НПК до сімейного кодексу

ПЕРЕДМОВА

Ми вирвалися на магістральний шлях розвитку власної правничої ідеології, джерелами якої є звичаї, традиції українського народу, українська культура, українська правнича наука. У Сімейному кодексі України ожили у букві закону думки тих науковців, яких уже немає серед нас, але праці яких складають золотий фонд нашої української правничої науки: Олександра Огоновського, Станіслава Дністрянського, Володимира Бошка, Василя Маслова, Геннадія Матвєєва.

У Сімейному кодексі України Шевченків заповіт не цуратися свого виконаний сповна, як і настанова научатися чужому. В цьому контексті Сімейний кодекс України є доказом нашої інтеграції в європейську систему загальнолюдських цінностей.

Запозичивши з європейського законодавства ряд правових конструкцій, ми вносимо до загальноєвропейської правової скарбниці чимало власних ідей, які можуть бути корисними для людей, що живуть за межами України.

Сімейний кодекс України істотно відрізняється від попередніх кодифікацій радянського періоду нашої історії.

Кодекс законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану був затверджений 3-ю сесією Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету Української СРР 31 травня 1926 р.1 Назва цього Кодексу була невдалою не лише через її громіздкість. Кодекс - це складний і великий за обсягом законодавчий акт, який сам є законом і кожна його норма є законом. Тому словосполучення лкодекс законівы було помилковим.

Невдала назва спричинила помилковість структури, адже лшлюбы як одна із підстав створення сім'ї мав би посідати перше місце.

Кодекс містив 162 статті і мав таку структуру:

Відділ І. Про сім'ю.

Розділ 1. Основні положення.

Розділ 2. Особисті права та обов'язки дітей і батьків.

Розділ 3. Майнові права та обов'язки дітей та батьків.

Розділ 4. Стягнення утримання (аліментів) з членів сільського господарства (двору).

*~ЗУ УСРР. - 1926. - № 67-69. - Ст. 440.

ПЕРЕДМОВА

Розділ 5. Усиновлення (удочеріння).

Відділ II. Про опіку та піклування.

Розділ 1. Основні положення.

Розділ 2. Призначення і скасування опіки та піклування.

Розділ 3. Призначення та звільнення опікунів.

Розділ 4. Опікунські та піклувальницькі права й обов'язки.

Відділ НІ. Шлюб.

Розділ 1. Основні положення.

Розділ 2. Умови шлюбу.

Розділ 3. Недійсність шлюбу.

Розділ 4. Припинення шлюбу.

Розділ 5. Права й обов'язки подружжя.

Відділ IV. Про зміну громадянами своїх прізвищ та імен.

Відділ V. Визнання особи безвісно-відсутньою або померлою.

Кодекс про шлюб та сім'ю Української РСР був затверджений Законом УРСР від 20 червня 1969 р. і набув чинності з 1 січня 1970 р.1

Назва цього кодексу була значно кращою: коротшою, лшлюбы та лсім'яы помінялися місцями. Але відносини у шлю-

бі - це також відносини сімейні. Нехтування цим призвело до появи невдалого терміна лшлюбно-сімейніы відносини.

Кодекс (КпШС) містив 201 статтю і мав таку структуру:

Розділ І. Загальні положення.

Глава 1. Основні положення.

Глава 2. Законодавство про шлюб та сім'ю і його застосування.

Глава 3. Позовна давність.

Розділ II. Шлюб.

Глава 4. Порядок і умови укладання шлюбу.

Глава 5. Особисті права та обов'язки подружжя.

Глава 6. Майнові права та обов'язки подружжя.

Глава 7. Припинення шлюбу.

Глава 8. Надійність шлюбу.

Розділ НІ. Сім'я.

Глава 9. Загальні положення.

Глава 10. Особисті права та обов'язки батьків та дітей.

Глава 11. Права батьків та дітей на майно.

Відомості Верховної Ради УРСР. - 1969. - Додаток до № 26. - Ст. 204.

ПЕРЕДМОВА

Глава 12. Аліментні обов'язки батьків та дітей.

