Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекции / лекции / лек 9.doc
Скачиваний:
22
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
65.54 Кб
Скачать

Розвиток освіти і педагогічної думки в епоху українського відродження

(XVI—XVIII ст.)

Мета: показати вплив культури українського відродження на розвиток освітньої справи в Україні.

Професійна спрямованість: формування знань студентів про історію свого народу та усвідомлення витоків духовності українського народу.

Ключові слова: "Біблія руску", три класи - інфіми, граматики, синтаксис, братські школи, греко-візантійська культура, латина, слов'яно-греко-латинські школи, козацькі школи, кобзарі, лірники, козацька педагогіка, Київська братська школа. Лаврська школа, Києво-Могилянська Колегія.

Методи: пояснення, розповідь, дискусія, метод історичного аналізу, використання опорних блок-схем.

План лекції

  1. Розвиток шкільництва у Галицько-Волинській державі.

  2. Історична зумовленість українського Ренесансу.

  3. Виникнення і розвиток братських шкіл в Україні та їх роль у формуванні національної самосвідомості та культури.

  4. Перші українські академії в Острозі і Києві. Організація і методика навчання в Києво-Могилянській академії.

  5. Українська педагогічна думка епохи Відродження.

Питання для самостійного опрацювання

  1. Взаємозв'язок освіти і культури українського Відродження (XVII ст.).

  2. Система організації навчання у Києво-Могилянській коле­гії.

  3. Обгрунтуйте чинники виникнення братських шкіл в Україні.

  4. У чому полягає синтез науки і мистецтв у діяльності Києво-Могилянської академії?

  5. Доведіть, чому Києво-Могилянська академія вирізнялася демократизмом організації навчаня і громадського життя студен­тів?

  6. Згадайте найвідоміших випускників і професорів Києво-Могилянської академії.

Питання для самоконтролю

  1. У чому полягає сутність українського Відродження XVI – XVII ст.?

  2. Які причини виникнення братств і братських шкіл в Україні?

  3. Що Ви знаєте про Львівську братську школу? Яким був рівень і зміст освіти у цій школі? Які особливості її устрою можна назвати?

  4. Які елементи класно-урочної системи навчання вперше виникли у братських школах України?

  5. Яку роль відігравали братські школи в українському Відродженні?

  6. В чому проявлялись принципи демократизму і гуманізму у навчально-виховному процесі братських, січових і козацьких шкіл?

  7. Який із навчальних закладів вважається першим вищим навчальним закладом в Україні? Чому?

  8. Чому Острозьку академію називали “слов’яно-греко-латинською”? Коли і хто заснував цей навчальний заклад, яка його роль у розвитку національної освіти?

  9. Як і коли було засновано Києво-Могилянську Академію? Якою була роль Петра Могили у її розвитку?

  10. Які головні ознаки навчально-виховного процесу та організаційного устрою Києво-Могилянської Академії?

  11. Як можна охарактеризувати роль Києво-Могилянської Академії в українському Відродженні? Яким було її значення у розвитку освіти в Україні і інших слов’янських країнах?

Рекомендована література

1. Антология педагогической мьісли Украинской ССР. - М., 1989.

2. Антонович Д Українська культура: лекція Біднова В. "Школа й освіта на Україні". - К.: Либідь, 1993. - С.40-71.

3. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні:

нариси. /За ред. М.Д.Ярмаченка. - К„ Рад. шк., 1991.

4. Кравець В. Історія Української школи і педагогіки. - Тер­нопіль, 1994.

5. Дроб'язко П.І. Українська національна школа: витоки і су­часність. - К.: Академія, 1997.

6. Історія педагогіки /за ред. М. В. Левківскього, О. А. Дуба-сенюк/. - Житомир, 1999.

7. Любар О. О. та ін. Історія української педагогіки /за ред. М. Г. Стельмаховича. - К.: ІЗМН, 2000.

8. Сбруєва А. А., Рисіна М. Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальний посібник. - Суми: СумДПУ, 2000.

1.

За часів Ґалицько-Волинської Русі остаточно складається тип української елементарної приватної школи-дяківки. яка в своїх основних рисах збереглась на всіх українських землях майже до середини XIX ст. Як відомо, наш геній Тарас Шевченко свою початкову освіту здобував у такій школі-дяківці.

