ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Загальна відомість територіальної рекреаційної системи

1.1. Класифікація територіальної рекреаційної системи

1.2. Властивості та завдання територіальної рекреаційної системи

РОЗДІЛ ІІ.Чиники що забезпечують реалізацію рекламних потреб та генерують потребу у створені територіально рекреаційної системи

1.1. Картографічне моделювання територіальних рекреаційних систем

2.2. Територіальні рекреаційні системи України і світу та їх динамічність й еволюція

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

Вступ

Актуальність теми дослідження. Різні види діяльності людей відрізняються нетільки за функціями та технологіями, але й за інтенсивністю їх зв’язку із природним середовищем. Рекреаційна діяльність є одним з найбільш просторово виражених і тісно пов’язаних із територіальним різноманіттям видів людської діяльності. Вона дає можливість відпочиваючим відновити сили для подальшої більш ефективної роботи, а людям, що працюють в рекреаційній галузі, дає можливість занятості і отримання доходів. Особливістю рекреаційної діяльності є її "географічність", територіальність. Саме тому рекреаційна діяльність звернула на себе увагу географів. Подальший розвиток рекреаційної географії неможливий без використання системного підходу, котрий не тільки не вичерпав себе, а й фактично не був використаний повною мірою. Системний підхід є загальногалузевим, але кожна галузь знань знаходить у ньому риси, притаманні лише їй. Не є винятком і рекреаційна географія.

У рекреаційній географії все ще невирішена, хоча тимчасово і втратила гостроту, проблема розмежування понять "система" і "комплекс". Вчені мають домовитися, щоб розділити ці поняття.

У принципі можна говорити про те, що всі дослідники визначають близькість понять, а також те, що поняття "система" є більш загальним стосовно поняття "комплекс". Із цього випливає, що будь-який комплекс — це система, але не кожна система є комплексом. Домінує думка, що комплекс — це система з високим ступенем внутрішнього взаємозв'язку, досить жорстко організована, з великою інерційністю і стійкістю.

Для рекреаційної географії таке визначення недостатнє. Напевно, відмінності між системою і комплексом у цій науці полягають не тільки в силі взаємозв'язку елементів, а й у його характері. Взаємодія господарських об'єктів у комплексі, на відміну від системи, відбувається обов'язково через конкретну територію, тобто комплекс утворюється на основі опосередкованих територією зв'язків і відносин, а система — просторових зв'язків. Унаслідок цього географічні комплекси завжди формуються на обмеженій опосередкованою взаємодією території, а системи не мають територіальних обмежень.В межах рекреаційної географії ще на початку 70-х років ХХ століття була висунута гіпотеза про рекреаційну систему як об’єкт дослідження наук, що вивчають закономірності організації рекреаційної діяльності.

У рекреаційній географії розглядаються територіальні системи, тому в ній основними є поняття "територія" і "простір" та похідні від них. Територія як найважливіше поняття географії визначає всі інші її фундаментальні категорії. Характерною особливістю сучасності в зростання значення території як поняття й об'єкта дослідження економічної і соціальної географії, що пов'язано не тільки з використанням політичної кон'юнктури. Поступово, як у географії, так і в суспільстві в цілому, приходить розуміння того, що територія, утримуючи на собі всі земні природні і створені людиною об'єкти, створює певну "ауру" їх взаємодії, взаємозумовленості і взаємопов'язаності.

Сам термін "територія" неоднозначний, але в більшості випадків вживається для позначення якоїсь частини земної поверхні, що має певну внутрішню єдність, їй притаманні деякі природні та антропогенні якості і ресурси, що характеризуються протяжністю, географічним положенням, різним рівнем просторової близькості та інтенсивності.

Поняття "простір" є загальнонауковим. Відомо, що простір і час — дві взаємопов'язані форми існування матерії. У географічних науках термін "простір" використовується дуже широко, але все ще немає чіткого і досить однозначного визначення географічного простору. Крім того, значного поширення набуло використання терміна "простір" як синоніма терміна "територія". Разом з тем таке змішування понять є неприпустимим.

Рекреаційна географія немов розриває континуум "простір — час", абстрагується від останнього, використовуючи лише незначні його частини, швидкості і відрізки. Водночас географічний простір реально зовсім не те, що вкладається в загальнонаукове поняття "простір". Під економіко-географічним простором варто розуміти двомірний (площинний) простір. На відміну від фізичної географії, тривимірність в економічній і соціальній географії майже не використовується.

