Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТЕМА 8.doc
Скачиваний:
14
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
162.82 Кб
Скачать

Тема 8. Страхування відповідальності

1. Економічна сутність, необхідність та особливості страхування відповідальності.

2. Обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

3. Міжнародна система автомобільного страхування “Зелена картка”.

4. Загальна характеристика страхування професійної відповідальності.

5. Загальна характеристика страхування відповідальності громадян, які мають у власності та володінні зброю та страхування відповідальності власників собак в Україні.

6. Загальна характеристика екологічного страхування.

1. Згідно з вітчизняним законодавством види страхування, де об’єктами страхування є майнові інтереси, пов’язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди юридичній або фізичній особі, її майну, належать до страхування відповідальності.

Під відповідальністю розуміється зобов’язання відшкодування збитку, заподіяного однією особою іншій особі. Це зобов’язання виникає тільки за наявності певних дій (бездіяльності) або упущень, при яких будуть порушені які-небудь блага іншої особи.

Страхування відповідальності – наймолодша галузь страхування. Його суть полягає в тому, що страховик приймає на себе зобов'язання відшкодувати збиток, нанесений страхувальником третій особі або групі осіб.

Елементи страхування відповідальності зустрічаються у Давньому Римі. Створені там товариства брали на себе витрати з викупу членів товариств у морських розбійників. Перші сучасні види страхування відповідальності виникли в першій половині XIX століття у Франції. Суттєву роль для розвитку страхування відповідальності відіграв промисловий розвиток. У 1871 році в Німеччині був прийнятий закон про відповідальність, де було введено положення про нанесення шкоди на залізниці.

У 1875 році Карл Готлоб Мольт ініціював створення "Німецького страхового союзу". Він першим обґрунтував різницю між ризиком нещасного випадку і ризиком відповідальності, що дало змогу чітко розділити дві галузі страхування.

Розрізняють страхування відповідальності за законом (обов'язкове) і за договірними зобов'язаннями (добровільне).

Страхування відповідальності покриває не власний збиток, а збиток, який застрахована особа нанесла іншій особі. Цивільна відповідальність носить майновий характер: особа, яка нанесла збиток, зобов'язана відшкодувати збиток у повному обсязі потерпілому, тобто третій особі. Укладаючи договір страхування цивільної відповідальності цей обов'язок перекладають на страховика, але не звільняють страхувальника від кримінальної чи адміністративної відповідальності за нанесений збиток третій особі.

Під майновим інтересом необхідно розуміти збиток, який поніс би страхувальник, якби його відповідальність не була застрахована.

Мета страхування відповідальності — страховий захист економічних інтересів страхувальників, здатних заподіяти шкоду третім особам.

Предметом страхування відповідальності є:

ризики особистого страхування (життя, здоров'я, працездатність) — ті, що пов'язані з можливістю заподіяння шкоди;

ризики майнового страхування (знищення, нестачі, пошкодження).

До специфічних ознак страхування відповідальності відносять:

суб'єктами страхових відносин є три сторони: страховик, страхувальник, третя сторона — застрахований, кому буде виплачуватись страхове відшкодування - наперед не визначений;

невизначена вартість об'єкта страхування; забезпечує відшкодування збитку третій особі та одночасно виступає у якості охорони майнових інтересів самого страхувальника;

страхова сума встановлюється в договорі як ліміт (межа) відповідальності страхувальника, яка може виникнути при заподіянні страхувальником шкоди, на весь термін дії договору страхування чи на один страховий випадок, а для обов'язкової форми — встановлюється Кабінетом Міністрів України і може змінюватись не пізніше, ніж за два місяці до початку нового календарного року за поданням Уповноваженого органу.

Відповідно до особливостей, які є характерними для страхування відповідальності, страховики вимушені створювати достатньо великі грошові резерви, щорічно відраховуючи їх у фонд майбутніх виплат.