Глава 13. Аліментні обов'язки інших членів сім'ї та родичів.

Глава 14. Усиновлення (удочеріння).

Розділ IV. Опіка та піклування.

Глава 15. Загальні положення.

Глава 16. Встановлення опіки і піклування.

Глава 17. Призначення опікунів і піклувальників, їх права та обов'язки.

Глава 18. Звільнення опікунів та піклувальників від їх обов'язків. Припинення опіки і піклування.

Розділ V. Акти громадянського стану.

Глава 19. Загальні положення.

Глава 20. Реєстрація народження.

Глава 21. Реєстрація смерті.

Глава 22. Реєстрація шлюбу.

Глава 23. Реєстрація розірвання шлюбу.

Глава 24. Реєстрація усиновлення (удочеріння) - (скасована).

Глава 25. Реєстрація встановлення батьківства.

Розділ VI. Застосування радянського законодавства про шлюб та сім'ю до іноземців та осіб без громадянства. Застосування законів про шлюб та сім'ю іноземних держав, міжнародних договорів і угод.

Назва цього Кодексу - Сімейний кодекс України - є найкращою з усіх точок зору. Можна мати претензії, звичайно, і до неї, оскільки цим Кодексом врегульовані відносини між людьми, які ніколи не були сім'єю, але є родичами. Однак це лзлоы є найменшим.

Сімейний кодекс України містить 292 статті. До його структури не включено розділ лАкти цивільного стануы (у КпШС він містив 36 статей). Правовий матеріал, який був у ньому,

зокрема щодо реєстрації смерті, зміни прізвища, імені та по батькові, не стосується безпосередньо сімейних відносин, тому має становити зміст окремого закону.

Не включено до Сімейного кодексу України і розділу лОпіка та піклуванняы (у КпШС він містив ЗО статей), оскільки правовий матеріал, який був у ньому, перенесено до Цивільного кодексу України.

Розділ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. СІМ'Я. РЕГУЛЮВАННЯ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН

Стаття 1. Завдання Сімейного кодексу України

1. Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу,

особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.

2. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою:

зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб;

утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї;

побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;

забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

1.Сімейний кодекс України є основним законодавчим актом у сфері регулювання сімейних відносин. У частині першій викладені основні питання, з приводу яких здійснена ця кодифікація, що і було її завданням.

2.У частині другій сформульована мета, задля досягнення якої було прийнято Сімейний кодекс України. Отже, завдання, які були визначені перед опрацюванням Сімейного кодек-

10

____ _________Стаття 1

су, і мета, яка має бути досягнута в процесі його здійснення, це - не тотожні поняття.

3. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сімейний кодекс покликаний зміц-

нити сім'ю насамперед як соціальний інститут. Така мета може бути досягнута завдяки державній підтримці сім'ї, про яку йдеться у статті 5 СК. Зміцнення сім'ї здійснюватиметься завдяки справедливому та розумному регулюванню відносин між її членами, завдяки утвердженню добросовісності у їхній

поведінці. Зміцнення сім'ї як соціального інституту є одночасним зміцненням конкретної сім'ї, і навпаки.

Сім'я як союз кількох людей - дружини і чоловіка, батьків та дітей - може бути міцною лише у тому випадку, коли

кожен буде усвідомлювати свої обов'язки і діятиме відповідним чином, а лдвигуномы виконання цих обов'язків буде почуття любові та поваги, внутрішньої потреби та необхідності бути потрібними один одному.

4.Найміцнішим у сім'ї є почуття обов'язку перед матір'ю, батьком та дітьми. Сімейний кодекс містить чимало норм, спрямованих на його утвердження. Так, встановлено, що кожна дитина, а не лише дочка чи син, які є повнолітніми, зобов'язані піклуватися про батьків. У окремих випадках кошти для лікування батьків можуть бути присуджені з неповнолітнього. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх духовний і фізичний розвиток.

5.Сім'я є найкращим осередком для благополуччя дітей. У

Сімейному кодексі є багато новел, які покликані забезпечити це, і чи не найголовнішою з них є розширення можливості судового визнання батьківства у разі народження дитини жінкою, яка не перебуває у шлюбі.