Подальша конкретизація поняття "економіко-географічний простір" пов'язана з розмежуванням простору і території. Можна запропонувати таке визначення простору: це територія, що характеризується лише властивістю протяжності і площі, тобто абстрактна територія, на якій свідомо з метою проведення певного дослідження або у зв'язку з можливістю не зашкодивши справі знехтувати її природними й антропогенними умовами і чинниками останні не беруться до уваги. Відірвати на Землі простір від території неможливо. У філософії, фізиці — таке можливе, але тільки не в географії. У цьому розумінні територія і простір близькі, але плутати їх не можна. Простір — абстрактна, геометрична територія, не пов'язана із загальними й особливо конкретними її особливостями, умовами, чинниками, ресурсами і т. ін.

Терміни "територіальна організація" і "просторова організація" є найскладнішими і найменш розробленими в географічній науці. Вони вживаються принаймні в п'яти загальних значеннях і не менш ніж у п'яти інших, більш вузьких. Безумовно, таке трактування одного з основоположних понять економічної і соціальної географії не сприяє розробці стрункої теоретичної моделі рекреаційної географії. Воно пов'язане з неоднозначністю не тільки термінів "територія" і "простір", а й "організація", що вживається у трьох значеннях. Територіальна організація — це певний рівень просторової упорядкованості, узгодженості й взаємодії господарських об'єктів на конкретній території. Просторова організація — це те саме, але на абстрактній, геометричній території.

Об'єктом дослідження курсової роботи - територіальна рекреаційна система в Україні і в цілому світі та їх особливості.

Предметом дослідження є вивчення можливостей використання рекреаційних ресурсів тієї чи іншої території.

Метою курсової роботи є дослідження рекреаційної сладової туристичних ресурсів України та світу.

Виходячи з мети нами поставлені наступні завдання:

• визначити поняття територіальна рекреаційна система;

• проаналізувати стан рекреаційних ресурсів України;

Дослідження даної теми в своїх роботах проводили такі українські вчені як Фоменко Н.В., Бережна О.О., Шаптала О.,Бобираєва О.В., Жученко В., Іванух Р, Мальська М.П., Худо В., Габчак Н.Ф.

Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, предмет та об’єкт дослідження. Окреслюється методологічна база дослідження, методи дослідження. Основні розділи присвячені питанням дослідження Територіальної рекреаційної системи та його потенціалу.А також розвитку територіальні рекреаційні системи України і світу.

Розділ і. Загальна відомість трс.

1.1. Класифікація трс.

Територіа́льна рекреаці́йна систе́ма (ТРС) — це система взаємопов'язаних, природних, природно-соціальних, і соціальних компонентів, функціонування яких спрямоване на забезпечення рекреаційного попиту населення. Будь-яка рекреаційна територія є частиною земельного фонду у межах державних кордонів країни, або регіону.А рекреаційна територія - це складова земельного фонду, що використовується в туризмі, лікуванні та відпочинку; система взаємопов'язаних природних, природно-соціальних і соціальних компонентів, функціонування яких покликано забезпечувати рекреаційний попит населення.Рекреаційний – призначений для відпочинку та лікування.Рекреаційні умови являють собою сукупність компонентів і властивостей природного середовища, які сприяють рекреаційній діяльності (характер ландшафту і кліматичні особливості, наявність мінеральних джерел, біорізноманіття, можливості для занять тими чи іншими видами спорту і т. ін.), але при цьому не є її матеріальною базою.Рекреаційною територією називається територія, що використовується для оздоровлення людей. При цьому розрізняють рекреаційні території для короткочасної (лісопарки, зелені зони міст, водні об’єкти тощо) і тривалої (приморські райони, лікувально-санаторні комплекси і т. ін.) рекреаційної діяльності. Рекреаційний об’єкт – місце з обмеженою площею, що використовується для відпочинку (лісова галявина, пам'ятка природи, пляж, тощо). Рекреаційні заняття – виокремлена в просторі і часі рекреаційна діяльність людини у межах однієї доби (купання, сонячні ванни, катання на яхті, катері, віндсерфінг, польоти на паропланах, відвідання музею, екскурсія по місту, ін.Рекреаційні потреби – необхідність людей у відновленні, зміцненні та розширенні власних фізичних і духовних сил.

ТРС - система велика і складна. Складність її полягаєне тільки в тому, що вона включає різнобічні галузі і видидіяльності, але, перш за все, в тому, що ця система впливаєна різні сторони суспільного життя. Тому ТРС є об'єктомвивчення різних наук (соціології, фізичної та економічноїгеографії, районного планування, економіки та ін.).

