запропоновані Ж.Ж.Руссо. Чи втратили вони актуальність сьогодні?

Рекомендована література:

1. Левківський М.В. Історія педагогіки. - Житомир, 2001.

2. Коменский Я. А. Избранньїе педагогические сочинения в 2 т-М.,1982.

3. Мітюров В.Н. Педагогічні ідеї Я.А.Коменського на Украї­ні.-К, 1971.

4. Піскунов А.І. Хрестоматія з історії зарубіжної педагогіки. -М.,1981.

5. Кравець В. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва. - Тернопіль, 1996.

6. Історія педагогіки /за ред. М. В. Левківскього, О. А. Дуба-сенюк/. - Житомир, 1999.

7. Сбруєва А. А., Рисіна М. Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальний посібник. - Суми: СумДПУ, 2000.

№1.

ДжонЛокк народився 29 серпня 1632 р. в м.Рінгтон у сім'ї адвоката. У 1646 р. він був зарахований Вестмінстерську школу, а в 1652 р., як кращий з учнів школи, прийнятий у Оксфордський університет.

Отримав ступінь магістра медицини (1658), значну увагу приділяв науковій діяльності, був залишений в університеті викладачем грецької мови і риторики, етики.

З 1667 р., поселившись у Лондоні, Д.Локк зайняв місце домашнього лікаря і вихователя в сім'ї графа Шефтсбері, одного з лідерів опозиції, активно прилучився до політичної діяльності.

Праці: « Дослідження про людський розум» (1690), «Два трактати про державне правління» (1690), «Думки про виховання» (1693), «Розумність християнства» (1695).

Помер Д.Локк у 1704 р.

Його педагогічна теорія найповніше виявлена в його праці «Думки про виховання». Мета виховання — підготовка джентльмена, який уміє розумно і прибутково вести свої справи, не заважаючи іншим, має здоровий дух в здоровому тілі і вміє поводитись в товаристві.

Перед вихованням Локк ставить три завдання: виховання тіла, характеру і розуму.

Найважливішим Локк вважав формування характеру, розвиток волі дитини. З метою формування громадянських доброчесностей Д.Локк вважав надзвичайно важливим досягти панування розуму над почуттями. Необхідно з раннього віку привчати І вправляти дітей у вмінні перемагати власні свої примхи, приборкувати пристрасті і йти за тим що суворо схвалює розум, хоч би особисті бажання cхилялися у зовсім іншу сторону. Найважливіше завдання морального виховання людини, за Локком, виробити в неї дисципліну духу, яка виховується обмеженнями.

Великого значення надавав Джон Локк фізичному вихованню. Він одним з перших дав докладну глибоко розроблену теорію фізичного виховання. Локк виходив зі стародавнього положення: «здоровий дух у здоровому тілі». Система загартування повинна починатися рано. Не варто одягати дитину надто тепло ні взимку, ні влітку. Взуття дитини має бути настільки тонке, щоб могло промокати і пропускати воду. Одяг не повинен бути тісним, їжа проста і не витончена: м'ясо, прянощі і цукор слід виключити з раціону дитини. Ліжко дитини має бути твердим, матрац кращий від перини. В усьому слід дотримуватися помірності; єдине, в чому не варто відмовляти дітям і давати цілковиту свободу, — це сон.

Інтелектуальне виховання, формування розуму, у Локка відходить на другий план. «Навчати хлопчика потрібно, але це повинно бути на другому плані, тільки як допоміжний засіб для розвитку більш важливих якостей»^.

Вимоги Локка про зміст освіти випливають з поставленої ним перед вихованням мети — підготовки буржуазного ділка. В своїй програмі навчання він передбачав у першу чергу читання і письмо рідною мовою, малювання, а потім вивчення нової (французької) і, нарешті, латинської мови. Локк вважає, що кращий метод навчання іноземних мов — постійне спілкування з вихованцем цими мовами.

№2.

Народився Руссо 28.06.1712 р. в Женеві. Його мати Сюзанна Бернар померла при пологах («Моє народження було першим з моїх нещасть»). Хлопчика виховував батько і тітка Сюзон. У 1722 р. після сварки з дворянином батько вимушений був тікати з Женеви. Хлопця віддали на виховання дядькові, який досить жорстоко обходився з небожем, а після однієї розправи Жан Жак втік з дому і подався в мандри, рано почавши самостійне життя, повне злигоднів І нестатків. Він змінив багато різноманітних професій: писар, учень гравера, лакей, гувернер. Багато бурлакував по Франції, Швейцарії, Сардинії.

Велику увагу він приділяє самоосвіті, грунтовно вивчає філософські і наукові праці Декарта, Локка, Лейбніца, Ньютона, Монтеня, займається музикою, хімією, астрономією, латинню, бере уроки музики.

