НПК до сімейного кодексу
.pdfчасто з'ясовується лише лверхній шары взаємин подружжя.
Чи зобов'язаний суд лдокопуватисяы до істинної причини конфлікту? Навряд чи слід скеровувати суди до цього, адже кожен має право на таємницю свого особистого життя, а отже, на право мовчати щодо певних обставин.
Оскільки відповідно до Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,
на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, такі докази має подати і позивач у справі про розірвання шлюбу.
2. Частина друга статті 110 СК дещо по-іншому формулює підставу для розірвання шлюбу.
236
Стаття 113
За статтею 40 КпШС такою підставою була лнеможливість дальшого спільного життя подружжя і збереження сім'їы. Однак із розірванням шлюбу не завжди розпадається сім'я. Якщо є діти, то сім'я лише зменшується кількісно, і не завжди, до речі, погіршується якісно.
Як і у статті 40 КпШС, у статті 112 СК підстава для розірвання шлюбу сформульована як загальний оцінювальний критерій, який дає суду можливість розглянути усі сфери подружніх відносин і прийняти рішення з врахуванням інтересів дітей та кожного з подружжя.
Стаття 113. Право на вибір прізвища після розірвання шлюбу
1. Особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
1. У статті 113 СК надано можливість тому, хто при реєстрації шлюбу змінив своє прізвище, повернутися до дошлюбного прізвища або продовжувати і надалі іменуватися шлюбним прізвищем. У зв'язку з цим колишній чоловік не може заперечувати проти того, щоб його колишня дружина іменувалася і надалі лйогоы прізвищем, тобто тим, яке вона вибра-
ла при реєстрації шлюбу, і яке давно стало й її прізвищем. Отже, вирішення питання про те, яким прізвищем іменуватися після розірвання шлюбу - шлюбним чи дошлюбним, є виключним правом того, хто у зв'язку із шлюбом змінив своє прізвище.
Після розірвання шлюбу X. продовжувала користуватися шлюбним прізвищем - Іваненко. Через два роки після розірвання шлюбу вона народила дитину. У свідоцтві про народження дитини у графі лБатькоы було записано лІваненкоы,
а ім'я і по батькові батька зі слів матері було записано - Денис Сергійович. Саме таким було ім'я та по батькові її колишнього чоловіка. Колишній чоловік звернувся до суду, вважаючи запис себе батьком дитини незаконним.
Він не мав рації, оскільки прізвище, ім'я та по батькові батька дитини було записано у повній відповідності з правилом статті 135 СК.
9Я7
РОЗДІЛ II____________________________Глава 11
Нинішнє прізвище матері Іваненко, яке було колись обране нею при реєстрації шлюбу, є її прізвищем. Називати ним свою дитину - це не лише право, а й єдина, за певних умов, можливість, передбачена законом. Що ж до повного співпадіння прізвища, імені та по батькові особи, записаної батьком, та колишнього чоловіка матері дитини, то це має вважатися випадковістю, яка не створює для нього жодних правових наслідків, окрім, звичайно, певних душевних хвилювань.
Стаття 114. Момент припинення шлюбу у разі його розірвання
1.У разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день винесення ним відповідної постанови.
2.У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
1. Стаття 44 КпШС містила загальне правило щодо часу припинення шлюбу: лШлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах запису актів громадянського стануы.
Рішення суду, у резолютивній частині якого було записано лшлюб розірватиы, вступало у законну силу, як і всі рішення суду, після спливу строку на його оскарження - 10 днів. Однак наявність такого рішення суду ще не припиняло шлюбу. Потрібен був завершальний етап - звернення до органу ЗАГСу (РАГСу) про реєстрацію розірвання шлюбу і одержання свідоцтва про розірвання шлюбу.
Було чимало випадків, коли після судового рішення минали роки, але шлюб, часто лише формально, але продовжував існувати, оскільки ніхто з подружжя не одержав свідоцтва про розірвання шлюбу. лОстанній шанс до примиренняы, - так охарактеризував цю ситуацію професор М. Г. Свердлов.
