Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

shteinbuk_f_m_metodika_vikladannya_zarubizhnoi_literaturi_v / Учитель літератури

.pdf
Скачиваний:
131
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
120.96 Кб
Скачать

Розділ 4. Учитель літератури

РОЗДІЛ IV

УЧИТЕЛЬ ЛІТЕРАТУРИ

Розглядаючи найважливіші теоретичні питання викладання зарубіжної літератури, ми не можемо оминути місце та роль учи теля у цьому складному та багатоаспектному процесі. Однак дана проблема потребує окремого і глибокого аналізу, тому що ані ґрун товне знання методів вивчення літератури, ані досконале володі ння методами та прийомами аналізу художнього твору ще, на жаль (чи на щастя), не гарантують досягнення відповідного результату, а відтак даний розділ ми присвячуємо саме постаті учителя.

Місце та роль учителя у суспільстві та школі

У чому власне виявляється проблема учителя? На наш погляд, вона дається взнаки у двох планах – у внутрішньому (особистісно му) і зовнішньому. Щодо останнього, то йдеться про професійне во лодіння знаннями з предмету і методичними вміннями та навичка ми організації навчальної діяльності учнів. Натомість щодо першо

го, то цей аспект є набагато складнішим, – до нього ми спочатку і звернемося.

Ось як пише про учителя Б. І. Степанишин: „Нехай заслужено пишаютьсясвоїмивеликимивідкриттямивчені,нехайгордятьсясвої мипатентамивинахідники,нехайнебезпідставвважаютьсвоюмісію особливо вагомою медики, священики, державні діячі, але коли до класу заходить педагог і розпочинається священне дійство, ім’я яко му урок, кермо планети і доля людства, його майбутнє – саме в руках учителя”1. І, виявляється, що досягти цього титанічного, майже бо жественного рівня досить просто: для цього педагог має лише відпо відати кільком вимогам, зокрема (список вимог заслуговує на те, аби його процитувати):

1. Знати свій предмет досконало і викладати його захоплююче.

1 Степанишин Б.І. Викладання української літератури в школі: Методичний по сібник для вчителя.– К.: РВЦ „Проза”, 1995.– С. 9.

121

Штейнбук Ф. М. Методика викладання зарубіжної літератури в школі

2.Засобами рідної мови і художнього слова виховувати в учнів загальнолюдські та національні ідеали.

3.Зміст літературної освіти учнів пов’язувати з сучасним життям.

4.Здійснювати розвиваюче навчання, ранню професіоналіза цію, плекати філологічні здібності учнів.

5.Керувати процесом осмисленого сприйняття літературного твору, стимулювати відчуття краси, її оберігання.

6.Через систематичне проведення самостійної роботи форму вати в учнів уміння в сфері гуманітарної освіти.

7.Усіляко заохочувати учнів до самоосвіти, самовиховання, до максимального духовного збагачення.

8.Засобами художнього слова розвивати усне й писемне мов ленняучнів,культивуватиувихованцівпрагненняпостійнополіпшу вати й збагачувати свій словник.

9.Чільним завданням викладання літератури вважати прищеп лення національної свідомості.

10.У змісті творів, що вивчаються текстуально, акцентувати високі постулати християнської доброчинності2.

Таким чином, студент філолог після неспокійних п’яти років навчання,заходившисьвиконуватицідесятьзаповідей,перетворить ся на... божество. Звичайно, у це важко повірити, але навіть глибо кий фахівець і начебто не схильна до екзальтації О. М. Ніколенко, розповідаючи про Всеукраїнський конкурс „Учитель року – 2001”, в рамках якого вперше з’явилася номінація „Зарубіжна література”, також не втрималась від сакральних конотацій у методично про фесійному контексті, зазначивши, що на уроці учитель – „бог...

творець, творець дитячих душ, творець прекрасного”3.

На перший погляд може видатися, що автор надто прискіпливо ставиться до своєрідних „loci communes”, тобто „загальних місць”, та ще й висловлених у традиційних образних фігурах. Але, по пер ше, ці фігури є результатом довготривалої вітчизняної традиції, яка виникла чи не з тих часів, коли поет висловив бажання „смиренно преклонить колени” перед ім’ям учителя. Та хіба потрібно це учите

2 Степанишин Б.І. Викладання української літератури в школі: Методичний по сібник для вчителя.– К.: РВЦ „Проза”, 1995.– С. 9.

