НПК до сімейного кодексу

Новела статті 76 СК полягає в тому, що вона передбачає можливість виникнення права на аліменти і у тієї особи, яка стала непрацездатною після спливу одного року з часу розірвання шлюбу, але за умови, що її непрацездатність е наслідком протиправної поведінки щодо неї з боку її чоловіка або дружини під час шлюбу. Позивачеві або його представникові належить буде довести наявність прямого причинового зв'язку між протиправною поведінкою одного з подружжя та інвалідністю другого з подружжя.

За допомогою цієї норми утверджуватиметься добросовісність у відносинах між дружиною та чоловіком. Вона сприятиме зменшенню проявів сімейного насильства і водночас охоронятиме майнові інтереси того, хто став його жертвою.

РОЗДІЛ II

Глава 9

Відповідно до другого речення частини другої статті 32 КпІПС, якщо подружжя перебувало довгий час у шлюбних відносинах, суд міг стягнути аліменти на користь колишньої дружини або колишнього чоловіка і в тому разі, коли він досяг пенсійного віку не пізніше п'яти років з моменту розірвання шлюбу.

Норма частини третьої статті 76 СК охороняє матеріальні інтереси осіб, шлюб з якими був розірваний лна порозі пенсійного вікуы, більш чітко регулюючи передумови виникнення права на аліменти цієї категорії осіб.

За позовом М. було розірвано його шлюб з Б. На момент розірвання шлюбу Б. виповнилося 52 роки. Отже, вона не є непрацездатною, а тому відповідно до статті 75 СК права на утримання від свого колишнього чоловіка ще не має. Але вона одержить це право через три роки, адже саме стільки їй залишилося до досягнення загального пенсійного віку.

Якби на момент розірвання шлюбу Б. було б, скажімо, 49 років і 11 місяців, правило частини третьої на неї б не поширювалося.

За статтею 32 КпШС право на утримання у колишньої дружини (у колишнього чоловіка) було зумовлено лдовгим часомы перебування у шлюбних відносинах. У частині третій статті 76 СК цей невизначений оцінювальний термін замінено на чітку часову межу - не менш як десять років, що сприятиме визначеності у відносинах подружжя у разі розірвання шлюбу.

Слід звернути увагу на те, що йдеться не про формальне перебування у шлюбі, а саме про реальні шлюбні відносини. Тобто, якщо дружина та чоловік десять років спільно не проживають, вони залишаються такими, що перебувають у шлюбі, але говорити про наявність шлюбних відносин між ними немає підстав.

4. Норма частини четвертої статті 76 СК вперше передбачила право на аліменти того, хто є працездатним, запозичивши досвід законодавчого регулювання цієї проблеми у інших державах Європи.

174

Стаття 76

Н. одружилася з А., який був офіцером Збройних Сил СРСР. Проживаючи у військових містечках та постійно переїжджаючи з місця на місце, вона не мала змоги працювати за фахом, тому повністю віддала себе піклуванню про сім'ю. Коли їй виповнилося 45 років, шлюб між нею та А. було розірвано. Довелося починати життя спочатку: здобувати освіту, шукати місце роботи.

Оскільки Н. була працездатною, її колишній чоловік за Кодексом про шлюб та сім'ю України 1969 р. не мав жодного юридичного обов'язку щодо неї.

Працездатній особі надано право на аліменти лише за умови розірвання шлюбу. Не виключено, що в результаті подальшого розвитку сімейного законодавства це право не буде обумовлене розірванням шлюбу, але перший крок на шляху охорони інтересів таких осіб зроблено.

Аліменти, які будуть стягуватися на підставі частини четвертої статті 76 СК, забезпечать тією чи іншою мірою соціальну реабілітацію особи, шлюб з якою розірвано, полегшивши їй можливість пристосування до нових умов життя.

Працездатні колишня дружина, колишній чоловік мають право на аліменти лише протягом трьох років від дня розірвання шлюбу. Тому для одержання аліментів протягом

всього цього періоду дружині, чоловікові, до кого пред'явлено позов про розірвання шлюбу, бажано невідкладно пред'явити позов про стягнення аліментів. Якщо ж з моменту розірвання шлюбу до дня пред'явлення вимоги про стягнення аліментів минуло, наприклад, два роки, аліменти будуть присуджені лише на один рік.

