Розвиток освіти і педагогічної думки в епоху українського відродження
(XVI—XVIII ст.)
Мета: показати вплив культури українського відродження на розвиток освітньої справи в Україні.
Професійна спрямованість: формування знань студентів про історію свого народу та усвідомлення витоків духовності українського народу.
Ключові слова: "Біблія руску", три класи - інфіми, граматики, синтаксис, братські школи, греко-візантійська культура, латина, слов'яно-греко-латинські школи, козацькі школи, кобзарі, лірники, козацька педагогіка, Київська братська школа. Лаврська школа, Києво-Могилянська Колегія.
Методи: пояснення, розповідь, дискусія, метод історичного аналізу, використання опорних блок-схем.
План лекції
-
Розвиток шкільництва у Галицько-Волинській державі.
-
Історична зумовленість українського Ренесансу.
-
Виникнення і розвиток братських шкіл в Україні та їх роль у формуванні національної самосвідомості та культури.
-
Перші українські академії в Острозі і Києві. Організація і методика навчання в Києво-Могилянській академії.
-
Українська педагогічна думка епохи Відродження.
Питання для самостійного опрацювання
-
Взаємозв'язок освіти і культури українського Відродження (XVII ст.).
-
Система організації навчання у Києво-Могилянській колегії.
-
Обгрунтуйте чинники виникнення братських шкіл в Україні.
-
У чому полягає синтез науки і мистецтв у діяльності Києво-Могилянської академії?
-
Доведіть, чому Києво-Могилянська академія вирізнялася демократизмом організації навчаня і громадського життя студентів?
-
Згадайте найвідоміших випускників і професорів Києво-Могилянської академії.
Питання для самоконтролю
-
У чому полягає сутність українського Відродження XVI – XVII ст.?
-
Які причини виникнення братств і братських шкіл в Україні?
-
Що Ви знаєте про Львівську братську школу? Яким був рівень і зміст освіти у цій школі? Які особливості її устрою можна назвати?
-
Які елементи класно-урочної системи навчання вперше виникли у братських школах України?
-
Яку роль відігравали братські школи в українському Відродженні?
-
В чому проявлялись принципи демократизму і гуманізму у навчально-виховному процесі братських, січових і козацьких шкіл?
-
Який із навчальних закладів вважається першим вищим навчальним закладом в Україні? Чому?
-
Чому Острозьку академію називали “слов’яно-греко-латинською”? Коли і хто заснував цей навчальний заклад, яка його роль у розвитку національної освіти?
-
Як і коли було засновано Києво-Могилянську Академію? Якою була роль Петра Могили у її розвитку?
-
Які головні ознаки навчально-виховного процесу та організаційного устрою Києво-Могилянської Академії?
-
Як можна охарактеризувати роль Києво-Могилянської Академії в українському Відродженні? Яким було її значення у розвитку освіти в Україні і інших слов’янських країнах?
Рекомендована література
1. Антология педагогической мьісли Украинской ССР. - М., 1989.
2. Антонович Д Українська культура: лекція Біднова В. "Школа й освіта на Україні". - К.: Либідь, 1993. - С.40-71.
3. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні:
нариси. /За ред. М.Д.Ярмаченка. - К„ Рад. шк., 1991.
4. Кравець В. Історія Української школи і педагогіки. - Тернопіль, 1994.
5. Дроб'язко П.І. Українська національна школа: витоки і сучасність. - К.: Академія, 1997.
6. Історія педагогіки /за ред. М. В. Левківскього, О. А. Дуба-сенюк/. - Житомир, 1999.
7. Любар О. О. та ін. Історія української педагогіки /за ред. М. Г. Стельмаховича. - К.: ІЗМН, 2000.
8. Сбруєва А. А., Рисіна М. Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальний посібник. - Суми: СумДПУ, 2000.
№ 1.
За часів Ґалицько-Волинської Русі остаточно складається тип української елементарної приватної школи-дяківки. яка в своїх основних рисах збереглась на всіх українських землях майже до середини XIX ст. Як відомо, наш геній Тарас Шевченко свою початкову освіту здобував у такій школі-дяківці.
