НПК до сімейного кодексу

14-3-132211

РОЗДІЛ II

Глава 10

Стаття 101. Право на відмову від шлюбного договору

1. Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору.

Права та обов'язки, встановлені шлюбним договором, припиняються в день подання до нотаріуса заяви про відмову від нього.

1. Свобода договору, яка повною мірою стосується й шлюбного договору, дає можливість подружжю відмовитися від нього. Така відмова може бути подана і тими, шлюб між ким розірваний.

Законодавчою підставою для формулювання права на відмову від шлюбного договору була стаття про відмову від пра-

вочину, що вперше закріплена у статті 214 Цивільного кодексу України. На думку професора О. В. Дзери, у цій ситуації мова мала би йти не про відмову від договору, а про його розірвання.

Але ж відмова від договору і розірвання договору - це різні правові категорії. Відмова від договору має наслідком двосторонню реституцію, а у разі розірвання договору він втрачає чинність лише на майбутнє.

2. Чинність шлюбного договору припиниться з моменту подання до нотаріуса такої заяви, а це означає, що певні матеріальні блага, які були уже за цим договором одержані, не підлягатимуть поверненню або грошовій компенсації.

Стаття 102. Розірвання шлюбного договору

1. На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.

1. Розірвання шлюбного договору можливе тоді, коли жодна з його умов не може бути виконана ні у первісному, ні у

зміненому вигляді. До цього можуть призвести різні обставини, зокрема об'єктивна або суб'єктивна неможливість їх виконання. Об'єктивна неможливість виконання може бути зумовлена, наприклад, знищенням майна, яке давало доходи, а суб'єктивна - каліцтвом, важкою хворобою, що виключає

212

Стаття 103

можливість вчинення одним із подружжя дій особистого характеру.

2. Право вимагати розірвання шлюбного договору надано одному з подружжя.

Якщо дружина чи чоловік визнані недієздатними, відповідний позов може бути поданий опікуном або органом опіки

та піклування.

Позивач має довести, що підстава, яка викликала потребу розірвання шлюбного договору, має істотне значення.

Вимога про розірвання договору може бути подана, наприклад, у разі знищення майна, банкрутства особи, яка займалася підприємництвом, інвалідністю одного із подружжя, в результаті чого умова про передання ним половини майна чи надання утримання не може бути виконана.

Стаття 103. Визнання шлюбного договору недійсним

1. Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором поруше-

ні, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.

1.Шлюбний договір стає недійсним у разі недійсності шлюбу, без спеціального рішення суду про це, тобто автоматично.

2.За рішенням суду шлюбний договір може бути визнаний недійсним з багатьох підстав, а саме:

1)якщо його зміст не відповідає вимогам закону (зокрема, якщо в ньому позбавлено права на аліменти дитину або того з подружжя, хто є непрацездатним, чи права одного з подружжя на щонайменшу частку у майні, набутому за час шлюбу);

2)якщо шлюбний договір було укладено особою, яка була недієздатною або у зв'язку з психічним розладом здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними;

3)якщо шлюбний договір було укладено в результаті фізичного чи психічного насильства (примусу, залякування, погроз);

4)якщо особа уклала шлюбний договір через тяжкі обста-

вини, на вкрай невигідних для неї умовах. Мова може йти, наприклад, про вагітну жінку, умовою реєстрації шлюбу з

213

РОЗДІЛ II

Глава 10

якою була вимога чоловіка про підписання договору, за яким їй визначена мінімальна частка у майні.

Запропонований зразок шлюбного договору спростовує думку про те, що головне його призначення - визначити майбутнє сторін після розірвання шлюбу.

Зразок

ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР

м.

200_ р.

Сторони: Добровольська Софія Петрівна (адреса)

Добровольський Адріан Михайлович (адреса)

Зміст договору

Ми, Добровольська С. П. та Добровольський А. М., перебуваючи у шлюбі, зареєстрованому 10 вересня 2002 р., уклали цей договір, за яким:

1. Я, Добровольський А. М. підтверджую, що Добровольська С. П. внесла до сімейного бюджету 20 тис. грн. готівкою та передала у спільне користування автомобіль _____________________

(марка, номер) вартістю 20 тис. грн.

2.Я, Добровольська С. П. підтверджую, що Добровольським А. М. внесено до сімейного бюджету 10 тис. грн.