5. Право на аліменти у колишньої дружини чи у колишнього чоловіка може виникнути незалежно від того, за чиєю ініціативою (позовом) було розірвано шлюб.

Однак суд може застосувати принцип справедливості та Добросовісності і відмовити в позові тому, хто негідно поводив себе у шлюбних відносинах.

6. Можливість стягнення аліментів після розірвання шлюбу є засобом, що гальмує поспішне вирішення питання про розлучення. У всіх випадках, передбачених у частинах дру-

гій-четвертій цієї статті, умовою виникнення права на аліменти у колишньої дружини (чоловіка) є можливість колишнього чоловіка (дружини) надавати утримання.

РОЗДІЛ II

Глава 9

Стаття 77. Способи надання утримання одному з подружжя

1.Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.

2.За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.

3.Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.

4.Якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а у разі спору - за рішенням суду.

1.Обов'язок дружини, чоловіка по утриманню другого з подружжя може виконуватися добровільно або примусово. Якщо цей обов'язок виконується добровільно, то ініціатива вибору видів утримання належить зобов'язаній особі. Конкретні види утримання можуть бути визначені за згодою подружжя, тобто за усним договором між ними.

2.Якщо справа про аліменти розглядається судом, позивач зацікавлений здебільшого в одержанні відповідної грошової суми, тому грошова форма утримання є основною.

3.Цільове призначення аліментів зумовлює їх періодичне надання - щомісячно. Закон не виключає можливості сплати аліментів наперед, якщо на це є взаємна згода подружжя. Така своєрідна лкапіталізаціяы аліментних платежів може бути зумовлена виїздом за кордон, хворобою, необхідністю грошових витрат на потреби, викликані іншою поважною причиною.

4.Виїзд одного з подружжя за кордон не припиняє його

обов'язку по утриманню другого з подружжя, але може суттєво ускладнити його виконання. Якщо між Україною та державою, до якої на постійне місце проживання має намір виїхати платник аліментів, немає договору про надання правової допомоги, виконати на її території рішення суду України про стягнення аліментів буде досить складно або взагалі неможливо. Тому умовою виїзду платника аліментів за кордон у такій ситуації є разове накопичення (капіталізація) аліментних платежів за певний проміжок часу.

176

______________________Стаття 78

Стаття 78. Договір подружжя про надання утримання

1.Подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, у якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

2.У разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором про надання утримання аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

1.Кодекс про шлюб та сім'ю 1969 р. не передбачав можливість договірного регулювання відносин по утриманню одного з подружжя. Якщо такий договір і укладався, не було засобів його примусового виконання. Розмір аліментів, визначений у

договорі, часто не брався судом до уваги при вирішенні спору.

2.Відповідно до загальної можливості договірного регулювання сімейних відносин у випадках, передбачених законом (стаття 9 СК), норма статті 78 СК надає подружжю право самим врегулювати свої відносини по наданню утримання.

Подружжя може визначити умови виникнення права на утримання, зокрема передбачити право одного з них на аліменти до досягнення пенсійного віку.

Сторони у договорі можуть визначити розмір аліментів або надання утримання в натурі, загальний строк виплати аліментів та періодичність їх виплати (наприклад, щомісячно чи двічі на місяць) або виплату їх наперед. Межею свободи такого договору є критерії, визначені у частині дев'ятій статті 7 СК.

3.Обов'язковою умовою дійсності договору про надання утримання є його нотаріальне посвідчення. У разі відсутності нотаріального посвідчення цей договір може бути визнаний дійсним судом відповідно до Цивільного кодексу України.

4.Частина друга статті 78 СК містить гарантію виконання цього договору, якою є примусове його виконання органом державної виконавчої служби на підставі виконавчого напису нотаріуса, тобто без рішення суду.

5.Договір подружжя про надання утримання, як і інший договір приватного характеру, може бути змінений, розірваний або визнаний недійсним судом відповідно до Цивільного кодексу України.

І23-І32177

РОЗДІЛ II

Глава 9

Стаття 79. Час, протягом якого сплачуються аліменти одному з подружжя

1.Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

2.Якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок

ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за один рік.

3.Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це.