Стійкість- здатність системи зберігати протягом тривалого часу заданий їй стан, пручаючись його порушення. Основними показниками стійкості ТРС є стійкість номенклатури і місця рекреаційних угідь і зон.

Природні комплекси змінюються як під впливом природних процесів, так і під впливом діяльності людей. При цьому різні природні комплекси по-різному реагують на один і той же вплив, тобто мають різний ступінь стійкості. Але при будь-якого ступеня стійкості природні комплекси в тій чи іншій мірі змінюються і руйнуються. При вивченні умов рекреаційної діяльності необхідно враховувати характер навантаження і її величину, яка визначається рангом рекреаційної системи і часом її функціонування. Вплив буде різним у залежності від того, чи буде воно тільки літнім, тільки зимовим або цілорічним, чи будуть його надавати десятки, сотні або тисячі людей. Має значення і величина навантаження на одиницю площі, віднесена до одиниці часу.

Також територіальна рекреаційна система - внутрішнєскладне утворення. Кожен елемент - природний комплекс,система обслуговування, інженерні споруди - можерозглядатися як самостійна система, яка включає декількакомпонентів. Наприклад, компонентами природного комплексує кліматичні умови, водні об'єкти, рослинність і ряд інших. Всвою чергу, кожен з них може характеризуватись кількомапоказниками; наприклад, ліс - віком деревостою, видовимрізноманіттям, характером підліску і підросту та ін. Можнаназвати багато конкретних характеристик, які є важливимидля відображення даної ТРС. Крім того, функціонування ТРСнерозривно пов'язане з діяльністю інших нерекреаційнихсистем (впливає на них і само відчуває їхній вплив), врезультаті чого до можливої кількості характеристик ТРСдодаються ще характеристики тих систем, з якими вонапов'язана, а їх також багато.Будь-яка ТРС базується як на безпосередніх зв'язках між рекреаційними установами, так і на опосередкованих територією відносинах між ними. Для визначення різних типів ТРС характер цих зв'язків і відносин є вирішальним. Рекреаційні об'єкти в одній ТРС можуть пов'язувати: а) безпосередні зв'язки виробничо-технологічного характеру; б) спільне управління; в) участь у спільному наданні кінцевих послуг; г) належність до однієї галузі чи підгалузі; д) знаходження рекреаційних установ у межах будь-якої самоврядної території; е) використання спільних ресурсів певної території; є) наявність потенційних можливостей для ефективних взаємозв'язків.

Виокремлення різних типів ТРС на основі особливостей взаємовідносин рекреаційних установ передбачає доволі значну множину варіантів господарсько-територіального системоутворення. Однак переважно це все-таки теоретичні, а не реальні можливості. Крім того, серед системоутворюючих взаємовідносин е ієрархія. Найбільш значними є безпосередні зв'язки рекреаційних установ, спільність управління і території. Запропоновані типи взаємовідносин рекреаційних установ фактично допускають будь-які їх комбінації. Як видно з графічної схеми всі типи можуть перетинатися, накладатися, взаємопроникати.

Для типізації ТРС важливим є визначення сутності просторово-територіальних зв'язків і відносин та внесення ясності в це питання, яке трактується по-різному.

Рекреаційні установи беруть участь у реалізації трьох видів географічних зв'язків: 1) просторових; 2) просторово-територіальних; 3) територіальних.

Просторові зв'язки — це зв'язки між рекреаційними установами, віддаленими одна від одної на будь-яку можливу відстань. Опосередковані відносини шляхом спільного використання ресурсів певної локальної території повністю виключаються. Територіальні опосередковані відносини виникають між рекреаційними установами, розміщеними на обмеженій (локальній) території, через спільне використання трудових, природних та інших ресурсів. Прямої безпосередньої взаємодії в цьому випадку немає. При перетині цих двох типів зв'язків виникає їх третій тип — просторово-територіальні зв'язки. Взаємодіючи через територію, рекреаційні установи мають і безпосередні зв'язки.

Тип системи і межі її локалізації залежать від характеру і параметрів розвитку системоформуючих елементів (рекреаційних установ) — рівня концентрації надання послуг, напряму спеціалізації, відомчої підпорядкованості чи приватної належності, їх територіального поєднання і взаємозв'язку.

На цій основі можна виокремити такі типи ТРС: а) підгалузеві (спеціалізовані); б) галузеві (інтегральні); в) елементарні (ЕТРС); г) територіальні рекреаційні комплекси (ТРК).

