shteinbuk_f_m_metodika_vikladannya_zarubizhnoi_literaturi_v / Позакласна робота із зарубіжної літератури

Штейнбук Ф. М.Методикавикладаннязарубіжноїлітературившколі

РОЗДІЛ Х

ПОЗАКЛАСНА РОБОТА ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Організація роботи щодо літературної освіти учнів у школі не обмежується лише рамками уроків за відповідними державними програмами. Принаймні, не повинна обмежуватися, оскільки, пе" реслідуючи мету виховання зацікавленого та кваліфікованого чи" тача, не можна розраховувати на успіх, якщо зацікавленість літера" турою закінчується дзвоником, що сповіщає про закінчення уроку. А позакласна та позашкільна робота саме і сприяє тому, аби зняти це обмеження, сприяти поглибленню творчих здібностей та есте" тичних смаків учнів, їхній самостійності та підвищенню їньої читацької культури.

Безумовно, мета уроків та позакласних занять, як бачимо, є од" наковою, проте засоби досягнення цієї мети – різні. Це передусім зумовлено принциповою відмінністю суті даних занять. Якщо перші є обов’язковими і учитель змушений долати об’єктивно примусовий характер уроків, то основним принципом позакласної роботи є доб"

ровільність. І за будь"яких інших умов дотримуватися специфіки позакласної роботи, яка, спираючись на вказаний принцип, перед" бачає перебування учнів, за словом Б. М. Неменського, у „зоні вільного пошуку”, було б просто неможливо – з усіма негативними наслідками, які з цієї ситуації випливали б.

Цікавим є те, що учителі, які не можуть байдуже ставитися до своєї професійної діяльності, врешті"решт, самостійно доходять висновку, що для досягнення бажаного високого результату тільки класно"урочної роботи є абсолютно недостатньо. І, попри те, що часто"густо єдиною вдячністю за позакласну роботу є лише вдячність учнів, учителі все ж таки не можуть ігнорувати тих вели" чезних можливостей, які така робота відкриває перед усіма, хто приймає в ній участь.

В. О. Сухомлинський вбачав завдання школи в тому, аби „кожен крок до знань був гордим злетом птаха, а не стомленою

296

Розділ 10. Позакласна робота із зарубіжної літератури

ходою знесиленого мандрівника, який ледь тягне за спиною важ" ку ношу”1. Позакласна робота саме і відкриває перед учнями мож"

ливості такого злету: вони набагато краще починають вчитися, охоче звертаються до додаткової літератури з предмету, в них з’яв" ляється бажання до самостійної роботи з книгою, а плідність уроків літератури, в свою чергу, в суттєвий спосіб визначається підвищеним інтересом до мистецтва.

З іншого боку, Н. П. Тєрєнтьєва взагалі вважає, що саме інте" рес і є „рушійною силою позакласної роботи”2. Цей інтерес, на дум" ку методиста, живиться, зокрема, по"перше, досить швидкою реалі" зацією особистісно значимого задуму, динамічним досягненням кінцевого результату – чи це спектакль, чи літературний турнір, чи конкурс читців тощо. А по"друге, форми позакласної роботи перед" бачають більш відкритий, ніж у рамках уроку, характер спілкування, різнопланового та напівфункціонального (міжособистісне, пізна" вальне, художнє, творче), а також неформальний характер відношень між учителем та учнями.

Ще одним важливим аспектом позакласної роботи є те, що, будучи менш консервативним, ніж навчання за програмою, цей вид діяльності, з одного боку, заперечує методичні стереотипи, а з іншо" го – породжує нові підходи до викладання літератури, створює пере" думови для живого діалогу, одкровень, вільних пошуків істини. У певному сенсі позакласна робота стає своєрідною експерименталь" ною лабораторією творчості учителя літератури, де моделюються нетрадиційні для навчального процесу, але відповідні до актуальної соціокультурної ситуації форми спілкування з мистецтвом. Так, ба" гато з тих сучасних пдходів, які сьогодні визнано інноваційними, виникли і були початково апробованими саме в рамках поза" класної роботи3.