* Школа-дяківка — це тип елементарної приватної, домашньої школи, її доля — це доля її вчителя. Містилась вона там, де проживав учитель. Для переважної більшості дяков-чителів або майстрів грамоти вчительське ремесло не завжди було основним способом заробітку на життя. Воно було додатком до основної професії церковнослужителя, дзвонаря і. п. Як уже було зазначено, початкове навчання в школі-дяківці для дітей починалось з семи років. Звичайно, строго встановленої норми, коли починати вчити дитину, не було. Не було встановлено і терміну початку навчального року. Але батьки починали вчити дитину з семи років, як правило, з осені.

Поступ учня в науці визначався змістом криги навчання: вивчення «азбуки» У своїй масі школи-дяківки в навчанні найчастіше обмежувались навчанням читати за азбукою-границею і читанням молитовника або псалтиря. Були школи-дяківки, в яких давалась і більш широка інформація, де вчили іноді і писати, і навіть рахувати, але за це вчителі брали окрему додаткову платню.

Наука читання проходила в значній мірі механічно, напам'ять. Часто малята-учні зовсім не розуміли самого механізму читання. Окремі грамотії іноді могли читати (напам'ять) лише ту книгу, по якій їх вчили.

2.

Визначних успіхів за короткий строк досягла Львівська братська школа. Швидкий розвиток її зумовлювався матеріальною підтримкою економічно сильного Львівського братства та покровительством таких впливових людей як князь Острозький, гетьман П.Сагайдачний. Учителями в школі були відомі на той час письменники, вчені та громадські діячі — Стефан і Лаврентій Зизанії, Іван Борецький, вихідці з Греції — Арсеній Еласонський, Антоній Грек та ін.

Братські школи не стояли осторонь від гострих ідейно-політичних проблем, які хвилювали громадськість. Вони виховували учнів у дусі патріотизму, поваги й любові до мови і культури свого народу. Це сприяло пробудженню й зміцненню національної свідомості народних мас, посиленню їх боротьби за незалежність.

Зміст освіти. 17 ст. почали викладати українську мову. Слід відзначити словник слов'яно-української мови Памви Беринди -- випущений Львівською братською школою, що містив 4000 слів. На другому місці в братських школах стояло навчання грецькій мові, що пояснювалось значенням цієї мови для православ'я. Дещо пізніше вивчали латинь і польську мову, хоч остання займала невелике місце і викладання її було вимушеним. Вивчались також граматика, орфографія, етимологія, синтаксис.

Оволодівши мовами, учні братських шкіл переходили до вивчення «семи вільних мистецтв». Якщо викладання тривіуму було поставлено високо, то викладання квадріуму — досить слабо (за винятком музики).

За змістом і рівнем освіти це були середні школи, що давали досить високу по тих часах загальну освіту, що не поступалась школам Західної Європи. За організацією ж навчанчя і розпорядком шкільного життя братські школи перевершували західно-європейську школу того часу.

3.

На діяльність Острозької школи значний вплив мали вчені з Греції. Грецька освіченість у ХV столітті перебувала в тісному взаємозв’язку з італійською гуманістичною культурою й була перейнята реформаторськими ідеями, які сучасні педагоги називають “особистісно орієнтованим вихованням”. Грецьку мову викладали відомі грецькі вчені, ”доктори наук латинських і еллінських” Кирило Лукаріс, Діонісій Палеолог і Никифор. Це теж мало вплив на подальші взаємовідносини учнів та вчителів Академії, на її дух співпраці та співтворчості. Недаремно вона здобула в Європі славу “Острозьких Афін”.

Щоб досягти вищого рівня школи, Острозький запросив до неї найвизначніших українських і чужих учених. Це був поважний гурт учених, який Острозьку школу підняв до рівня академії і розгорнув широку письменницьку і наукову працю. Першим ректором Острозької школи був Герасим Смотрицький, відомий в той час український письменник.