3.Ми, Добровольський А. М. та Добровольська С. П. вносимо до сімейного бюджету 20 тис. грн., одержаних на весіллі як дарунок гостей.

4.До придбання власного помешкання ми будемо проживати у

кімнаті, яку займає Добровольська С. П. у квартирі своїх батьків, без виникнення у Добровольського А. М. самостійного права на проживання в ній.

У разі припинення шлюбу я, Добровольський А. М. зобов'язуюся протягом одного місяця виселитися з цієї квартири.

5. Усе майно, яке буде придбане нами за час шлюбу, за винятком речей індивідуального користування, належатиме нам на праві спільної сумісної власності.

214

Стаття 103

Речі, придбані для професійної діяльності виключно одного із нас вартістю до 5 тис. грн., будуть особистою власністю Доброволь-

ського А. М. або Добровольської С. П., а ті, вартість яких перевищує 5 тис. грн., - нашою спільною сумісною власністю.

6.Доходи від майна, яке належить кожному з нас на праві особистої власності, в тому числі дивіденди, будуть нашою спільною сумісною власністю.

7.У разі поділу майна, що є нашою спільною сумісною власніс-

тю, за умови наявності двох або більше дітей, частки кожного з нас будуть рівними.

Якщо на момент поділу майна у нас не буде хоча б однієї дитини, частка Добровольського А. М. складатиме 2/3, а Добровольської С. П. - 1/3.

8.Якщо хтось із нас за час шлюбу буде засновником юридичної особи, правами та обов'язками засновника ми володітимемо спільно, у рівних частках.

9.Грошові заощадження будуть зберігатися у банку _______

(назва, адреса)

на рахунку, відкритому на ім'я Добровольського А. М.

Добровольська С. П. матиме право беззастережного розпорядження вкладом на підставі довіреності, виданої Добровольським А. М. при відкритті рахунку.

10. Я, Добровольська С. П. погоджуюся на щомісячне виділення із сімейного бюджету по 100 грн. на утримання матері А. М. Добро-

вольського - 3. Г. Добровольської та по 300 грн. на утримання сина А. М. Добровольського від першого шлюбу - О. А. Добровольського.

11.Я, Добровольська С. П. уповноважую А. М. Добровольського на вчинення усіх правових дій щодо організації спорудження будинку.

12.Я, Добровольська С. П. погоджуюся на те, що після спорудження житлового будинку Добровольській 3. П. буде виділена одна кімната на першому поверсі, а також погоджуюсь на проживання у ньому Добровольського О. А.

Інші умови договору:

13.Цей шлюбний договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

14.Договір укладений у трьох примірниках, з яких два нале-

жать Добровольській С. П. та Добровольському А. М., а третій зберігається у нотаріальній конторі.

(підписи сторін)

215

РОЗДІЛ II

Глава 11

Глава 11. ПРИПИНЕННЯ ШЛЮБУ

Стаття 104. Підстави припинення шлюбу

1.Шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим.

2.Шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

3.Якщо один із подружжя помер до набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, вважається, що шлюб припинився внаслідок його смерті.

4.Якщо у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу один із подружжя помер, вважається, що шлюб припинився внаслідок його розірвання.

1. У статті 104 СК встановлений вичерпний перелік підстав для припинення шлюбу. Такими підставами є смерть одного з подружжя або оголошення його померлим.

лСмерть одна	розлучить насы, - співають	Оксана та Анд-
рій у опері Семена Гулака-Артемовського		лЗапорожець за Ду-
наємы. У цих	словах відображена одна із	засад християнської
моралі та звичаєвого права українського		народу.

Тривале проживання окремо, засудження до довічного ув'яз-

нення, встановлення судом режиму окремого проживання, перебування у фактичних шлюбних відносинах з іншою особою - ці та інші можливі обставини не припиняють шлюбу.

2. У разі смерті особи шлюб припиняється у момент смерті.

У зв'язку з тим, що у свідоцтві про смерть зазначається лише день, а не момент (хвилини та година) смерті, саме днем, тобто конкретною календарною датою, визначається час припинення шлюбу.

Чоловік або дружина можуть бути оголошені померлими відповідно до Цивільного кодексу України. Підставою для

цього є відсутність відомостей про особу в місці її постійного проживання протягом щонайменше трьох років. Якщо особа брала участь у бойових діях або перебувала в районі їх проведення, оголошення її померлою можливе лише після спливу двох років з моменту припинення цих дій.