Страхування відповідальності класифікується:

за формою здійснення: добровільне, обов'язкове;

за видами застрахованого суб'єкта страхових відносин: юридичні особи; фізичні особи;

за об'єктом страхування: страхування заборгованості; страхування на випадок відшкодування шкоди;

за видами договорів: звичайні, додаткові.

У свою чергу кожний з видів страхування відповідальності поділяється на підвиди. Наприклад, увідповідальності заборгованості найчастіше виділяють: страхування кредитів, депозитів тощо, а в страхуванні відповідальності на випадок заподіяної шкоди —страхування професійної відповідальності (лікарів, адвокатів, архітекторів-будівельників та ін., які займаються приватною практикою), відповідальності власників транспортних засобів, відповідальності перевізника, цивільної відповідальності підприємств — джерел підвищеної небезпеки тощо. Зазначені підвиди підлягають ще детальнішому поділу, залежно від об'єктів страхування та роду небезпек.

Страхування відповідальності є однією з найскладніших галузей страхової діяльності. Воно виникло і це на початку 20х років XIX ст., а в Україні найбільшого розвитку набуло на початку 90-х років XX ст.

За економічним змістом страхування відповідальності відіграє подвійну роль: з одного боку — захищає майнові інтереси самого страхувальники, а з другого — потерпілого (третьої особи) на випадок неплатоспроможності того, хто завдав збиток.

В основу страхових відносин при страхуванні відповідальності покладено норми вітчизняного та міжнародного права, які закріплені у Законах України та постановах Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, розпорядженнях уряду України, міжнародних конвенціях та угодах. Цивільним кодексом України передбачена відповідальність особи, яка завдала шкоди життю, здоров'ю і майну третьої особи. Законом України "Про страхування" (2001) визначено об'єкт страхування відповідальності, яким можуть бути майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі.

Для страхування становлять інтерес такі види відповідальності:

— адміністративна;

— цивільна;

— матеріальна.

Адміністративна відповідальність — це одна з форм юридичної відповідальності громадян і посадових осіб за здійснення ними адміністративного правопорушення.

Матеріальна відповідальність — це обов'язок працівника відшкодувати збитки, завдані ним підприємству своїми явно протиправними діями, згідно з порядком, установленим трудовим законодавством.

Цивільна (цивільно-правова) відповідальність як один із видів юридичної відповідальності суб'єктів господарювання — це встановлені нормами цивільного та господарського права юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою передбачених правом обов'язків, що пов'язано з порушенням суб'єктивних прав іншої особи.

Цивільно-правова відповідальність за порушення зобов'язань або заподіяння шкоди настає за таких умов:

1) протиправної поведінки боржника або особи, що заподіяла шкоду;

2) наявності збитків або шкоди;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою й настанням шкоди;

4) вини боржника або особи, що заподіяла шкоду.

Оскільки при страхуванні відповідальності захищаються не тільки майнові інтереси потерпілої особи, але й майнові інтереси особи, яка заподіяла шкоду, то для притягнення до відповідальності такої особи і визнання факту страхової події необхідними є наявність її вини або визнання того, що її відповідальність настає незалежно від вини.

У цивільному праві діє так званий принцип генерального делікту, згідно з яким сам факт заподіяння шкоди вважається протиправним, якщо заподіювач шкоди не доведе, що мав права на дії, що спричинили шкоду. Протиправна заподіяна шкода підлягає відшкодуванню в усіх випадках. Шкода, спричинена правомірними діями, підлягає відшкодуванню тільки у випадках, передбачених законом.

Елементи страхування відповідальності (звільнення від зобов'язань) можна було побачити ще у Стародавньому Римі. Створені там "співтовариства від морських небезпек" брали на себе витрати з викупу членів співтовариства у морських розбійників, тобто звільняли їх від відповідальності щодо внесення викупу за себе або за родичів. У грецькому праві можна також знайти елементи страхування відповідальності. Морські співтовариства сплачували збитки від нещасних випадків, які відбувались з кораблем або вантажем члена співтовариства. Сюди входили також і витрати на рятувальні роботи, які перевищували реальні втрати корабля й вантажу.