У 1749 р- Діжонська академія запропонувала на конкурс тему для твору: «Чи сприяв прогрес у науках і мистецтвах поліпшенню або погіршенню звичаїв?». Руссо у своєму творі намагався довести, що в міру розвитку культури звичаї людей гіршали: у первісному стані люди були рівні і вільні; їх моральність у «природному стані» була вища, ніж пізніше, при «штучному» політичному ладі. Цивілізована людина народжується, живе і вмирає в рабстві. Услід за цим твором з'явилась низка інших: «Про походження нерівності між людьми» (1754) і «Суспільний договір» (1762).

У 1762 році виходить педагогічний роман “Еміль, або про виховання”, в якому він бореться з феодальним вихованням та схоластичною школою і дає картину виховання нової людини. «Еміль» було публічно спалено, загрожувала страшна політична тюрма Франції — Бастилія. Руссо втікає в Швейцарію, але й тут й переслідує юрба фанатичних католиків. Книга «Еміль» спалена в Женеві. Руссо змушений шукати собі притулок в Англії.

Постійні переслідування протягом ряду років сприяли появі у Руссо психічної хвороби — манії переслідування. Наприкінці життя Руссо було дозволено повернутися до Франції, де, живучи під псевдонімом Рену, він провів останні свої роки. Помер Руссо у 1778 р. від інфаркту.

Мета виховання, за Руссо, виховати людину такою, якою вона була в природному стані, в першу чергу слід виховувати людину, а не чиновника, солдата суддю і вченого. Якщо ж виховати людину, то вона може бути добрим чиновником, солдатом і т.д.

В основі педагогічної системи Руссо лежать такі основні принципи:

1) гуманізм (глибока любов до дитини, безмежної повага до її природи, особливостей і властивостей. Гуманізм Руссо немає нічого спільного з грубо практичним відтінком гуманізму Локка;

2)природовідповідність — у вихованні треба слідувати за природою дитини, враховувати її вікові особливості. Розвиток дитини відбувається спонтанно (це неправильно).

3) свобода. Насамперед у фізичному плані, у розумінні свободи духу, відмовлення від пеленання, щоб голова, ноги були вільні, рухомі. Він вважав, що фізичне обмеження свободи дитини не може не відбитися на її характері, темпераменті по- друге, свобода від будь-яких звичок.

Еміль отримує вільне — природне виховання. Він робить те, що йому заманеться. Його навчання полягає в тому, що він більше запитує, ніж відповідає; його вихователь більше відповідає, ніж запитує. Дитина вільна як у виборі змісту навчального матеріалу, так і в методах навчання. Те, що її не цікавить , у корисності чого вона не впевнена, того вона й не буде вивчати.

4) індивідуальний підхід до дітей. Руссо вказував, що дитина має все від природи і треба лише розвинути цінні якості, допомагаючи в цьому природі. Для цього необхідно лише знати дитину.

Руссо стверджує, що дитина – це істота, яка розвивається і своєму розвитку проходить певні стадії. Руссо бере на себе сміливість виділити вікові періоди, що розкривають діалектику розвитку особистості:

І-й період— до двох років — немовляцтво( в сім’ї) — характеризується фізичним розвитком та розвитком моторики.

Дитину не можна сповивати, бо сповивання робить її нервовою, дратівливою, а часто горбатою, кривоногою. Не слід розніжувати дітей, купайте їх у холодній воді, загартовуйте. Годувати дитину повинна сама мати. Взагалі батьки, особливо мати, повинні бути першими вихователями : «Де немає матері, там немає дитини, де немає матері, там немає сім’ї».

У період немовляцтва дитина відчуває свої елементарні потреби, але не може їх висловити (голод і спрага – плач, жара і холод – плач, потреба у русі – плач). Руссо пропонував батькам у таких випадках не вдаватися до погроз, а терпеливо і наполегливо вивчати причини дитячого плачу. Таким чином, на дитину треба зважати, але це зовсім не означає, що треба задовольняти всі її бажання. «Чи знаєте ви найвірніший спосіб зробити вашу дитину нещасною? — запитував Руссо і тут же відповідав. — Це привчити її ні в чому не мати відмови... Діти починають з того, що примушують собі допомагати, і закінчують тим, що примушують собі служити».

Не треба вчити дітей того, що вони самі можуть навчитися у житті, нехай шляхом падінь, ударів і ран. Давайте дитині більше свободи, нехай бігай, тішиться, «падає сто разів на добу».

2-й період — від 2-х до 12 років — дитинство, характеризується розвитком органів чуття.

Вже на початку цього періоду потрібно вивезти дитину з міста ближче до природи, оскільки місто – це осередок зіпсованих норовів, неробства, розпусти. Друга причина ізоляції Еміля — це бути ближче до природи і користуватися чистим повітрям. Руссо на цьому етапі доручає дитину піклуванню вихователя.

Виховання у цей період має бути негативним, тобто таким, що виключає вплив на дитину штучної культури. Суть його не в тому, щоб вчити доброчесності та істині, а щоб зберегти серце від пороку, а розум від омани.

3-й період — від 12 до 15 років — отроцтво(на лоні природи, вихователь) — характеризується розумовим та трудовим розвитком.