Стаття 44 КпШС мала свої плюси та мінуси, але юридична суть рішення суду про розірвання шлюбу полягала фактично не у розірванні шлюбу, а у визнанні неможливості спільного проживання подружжя і наданні не лише позивачеві, а й від-
повідачеві права на розірвання шлюбу, за прикладом того, як
238
Стаття 115
закон надає це право тому, чий чоловік чи дружина засуджений до позбавлення волі1.
Вийти із цього законодавчого лтупикаы можна було двома шляхами: або визнати, що рішення суду шлюбу не розриває, а лише надає подружжю право на розірвання шлюбу, або визнати за рішенням суду про розірвання шлюбу правоприпиняючу силу, пов'язавши момент розірвання шлюбу з моментом набрання цим рішенням законної сили.
Кожен з цих шляхів мав свої переваги, а отже, право на включення до Сімейного кодексу, але перевага була віддана
другому. Вагомим аргументом при цьому було те, що саме так визначено момент розірвання шлюбу у законах усіх держав Західної Європи.
2. Момент припинення шлюбу визначений у статті 114 СК залежно від того, ким розривається шлюб. Якщо шлюб розривається органом реєстрації актів цивільного стану, цей орган
виносить відповідну постанову і на її підставі видає свідоцтво про розірвання шлюбу. Якщо шлюб розривається судом, моментом його припинення є день набрання чинності рішенням суду. За допомогою цієї правової норми рішенню суду лшлюб ро-
зірватиы надано такої правової ваги, яка відповідає його назві.
Отже, набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу є самодостатньою підставою для припинення шлюбу. Це нововведення сприятиме більш виваженому підходу щодо звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Стаття 115. Реєстрація розірвання шлюбу
1.Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану, за заявою колишньої дружини або чоловіка.
2.Розірвання шлюбу засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
1. У статті 115 СК продовжена законодавча традиція щодо обов'язкової державної реєстрації розірвання шлюбу, здійс-
Ромовская 3. В. Загцита в советском семейном праве.
1985. - С. 81.
- Львов,
РОЗДІЛ II
Глава 11
неного судом. Хоча юридичним документом, який припиняє шлюб, у цій ситуації є рішення суду, розірвання шлюбу має бути засвідчене відповідним свідоцтвом. Така законодавча лінія є відображенням загальної тенденції, за якою акти цивільного стану мають бути відповідним чином зареєстровані та підтверджені (засвідчені) документом єдиної форми.
Отже, рішення суду про розірвання шлюбу - це акт, який припиняє шлюбне правовідношення, а свідоцтво про розірвання шлюбу - це документ єдиної форми, який засвідчує припинення шлюбу.
2. Процедура реєстрації розірвання шлюбу має бути встановлена спеціальним законом.
Стаття 116. Право на повторний шлюб після розірвання шлюбу
1. Після розірвання шлюбу та одержання Свідоцтва про розірвання шлюбу особа має право на повторний шлюб.
1. Повторним для особи є шлюб, який зареєстрований з нею після припинення попереднього. У пункті 4.1 Правил ре-
єстрації актів громадянського стану в Україні 2000 р. було за-
писано таке: лОсоби, які раніше перебували у шлюбі, можуть зареєструвати новий шлюб тільки при пред'явленні документів, що підтверджують припинення попереднього шлюбу (свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про смерть одного з подружжя, судове рішення про визнання шлюбу недійсним)ы.
У разі недійсності першого лшлюбуы шлюб, зареєстрований після цього, не може вважатися ні новим, ні повторним. Він є першим, оскільки те, що було перед ним, не було шлюбом. На жаль, у пункті 4.1 Правил в редакції 2002 р. повторним знову названо шлюб, зареєстрований з особою, яка перебувала в недійсному шлюбі. Термін лповторнийы шлюб є більш вдалим, ніж лновийы, саме тому він використаний у Сімейному кодексі.