В Острозькій академії, як і в інших тогочасних європейських закладах такого типу, викладали знамениті “сім вільних мисте3тв”, тобто предмети “Тривіуму” (граматика, риторика, діалектика) та “квадривіуму” (арифметика, геометрів, музика, астрономія). Провідне місце в програмі займало вивчення трьох мов: слов’яно-руської, грецької й латинської. Проте Острозька академія істотно відрізнялася від західноєвропейських. У ній чи не найбільше уваги приділялося греко-візантійській і, власне, національній традиції та старослов’янській мові. За її взірцем у 1687 р. в Москві було засновано першу в Росії Слов’яно-греко-український громадський діяч і письменник0полеміст Герасим Смотрицький.Таких меценатів було, на жаль, дуже мало. Після його смерті діти не підтримали справу батька.

У 1615 р. була організована Київська братська школа — родоначальниця славетної Київської академії. Значну матеріальну підтримку, а також і політичний захист надало школі запорізьке козацтво (особливо гетьман Петро Сагайдачний).

Однак, уже в перші роки свого існування, Київська братська школа починає розвиватися як вищий навчальний заклад. Цьому сприяли, передусім, її викладачі — визначні вчені, письменники, громадські діячі (Іов Борецький — перший ректор, Мелентій Смотрицький — ректор 1619—1620, Касіян Сакович — ректор 1621—1624 та ін.).

Восени 1631 р. у Києві виникла ще одна школа — Лаврська, її засновником був архімандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила. Вона створювалась за зразком польських шкіл вищого типу — колегій. Рівень навчання у ній був досить високий. Значна частина викладачів школи була підготовлена у вищих навчальних закладах різних країн.

Викликала сумнів доцільність існування у Києві двох шкіл при обмежених навчальних засобах і нестачі високоосвічених викладачів. Усе це вказувало на необхідність об'єднання шкіл під контролем братства, яке відбулося у 1632 р.. (Києво-Братська колегія, П. Могила за згодою братства став її протектором — опікуном, згодом Києво-Могилянська).

Всього в Академії було 8 класів:

а) підготовчий;

б) три молодші;

Тут опановували слов'янську, латинську, українську, грецьку та польську мови, а з кінця XVIII ст. — німецьку, французьку, староєврейську, а також арифметику й геометрію, нотний спів, катехізис. Певна увага приділялась літературі, особливо класичній римській І грецькій.

в) два середніх:

  • Поетики (мистецтво складати вірші);

  • риторики (вміння складати і проголошувати промови).

г) два старших:

  • філософії,

  • богослів'я.

Термін навчання — 12 років. (В усіх класах вчились 1 рік, в класі філософії — 2 роки, а богослів'я — 4 роки). Найбільш популярні були середні класи. Іноді після риторики половина учнів залишала Академію.

Складовою частиною навчального процесу в Академії були щосуботні повторення матеріалу за тиждень, виконання різно­манітних домашніх завдань і — тричі на рік — екзамени. Взагалі навчальний рік розбивався на триместри, тричі були короткі перепочинки — рекреації. Екзамени проводились учителями тих класів, в яких студенти повинні були продовжувати навчання.

Частина студентів (філософи і богослови) ніяких домашніх завдань не виконували і екзаменів не складали. В кінці кожного семестру вони писали так звані великі дисертації і захищали їх у присутності усіх студентів.

5

Прогресивні педагогічні ідеї того часу відображалися в статутах братських шкіл, різних полемічних творах релігійного і політичного характеру, зокрема в творах видатних діячів братських шкіл Лаврентія і Стефана Зизаніїв, творах Івана Вишенського, Кирила Ставровецького, Іова Борецького, Памви Беринди, філософських трактатах професорів Києво-братської колегії, вихованців цього навчального закладу (Єпіфанія Славинецького і Симеона Полоцького та ін.).

У розвитку вітчизняної педагогічної думки у XVII ст. можна чітко виділити два напрями: орієнтація на зразки грецької культури й освіти (Єпіфаній Славинецький) та розвиток педагогічної теорії і практики на основі слов'янських педагогічних традицій з урахуванням досягнень західної педагогіки (Симеон Полоцький). Представників обох напрямків єднало прагнення поліпшити освіту і виховання народу, сприяти піднесенню рівня його культури, відстояти національну незалежність.

4

Соседние файлы в папке лекции