1.У частині першій статті 79 СК сформульовано загальне правило, відповідно до якого аліменти присуджуються від дня подання позовної заяви. Днем подання позовної заяви вважається день її прийняття поштовим відомством, який вказаний на поштовому штемпелі, або день її прийняття судом.

2.За практикою, що склалася до прийняття Сімейного кодексу України, у рішеннях багатьох судів зазначалося: лСтягувати аліменти до зміни матеріального та сімейного стану сторіны. Такий запис не мав жодного правового значення, оскільки зміна матеріального та сімейного стану як позивача, так і відповідача не була перешкодою стягненню аліментів у визначеному розмірі. Зміна розміру аліментів можлива лише на підставі окремого рішення суду. Тому, задовольняючи по-

зов, суд не може зазначити в рішенні кінцевого моменту стягнення аліментів, оскільки визначити наперед, до якого часу існуватимуть підстави для виникнення зобов'язання по утриманню, неможливо.

3. Можливість присудження аліментів одному з подружжя за час, що передував поданню позовної заяви, у Кодексі про шлюб та сім'ю 1969 р. передбачена не була.

За частиною другою статті 79 СК аліменти одному з подружжя можуть бути присуджені за минулий час, але не біль-

178

Стаття 80

ше як за один рік. Підставою для присудження аліментів за минулий час може бути, наприклад, та обставина, що до пред'явлення позову до суду позивач звертався до відповідача про матеріальну допомогу, але не одержав її, незважаючи на відповідні завіряння.

4. За практикою, що склалася раніше, якщо позивач був інвалідом, суди присуджували аліменти на строк інвалідності. У зв'язку з цим були випадки, коли інваліди щорічно зверталися до суду з відповідним позовом. Таку ситуацію не можна було вважати нормальною.

У частині другій статті 79 СК дано справедливе вирішення проблеми. Закінчення строку інвалідності відповідно до висновку органу охорони здоров'я не є підставою для припинення виконання рішення суду про стягнення аліментів, якщо до органу державної виконавчої служби буде поданий документ про продовження інвалідності на новий строк.

Стаття 80. Визначення розміру аліментів одному з подружжя за рішенням суду

1. Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

2.Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

3.Розмір аліментів, визначений судом, може бути зго-

дом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

1. За статтею 33 КпШС (у першій редакції) розмір аліментів одному з подружжя визначався у твердій грошовій сумі, а

на підставі Закону України від ЗО січня 1996 р.1 - лу частковому відношенні до заробітку (доходу)ы.

1 ВВР. - 1996. - № 7. - Ст. 26.

12-3-132179

РОЗДІЛ II

Глава 9

2.Новизна норми частини першої статті 80 СК полягає в тому, що суд може вибрати не лише один із способів визначення розміру аліментів, а й об'єднати їх. Такий вибір може бути здійснений судом за ініціативою однієї зі сторін.

3.Обов'язок чоловіка, дружини утримувати другого з подружжя не є виключним. Та обставина, що чоловік, дружина спроможні утримувати другого з подружжя, не звільняє від аліментного обов'язку щодо нього (але вже як матері, батька

чи як дочки, сина) його дочки, сина, батьків. Тому за наявності цих осіб суд, визначаючи розмір аліментів, має врахувати можливість одержання утримання й від них.

4.При визначенні розміру аліментів суд має враховувати

також інші обставини, які мають істотне значення. Наприклад, те, що позивач став непрацездатним в результаті зловживання алкогольними напоями, або те, що потреба в матеріальній допомозі була зумовлена його умисними діями. За наявності обставин, визначених у частині першій статті 83 СК, всі вони як такі, що мають істотне значення, підлягають врахуванню при визначенні розміру аліментів.

За рішенням суду з В. були присуджені аліменти на дружину в розмірі 50 грн. Через два роки він захворів і був визнаний

інвалідом, у зв'язку з чим його матеріальне становище істотно погіршилося. З позовом про зменшення розміру аліментів В. звернувся лише через рік. Задовольнивши позов, суд у рішенні зазначив, що аліменти у зменшеному розмірі мають стягуватися з моменту набрання цим рішенням чинності.

І це правильно, адже для зміни розміру аліментів самої лише зміни матеріального і (або) сімейного стану недостатньо. Потрібна воля платника або одержувача аліментів, виражена у вимозі до суду, і задоволення її судом у рішенні суду про збільшення або зменшення розміру аліментів.