3 Ніколенко О.М. Свято душі (Про хід суперфінального туру Всеукраїнського конкурсу „Учитель року – 2001” в номінації „Зарубіжна література”// Всесвітня літе ратура та культура в середніх навчальних закладах України.– 2001.– № 9.– С. 3.

122

Розділ 4. Учитель літератури

лю – навіть якби не перед його ім’ям, а перед ним самим хтось нама гався б впасти навколішки?

На нашеглибокепереконання, обожнюваннябудь чого діється через недосяжність – у даному випадку недосяжність тієї висоти, за словомщеодногокласика(щоправда,марксизму ленінізму),наякій повинен був би стояти у суспільстві (а не в небесах!) учитель. А по друге, ці образи втілюються у цілком конкретні переконання конк ретних людей щодо їхньої вищості, а подекуди і месіанського талану, який спочиває на їхніх відповідальних плечах4. І це є найгіршим у даній ситуації.

Надоказнаведемоприкладзвласногодосвіду.ПідчасIVМіжна родного конкурсу шкільних учителів в Артеці (1999 2000 рр.) у неофіційній розмові одна з учасниць цілком серйозно заявила, що учитель має месіанський статус. І можна було б, посміявшись, забу типроцейнібитоневдалийжарт,якбиісторіянемалабзакономірно го продовження: коли ця учасниця проводила один зі своїх трьох конкурсних відкритих уроків, вона заборонила заходити до класу учениці, яка могла б зіпсувати загальне враження від того, що мала продемонструвати учитель – дівчинка сорок п’ять хвилин просиді ла, плачучи, під дверима аудиторії.

Чому ми вважаємо, що це закономірний результат? Тому, що „небожителям”, на великий рахунок, байдуже, що діється на грішній землі, хоч вони і не мають нічого проти того, аби їм кадили фіміам.

І ще дещо про самі учительські конкурси, оскільки цей аспект також має відношення до предмету даної розмови. Передусім зазна чимо, що конкурси, учасниками яких є учителі, як і будь яке живе явище,маютьсуперечливийхарактер.Зодногобоку,конкурсісправді виявляє не найгірших з тих, що займаються однаковою справою, він дуже яскраво та наочно ілюструє сучасні досягнення, цінний досвід, виявляє тенденції і сигналізує про проблеми. До того ж екстремаль на ситуаціяконкурсу маєдуже суттєве значеннядля самих учасників, тому що дає можливість здобути такий безцінний досвід, який за зви чайних умов у кращому випадку можна було б здобувати роками. Натомість, з іншого боку, в організації конкурсу за будь якою схе мою обов’язково є присутнім – у більшому чи меншому ступеню – елемент штучності.

4 Про будування „Храму” як учительську місію див. також: Рудаківська С.В. Портрет переможця з уяви // Всесвітня література в середніх навчальних закла дах України.– 2001.– № 2.– С. 8.

123

Штейнбук Ф. М. Методика викладання зарубіжної літератури в школі

Отже, якщо підсумувати вищесказане і задати просте питан ня: „Чи варто приймати участь у конкурсі?” – то відповідь могла

б звучати так: „Варто. Але за умови, що, по перше, учителем, який виявляє бажання взяти участь у конкурсі, керує професіональна цікавість, а не самолюбні амбіції, і по друге, цей учитель є здат ним сприймати конкурс як щось відносне, а не абсолютне”. Є, щоправда, ще одна суттєва, хоч і не професійна, умова: для участі у конкурсі з будь якою психологічною установкою необхідно мати неабияке фізичне здоров’я і психологічну витримку, оскі льки, попри умовності вибору найкращих, це все рівно є конкурс і уникнути нещоденного напруження просто неможливо*.