2. Право на повторний шлюб виникає лише з моменту припинення попереднього. Тому, якщо попередній шлюб розірвано, особа може подати до органу реєстрації актів цивільного стану заяву про реєстрацію повторного шлюбу у той же день,
240
Стаття 117
в який вона одержала свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі смерті дружини або чоловіка особа має формальне юридичне право подати таку заяву і у день одержання свідоцтва про смерть дружини чи чоловіка.
Однак поряд із законом є й інші соціальні норми, на які особі, яка розраховує на повагу в суспільстві, слід зважати. Так, за канонічним та звичаєвим правом жалоба (траур) за покійним має тривати один рік. Реєстрація шлюбу до закінчення цього строку є підставою для осуду. Реєстрація ж шлюбу до спливу сорока днів вважається великим гріхом, можливо, саме тому такі випадки не були зафіксовані.
Стаття 117. Право на поновлення шлюбу після його розірвання
1.Жінка та чоловік, шлюб між якими було розірвано, мають право подати до суду заяву про поновлення їхнього шлюбу за умови, що жоден із них не перебував після цього у повторному шлюбі.
2.На підставі рішення суду про поновлення шлюбу та анулювання запису акта про розірвання шлюбу державний орган реєстрації актів цивільного стану видає нове
Свідоцтво про шлюб, у якому день реєстрації шлюбу, за вибором подружжя, може бути визначений днем першої його реєстрації або днем набрання чинності рішенням суду про поновлення шлюбу.
С. двічі розлучалася з одним і тим же чоловіком. Після останнього розлучення через якийсь час вони знову подали заяву про реєстрацію шлюбу.
лЯ би помирилася з ним, але знову подавати заяву до органу РАГС про реєстрацію шлюбу я вже не хочуы, - сказала якось Д.
Такі реальні, а не видумані життєві ситуації змусили шукати іншого способу вирішення проблеми. І він був знайдений.
1. У статті 117 СК вперше передбачено поновлення розірваного шлюбу, тобто своєрідна реституція. За допомогою цієї нової правової конструкції жінці та чоловікові створюється можливість забути час розлуки і конфронтації, знову зійтись
л3-І32241
РОЗДІЛ II
Глава 11
під спільним дахом, оминувши процедуру повторної реєстрації шлюбу.
2.Поновлення шлюбу віднесено до компетенції суду. Заяву про поновлення шлюбу суд буде розглядати в порядку окремого провадження. Місія суду зводиться до з'ясування волі жінки та чоловіка, наявності для цього передумов, визначених у частині першій статті 117 СК.
3.Поновлення шлюбу засвідчується виданням нового свідоцтва про шлюб.
Якщо цього забажають дружина та чоловік, у новому свідоцтві про шлюб може бути збережений день його реєстрації, тобто період розлуки між ними буде документально прихований, наче його і не було.
Таке правове положення має ознаки юридичної фікції. Однак юридична фікція, як відомо, не є забороненим прийомом законодавчої техніки.
Поновлення шлюбу може викликати два питання: як бути із дитиною, яка була зачата після розірвання шлюбу, а також
із набутим після розірвання шлюбу майном? Жінка та чоловік, які помирилися, безумовно, знайдуть рішення цих проблем.
Якщо чоловік визнає дитину, народжену його дружиною, своєю, то відповідно до частини п'ятої статті 136 цього Кодек-
су не зможе вже ніколи оспорити своє батьківство. Щодо майна застосовуватиметься положення частини шостої статті 57 СК, яка визначає належність майна, придбаного дружиною та чоловіком під час їх окремого проживання.
4. Якщо ж шлюб буде поновлено судом з моменту винесення відповідного рішення, яке мало б набрати чинності негай-
но, це означатиме, що все те, що відбувалося до цього, має вважатися таким, що сталося до шлюбу.