В. мав би право вимагати зменшення розміру аліментів на дружину і у разі поліпшення її матеріального стану у зв'язку із збільшенням її пенсії чи одержанням спадщини. У свою чергу, одержувач аліментів може мати право на позов про збільшення розміру аліментів у разі істотного поліпшення матеріального стану платника аліментів.

180

Стаття 81

Стаття 81. Види доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів

1. Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

1. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. за № 146 (в редакції постанови від 1 липня 2002 р. за № 869)1 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

2. У статті 1 Переліку зазначено, що утримання аліментів з працівників проводиться з усіх видів заробітку і додаткової

винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з основної заробітної плати за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками, усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати, грошових і натуральних премій тощо.

Аліменти стягуються також з сум, що виплачені як відшкодування збитків у зв'язку із втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, за винятком сум для відшкодування витрат на догляд, додаткове харчування, санаторно-курортне лікування та протезування; з допомоги по безробіттю; пенсії, за винятком надбавок до пенсії, що виплачується інвалідам І групи на догляд за ними; стипендій; доходів від підприємницької діяльності, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства тощо.

Для того, щоб сплачувати меншу суму аліментів на дитину від першого шлюбу, Ю. встановив для себе як директора заснованого ним же приватного підприємства заробітну плату у 150 грн. Відповідно до цього аліменти на дитину становили близько 35 грн.

Друга дружина Ю. не працює, дитина відвідує приватний дитячий садок, тобто сім'я живе у достатку. Все це дає під-

Зібрання постанов Уряду України. - 1993. - № 8. - Ст. 161; ОВУ. - 2002. - № 27. - Ст. 1254.

181

РОЗДІЛ II

Глава 9

ставу стверджувати про наявність у Ю. інших видів доходу, хоча їх неможливо документально підтвердити.

За таких умов	суд може	зібрати докази		про фактичні ви-
трати сім'ї і	відповідно до принципу справедливості				визначити
такий розмір	аліментів, який		дозволяв	би дитині від	першого
шлюбу жити в	приблизно	однакових матеріальних умовах, в
яких живе дитина від другого			шлюбу.

3. Утримання аліментів не здійснюється з:

1)вихідної допомоги при звільненні з роботи;

2)державної допомоги на поховання;

3)допомоги на лікування;

4)одноразової допомоги при народженні дитини;

5)допомоги по догляду за дитиною;

6)вартості виданого безкоштовно обмундирування.

4.З осіб, які відбувають покарання на виправних роботах, аліменти стягуються із загальної суми заробітку без урахування сум, які стягуються відповідно до вироку суду.

5.Якщо особа позбавлена волі, аліменти стягуються зі всієї суми заробітку, з включенням до неї витрат на її утримання

за місцем відбування покарання.

6.Якщо платником аліментів е військовослужбовець Збройних Сил України та інших військ, особа рядового або началь-

ницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, стягнення аліментів проводиться з усіх видів щомісячного грошового забезпечення (оклад за штатною посадою, оклад за військове або спеціальне звання, відсоткова надбавка за вислугу років, вчене звання, науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).

7.Стягнення аліментів, визначених у частці від заробітку

(доходу), проводиться із суми, яка залишилася після сплати (стягнення) податку.

Якщо платник аліментів проживає у м. Києві, а одержувач аліментів - ум. Тернополі, то доставка грошового переказу проводиться за рахунок платника, тобто саме йому доведеться платити за поштові послуги.

182

Стаття 82

Стаття 82. Припинення права одного з подружжя на утримання

1. Право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу,

припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу.

Право на утримання припиняється від дня настання цих обставин.

2. Якщо після припинення права на утримання виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продов-

жуватися, всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню у повному обсязі, але не більш як за три роки.

3.	Право одного з подружжя на аліменти, які були	при-
суджені за рішенням суду, може бути припинене за		рішен-
ням суду, якщо буде встановлено, що:
1)	одержувач аліментів перестав потребувати матері-
альної допомоги;
2)	платник аліментів неспроможний надавати мате-
ріальну допомогу.
4.	Право одного з подружжя на утримання припиняєть-

ся у випадках, передбачених статтями 83, 85, 87 і 89 цього Кодексу.