Важко не погодитися з Н. П. Тєрєнтьєвою і в тому, що позак" ласна робота через свою специфіку – явище багатоваріантне, а тому будь"яка класифікація в даному випадку є навряд чи можливою: на характер і зміст позакласної роботи впливають такі чинники, як взає" модія різних видів мистецтв, різних видів діяльності школярів, до" слідженість конкретної літературної теми чи проблеми, особисті упо"

1 Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям.– К., 1972.– С. 66.

2 Методика преподавания литературы: Учебник для пед. вузов / Под ред. Богда" новой О.Ю., Маранцмана В.Г.– В 2 ч.– Ч. 2.– М.: Владос, 1994.– С. 257.

3 Див. про це докл.: там само, с. 257"258.

297

Штейнбук Ф. М.Методикавикладаннязарубіжноїлітературившколі

добання та здібності учителя, особисті уподобання та рівень підго" товки учнів тощо. У зв’язку з цим можна говорити лише про певні

напрямки позакласної роботи, не претендуючи при цьому на ство" рення чіткої класифікаційної парадигми, але враховуючи специфіку зарубіжної літератури.

Наприклад, більшість методистів вказує на таку позакласну форму роботи, як літературне краєзнавство. Однак зрозуміло, що це може стосуватися тільки рідної літератури і тільки за тієї умови, що такий вид діяльності є суттєво забезпеченим відповідною мате" ріальною базою. Що ж стосується краєзнавчої роботи із зарубіжної літератури, то це абсолютно нереально з багатьох точок зору. Проте у нагоді можуть стати сучасні мультимедійні та інтернет"технології, за допомогою яких є можливість, залишаючись на місці, побачити все те, що пов’язано із життям митців та їхніх героїв. Звичайно, ніщо не зрівняється із безпосереднім спогляданням природи, архітектури, інших культурних багатств, які у певний спосіб мають причетність до життя та творчості того чи того митця, але застосування цих тех" нологій є набагато кращим, ніж взагалі нічого, крім відретушованих або спотворених портретів письменників чи поетів.

Те ж саме можна сказати і про літературні екскурсії та походи, не говорячи вже про літературний музей, постання та наповненість якого, по"перше, в безпосередній спосіб пов’язано із літературним краєзнавством, є його своєрідним продовженням, а по"друге, зале" жить від наявності все ж таки реальних, а не віртуальних експонатів.

До того ж, ми не впевнені, чи є взагалі потреба в українській школі створювати музей, скажімо, Cтендаля чи Хемінгуея. Інша спра" ва, коли йдеться про тимчасову виставку з нагоди ювілею митця чи змінну експозицію в рамках кабінету зарубіжної літератури. Але про кабінет – нижче.

Натомість актуальним для позакласної роботи залишається літературна творчість учнів. Зокрема, „гуртки, студії стають шко" лою засвоєння літературних жанрів, оволодіння журналістикою, мистецтвом перекладу, а рукописні журнали, альманахи, стіннівки

– зібранням перших авторських публікацій”4. Однак слід зауважи" ти, що ці спроби пера не можна розуміти як такі, що спрямовані на

4 Див.: Лейбсон В.И.Методические рекомендации по литературно"творческому развитию школьников во внеклассной работе.– М., 1984;

Бершадская Н.Р., Халимова В.З. Литературное творчество учащихся в школе.– М., 1986.

298

Розділ 10. Позакласна робота із зарубіжної літератури

підготовку майбутніх письменників. Якщо хтось з учнів і пов’я" же в майбутньому свою долю із журналістикою чи з літературою,

то це, безперечно, можна буде вважати успіхом, але завданням та" кого типу позакласної діяльності є плекання не письменницьких, а читацьких талантів, розвиток творчих здібностей учнів і забезпе" чення високого рівня їхньої загальної літературної освіти.

Не менш ефективним та придатним для позакласної роботи із зарубіжної літератури є і такий напрям, як художньо виконавсь ка діяльність, яка реалізується в гуртках виразного читання, теат" ральних студіях тощо.