Стаття 118. Поновлення шлюбу у разі з'явлення особи, яка була оголошена померлою або визнана безвісно відсутньою
1. Якщо особа, яка була оголошена померлою, з'явилася, і відповідне рішення суду скасоване, її шлюб з іншою особою поновлюється за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі.
242
Стаття 118
2. Якщо особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася, і відповідне рішення суду скасоване, її шлюб з
іншою особою може бути поновлений за їхньою заявою, за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі.
3. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, державний орган реєстрації актів цивільного стану анулює запис акта про розірвання шлюбу та відповідне свідоцтво, видане на його підставі.
1.Оголошення особи померлою за правовими наслідками прирівнюється до фізичної смерті, тому оголошення померлою дружини чи чоловіка є підставою для припинення шлюбу.
2.Та обставина, що особа не визнається судом померлою, а лише оголошується такою, дозволяє жевріти надії на те, що
вона жива. Так, в засобах масової інформації були описані численні факти появи викрадених людей, які роками перебували в неволі на підземних міні-фабриках чи в закладах сексбізнесу.
Поява особи, яка була оголошена померлою, тобто її юридичне воскресіння, автоматично поновлює її шлюб, за умови, що дружина чи чоловік на цей момент не перебувають у повторному шлюбі з іншою жінкою чи чоловіком.
С. сіла на поїзд Ужгород - Київ, але додому не повернулася. Розшуки її не дали результатів. Через три роки вона була оголошена померлою, її чоловік В. вступив у повторний шлюб. Ще через рік була одержана інформація про те, що С. перебуває в одній із психіатричних лікарень в Італії.
За таких обставин шлюб С. з В. не може бути поновлено.
3. Якщо один із подружжя визнаний судом безвісно відсутнім, ця обставина не припиняє шлюбу, а лише дає можливість його розірвання за спрощеною процедурою відповідно до статті 107 СК. Тому у разі появи дружини чи чоловіка після ви-
знання її чи його безвісно відсутнім та розірвання шлюбу, їхній колишній шлюб може бути поновлений лише за їх спільним бажанням і за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі.
Заперечення колишньої дружини чи колишнього чоловіка щодо поновлення шлюбу має абсолютне правове значення і не може бути оскаржене до суду.
16'3-Ш
243
РОЗДІЛ II
Глава 11
4.У разі появи особи, оголошеної померлою, скасовується відповідне рішення суду та анулюється актовий запис про її смерть. На цій правовій основі вирішується питання про можливість поновлення шлюбу.
5.У разі появи особи, визнаної безвісно відсутньою, і скасування відповідного рішення суду, на підставі заяви колишніх дружини та чоловіка державний орган реєстрації актів цивільного стану анулює запис акта про розірвання шлюбу та свідоцтво про розірвання шлюбу.
Стаття 119. Встановлення режиму окремого проживання
подружжя
1.За заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.
2.Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.
1.Ця норма з'явилася у тексті проекту Сімейного кодексу, підготовленому до другого читання. Відсутність, навіть серед широкого кола юристів, інформації про лсепараціюы створювала побоювання щодо несприйняття у сесійній залі Верховної Ради України не лише цієї новели, а й Кодексу загалом. Прийняття проекту Сімейного кодексу у першому читанні відкрило можливість для включення до нього і цього нового для багатьох, але широко відомого у світі правового інституту.
2.У 1563 р. Тридентський собор Римської католицької церкви остаточно заборонив розлучення: лТого, що з'єднав Господь, не може роз'єднати людинаы. Замість розірвання шлюбу було дозволено лвідлучення від стола і ложаы (зерагаііо а тепза еі ІЬого), або сепарацію, як його зараз називають у
світі. Тривалий час основне значення сепарації полягало у легалізації окремого проживання подружжя, адже одним із законів тодішнього шлюбного права був обов'язок спільного сімейного проживання.