1. Право на аліменти		одного з подружжя	виникає за наяв-
ності трьох підстав,		встановлених у статті 75		СК. У разі зник-
нення усіх цих трьох		підстав (обставин)	або хоча б однієї з
них, припиняється	право на утримання у		однієї	сторони і від-
повідно обов'язок	по	утриманню у другої	сторони.

Підстави для припинення правовідношення по утриманню одного з подружжя поділені на дві групи:

1)ті, що підтверджені відповідними документами, а тому автоматично, без рішення суду припиняють право на утримання;

2)ті, наявність яких має бути встановлена судом.

До першої групи віднесено повне відновлення працездатності та реєстрація одержувачем аліментів повторного шлюбу з іншою особою. Необхідність запровадження саме такого

183

РОЗДІЛ II

Глава 9

правового регулювання була викликана рішенням одного із львівських районних судів по справі Т.

Т. сплачував аліменти на свою дружину С., яка переїхала до Києва. Невдовзі їхній шлюб було розірвано. Оскільки розірвання шлюбу не є перешкодою для продовження стягнення аліментів, виконання рішення суду продовжувалося без застережень.

Через рік Т. довідався, що С. вдруге вийшла заміж. Позов Т. до колишньої дружини про звільнення від аліментного обов'язку було задоволене, стягнення аліментів припинено від дня набрання цим рішенням чинності.

Наявність у цьому рішенні кількох загальнотеоретичних помилок була очевидною. За статтею 36 КпШС підставою для припинення права на утримання було укладення одержувачем аліментів нового шлюбу. Отже, право колишньої дружи-

ни С. на утримання і обов'язок Т. по її утриманню припинився у день реєстрації лновогоы шлюбу автоматично. Однак суд не звернув на це увагу.

Щоб запобігти повторенню таких помилок у абзаці другому частини першої статті 82 СК наголошено на тому, що право на утримання припиняється з моменту настання цих обставин.

Та обставина, що з одержувачем аліментів зареєстрований повторний шлюб, перекладає обов'язок по його утриманню на лновогоы чоловіка або дружину.

2. У частині другій статті 82 СК визначена юридична природа грошових сум, які продовжували стягуватися з особи після припинення її аліментного обов'язку.

Оскільки відпала правова підстава для стягнення, виплачені грошові суми - це вже не аліменти, а тому відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України підлягають повер-

ненню як такі, що одержані без достатньої правової підстави. Ця норма покликана запобігти прихованню підстав для припинення обов'язку по утриманню, а отже, стимулюватиме осіб до добросовісності (частина дев'ята статті 7 СК).

3. До другої групи підстав для припинення права на аліменти віднесено:

1) поліпшення матеріального стану позивача, яке призвело до зникнення у нього потреби у матеріальній допомозі;

184

Стаття 83

2) погіршення матеріального стану відповідача, що позбавило його можливості надавати утримання.

Кожна з цих обставин може бути предметом спору, а тому має бути доведена заінтересованою стороною і встановлена судом.

Якщо буде встановлено, наприклад, що позивачка отримала як спадщину 20 тис. грн., суд може визнати її такою, що не потребує в даний час матеріальної допомоги.

У разі встановлення судом обставин, зазначених у частині третій статті 82 СК, стягнення аліментів має припинитися у день набрання чинності рішенням суду лпро припинення права на утриманняы або лпро звільнення від обов'язку по утриманнюы. Кожне з цих формулювань є правильним: з припиненням права припиняється відповідний обов'язок, звільнення від обов'язку означає припинення відповідного права.

4. Підставою для припинення права одного з подружжя на утримання є й інші обставини, які визначені у цьому Кодексі.

Стаття 83. Позбавлення права на утримання або обмеження його строком

1. Рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо:

1)подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час;

2)непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину;

3)непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу;

4)одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.

2. Положення цієї статті поширюються і на осіб, у яких право на аліменти виникло після розірвання шлюбу.

1. На відміну від статті 82 СК, норма статті 83 СК стосується ситуацій, коли обставини, які спричинили виникнення права на аліменти у одного з подружжя, продовжують існува-

185

РОЗДІЛ II

Глава 9

ти. Один з подружжя й надалі залишається непрацездатним і таким, що потребує матеріальної допомоги, не змінився й матеріальний стан другого з подружжя - платника аліментів.