У закордонній страховій практиці страхування відповідальності може виступати як самостійний вид або входити до складу автотранспортного та іншого майнового страхування або особистого страхування. В Україні, зазвичай, воно є самостійною галуззю діяльності, що охоплює окремі види страхування відповідальності.

Страхування відповідальності тісно пов'язано з майновим страхуванням, оскільки більшість видів відповідальності передбачає користування або розпоряджання майном. Проте страхування відповідальності відрізняється від майнового страхування тим, що у страхуванні майна об'єктом захисту є заздалегідь визначене майно на заздалегідь визначену суму, а в страхуванні відповідальності — не заздалегідь визначені майнові блага, а кошти страхувальника в цілому.

Страхування відповідальності відрізняється і від особистого страхування, яке проводиться на випадок настання певних подій, пов'язаних із життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника. Особисте страхування — це, зазвичай, страхування суми, а страхування відповідальності — галузь страхування, де об'єктом виступає відповідальність перед третіми особами, яким може бути завдано збитку (шкоди) внаслідок яких-небудь дій або бездіяльності страхувальника, тобто це страхування збитків.

Страхування відповідальності вирізняється особливими рисами, пов'язаними з тим, що:

1) у страхуванні відповідальності завжди беруть участь три сторони: страховик, страхувальник і третя особа, яка є наперед невідомою (рис. 9.1);

2) відшкодування стосується як матеріального збитку, так і шкоди, завданої життю і здоров'ю третіх осіб, яким у силу закону або за рішенням суду здійснюються відповідні виплати, що компенсують понесений збиток. Збитки мають деякі особливості:

— причина — ненавмисні дії страхувальника;

— відповідальність повинна бути визначена законодавчо;

— спричинені третім особам, а не самому страхувальнику.

3) договором, зазвичай, не визначається конкретна страхова сума, а оговорюється тільки верхня межа розміру відшкодування (ліміту відповідальності страховика).

Страхування відповідальності залежно від характеру (виду) відповідальності охоплює дві підгалузі. По-перше, страхування цивільної відповідальності, яке пов'язане з необхідністю відшкодування збитків за цивільно-правовими відносинами. По-друге, страхування заборгованості, яке пов'язане із борговими зобов'язаннями страхувальника перед третіми особами. Воно охоплює: страхування експортно-імпортних кредитів, страхування товарних кредитів, страхування банківських кредитів та ін., які об'єднуються в систему кредитного страхування.

2. Страхування відповідальності відрізняється значною кількістю видів. Особливе значення серед видів цієї галузі займає обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів, метою якого є надання гарантій відшкодування збитків страхувальника - власника транспортного засобу, що виникли як результат зобов'язання компенсувати шкоду, завдану ним третій особі.

Страхування відповідальності власників автотранспортних засобів в більшості країн проводиться в обов'язковій формі. Об'єктом страхування виступає цивільна відповідальність власників автотран спортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам унаслідок ДТП. В Україні воно здійснюється як обов'язкове з 1994 року і має на меті захист потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах. Відносини сторін, що виникають при обов'язковому страхуванні цивільної відповідальності власників транспортних засобів, раніше регулювалися Указом Президента України від 15 січня 1994 р. № 7 «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів», Положенням Кабінету Міністрів від 7 червня 1994р. «Про порядок і умови обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» та Постановами Кабінету Міністрів України «Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів».

Цими документами була запропонована система соціального захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, визначалися джерела відшкодування заподіяної шкоди шляхом упровадження механізму обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Для втілення в життя такого виду страхування в 1994 р. створено Моторне (транспортне) страхове бюро України (М(т)СБУ) – об'єднання страховиків, що здійснюють обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів.

Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.

Членство страховиків у МТСБУ є обов'язковою умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», законодавства України та свого Статуту.