Перевага позакласних форм у даному контексті позначається в тому, що літературна творчість учнів організовується в більш сприят" ливій психологічній атмосфері, коли над усіма, до цього причетни" ми, не тяжіє необхідність триматися рамок тих вимог, які встанов" люються програмою. Це не означає, що позакласна робота в жодний спосіб не пов’язана із навчальним процесом – навпаки, позакласна робота та уроки пов’язані між собою, і така робота має за мету збага" чення, розширення та поглиблення знань учнів. Проте, по"перше, за межами уроку учитель має більше можливостей враховувати інтере" си та потреби учнів, а по"друге, учні, перебуваючи поза рамками уро" ку, образно кажучи, „мають більше прав на помилку”.

Все це дає підстави стверджувати, що позакласна робота є од" ним з елементів навчально"виховної системи з літератури, і водно" час сама становить певну систему. Так, у соціології мистецтва та в педагогіці існує положення, відповідно до якого художні інтереси особистості реалізуються в трьох видах діяльності: знайомство з ху" дожніми творами або „споживання мистецтва”, набування знань про нього та власна художня творчість. Це дозволяє структурувати позакласну роботу, причому оптимальним визнається так званий „комплекс трьох орієнтацій”5.

Однак у реальній шкільній практиці позакласну роботу дуже часто репрезентовано епізодичними масовими „заходами”, пере" важно ювілейного характеру, або переглядом екранізацій чи музей" них експозицій. Тобто фактично система роботи є відсутньою, а якщо цей термін і використовується, то лише для того, аби позна" чити періодичність у роботі. А тому, переслідуючи мету щодо по" єднання в єдину систему і враження учнів від зустрічей з мистецт"

5 Див., наприклад: Фохт(Бабушкин Ю.У.Об эффективности художественного воспитания // Искусство и школа.– М., 1981.– С. 17"32.

299

Штейнбук Ф. М.Методикавикладаннязарубіжноїлітературившколі

вом, і збагачення їхнього запасу відомостей з мистецтвознавства, і їхню власну творчість, необхідно передусім враховувати вікові особ"

ливості учнів, оскільки те, з чим можуть порадити собі учні старших класів, буде серйозною проблемою для учнів середніх класів, і, на" впаки, форми роботи, а особливо тематика цих робіт, на яку із задо" воленням відгукнуться учні, наприклад, 5"х класів, не викличе жод" ного ентузіазму в десятикласників. „Той різновид художньої діяль" ності, який є найбільш близьким дитині даного віку, можна назвати актуальним. Про інші різновиди художньої діяльності можна ска" зати, що вони не досягли часу вікової актуальності або, навпаки, перестали бути актуальними”, – вважав Б. П. Юсов6.

Важливим моментом щодо організації позакласної роботи є та" кож її змістове наповнення. Так, наприклад, словесник Н.В. Мі" рецька свого часу переконувала: „Можна сухо перелічувати усім відомі форми роботи: факультатив, гурток, екскурсії, похід, кон" курс, шкільний вечір, театр... Форм і методів вигадано вже дуже багато, важливо, однак, яким змістом наповнимо та яким чином приведемо їх у дію”7. Важко не погодитися з цією думкою, оск" ільки досить часто буває так, що, крім форми, в позакласних за" ходах більше нічого немає. А якщо до цього додати відсутність системи в позакласній роботі, то можна дійти висновку про те, що від таких „сплесків активності” більше шкоди, ніж користі.

Отже, якщо учитель визначає для себе як пріоритет органі" зацію позакласної роботи, то він повинен побудувати чітку сис" тему такої роботи. Засади, якими у даному випадку слід керува" тися, є наступними:

–позакласна робота не може бути автономною щодо навчаль" ної діяльності;

–позакласна робота повинна продовжувати й поглиблювати окремі аспекти навчальної діяльності;

–організація позакласної роботи передбачає взаємозв’язок усіх

їїформ у змістовому аспекті;

–ефективність позакласної роботи визначається тим, наскільки сам учитель є ангажованим щодо певних її форм;

6 Юсов Б.П. К проблеме взаимосвязи искусств в детском художественном раз" витии: О периодах возрастной актуальности занятий различными видами искусства / / Теория эстетического воспитания.– Вып. 3.– М., 1975.– С. 46.

7 Мирецкая Н.В. Сопряжение: Комплексная работа по эстетическому воспита" нию в школе.– М., 1989.– С. 20.

300

Розділ 10. Позакласна робота із зарубіжної літератури

– добровільний характер є неодмінним та обов’язковим чин" ником в організації позакласної роботи.