* Школа-дяківка — це тип елементарної приватної, домашньої школи, її доля — це доля її вчителя. Містилась вона там, де проживав учитель. Для переважної більшості дяков-чителів або майстрів грамоти вчительське ремесло не завжди було основним способом заробітку на життя. Воно було додатком до основної професії церковнослужителя, дзвонаря і. п. Як уже було зазначено, початкове навчання в школі-дяківці для дітей починалось з семи років. Звичайно, строго встановленої норми, коли починати вчити дитину, не було. Не було встановлено і терміну початку навчального року. Але батьки починали вчити дитину з семи років, як правило, з осені.
Поступ учня в науці визначався змістом криги навчання: вивчення «азбуки» У своїй масі школи-дяківки в навчанні найчастіше обмежувались навчанням читати за азбукою-границею і читанням молитовника або псалтиря. Були школи-дяківки, в яких давалась і більш широка інформація, де вчили іноді і писати, і навіть рахувати, але за це вчителі брали окрему додаткову платню.
Наука читання проходила в значній мірі механічно, напам'ять. Часто малята-учні зовсім не розуміли самого механізму читання. Окремі грамотії іноді могли читати (напам'ять) лише ту книгу, по якій їх вчили.
№2.
Визначних успіхів за короткий строк досягла Львівська братська школа. Швидкий розвиток її зумовлювався матеріальною підтримкою економічно сильного Львівського братства та покровительством таких впливових людей як князь Острозький, гетьман П.Сагайдачний. Учителями в школі були відомі на той час письменники, вчені та громадські діячі — Стефан і Лаврентій Зизанії, Іван Борецький, вихідці з Греції — Арсеній Еласонський, Антоній Грек та ін.
Братські школи не стояли осторонь від гострих ідейно-політичних проблем, які хвилювали громадськість. Вони виховували учнів у дусі патріотизму, поваги й любові до мови і культури свого народу. Це сприяло пробудженню й зміцненню національної свідомості народних мас, посиленню їх боротьби за незалежність.
Зміст освіти. 17 ст. почали викладати українську мову. Слід відзначити словник слов'яно-української мови Памви Беринди -- випущений Львівською братською школою, що містив 4000 слів. На другому місці в братських школах стояло навчання грецькій мові, що пояснювалось значенням цієї мови для православ'я. Дещо пізніше вивчали латинь і польську мову, хоч остання займала невелике місце і викладання її було вимушеним. Вивчались також граматика, орфографія, етимологія, синтаксис.
Оволодівши мовами, учні братських шкіл переходили до вивчення «семи вільних мистецтв». Якщо викладання тривіуму було поставлено високо, то викладання квадріуму — досить слабо (за винятком музики).
За змістом і рівнем освіти це були середні школи, що давали досить високу по тих часах загальну освіту, що не поступалась школам Західної Європи. За організацією ж навчанчя і розпорядком шкільного життя братські школи перевершували західно-європейську школу того часу.
№3.
На діяльність Острозької школи значний вплив мали вчені з Греції. Грецька освіченість у ХV столітті перебувала в тісному взаємозв’язку з італійською гуманістичною культурою й була перейнята реформаторськими ідеями, які сучасні педагоги називають “особистісно орієнтованим вихованням”. Грецьку мову викладали відомі грецькі вчені, ”доктори наук латинських і еллінських” Кирило Лукаріс, Діонісій Палеолог і Никифор. Це теж мало вплив на подальші взаємовідносини учнів та вчителів Академії, на її дух співпраці та співтворчості. Недаремно вона здобула в Європі славу “Острозьких Афін”.
Щоб досягти вищого рівня школи, Острозький запросив до неї найвизначніших українських і чужих учених. Це був поважний гурт учених, який Острозьку школу підняв до рівня академії і розгорнув широку письменницьку і наукову працю. Першим ректором Острозької школи був Герасим Смотрицький, відомий в той час український письменник.