216

Стаття 104

Якщо особа зникла, наприклад, під час повені, землетрусу, катастрофи судна, потяга, літака, вона може бути оголошена померлою після спливу шести місяців.

3.Шлюб припиняється у разі його розірвання.

4.У частинах третій і четвертій статті 104 СК вирішено проблему, яка мала не лише наукове, а й практичне значення.

Суд постановив рішення про розірвання шлюбу 25 вересня, а дружина померла ЗО вересня, тобто до набрання цим рішен-

.ням чинності. У цій ситуації вважається, що шлюб припинився у зв'язку із смертю дружини, незалежно від того, що подружжя тривалий час спільно не проживало.

5. Правило, що встановлено у частині четвертій статті 104 СК, було зумовлено листом, який надійшов у свій час з однієї із нотаріальних контор з проханням висловити свою думку.

Після тривалих роздумів 10 серпня 1986 р. Л. все ж таки вирішила зареєструвати в ЗАГСІ розірвання шлюбу відповідно до рішення суду про розірвання шлюбу, постановленого

п'ять років тому. У той же день її чоловік Д. трагічно загинув. Виникла проблема визначення підстави припинення шлюбу. Якщо такою підставою вважати смерть Д., то Л. мала право на спадкування як дружина. Якщо ж підставою припинення шлюбу вважати його розірвання, Л. не могла вважатися спадкоємицею за законом.

Ситуація не мала на той час однозначного вирішення. З'я- сування того, яка обставина сталася раніше, не створювало чіткої правової перспективи, оскільки і момент відкриття спадщини, і момент припинення шлюбу визначався днем, а не годиною.

Розірвання шлюбу засвідчує, як правило, стійкий розлад подружніх стосунків. Саме цей аргумент був взятий за основу при визначенні підстави припинення шлюбу, якщо в один і той же день набрало чинності рішення суду про розірвання шлюбу і сталася смерть одного із подружжя. Отже, якщо в один і той же день відбулося розірвання шлюбу і настала смерть одного з подружжя, підставою для припинення шлюбу

належить вважати його розірвання.

217

РОЗДІЛ II

Глава 11

6. Норма частини четвертої статті 104 СК потребує розширеного тлумачення. Хоча в ній зазначено лише про набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, цю статтю слід застосовувати і тоді, коли розірвання шлюбу відбулося за постановою органу реєстрації актів цивільного стану.

Стаття 105. Припинення шлюбу внаслідок його розірвання

1.Шлюб припиняється Внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя або одного з них на підставі постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану, відповідно до статей 106 та 107 цього Кодексу.

2.Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу.

3.Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

1. Оскільки шлюб Єрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, розірвання шлюбу може відбутися за їхньою спільною заявою або за заявою когось із них.

Стаття 105 СК містить перелік процесуально-правових підстав для розірвання шлюбу, якими можуть бути: заява про це одного із подружжя, спільна заява подружжя, позов дружини чи чоловіка.

2. У статті 105 СК перераховані органи, які здійснюють розірвання шлюбу. Ними є орган реєстрації актів цивільного стану та суд.

Розірвання шлюбу адміністративним органом має давню історію. Започатковане воно було в Кодексі законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УСРР 1926 р.

Розірвання шлюбу могло відбутися за письмовою або навіть усною заявою одного із подружжя, про що другий міг і не знати.

На підставі Постанови ЦВК і РНК СРСР від 27 червня 1936 р. була видана Постанова ЦВК та РНК УСРР від 4 серп-

218

Стаття 105

ня 1936 р., відповідно до якої запис про розірвання шлюбу міг проводитися лише після виклику в орган ЗАГСу, а також сплати за реєстрацію першого розлучення - 50 крб., другого - 150 крб., третього і наступного розлучень - 300 крб.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944 р. була встановлена виключно судова процедура розірвання

шлюбу.

Розірвання шлюбу органом реєстрації актів громадянського стану було відновлено Основами законодавства Союзу РСР

та союзних республік про шлюб та сім'ю 1968 р. лПро безспірне - не спорять!ы - такою була теоретична підстава для передання значної кількості справ про розірвання шлюбу від суду до органу виконавчої влади.