Перші — включають рекреаційні установи певної рекреаційної підгалузі, що об'єднані спільним управлінням, приватною належністю або належністю до складу одного об'єднання, концерну, асоціації і т. ін., території, а також ті, що спеціалізуються на певній території на наданні спеціалізованих рекреаційних послуг. Функції підгалузевої ТРС, на відміну від рекреаційних установ (виробничих систем), не зводяться лише до надання певних послуг. Вони виконують і деякі територіальні функції, які особливо яскраво виявляються при розгляді системи як єдиного цілого. Наприклад, підгалузеві ТРС виконують функції повної зайнятості населення сіл, малих і середніх міст, уповільнення зростання великих агломерацій, піднесення рівня життя населення, вирішення екологічних проблем тощо. Це переважно соціальні та економічні функції ТРС, що безпосередньо не пов'язані з наданням рекреаційних послуг.

Формування других — відбувається на основі господарсько-територіальної інтеграції рекреаційних установ різних підгалузевих (спеціалізованих) ТРС. Як правило, їх об'єднує в одне ціле не лише територія і зв'язки, а й спільна робота з надання територіально і ресурсно узгоджених рекреаційних послуг.

ЕТРС репрезентовані однією рекреаційною установою (центром або ядром системи) разом із сукупністю його просторово-територіальних взаємозв'язків і взаємин з іншими господарськими об'єднаннями. Оскільки така взаємодія об'єктивно не може бути реалізована в рамках одного рекреаційно-туристичного господарства, а тим більше окремих його галузей, то ЕТРС, хоч і є основою галузевих і підгалузевих ТРС, але не повністю входять до їх складу. Ідентифікуючи EТРС, виділяють із господарсько-територіальних систем і територіально-господарських комплексів (а не тільки з ТРС і ТРК) не саму рекреаційну установу, а елементарну просторово-територіальну систему господарства як єдиний виробничо-територіальний "організм". Рекреаційна установа є його центром або ядром. При декомпозиції різних типів ТРС ЕТРС можуть розглядатися як територіальні підсистеми найнижчого рангу. Разом з тим це не свідчить про їхню простоту. Такий тип — складно організовані системи, які, на відміну від ТРС і ТРК, фактично виходять за межі галузі, акумулюючи інформацію, енергію, сировину і т. ін. всього господарського комплексу і маючи величезну багатоманітність зв'язків і відносин.

Економіко-географічний закон агломерації виробництва, котрий найповніше виявляється в районах з потужним господарським потенціалом, є причиною того, що багато пі д галузей рекреації і туризму тяжіють до найбільших міст. Таке тяжіння приводить до розміщення тут багатьох рекреаційних установ різного профілю. Внаслідок своєї територіальної близькості ці установи починають взаємодіяти за допомогою прямих господарських зв'язків і особливо опосередкованих відносин. Ця взаємодія є основою формування територіальних комплексі.

Класифікація територіальної рекреаційної системи ділиця на 4 групи.

1-За функціями, до цієї групи входять:

• Лікувальні;

• Оздоровчі;

• Спортивні;

• Пізнавальні;

2-Залежно від власника земельного фонду

• Землі держ. користування;

• Лісогосподарські підприємства;

• Землі акціонерів/орендаторів;

• Землевласників, як юридичних осіб;

3-За призначенням:

• території короткочасної та тривалої рекреації;

• проміжні (с/г);

4-Відповідно до часової ознаки:

• Постійні;

• Традиційні;

• Сезонні;

• Тимчасові;

1.2. Властивості та завдання ТРС

Територіальна рекреаційна система має такі властивості:

—Цілісність ТРС;

—Спеціалізація ТРС;

—Універсальність ТРС;

—Динамічність;

—Ємність ТРС (може розглядатися в двох аспектах: ємність закладів і ємність території. Карти першого типу досить поширені і ця властивість ТРС, як правило, відображається кількістю спальних місць);

—Надійність (властивість, яка визначає безвідмовність її функціонування. Вона проявляється в стабільній діяльності окремих підсистем, незалежно від зовнішніх впливів або у зв'язку з ними і може виражатися такими, наприклад, показниками, як різниця в чисельності рекреантів в залежності від стану погоди);

—Ефективність ТРС (представлена найчастіше у вигляді доходів від туризму. Цей сюжет може мати також відображення у соціальному і медико-біологічному аспекта);

—Комфортність ТРС (звичайно представляється характеристикою окремих рекреаційних об'єктів, наприклад, класом готелів, кількістю обслуговуючого персоналу. До цього ж сюжету можна долучити комфортність природних умов і кількість теплих днів у році, річну кількість опадів, коливання температури тощо)

ТРС як функціональна система включає в себе наступні блоки, які є системами нижчого порядку: 1) група рекреантів;2) природні і культурні комплекси; 3) технічна система;4) група обслуговуючого персоналу; 5) система органівуправління ТРС.