Кодекс сприяє трактуванню дитини як рівноправного члена сім'ї за столом переговорів щодо умов її життя, як того,

хто має власну гідність і право на повагу до неї. лУсе найкраще - дітям!ы - це гасло з нашого недавнього минулого має бути знову підняте як заклик до порятунку дітей від духовної

та фізичної деградації, експлуатації та соціального сирітства. Сімейний кодекс посилює охорону прав дитини, прикладом чого можуть бути нові підходи до підстав встановлення батьківства, відновлення інституту патронату.

11

РОЗДІЛ І

Глава 1

6. Сімейний кодекс утверджує право дружини та чоловіка на власну гідність, на рівноправність та розширює можливос-

ті щодо їх здійснення. Сімейний кодекс України засвідчує вихід України на європейський і світовий рівень розв'язання тендерних проблем і регулювання відносин між жінкою та чоловіком, подолання старих, що склалися впродовж століть, бар'єрів між жінкою та чоловіком, обрання однакового підходу до жінки та чоловіка як людини.

Сімейний кодекс націлений на утвердження ідеології ненасильства.

Від насильства у сім'ї потерпають, як правило, жінки та діти. Проблема боротьби із сімейним насильством у всіх його проявах: фізичному, сексуальному, економічному, психічному - це проблема не лише України, а й всього людства. Приказка лжінка небита, як коса неклепанаы - прикрий спогад про минулі, але ще живучі стандарти поведінки окремих представників української спільноти. І треба якнайшвидше їх позбуватися.

Стаття 2. Учасники сімейних відносин, які регулює Сімейний кодекс України

1.Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

2.Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.

3.Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому.

4.Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням.

1. На відміну від цивільних, учасником (суб'єктом) сімейних відносин може бути лише людина, яка у сімейних відно-

12

___Стаття 2

синах має свій додатковий статус - дружини, чоловіка, матері, батька, дитини тощо. Називати людей, які є учасниками сімейних відносин, фізичними особами не прийнято. Юридичні особи у сімейних відносинах участі не беруть.

Відносини між нареченими, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, та органом реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) - є адміністративними, публічними. Такими ж є відносини, які складаються, наприклад, між усиновлювачем і

органом опіки та піклування у зв'язку зі здійсненням контролю за виконанням ним своїх обов'язків. Публічними є відносини між особою, яка подала заяву про усиновлення, та судом.

2.Сімейні відносини як вид відносин приватних характеризуються тим, що жоден із учасників не наділений щодо другого функціями влади. Навіть батько, який карає дитину за непослух, функцій влади щодо неї не має.

3.Учасниками сімейних відносин є подружжя, тобто особи, шлюб між якими зареєстрований відповідно до закону.

Між нареченими в період заручин сімейні відносини не виникають. У разі зриву заручин матеріальні розрахунки між ними здійснюються за нормами Цивільного кодексу України.

Якщо наречені спільно проживають до шлюбу, сімейний характер їхніх відносин випливає із факту створення сім'ї, а не із факту подання заяви про реєстрацію шлюбу.

4. Учасниками сімейних відносин є родичі, які поділяються на дві групи: ті, що є у прямій літі споріднення, та ті, що є

у побічній (боковій) лінії споріднення. У прямій лінії споріднення перебувають ті родичі, які походять один від одного

(рис. 1).

У Кодексі не згадано про прапрабабу, прапрадіда, праправнучку, праправнука. Насамперед тому, що загалом той, хто є прапрадідом, є для когось дідом або батьком. Іншими словами, фігура праправнука як потенційного учасника зобов'я- зання по утриманню закрита від прапрадіда родичами ближчого ступеня прямої лінії споріднення. Якщо, наприклад, п. Михайло не має ні сина, ні внука, ні правнука, обов'язок по його утриманню ляже на праправнука за аналогією права,

відповідно до засад справедливості, розумності та добросовісності.