3. У проекті Сімейного кодексу, поданому до першого читання, передбачалося виключити розірвання шлюбу із компетенції органів реєстрації актів цивільного стану і передати до виключної компетенції суду. Така точка зору мала відповідне обЄрунтування: саме суд має перевірити наявність відповідних підстав для розірвання шлюбу, саме він має переконати-

ся у дійсному волевиявленні тих, хто подав заяву про розірвання шлюбу. І це має робитися не нашвидкуруч, а за відповідною процедурою. Крім того, сама назва адміністративного органу - орган реєстрації актів цивільного стану - давала ще одну підставу для виключення розірвання шлюбу із його компетенції.

Судді, на реакції яких випробовувалася ця новела, схвально сприйняли її. Пересторога стосувалася лише неодмінного збільшення навантаження на і так перевантажені суди. Під тиском цього аргументу при підготовці проекту Сімейного кодексу до другого читання несудова процедура розірвання шлюбу була збережена.

4. У статті 105 СК визначені процесуальні документи, які є завершальною ланкою у процесі розірвання шлюбу. Орган

реєстрації актів цивільного стану вперше зобов'язано виносити спеціальну постанову про розірвання шлюбу, а не лише робити відповідний запис у Книзі реєстрації розірвання шлюбу.

219

РОЗДІЛ II

Глава 11

Стаття 106. Розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою подружжя, яке не має дітей

1.Подружжя, яке не має дітей, має право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.

2.Державний орган реєстрації актів цивільного стану виносить постанову про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана.

3.Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.

1. Стаття 106 СК стосується подружжя, яке взагалі не має спільних дітей або їхні діти досягли повноліття і відповідно до статті 6 цього Кодексу втратили правовий статус дитини. Такому подружжю надано ніким і нічим не обмежене право на розлучення. Службова, посадова особа не може відмовити

їм у здійсненні цього права, не уповноважена вона й на з'ясу-

вання причин подання заяви про розірвання шлюбу.

З цих міркувань потребує зміни форма заяви про розірвання шлюбу, зразок якої затверджений Міністерством юстиції України, у якій має бути зазначена причина розірвання шлюбу. Право подружжя на таємницю особистого життя надає дружині та чоловікові можливість мовчати з цього приводу.

Крім того, причини, які зазначають у такій заяві, часто дуже далекі від істини і не мають правового значення.

2. За статтею 41 КпІПС умовою розірвання шлюбу в органах запису актів громадянського стану була відсутність спору

між дружиною та чоловіком про майно, яке є їх спільною сумісною власністю, або про аліменти на користь того з них, хто є непрацездатним. Тому якщо між дружиною та чоловіком, які не мають дітей, був спір щодо поділу житлового будинку, справа про розірвання шлюбу мала розглядатися судом.

У статті 105 СК розірвання шлюбу органом реєстрації актів цивільного стану не пов'язується з відсутністю будь-якого майнового спору між подружжям. Навіть якщо такий спір є,

220

Стаття 106

розірвання шлюбу проводитиметься виключно органом РАЦСу.

Щодо спору про поділ майна або аліменти, то такі спори будуть розглядатися судом окремо.

Чи не суперечить ця норма правилу статті 124 Конституції України, за якою юрисдикція судів поширюється на усі правовідносини в державі? Однозначно, ні. Адже наявність обставин, зазначених у частині першій статті 106 СК, не свідчить про порушення прав подружжя і тому не вимагає судового захисту.

3. Постанова про розірвання шлюбу має бути винесена органом РАЦСу після спливу одного місяця від дня подання заяви про розірвання шлюбу.

Які правові наслідки спливу цього місячного строку? Як зазначено у пункті 5.14 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні (у редакції наказу Міністерства юстиції України від З вересня 2002 р. № 80/51), реєстрація розірвання шлюбу за взаємною згодою передбачає особисту присутність кожного з них або ж письмове підтвердження того з подружжя, хто відсутній, про бажання реєстрації розірвання шлюбу.

Таке трактування частини другої статті 106 СК є дуже спірним. Закон не вимагає додаткового підтвердження попередньої заяви про розірвання шлюбу. Йдеться про право відкликати заяву, а не про обов'язок підтвердити її. Це зовсім різні речі.

Стаття 105 СК дає підстави для висновку, що сплив місячного строку, за умови, що ні дружина, ні чоловік не відкликали заяву про розірвання шлюбу, створює обов'язок відповідної службової (посадової) особи прийняти постанову про розірвання шлюбу, без обов'язкової присутності жінки та чоловіка чи підтвердження ними свого бажання розірвати шлюб.