Що у цій ситуації не викликає сумніву і є, безперечно, позитив ним, так це сам факт того, що номінацію „Зарубіжна література” вве ли у перелік тих шкільних дисциплін, з яких учителі мають право брати участь у такому конкурсі.Це важливо тому, що, по перше, дер жава у такий опосередкований спосіб визнала легітимність і важ ливість цього предмету для української школи, по друге, тепер, коли вАртеціпризупиненонаневизначенийчасреалізаціюпрограмикон курсу педагогічних працівників, конкурс„Учительроку” єчине єди ноюможливістюдлявчителіввиявитисвоїталантиідовести,щовони також чогось варті, і по третє, конкурс дозволяє зміцнити як авто ритет учительської професії взагалі, так і здобути визнання конкрет ним учителям зокрема.

Так, з моменту запровадження номінації „Зарубіжна літерату ра” у Всеукраїнський конкурс „Учитель року” змагання у цій номі нації проводилися вже двічі – у 2001 та 2004 рр. Першим перемож цем став учитель вищої категорії, вчитель методист Новоукраїнсь кої гімназії № 7 (Кіровоградська обл.) Олександр Васильович Каєнко, творчий набуток якого ґрунтується на осягненні естетич ної специфіки тексту (що дає змогу глибоко розкрити перед учня ми образно емоційний та ідейний зміст художніх творів) і основ ними принципами викладання якого є: 1) розгляд художнього тек

* Порівняйте: в США, наприклад, теж є загальнонаціональний конкурс учи телів. Але він там проводиться лише за документами, які учитель подає в оргкомітет конкурсу, де з цими документами заочно знайомиться журі, тобто конкурс не перед бачає „відкритих” конкурсних уроків, як у нашому випадку. Більш того, переможни ця одного з таких конкурсів, опинившись на Міжнародному конкурсі шкільних учи телів в Артеці у приватній бесіді визнала, що якби вона повинна була б проводити такий урок, то у жодному випадку не стала б брати в ньому участі.

124

Розділ 4. Учитель літератури

сту як естетичного феномену; 2) широке використання можливос тей літературного аналізу; 3) визнання за текстом змістової поліфонії

і прагнення до діалогічної структури уроку5. Натомість перемож цем другого конкурсу у цій номінації, який проходив у м. Херсоні 2004 року, стала учитель зарубіжної літератури Академічного ліцею при Херсонському державному університеті, кандидат педагогічних наук, доцент Наталія Юріївна Нев’ярович.

Таким чином, внутрішній план проблеми учителя можна зве сти до того, ким він себе відчуває – пророком, що „глаголом жжёт (підкреслення наше. – Ф. Ш.) сердца людей”, чи профе сіоналом, який сумлінно робить важливу справу і при цьому є здатним ще й отримувати насолоду від своєї діяльності. Безпе речно, не викликає сумніву той факт, що на учителі спочиває ве личезна відповідальність, але не варто і, більш того, неприпусти мо перебільшувати своє значення.

До того ж, хто дав право учителю тримати „кермо планети” і „визначати долю людства, його майбутнє”?! Бог? Чи міністр освіти? Та щось ми не можемо пригадати, аби когось з учителів висвятили на цю величну місію. А диплом про вищу освіту дає лише право на викладання літератури в середніх навчальних закладах І ІІ рівня акредитації. І десять заповідей на паперових скрижалях, хоч і ре комендованих Міністерством освіти, все рівно не переконують. Та й не потрібно це зовсім! Достатньо змінити акценти, відмови тися від непотрібного і, як ми намагалися довести, шкідливого пафосу, а також дещо відкоригувати ці вимоги (замінивши, на приклад, „постулати християнської доброчинності”* загально людськими цінностями та/чи національними чеснотами) і мож на було б підписуватися під цим переліком без застережень.

Уданомуконтекстідоситьпоказовимтасимптоматичнимєдоля ідеї щодо так званого „людинотворення”, яку свого часу підняла на щит газета „Зарубіжна література” і до якої (ідеї) деякими своїми публікаціями мав відношення автор6. Отже, вже тільки з самої назви суть ідеї є цілком зрозумілою, мотивація також очевидна: на про

5 Знайомтесь: лауреати конкурсу // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України.– 2001.– № 6.– С. 3.

* Відповідно до закону України „Про освіту” школа залишається позабудь яки ми релігійними конфесіями.