244
Стаття 119
лВідлучення від стола і ложаы як правовий інститут був передбачений у цивільному законодавстві багатьох європейських держав. На його включенні до Угоди між Україною та Турецькою Республікою Про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах наполягала турецька сторона. І це було зроблено, хоча на час ратифікації цієї Угоди Верховною Радою України (5 липня 2001 р.) відповідної норми в українському законодавстві ще не було.
Ідею запровадження сепарації однозначно підтримало лише Міністерство закордонних справ України. Міністерство юстиції не мало, на жаль, чіткої позиції з цієї проблеми,
а Головне юридичне управління Верховної Ради України категорично заперечувало проти цієї правової новели.
3. Сепарація - це лише крок до розірвання шлюбу, але ще не саме розірвання. Адже ті, що розійшлися, ще не розлучилися, і це створює надію на примирення і тому певною мірою вигідне для тих, у кого є діти.
Важко спрогнозувати, як часто використовуватиметься ця стаття, але вона потрібна.
Встановлення режиму окремого проживання не суперечить Конституції України, не порушує права подружжя. Інститут сепарації є юридичним закріпленням одного із проявів права кожного з подружжя на особисту свободу. Дружина, чоловік мають право вибору щодо місця проживання, і в результаті можуть жити окремо без встановлення режиму окремого проживання. Однак у цьому разі не зупиняється дія презумп-
ції права спільної сумісної власності та презумпції батьківства, а отже, у конфліктних ситуаціях може виникнути потреба судового захисту прав одного з подружжя.
4. Встановлення режиму окремого проживання може відповідати інтересам одного з подружжя, який, наприклад, виїжджає на тривалий час за кордон, чи засуджений до позбавлення волі, чи не бажає продовжувати спільне життя.
Вимагати встановлення режиму окремого проживання можуть одночасно і дружина, і чоловік. У цьому разі суд розгля-
дає їхню заяву і може, але не зобов'язаний її задовольнити. Якщо, наприклад, у подружжя є діти, щодо яких немає домовленості про те, з ким із батьків вони будуть проживати, якою
245
РОЗДІЛ II
Глава 11
має бути участь в утриманні дітей того, хто проживатиме окремо, суд може відкласти розгляд справи до досягнення згоди щодо їх влаштування.
Оскільки такого застереження у статті 119 СК немає, ця прогалина може бути заповнена за допомогою аналогії закону - частини першої статті 109 СК.
5. Встановлення режиму окремого проживання не означає, що один із подружжя має виїхати з помешкання, у якому во-
ни спільно проживали, або попередньо має відбутися поділ помешкання.
Режим окремого проживання може бути встановлено щодо подружжя, яке займає однокімнатну квартиру, і за умови, що ніхто з них не має наміру виселитися з неї.
6. Вимагати встановлення режиму окремого проживання може і один із подружжя. Володіючи правом на особисту сво-
боду, він може вимагати сепарації і тоді, коли другий з подружжя не бажає подавати спільну заяву про сепарацію або заперечує проти неї.
Чи має право суд відмовити у позові? Слово лможеы у частині першій статті 119 СК не виключає такої можливості. Оскільки відповідно до статті 7 СК сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, а суд регулює ці відносини між конкретними особами, які є позивачем та відповідачем, то відмова в позові про сепарацію може бути обЄрунтована важкою хворобою відповідача, наявністю кількох дітей, іншими обставинами, які мають істотне значення. Якщо, наприклад, рятуючи дружину, чоловік втратив обидві ноги і став інвалідом, то вимагати у цій ситуації встановлення режиму окремого проживання було б несправедливо. Або якщо після народження третьої дитини дружина захворіла на роз-
сіяний склероз і перебуває у немічному стані, у цьому разі також перешкодою до сепарації мав би стати принцип справедливості.
Отже, кожен із подружжя може беззастережно змінити своє місце проживання, не підтримувати жодних зв'язків із
своїм чоловіком чи дружиною. І немає сили, окрім власного бажання, яка примусила б їх жити спільно.