Розглянемо особливості окремих форм позакласної роботи в рамках тих напрямів, які відповідають специфіці зарубіжної літера" тури.

Однією з найдавніших та найпоширеніших форм позакласної роботи є так звані читацькі конференції. Дана форма має багато спільного з уроками позакласного читання, але, на відміну від ос" танніх, таке заняття проводиться поза межами уроку, і учні прий" мають в ньому участь добровільно. Тобто приходять на читацькі кон" ференції ті, хто є небайдужими до читання і для кого можливість поспілкуватись у неформальній обстановці на теми, пов’язанні із улюбленими письменниками, є не лише корисною, а й приємною.

Для середніх класів така конференція організовується зазви" чай у форматі бесіди, з тією, однак, відмінністю, що під час її про" ведення питання, які становлять зміст обговорення, в більшому ступеню мають відповідати „живому читацькому сприйняттю”8.

Предметом обговорення на читацькій конференції найчас" тіше стає вже не окремий твір, а певна тема чи проблема, яка ви" никає у зв’язку з даною темою. До того ж, враховуючи вікову ка" тегорію учнів, слід передбачити, аби вони заздалегідь отримали питання, за якими готуватимуть доповіді та повідомлення.

Однак слід визнати, що більш ефективною та актуальною для сучасної методики щодо старших класів визнається така форма, як диспут. Принаймні, якщо в середніх класах учитель організо" вував читацькі конференції, і вони мали успіх, а відтак учні могли вдосконалити навички вільного висловлювання та спонтанної сло" весної імпровізації, то тоді пропедевтичне завдання, яке, зокрема, покликані виконувати читацькі конференції, можна вважати за" вершеним і таким, що створило передумови для більш творчої та складної форми – власне, диспуту.

Методику підготовки та проведення диспуту ми розглянули вище (див. розділ ІІ), а тому сконцентруємо нашу увагу на суті диспу" ту. Отже, той факт, що диспути, як правило, проводяться в старших класах, є невипадковим: йдеться про період у житті молодої людини, коли відбувається процес становлення її особистості, а ситуація інте" лектуальної „суперечки” якнайкраще сприяє і виробленню

8Методика преподавания литературы: Учеб. пособие для студентов пед. ин"тов

/Под ред. З.Я. Рез.– М.: Просвещение, 1977.– С. 370.

301

Штейнбук Ф. М.Методикавикладаннязарубіжноїлітературившколі

„бійцівських” рис характеру, і вмінню відстоювати свої переконан" ня, а також здатності чути опонента та сприймати іншу точку зору.

Інакше кажучи, диспут, безперечно, є однією з найефектив" ніших форм навчально"виховної роботи. Однак це не позбавляє організацію та проведення диспуту від певних проблем, які пе" редусім пов’язані із його тематикою. Традиційно вважається, що темами диспутів, особливо в рамках позакласної роботи, є теми морально"етичного характеру. Але якщо йдеться про вивчення літератури як мистецтва слова, а, крім того, ми визначили, що позакласна робота є продовженням навчальної роботи в класі, то морально"етична тематика набуває анахронічного виміру, чи не так? Тому, на наш погляд, теми диспутів повинні формулюва" тися на або на літературному, або на літературознавчому ґрунті.

Наприклад, це можуть бути такі теми: „Чи може „червоне” НЕ закінчуватися „чорним”?”; „Чи поталанило комусь дочекатися Годо?”; „Що чекає на нас після постмодернізму?” тощо.

Вміння вести дискусію не приходить відразу, тому під час дис" путу можливі, сказати б, „нештатні” ситуації. І це вимагає відповід" ного рівня від ведучого та посиленої уваги з боку останнього до того, що діється під час диспуту. Саме від ведучого залежить, наскільки вдало буде проведено захід і чи не перетвориться культурний акт на банальну сварку. А відтак на роль ведучого найкраще надається учи" тель, і тільки за виняткових умов, – коли в класі є надійний та відпо" відно підготовлений учень, – вести диспут можна доручити учневі.