6 Див., наприклад: Штейнбук Ф.М. Запашне мистецтво бути людиною (Патрік Зюскінд. „Запахи”) // Зарубіжна література.– 2002.– № 14.– С. 7 8.

125

Штейнбук Ф. М. Методика викладання зарубіжної літератури в школі

тивагу колишньому завданню школи – виховувати „радянську лю дину”, запропоновано було виховувати просто людину, характер

ною особливістю якої мала б стати висока духовність7. Важко запе речувати тому, що це – цікава ідея. Але, вочевидь, спрацював не вдалий термін, його вочевидь прозора алюзивність, оскільки всі дуже добре знають, що одного разу дехто створив людину за своєю подо бою, будучи абсолютно впевненим, що цього для успіху експери менту цілком достатньо. Проте спроба ця закінчилася результатом, м’яко кажучи, далеким від бажаного. Тому, певно, й ідея другого „людинотворення” якось поступово та непомітно зійшла нанівець.

Засади особистісно орієнтованого навчання

Звичайно, було б нерозумним заперечувати, що у праці учителя є своя поезія і своє натхнення, що учитель здатен створити в класі якусь надзвичайну і незабутню атмосферу ні з чим не порівняльно го, особливого людського спілкування, нарешті, учитель навіть може і справді у своїй діяльності піднятися до рівня мистецтва, але це все має не божественну, а цілком земну природу, в основі якої лежить

любов до дітей, любов до свого предмету, а також висока майстерність та професіоналізм. А тому розглянемо компоненти, з яких складаєть ся фахова підготовка учителя як з погляду професійних чеснот, так і з погляду професійних же умінь та навичок.

Щодо першого, то нам здається більш ефективною, а також і чесною (тобто позбавленою штучності через необґрунтоване пере конання у якійсь своїй вищості) є постава учителя, який керується принципами та засадами особистісно орієнтованої методики. Особ ливо активно засади цієї методикипочали пропагуватися наприкінці 90 х років. Проте нам здається, що в її основі лежить так звана „пе дагогіка співробітництва”, ідеї якої виникли ще за часів „перебудо ви”. Зрештою, елементи підходів, які складають суть як „педагогіки співробітництва”, так і особистісно орієнтованого навчання, можна відшукати у багатьох педагогічних системах, що не обмежувалися методами та прийомами навчання та постаттю учителя, а й не забу вали, що, крім учителя, навчальний процес неможливий і без

7 Див., наприклад: Логінов А. „Якби мені крила, щоб вмів я літати...”: Нотатки до вивчення новели Г.Г. Маркеса „Стариган із крилами” за методикою людинотво рення // Всесвітня література та культура в середніх навчальних закладах України.– 2002.– № 4.– С. 9 13.

126

Розділ 4. Учитель літератури

учня. Але історичний екскурс, який досліджував би генезис осо бистісно орієнтованого навчання, не входить у завдання цієї кни

ги, а тому зосередимо свою увагу на змісті тих засад, у відповід ності до яких особа учителя розглядається як чільна постать на вчального процесу, однак без намагань перетворити його на бога, який не бачить під собою землі, не говорячи вже про учнів.

Отже, найголовніше в особистісно орієнтованому навчанні8

– постать педагога. Він має передати свою індивідуальність ви хованцеві. Там, де така передача має місце, там можна вести мову про особистісно орієнтоване навчання.

Певна річ, йдеться про авторитарного педагога, у якого ре ляції з учнями будуються на суб’єкт суб’єктних засадах. Відмінності цихзасадвідсуб’єкт об’єктнихполягаютьутому,щозаумовостанніх учень розглядається як об’єкт педагогічної діяльності, позбавлений індивідуальності, переживань, особистісного внутрішнього емоцій ного досвіду, тобто як сліпий засвоювач знань.

Натомість за умов особистісно орієнтованого навчання обох учасниківнавчально виховногопроцесуоб’єднуєпізнавальнийінте рес. Учитель і учень прагнуть нових знань, які служать їм матеріалом для формування особистості.

А відтак головне завдання учителя полягає у тому, щоб пе рекласти свою індивідуальність на мову педагогічного спілкуван ня, в основі якого – рівноправні суб’єкт суб’єктні реляції з учнем.