За діяльністю тіла, що прагне до розвитку, йде діяльність розуму, який шукає освіти. Спочатку діти рухливі, потім вони стають допитливими. Оскільки період розумового розвитку дуже короткочасний, тому для освіти з численних наук треба вибирати тільки небагато, щоб не розкидатись і вивчити їх глибоко.

Руссо висуває два критерії вибору наук, що їх повинен вивчати Еміль:

1) принцип корисності.

2) виключення гуманітарних наук (зокрема історії) і обмеження колом природничих наук (географія, космографія, астрономія, фізика, арифметика, письмо). Таким чином, Руссо вузько, односторонньо визначив зміст розумової освіти. Проте _величезна заслуга Руссо полягала в тому, що він в основу освіти поклав природознавство та інші реальні науки, зовсім виключив з навчального плану так званий закон божий, відступив від класицизму і застиглого кола «семи вільних мистецтв».

Джерела освіти – досвід, експеримент, щоденна практика. Велика увага надається екскурсіям. В основі дидактики лежать такі принципи: самодіяльність, свідомість, наочність, міцність і ґрунтовність.

4-й період — від 15 до 20 років — юність (в суспільстві, вихователь) — характеризується моральним та статевим розвитком.

До цих пір змінювалось тіло Еміля, розвивались його зовнішні чуття і мозок; тепер час для виховання його серця. Завдання морального виховання до 15 р., на думку Руссо, полягає в тому, щоб ізолювати вихованця від впливу зіпсутого суспільства, штучної культури і слідкувати за розвитком його потреб та інтересів, за допомогою порад, прикладів виховувати нові моральні якості. Тепер треба виховати для життя з іншими, в атмосфері соціальних взаємин. Панівним мотивом стає любов до інших, метою — розвиток почуттів, емоцій, моральне вдосконалення.

№3.

Клод Андріан Гельвецій (1715-1771) народився в Парижі в сім'ї придворного лікаря. Закінчив єзуїтський коледж. У 1758 р. написав книгу «Про розум», спрямовану проти основ феодального порядку, релігійної ідеології і католицької церкви. Гельвецій погоджується з Локком у твердженні про те, що 1) моральні якості не є вродженими, 2) а також що основою людського знання є відчуття, досвід людини (а не дані Богом, походженням, вроджені).

Звідси він робив висновок - люди, наділені нормальною фізичною організацією, мають від природи рівні розумові здібності, рівні можливості до вдосконалення.

Цей висновок Гельвеція був прогресивним. Причину нерівності розумових даних він вбачає не в соціальному походженні людей, не в їх расовій, національній належності, не в географічних умовах їх життя (як це стверджувала церква), а в факторах суспільного порядку (держава, де проживає; виховання, яке отримують). Не випадково він заявляє що нові основні вихователі юнака — форма керування державою, в якій він живе, і звичаї, породжені цією формою правління: «Люди, які при вільному уряді бувають щирими, чесними, талановитими і гуманними, при деспотичному уряді стають брехливими, підлими, позбавленими таланту і мужності; ця відмінність у їх характері є результатом відмінності виховання, що вони отримую при тому чи іншому уряді».

Стверджуючи, що відчуття є основою пізнання, Гельвецій все ж не зводить пізнання тільки до відчуттів. Велику роль у цьому процесі відіграє розум, мислення людини, за допомогою якого всі ідей, отримані з відчуттів, обробляються, узгоджуються, систематизуються.

У поглядах Гельвеція можна виділити чотири основні ідеї: 1) вроджена рівність всіх людей; 2) особистий інтерес як рушійна сила індивідуального розвитку і вирішальна основа в діяльності дітей; 3) виховання як спрямовуюча сила в розвитку інтересів; 4) політична система як визначальна основа виховання.

Дені Дідро (1713-1784), випускник єзуїтського колежу д'Аркур в Парижі. Стоячи на позиціях сенсуалізму, Дідро вважав джерелом знань відчуття. Але, відміну від Гельвеція, він не зводив до них пізнання, підкреслюючи, що другим його ступенем є переробка почуттів розумом.

Велику увагу Дідро приділяв питанням виховання і навчання. Свої думки з цього приводу він виклав в основному у двох працях: “Систематичне спростування книги Гельвеція “Про людину» (1774) і «План університету або школи публічного викладання всіх наук для російського уряду» (1775).

Він накреслив нові принципи організації освіти.

1. принцип загального безплатного початкового навчання. В епоху, коли у Франції та інших країнах школа вважалась насамперед справою церкви, він проектував державну систему народної освіти.

2. відстоює принцип безстанової освіти. Прагнучи забезпечити фактичну доступність школи, Дідро вважав за потрібне організувати матеріальну допомогу держави дітям незаможних людей (безплатні підручники, харчування, грошові допомоги в середній і вищій школі). Дідро повставав проти пануючої в його час в усій Європі

3. Дідро висуває на перший план фізико-математичні і природничі дисципліни, намагається обґрунтувати реальний напрям в змісті освіти. Думка про зв'язок освіти з потребами життя, виробництва, про необхідність впровадження даних науки в практику прозвучала у нього з великою силою.