В Острозькій академії, як і в інших тогочасних європейських закладах такого типу, викладали знамениті “сім вільних мисте3тв”, тобто предмети “Тривіуму” (граматика, риторика, діалектика) та “квадривіуму” (арифметика, геометрів, музика, астрономія). Провідне місце в програмі займало вивчення трьох мов: слов’яно-руської, грецької й латинської. Проте Острозька академія істотно відрізнялася від західноєвропейських. У ній чи не найбільше уваги приділялося греко-візантійській і, власне, національній традиції та старослов’янській мові. За її взірцем у 1687 р. в Москві було засновано першу в Росії Слов’яно-греко-український громадський діяч і письменник0полеміст Герасим Смотрицький.Таких меценатів було, на жаль, дуже мало. Після його смерті діти не підтримали справу батька.
У 1615 р. була організована Київська братська школа — родоначальниця славетної Київської академії. Значну матеріальну підтримку, а також і політичний захист надало школі запорізьке козацтво (особливо гетьман Петро Сагайдачний).
Однак, уже в перші роки свого існування, Київська братська школа починає розвиватися як вищий навчальний заклад. Цьому сприяли, передусім, її викладачі — визначні вчені, письменники, громадські діячі (Іов Борецький — перший ректор, Мелентій Смотрицький — ректор 1619—1620, Касіян Сакович — ректор 1621—1624 та ін.).
Восени 1631 р. у Києві виникла ще одна школа — Лаврська, її засновником був архімандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила. Вона створювалась за зразком польських шкіл вищого типу — колегій. Рівень навчання у ній був досить високий. Значна частина викладачів школи була підготовлена у вищих навчальних закладах різних країн.
Викликала сумнів доцільність існування у Києві двох шкіл при обмежених навчальних засобах і нестачі високоосвічених викладачів. Усе це вказувало на необхідність об'єднання шкіл під контролем братства, яке відбулося у 1632 р.. (Києво-Братська колегія, П. Могила за згодою братства став її протектором — опікуном, згодом Києво-Могилянська).
Всього в Академії було 8 класів:
а) підготовчий;
б) три молодші;
Тут опановували слов'янську, латинську, українську, грецьку та польську мови, а з кінця XVIII ст. — німецьку, французьку, староєврейську, а також арифметику й геометрію, нотний спів, катехізис. Певна увага приділялась літературі, особливо класичній римській І грецькій.
в) два середніх:
-
Поетики (мистецтво складати вірші);
-
риторики (вміння складати і проголошувати промови).
г) два старших:
-
філософії,
-
богослів'я.
Термін навчання — 12 років. (В усіх класах вчились 1 рік, в класі філософії — 2 роки, а богослів'я — 4 роки). Найбільш популярні були середні класи. Іноді після риторики половина учнів залишала Академію.
Складовою частиною навчального процесу в Академії були щосуботні повторення матеріалу за тиждень, виконання різноманітних домашніх завдань і — тричі на рік — екзамени. Взагалі навчальний рік розбивався на триместри, тричі були короткі перепочинки — рекреації. Екзамени проводились учителями тих класів, в яких студенти повинні були продовжувати навчання.
Частина студентів (філософи і богослови) ніяких домашніх завдань не виконували і екзаменів не складали. В кінці кожного семестру вони писали так звані великі дисертації і захищали їх у присутності усіх студентів.
№ 5
Прогресивні педагогічні ідеї того часу відображалися в статутах братських шкіл, різних полемічних творах релігійного і політичного характеру, зокрема в творах видатних діячів братських шкіл Лаврентія і Стефана Зизаніїв, творах Івана Вишенського, Кирила Ставровецького, Іова Борецького, Памви Беринди, філософських трактатах професорів Києво-братської колегії, вихованців цього навчального закладу (Єпіфанія Славинецького і Симеона Полоцького та ін.).
У розвитку вітчизняної педагогічної думки у XVII ст. можна чітко виділити два напрями: орієнтація на зразки грецької культури й освіти (Єпіфаній Славинецький) та розвиток педагогічної теорії і практики на основі слов'янських педагогічних традицій з урахуванням досягнень західної педагогіки (Симеон Полоцький). Представників обох напрямків єднало прагнення поліпшити освіту і виховання народу, сприяти піднесенню рівня його культури, відстояти національну незалежність.