Увесь навчальний матеріал і, ширше, весь навчально вихов ний процес у відповідності до цих відношень повинен бути персо налізований (психологізований). І для досягнення цієї мети учите лю необхідно знайти такі форми та способи його організації, які апелювали б до власного досвіду учня, активізували б його емоцій ну та інтелектуальну сфери, а головне – підключали б їх до процесу пізнання. Тоді учень не буде нудьгувати на уроці, а, навпаки, буде відчувати свою причетність до всього, що відбувається у класі*.

Немає сумніву, що традиційний урок, на якому учні отри мують готову характеристику художнього твору (від учителя, з

8 Наступне подається за: Передати свою індивідуальність вихованцеві: Про ут вердження в практиці вчителів зарубіжної літератури методики особистісно орієнто ваного навчання // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України.– 2000.– № 5.– С. 2 4.

* У зв’язку з цим дивіться конспект уроку „Фінали без кінця!..”, поданий у дру гому розділі.

127

Штейнбук Ф. М. Методика викладання зарубіжної літератури в школі

підручника і т. ін.), для цього не підходить. І навіть знання, отри мані, вивчені у такий спосіб, не набувають для учнів особистіс

ного виміру, залишаючись на узбіччі їхнього досвіду. А тому ще одне завдання учителя полягає в тому, аби знайти такі способи та прийоми проведення уроку, які спонукали б учнів разом з учи телем аналізувати та оцінювати твір, тобто персоналізувати його9.

Монтень писав: „Розум, мудро створений, вартий більше від розуму, добре наповненого”. В даному контексті це означає, що зав дання учителя полягає також у тому, аби свою методичну творчість він спрямовував не тільки і не стільки на виконання вимог навчаль них програм, скільки на конкретного учня, його особистість, бо знання самі по собі, їхнє накопичення заради накопичення майже нічого не варто – все вирішують ті знання, які розвивають здатність учня мислити, аналізувати, виробляти власні естетичні судження, розв’язувати філософські, пізнавальні та життєві проблеми, адап туватися до мінливих умов сучасної дійсності10.

Суть, принципи та засади особистісно орієнтованого навчан ня можуть бути репрезентовано також і у вигляді окремої пам’ятки.

Особистісно орієнтоване навчання

Особистісно орієнтований підхід у навчанні ґрунтується на сприйнятті індивідуальності, самоцінності учня як носія суб’єктив ного досвіду, який у нього складається з перших днів життя. Учень має право на особистісний шлях розвитку, вибір засобів навчальної діяльності у межах її цілей.

Вчитель, ставлячись до учня як до особистості, надає остан ньому змогу саморозвиватися та самореалізуватися, враховує його можливості, особливості, здібності. Взаємодія між ними має будува тися на основі єдності позицій, бажань, а не вимушеного спілкуван ня.

Завдання вчителя полягає передусім у тому, щоб максималь но активізувати внутрішні ресурси своїх вихованців, аби вони самі

9 Див.: Передати свою індивідуальність вихованцеві: Про утвердження в прак тиці вчителів зарубіжної літератури методики особистісно орієнтованого навчання // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України.– 2000.– № 5.– С. 2 3.

10 Методику особистісно орієнтованого навчання – кожному вчителю: До підсумків конкурсу „Авторський урок – 2000”// Всесвітня література в середніх на вчальних закладах України.– 2001.– № 1.– С. 2.

128

Розділ 4. Учитель літератури

могли успішно давати раду різноманітним навчальним, а у подаль шому – виробничим проблемам, їх слід також навчати оптимально

реалізувати свій інтелектуально вольовий та моральний потенціал.

Особистість педагога лише передумова формування ви хованців. Трансляція його позитивних якостей відбувається лише тоді, коли він, встановлюючи зв’язки з дітьми, сприяє збагачен ню їхнього досвіду емоційними переживаннями.

Якщо учитель ставитиметься до учня без справжніх інтересу та поваги, в останнього не буде жодних підстав сприймати себе як особистість.