Досить ефективними можуть бути і такі позакласні форми, як

літературні ранки чи літературні вечори. Відмінність між ними поля" гає не лише в часі, коли ці заходи проводяться, а й у змісті сценаріїв, за якими вони організовуються. Справа в тому, що ранки – за анало" гією з дитячими ранками – принципово не передбачають серйозну тематику. Натомість літературні вечори є більш різноплановими за своїм спрямуванням. Тобто важко собі уявити літературний ранок, присвячений, наприклад, темі кохання в літературі. А ось літературні вечори можуть передбачати і вечір сатири та гумору, і вечір при свічках за сторінками ліричної поезії. Або зміст літературного ранку літера" турна вікторина може становити так само, як і зміст літературного вечора, однак диспут у рамках літературного ранку – це нонсенс, а на літературному вечорі диспут буде цілком на часі.

Отже, описувані форми передбачають певний сценарій, який складається із таких окремих різновидів позакласної роботи, як кон"

302

Розділ 10. Позакласна робота із зарубіжної літератури

курси, виставки, турніри, інсценівки, театральні постановки тощо. Це може бути також свято, наприклад, з нагоди якогось ювілею –

письменника чи літературно значущої події. Такий сценарій також передбачає обов’язкову наявність ведучого (чи ведучих), але в цьому випадку роль останнього не тільки можна, а й необхідно запропону" вати виконувати учням. Зрештою, підготовка та проведення ранків та вечорів вже за самим характером даних форм вимагає залучення до участі в них великої кількості учасників, і це є одним з тих пози" тивних моментів, які визначають необхідність та ефективність організації позакласної роботи з предмету.

Проте слід зазначити, що масовий характер подібних заходів неможливо собі уявити без групи учнів, які в більшому ступеню, ніж інші, є ангажованими в цей процес. Йдеться передусім про членів літературного гуртка. Адже саме вони вже тільки через своє зацікавлення літературою і роботою в гуртку становлять (чи, при" наймні, повинні становити) основу організації та проведення ма" сових позакласних заходів. Це пояснюється тим, що, з одного боку, робота гуртка не може обмежуватися лише теоретичним характе" ром діяльності, як, з іншого боку, не можна обмежуватися власне тільки роботою в гуртку. Дуже швидко така обмеженість призво" дить до того, що кількість учнів"членів гуртка поступово змен" шується, і робота гуртка, врешті"решт, як правило, занепадає.

Так діється тому, що за своїм змістом роботи гуртки, – а це, зокрема, або так звані читацькі гуртки, або гуртки літературно" творчого спрямування, – покликані створювати сприятливий ґрунт для розвитку творчих здібностей учнів, і без публічної реп" резентації своїх надбань такий розвиток не буде мати логічного завершення. Та й важко собі уявити, що, наприклад, драматич" ний гурток чи, тим більше, літературний шкільний театр не бу" дуть мати свого глядача, крім самих учасників – у такому випад" ку сенс роботи гуртка вочевидь втрачається.

Дещо складніше в цьому плані є ситуація з гуртками пере" кладацького та журналістського спрямування. Але і в цьому ви" падку вихід на публічну „сцену” все ж таки передбачається у ви" гляді, скажімо, інтерв’ю з учнями та учителями, результати яких (інтерв’ю) згодом оприлюднюються або в стіннівках, або в шкільних, та проте цілком справжніх газетах – сучасні технології дозволяють видавати такі газети. Теж саме стосується і перекла" дацьких досвідів, результати яких друкуються в згаданих видан"

303

Штейнбук Ф. М.Методикавикладаннязарубіжноїлітературившколі

нях чи оприлюднюються під час читацьких конференцій, літера" турних вечорів, літературно"мистецьких свят тощо.

Ще складніше, принаймні, на перший погляд, видається си" туація з літературознавчими гуртками, в рамках роботи яких до" сліджується творчість певного письменника чи якась конкретна тема. Адже діяльність такого типу зовні є наближеною до роботи профе" сійних літературознавців, і завданням подібних гуртків є, власне, пле" кання майбутніх фахівців. Але це зовсім не означає, що таку складну мету можна досягти виключно в „академічний” спосіб: йдеться як про організацію занять гуртка, так і про вихід за його межі.