Тобто фактична сепарація може відбутися завжди, як тільки цього побажає один із подружжя, але коли йдеться про
246
Стаття 120
юридичне оформлення окремого проживання, то тут волі лише одного з подружжя може бути замало.
Оскільки режим окремого проживання породжує досить серйозні правові наслідки, тому позивач має подати до суду відповідне обЄрунтування своєї вимоги.
7.У разі подання одним із подружжя позову про встановлення режиму окремого проживання другий з подружжя має право пред'явити зустрічний позов про розірвання шлюбу, і навпаки. Який із цих позовів задовольнити - на це питання суд шукатиме відповіді з урахуванням відносин між подружжям, глибини і тривалості конфлікту між ними.
8.Режим окремого проживання може бути обмежений пев-
ним строком або може бути встановлений без зазначення строку.
9. Для припинення режиму окремого проживання достатньо фактичного поновлення шлюбних відносин, однак при
виникненні спору можна не мати на підтвердження цієї обставини достатніх доказів. Тому для гарантії своїх прав та інтересів бажано все-таки звернутися з відповідною заявою до суду.
Цей режим може бути припинений судом від дня подання заяви або, за згодою подружжя, з іншого дня.
Стаття 120. Правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя
1.Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені цим Кодексом і які дружина та чоловік мали до встановлення
цього режиму, а також прав та обов'язків, які встановлені шлюбним договором.
2.У разі встановлення режиму окремого проживання:
1)майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі;
2)дитина, народжена дружиною після спливу десяти
місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка;
3) дружина, чоловік можуть усиновлювати дитину без згоди другого з подружжя.
247
РОЗДІЛ II
Глава 11
1. Режим окремого проживання не припиняє шлюбу, а
отже, не дає права на реєстрацію шлюбу з іншою особою.
2. Режим окремого проживання не стосується тих прав та обов'язків, які виникли до його встановлення.
Встановлення режиму окремого проживання не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, яке бу-
ло набуте до цього. А це значить, що для розпорядження цим майном одним із подружжя згода другого з подружжя у випадках, встановлених у статті 65 СК, є обов'язковою.
3. Режим окремого проживання не є перешкодою для виникнення у одного з подружжя права на утримання.
Але та обставина, що подружжя у шлюбних відносинах перебувало нетривалий час, зокрема у зв'язку із сепарацією, може, відповідно до частини першої статті 83 СК, бути підставою для позбавлення одного з них права на утримання.
4.Режим окремого проживання не є підставою для припинення дії шлюбного договору. Водночас заінтересована сторона може вимагати внесення до шлюбного договору змін, обумовлених сепарацією.
5.Основний сенс режиму окремого проживання полягає у паралізації дії двох презумпцій: презумпції спільної сумісної власності на майно, придбане у шлюбі, та презумпції батьківства. Тому те майно, яке було набуте дружиною та чоловіком після встановлення сепарації, вважається особистою власністю кожного з них. Щоправда, спір між ними може виникнути відносно часу його придбання, у зв'язку з чим відповідні документи слід зберігати.
6.Після встановлення сепарації презумпція батьківства триватиме ще десять місяців. Дитина, зачата після цього, не вважається такою, що походить від батьків, які перебувають у шлюбі. Батьківство щодо неї буде визначене відповідно до статті 125 СК.
Якщо дружина завагітніла після закінчення дії презумпції батьківства свого чоловіка, вона не має права на аліменти за статтею 84 СК.
7. Режим окремого проживання нейтралізує вимогу статті 220 СК щодо необхідності згоди на усиновлення від дружини чи чоловіка усиновлювача дитини.
248
Розділ III
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ МАТЕРІ, БАТЬКА І ДИТИНИ
Глава 12. ВИЗНАЧЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ ДИТИНИ
Стаття 121. Загальні підстави виникнення прав та обов'язків матері, батька і дитини
1. Права та обов'язки матері, батька і дитини Єрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.