Щоб зрозуміти учня, його думки, почуття, вчинки, треба бра ти емоційну участь у взаєминах з ним, вчитись відчувати до нього постійний інтерес. Позиція безпристрасного арбітру є згубною для справи.

Учителю, форми і способи діяльності якого статичні, які не змінюються від уроку до уроку, з року на рік, слід замислитися щодо доцільності свого перебування в школі.

Якщо учень не сприймає способу дій (тобто способу впливу) щодо нього, то це, як правило, означає лише одне: ці дії не відпові дають його особистісним сподіванням.

Якщо учителю потрібно зробити учневі зауваження, то зро бити це слід дружелюбно, приязно і з повагою до нього, – тоді ваше несхваленняйогоповедінкивтратитьпсихологічнонегативнийефект.

Якщо виник конфлікт з учнем, не шукайте можливостей за будь якуцінудовестисвоюправоту.Набагатокращеспробуватизнай ти взаємоприйнятні шляхи розв’язання цього конфлікту.

У батьках своїх учнів учитель вбачає однодумців і спільників. Досягти професійного успіху він може, лише узгоджуючи свої дії з ними11.

У зв’язку з вищесказаним прикметним є і той факт, що у рамках конкурсу „Авторський урок”, який часопис „Всесвітня література в середніх навчальних закладах України” започаткував 1999 року, журі визначало переможців серед тих учителів, що подавали конспекти уроків, розроблених за особистісно орієнтованою методикою. Один

зтаких уроків, точніше, три варіанти одного й того ж уроку ми вва жаємо за можливе та потрібне подати нижче, оскільки, по перше, за

11 Особистісноорієнтованенавчання.Щопроньоготребазнати?(Пам’яткаучи телю) // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України.– 2000.– № 5.– С. 5.

129

Штейнбук Ф. М. Методика викладання зарубіжної літератури в школі

підсумками конкурсу за 1999 рік їх автор посів І місце, і по друге, ці уроки є досить ілюстративними не тільки з погляду особистіс

но орієнтованої методики, яку було, безперечно, покладено в їхню основу12.

Конспект уроків за новелою Ф. Кафки „Перевтілення”13

Спільна мета*: сприяти аналітико синтетичній діяльності учнів, розвивати їхню пізнавальну самостійність, уяву та творчі здібності, вміння обґрунтовувати й обстоювати власні погляди.

Обладнання: репродукціякартиниЕ. Мунка„Крик”,декоратив не оздоблення дошки, музичні твори композиторів сучасників Ф. Кафки А. Шонберга, А. Берга, А. Веберна і К. Пендерецького.

Урок 1

Учитель виразно читає вірш Ф. Гарсіа Лорки „Повернення з прогулянки” (а періодично, протягом уроку, починає лунати дивна музика композиторів експресіоністів; якщо ця музика буде линути весь час, то проведення уроків буде проблематичним):

Убитий небом, Серед форм, які прямують до землі,

12Див.також: Ганич Н.І. Залучаючи власний досвід учнів (Система уроків за ро маном В. Холдінга „Володар мух” за особистісно орієнтованою методикою // Все світня література в середніх навчальних закладах України.– 1999.– № 7.– С. 17 21;

Гревцева Т.М. Від уніфікованої методики – до особистісної (Нотатки з Міжна родного конкурсу педагогів у МДЦ „Артек”) // Всесвітня література в середніх на вчальних закладах України.– 2001.– № 9.– С. 8 9.

13Штейнбук Ф. М. “Перевтілення” крізь призму модернового бачення: Система інтегрованих уроків практикумів з елементами дискусії, театральної гри, музики, жи вопису та літературної творчості // Всесвітня література в середніх навчальних за кладах України.– 1999.– № 7.– С. 52 56.

* Конспект складається з трьох уроків тому, що кожен з цих уроків було прове деноутрьох11 хкласах,які1998 1999н.р.складалипаралельуВолодимир Волинській ЗОШ І ІІІ ст. № 2, де автор на той час мав честь працювати на посаді учителя зарубіж ної літератури. Усі три класи досить суттєво відрізнялися один від одного, і це змуси ло, керуючись засадами особистісно орієнтованого навчання, розробляти для кожно го класу адекватний для нього варіант.

130