У першому випадку об’єктом дослідження необов’язково по" винні ставати складні літературознавчі аспекти – це може бути щось, наприклад, таке: „Природа смішного в творчості ім’ярек”. Натомість коли йдеться про репрезентацію здобутків і одночас" не залучення до літературознавчих студій більш широкого кола учнів, то і тоді можна використати шкільну пресу чи такі форми, що розраховані на загал позакласної роботи, як читацькі конфе" ренції або літературні вечори.

Отже, гурткова робота – це в певному сенсі діяльність, яка передбачає роботу з обдарованими учнями з метою поглиблен" ня їхніх знань, вмінь та навичок з предмету. Але йдеться про таку організацію даної роботи, яка реалізується в прийнятних для учнів формах, що заохочують та зацікавлюють їх поглибленим вивченням предмету.

Поширення кола учнів, причетних до позакласної роботи із за" рубіжної літератури, можна здійснювати і через таку ефективну фор" му, як літературний клуб. Робота клубу організовується за двома ва" ріантами. За першим варіантом клубна діяльність реалізується пере" дусім через його актив, тобто, наприклад, через членів гуртка: останні готують та проводять під керівництвом учителя чергові засідання клу" бу, в яких приймають участь менш активні члени клубу. Другий вар" іант передбачає відсутність у школі літературного гуртка, а тому підго" товка засідань здійснюється усіма членами клубу (з можливим рота" ційним підходом) відповідно до їхніх нахилів.

Перевагою клубної форми роботи є те, що вона розрахована, на відміну від гурткової роботи, на більш масовий характер учас" ників, але при цьому йдеться про тих, кого це справді цікавить, а не про весь учнівський колектив, як тоді, коли йдеться, наприк" лад, про шкільний театр. Звичайно, членство в клубі повинно бути

304

Розділ 10. Позакласна робота із зарубіжної літератури

добровільним, однак, з іншого боку, бажано, щоб клуб мав свою

назву, атрибутику, статут, певні традиції, можливо, навіть своє керівництво – скажімо, президента. Обов’язковим є, на нашу дум"

ку, план роботи, який обговорюється та затверджується усіма чле" нами клубу на їхньому першому засіданні на початку навчального

року, а потім хоч і коригується, але неухильно виконується (в іншо"

му випадку клуб дуже швидко припинить своє існування).

Вважаємо також за необхідне порадити обмежувати засідання

клубу участю тільки його членів, але для того, аби стати членом клубу жодних перешкод бути не повинно – потрібно лише в статуті перед"

бачити якісь прості правила прийому до клубу. З досвіду, у тому числі

і власного, відомо, що на початку своєї діяльності клуб налічує, як

правило, невелику кількість учнів, але якщо засідання клубу прохо"

дять змістовно, жваво та весело, то дуже швидко кількість охочих збільшується, хоч ніколи і не перевищує певної критичної межі, за

якою вже втрачається сама ідея клубу. Описана ситуація з організа"

цієюроботилітературногоклубускладаєтьсявтакийспосібщейтому,

що дана форма розрахована на учнів старших класів, тобто учнів тієї

віковоїкатегорії,приналежністьдоякоїдозволяєїмвизначатисящодо членства в клубі самостійно.

У методичній літературі авторами пропонується поділ членів

клубу на секції, які ці автори розглядають як своєрідні гуртки9. Од"

нак, на нашу думку, такий поділ може занадто формалізувати діяльність членів клубу і перетворити його на таку собі літературну міні"бюрократичну організацію. А ось з чим важко не погодитися, то це з думкою, відповідно до якої клуб є універсальною формою10, і

завдяки цьому він може стати справжнім центром щодо організації позакласної роботи в школі.

Але треба розуміти й інше: жодна форма навчально"виховної роботи в школі, навіть якщо це і позакласна робота, якою ефек" тивною та ефектною з погляду на свій потенціал вона не була б, не може гарантувати автоматичного успіху – успіх залежить від особистості учителя. Це передусім саме він, його професійні

якості та творча наснага здатні забезпечити як незабутній про"

цес, так і вражаючий результат у будь"якому з аспектів педагогіч"

9 Див., наприклад: Методика преподавания литературы: Учеб пособие для сту" дентов пед. ин"тов / Под ред. З.Я. Рез.– М.: Просвещение, 1977.– С. 378.

10 Там само, с. 379.

305