У спеціальному законі про реєстрацію актів цивільного стану має бути конкретизована норма статті 105 СК, тобто

слід встановити строк прийняття постанови, а також правило, за яким у разі зволікання з її прийняттям шлюб має вважатися розірваним в день, у який постанова мала бути прийнята.

ОВУ. - 2002. - № 37. - Ст. 1754.

221

РОЗДІЛ II

Глава 11

Стаття 107. Розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя

1. Шлюб розривається державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного із подружжя, якщо другий із подружжя:

1)визнаний безвісно відсутнім;

2)визнаний недієздатним;

3)засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки.

2. Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.

1.Стаття 107 СК надає одному з подружжя право на розірвання шлюбу, здійсненню якого ніхто не може перешкодити, а також містить вичерпний перелік обставин, які породжують у нього це право. Йдеться про обставини, які виникли, за загальним правилом статті 43, після реєстрації шлюбу і перешкоджають шлюбним відносинам або ускладнюють їх.

2.Відповідно до Цивільного кодексу України особа може

бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо, за загальним правилом, про неї немає відомостей у місці її постійного проживання не менше одного року, а також може бути визнана недієздатною, якщо вона в результаті психічного розладу здоров'я не усвідомлює значення своїх дій і (або) не може керувати ними. Якщо дружина чи чоловік були визнані недієздатними до реєстрації шлюбу, це є підставою для визнання шлюбу недійсним.

Упункті 3 частини першої статті 107 СК йдеться про особу, яка засуджена і відбуває покарання за вироком суду.

Увсіх трьох ситуаціях право на розірвання шлюбу виникає з моменту набрання чинності відповідним рішенням або вироком суду. Однак наявність цих обставин не є лзапрошеннямы до розірвання шлюбу. Кожна з них створює лише

право, яке особа може здійснити за власним розсудом. В одних випадках хтось роками чекає зниклу дружину чи засудженого чоловіка, сподіваючись на подальше спільне життя, а хтось негайно подає заяву про розірвання шлюбу. Рішення про те,

222

Стаття 107

скористатися цим правом чи ні, залежить від багатьох чинників, зокрема від якості сімейних відносин між подружжям.

3. Дружина чи чоловік мають право подати заяву про розірвання шлюбу до органу РАЦСу, якщо другий з подружжя відбуває покарання у вигляді позбавлення волі на день її подання. Така заява може бути подана в останній день відбуття такого покарання. Тобто не має правового значення те, скільки часу залишилося до звільнення засудженого.

Отже, важливими є два моменти:

1)один із подружжя засуджений за злочин не менше як на три роки позбавлення волі;

2)в день подання другим із подружжя заяви про розірвання шлюбу засуджений перебував у місцях позбавлення волі.

4. Частиною другою статті 42 КпШС було встановлено положення: якщо той, хто знаходиться в ув'язненні, або опікун недієздатного лпорушать спіры про дітей, майно, стягнення аліментів, то розірвання шлюбу проводиться через суд.

У частині другій статті 182 КпШС було написано дещо поіншому: відділ реєстрації актів громадянського стану повідомляє засудженого або опікуна недієздатного про подання заяви про розірвання шлюбу і встановлює строк, протягом якого слід було сповістити лчи є спір...ы.

При одержанні повідомлення про відсутність спору реєструвалося розірвання шлюбу. Якщо надходило повідомлення про наявність спору, то цього було достатньо для відмови в

розірванні шлюбу, без підтвердження факту пред'явлення позову до суду.

Стаття 107 СК не пов'язує розірвання шлюбу органом реєстрації актів цивільного стану із наявністю будь-якого спору.

5. Стаття 107 СК встановлює певну процедурну пільгу для одного з подружжя. А це значить, що ні опікун недієздатного, ні той з подружжя, хто позбавлений волі, не можуть скористатися нею. Тому розірвання шлюбу за ініціативою того, хто відбуває покарання, може відбуватися лише за його позовом (стаття 110 СК).

Той з подружжя, хто є на волі, або той, хто є дієздатним, не може звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу,

223

РОЗДІЛ II

Глава 11

оскільки для нього чинним є спрощений порядок розірвання шлюбу.

Таке трактування ситуації не суперечить частині другій статті 124 Конституції України, за якою юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, оскільки не ускладнює здійснення особою свого права, а спро-

щує його. Крім того, завдання суду полягає у здійсненні захисту порушеного права чи інтересів. Такого порушення за даних умов немає.