13

РОЗДІЛ І

Глава 1

прабаба, прадід прабаба, прадз д прабаба, прадід

прабаба, прадід

\	/
\
/
/

баба, ДІД баба.дід баба, ДІД баба,/І ІД

\

^>г

\

^^

мати

батько

правнучка, правнук

правнучка, правнук

Рис. 1

5.Я має родичів прямої лінії споріднення як по лінії матері, так і по лінії батька.

6.Родичами побічної лінії споріднення є ті, які мають спільного предка (рис. 2). Так, Надія та Наталія є рідними сестрами, Юліан та Олександр - двоюрідними братами, а Анатолій та Аскольд - троюрідними братами. Усі вони є побічними родичами, їхнім спільним предком є Я.

7.Родичі прямої та побічної ліній споріднення на генеалогічному дереві розміщені за ступенями. Ступінь прямої чи побічної лінії споріднення визначається за кількістю народжень, які потрібні для виникнення кровного споріднення Я з іншими особами чи інших родичів між собою. При цьому

народження особи, з якої починається відлік, тобто Я, до уваги при підрахунку не береться.

14

Стаття 2

Юліан

Тетяна

Тар

ас

Олександр

І

І

4

Рис. 2

Так, Я і Тарас перебувають у прямій лінії споріднення другого ступеня. А Юліан та Олександр є родичами побічної лінії четвертого ступеня, бо для встановлення між Юліаном та Олександром кровного споріднення мало відбутися чотири народження: Надії, Я, Наталії, Олександра.

8. Родичі поділяються на висхідних та низхідних залежно від того, про кого йдеться: тих, хто вище від Я, чи тих, хто нижче від Я.

У статті 17 КпШС заборонялися шлюби між родичами у висхідній і низхідній лініях. У Сімейному кодексі такого поділу не існує, оскільки у цьому та іншому контекстах він не має юридичного значення: заборона шлюбу стосується усіх родичів прямої лінії.

9. З числа побічних родичів Сімейний кодекс наділяє особистими немайновими і майновими правами та обов'язками лише рідних братів та сестер. Двоюрідних братів та сестер, рідних тітку, дядька, племінника, племінницю Сімейний ко-

декс такими правами та обов'язками не наділяє. До них спря-

15

РОЗДІЛ І

Глава 1

мована лише заборона шлюбу, встановлена у частині третій статті 26. Ця заборона є перешкодою до шлюбу, тобто до виникнення сімейних відносин. З цих міркувань норма частини третьої статті 2 про те, що сімейні відносини між названими особами не виникають, є науково виваженою.

Сімейний кодекс прямо не регулює сімейних відносин між іншими, дальшими родичами за походженням. Водночас вживання щодо них терміна лсімейні відносиниы допускає можливість їхнього спільного проживання, належності до однієї сім'ї, їхні відносини відповідно до статті 9 СК можуть бути врегульовані договором.

10.Поряд з кровним спорідненням сімейні відносини можуть виникати із факту свояцтва, породженого шлюбом. Так, у відносинах свояцтва перебуває дружина та родичі чоловіка, чоловік та родичі дружини. З-поміж відносин, заснованих на свояцтві, Сімейний кодекс регулює лише відносини між мачухою, вітчимом та пасинком, падчеркою.

11.Відносини з тещею, тестем, свекрухою, свекром та невісткою, зятем, іншими свояками Сімейний кодекс не регулює: перебування цих осіб у відносинах свояцтва ні на що не впливає, а отже, не має правового значення.

12.Сімейний кодекс врегулював майнові відносини між

жінкою та чоловіком, які спільно проживають без реєстрації шлюбу, і цим розширив коло учасників сімейних відносин.

13. Сімейними є відносини між дитиною та особою, яка взяла її у свою сім'ю, і в Кодексі забезпечене справедливе правове регулювання цих відносин.

Стаття 3. Сім'я

16

1.Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.

2.Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'я- зані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Подружжя вважається		сім'єю і тоді, коли	дружина	та
чоловік,	у зв'язку з	навчанням, роботою, лікуванням, необ-
хідністю	догляду за	батьками, дітьми та	з інших	поважних
причин не проживають		спільно.

Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

___________________________________Стаття З

3.Права члена сім'ї має одинока особа.

4.Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

1. Загальна декларація прав людини проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. у частині третій статті 16 називає сім'ю природним та основним осередком суспільства. Таке ж положення міститься у статті 23 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 р. та у статті 10 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права 1966 р.

У Преамбулі Конвенції про права дитини 1989 р. сім'ю названо основним осередком суспільства і природним середовищем для зростання і благополуччя всіх її членів і особливо дітей.

Відповідно до Вступу Хартії прав сім'ї, представленої Апостольським Престолом Католицької церкви для всіх людей, інституцій та владних структур, яких стосується питання місії сім'ї у сучасному світі, 22 жовтня 1983 р.1, сім'я є природною спільнотою, що передує державі чи будь-якій іншій спільності і має притаманні їй невід'ємні права.

2. Суспільство виросло із сім'ї. Для кожної дитини світ починається із сім'ї. Для більшості - з реальної, для багатьох дітей, на жаль, з сім'ї як внутрішньої, генетичної, природної потреби її мати.

Самотність вкорочує віку дорослій людині. лЯ все життя прагнув дотягнутися до любовіы, - сказав якось відомий російський письменник М. Астаф'єв. У цих словах, сказаних ним в кінці життєвої дороги, біль за тим, чого не повернути.

Мати свою сім'ю, почувати себе у ній вільною людиною, жити в оточенні поваги та любові - природне право кожного.

3. За статистичними даними в Україні понад 13 мільйонів сімей. З такою кількістю не може змагатися жоден з інших відомих суспільству осередків. Не можуть вони змагатися із

сім'єю і за вагою тих соціальних функцій, які ніхто, крім неї,

Див.: Документи католицької церкви про шлюб та сім'ю. Вибране

від Лева XII до Іоанна Павла II: Том І. - Львів, 2002. - С. 105-112.

2 3-132

17

РОЗДІЛ І

Глава 1

виконати не може. Першою із таких функцій є народження і виховання Людини. Саме тому сім'я є основним осередком суспільства.

4. У радянський період нашої історії, коли сама наявність цих міжнародно-правових документів замовчувалася, основним осередком суспільства намагалися оголосити трудові колективи. лТе, що сім'я не є головним, визначальним осередком суспільства, - писала О. Й. Пергамент, - не применшує її значенняы1.

Час розставив усе на свої місця, повернувши сім'ї її значення як головного компонента морального здоров'я суспільства, як живого духовного організму.

5. Чи можна, чи варто давати визначення сім'ї в законі?

У літературі домінувала хибна думка про те, що оскільки окремі галузі законодавства містять свої поняття сім'ї, то єдиного універсального поняття сім'ї дати неможливо та й не потрібно. При цьому змішувались два нетотожних правових явища: поняття сім'ї та перелік осіб, які за відповідними законами мають права члена сім'ї.

Фактична дружина (чоловік) наймача за статтею 64 Житлового кодексу України мала право на житло як член його сім'ї, але водночас можливість виникнення сім'ї між особами, які

живуть спільно без реєстрації шлюбу, категорично заперечувалась. Натомість одружена дочка інваліда війни не мала пільг, встановлених законом, але могла бути членом його сім'ї. Така ситуація потребувала правового упорядкування.

У рішенні Конституційного Суду України від 3 червня 1999 р. № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна

лчлен сім'їы) записано таке: лСтосовно поняття лчлен сім'їы Конституційний Суд України виходить із об'єктивної відмінності його змісту залежно від галузі законодавстваы2.

Таке твердження є якщо не помилковим, то, щонайменше, дуже спірним. Той чи інший закон не може визначати, хто є членом сім'ї, він може лише надавати чи не надавати окремим членам сім'ї певних прав та обов'язків.

1Пергамент А Й. Развитие советского законодательства о бране й семье: В сб. лРазвитие законодательства о бране й семьеы. - М., 1978. - С. 14.

2Див.: Конституційний Суд України: правові засади, рішення, висновки та ухвали / За ред. І. А. Тимченка. - К., 1999.

18

__________________________________Стаття З