ТРС нормально функціонує при тісній взаємодіїдекількох галузей на певній території. Ці галузі виконують вТРС різні функції. Для сформованої ТРС як міжгалузевогоутворення необхідно мінімум п'ять функціональних галузей таїх груп.

Група галузей, які виконують основну функцію системи. Сюди відносяться курортні, туристичні господарства,сфера відпочинку (у вузькому розумінні слова). Ці галузіскладають центральне ядро системи. Єдність на деякійтериторії вже тільки цих галузей (єдність їх цілей, функцій,загальне використання певних природних ресурсів і ін.) даєможливість трактувати ТРС як вид міжгалузевих систем.Кожна зі складових галузевих частин ТРС є системою доситьрізних галузей, підгалузей і видів діяльності. Склад ядра ТРСсвідчить про те, що вона є переважно міжгалузевою системоюневиробничої сфери.

Група галузей переважно виробничогообслуговування ядра ТРС. Вона представлена будівництвом(в тому числі і капітальним, оскільки будь-яка ТРС є системоюшвидкозростаючою, як правило, вона збільшує свою ємністьзведенням нових об'єктів); транспортом (в першу чергу пасажирським, оскільки для ТРС характерні потокирекреантів). В ТРС можна включити культурне обслуговування, торгівлю, виробництво спеціальноготуристичного спорядження, сувенірів тощо. Ланцюжковіміжгалузеві зв'язки ядра ТРС прямо і безпосередньовпливають на сільське господарство, харчову, а також легкупромисловість, викликаючи якісні і кількісні зрушення урозвитку і територіальній організації останніх. Таким чином,ТРС як міжгалузеве явище тісно пов'язана з іншимисистемами території і частково перекликається з ними.

Галузі, які включають систему навчальних закладів,що готують спеціалістів вищої і середньої кваліфікації длякурортно-туристичного господарства і сфери відпочинку. Тутведеться підготовка не тільки лікарів, інструкторів фізичноїкультури, культмасовиків, але і інструкторів по туризму іальпінізму, екскурсоводів, економістів, плановиків длякурортно-туристичних галузей і ін.

Галузі, які включають систему спеціалізованихпроектно-конструкторських інститутів, бюро, а також науково-дослідних закладів, які орієнтуються на забезпечення потребсанаторно-курортного і туристичного господарства. Сюдивходить і діяльність з планування рекреаційних зон, районів,вузлів, центрів і пунктів. Спеціалізовані органи управління, які отримуютьінформацію про стан інших підсистем ТРС, дають вказівки, якістосуються питань оптимального функціонування іподальшого розвитку ТРС. Таким чином, всі названі галузі (функціональніпідсистеми ТРС) взаємодіють між собою в просторовому ічасовому плані.

В рекреаційній географії при дослідженні ТРС можнавиділити наступні головні завдання: 1) виявлення іобґрунтування ТРС як просторової системи (закономірності,фактори і умови цієї системності, її прогноз); 2) дослідженняфункціональної структури ТРС та її прив'язка до іншихгосподарських підсистем даної території (в тому числівизначення місця і значення ТРС у комплексному розвиткугосподарства території, тобто співвідношення з регіональноюгосподарською системою, яка її охоплює); 3) прив'язка ТРС доприродно-географічної ситуації.

ТРС - система велика і складна. Складність її полягаєне тільки в тому, що вона включає різнобічні галузі і видидіяльності, але, перш за все, в тому, що ця система впливаєна різні сторони суспільного життя. Тому ТРС є об'єктомвивчення різних наук (соціології, фізичної та економічноїгеографії, районного планування, економіки та ін.).

Оскільки ТРС є відкритою системою, то із зовнішньогосередовища в неї надходять інформація, речовина, енергія,самі рекреанти. ТРС передає у зовнішнє середовище восновному інформацію (для органів управління суперсистемиі так звану рекреаційну інформацію для населення -потенційного сукупного рекреанта), а головне, повертає самихрекреантів - людей після відпочинку, оздоровлених,збагачених духовно.