НПК до сімейного кодексу

Якщо жодна з цих обставин доведена не була, навіть при великій схожості відповідача та дитини чи визнанні дитини (внука) батьками відповідача, позов не міг бути задоволений. У судовій практиці був випадок, коли позивачка привела на судове засідання двох хлопчиків-близнюків, разюче схожих на відповідача, проте суд в позові відмовив.

261

РОЗДІЛ III

Глава 12

Як зазначалося у частині третій статті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України лПро застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю Україниы від 12 червня 1998 р. № 116, підставою встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства.

3. Конституційна норма про захист материнства та дитинства була стимулом для пошуку більш справедливого рішення. Шукати його було нескладно, оскільки законодавству держав Західної та Центральної Європи воно відоме віддавна.

Устатті 128 СК насамперед дещо змінена термінологія: йдеться про лвизнанняы, а не лвстановленняы батьківства. Адже визнання правовідношення як спосіб захисту Єрунтується на встановленні певних обставин. Відповідно до цього визнання батьківства судом можливе лише завдяки встановленню кровного споріднення між дитиною і певним чоловіком.

У2001 р. у суди України надійшло 1496 позовів про встановлення батьківства, а у першому півріччі 2002 р. - 546 таких позовів1.

4. У цивільному процесі доказом можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обЄрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Керуючись цим загальним правилом, у частині другій статті 128 СК допускаються будь-які докази (відомості), які засвідчують походження дитини.

У сучасних умовах основним доказом батьківства буде висновок судово-генетичної експертизи.

1 Див.: Верховний Суд України: статистичний бюлетень про результати розгляду судами України справ за 2001 р. та за перше півріччя 2002 р.

262

Стаття 128

А. пред'явила позов до Т. про визнання батьківства щодо сина.

На підтвердження дружніх стосунків з Т. позивачка представила суду фотографії, коли вони разом відпочивали на морі. За свідченням В. та С., позивачка і відповідач зустрічалися протягом двох років, їхні зустрічі припинилися після того, як А. оголосила про свою вагітність.

За статтею 153 КпШС цих доказів було би замало для задоволення позову, навіть якщо за висновком судово-біологічної експертизи батьківство Т. не виключалося.

За статтею 128 СК у наведеній ситуації позов підлягатиме задоволенню.

О. та Я. познайомились випадково, на другий день вступили в інтимні відносини, але після цього більше не зустрічалися.

Про народження дитини Я. дізнався від матері О.

Я. заперечував своє батьківство, посилаючись на легку поведінку О., а також на те, що не мав серйозних намірів щодо неї.

За клопотанням О. суд призначив судово-генетичну експертизу. Однак від проведення відповідного дослідження Т. категорично відмовився.

Відбір матеріалів для судово-генетичної експертизи може проводитись лише у присутності матері, дитини та відповідача. Оскільки примусовий привід відповідача законом поки не передбачений, він може бути лише притягнутий до відповідальності за неповагу до суду. Якщо і це не дасть бажаного результату, суд матиме право визнати батьківство відповідача на підставі його поведінки, яка може бути розцінена як підтвердження його батьківства.

5. Спосіб законодавчого вирішення проблеми нешлюбного батьківства, сформульований у статті 128 СК, є не лише засобом охорони материнства і дитинства, а й дієвим засобом підтримування рівня суспільної моралі. Опинившись під абсолютною загрозою встановлення батьківства, чоловіки будуть набагато серйозніше ставитися до організації свого особистого життя, адже навіть один випадковий статевий зв'язок може призвести до небажаних для них юридичних наслідків.

Абсолютна, нічим формально не обмежена правова можливість визнання батьківства неминуче призведе до зменшення

263

РОЗДІЛ III__________________________Глава 12

кількості абортів, кількість яких в Україні сягнула 1 млн. Адже відомо, що значна частина жінок зважилася на припинення вагітності саме через неможливість визнання батьківства. У свою чергу, зменшення кількості абортів - це не лише зміцнення здоров'я жінок, а й збільшення кількості дітей1.

Отже, новела частини другої статті 128 СК матиме дуже широкий і вагомий суспільний резонанс, поступово сприяючи виробленню нових стандартів у стосунках між жінкою та чоловіком, заснованих на взаємній повазі та відповідальності.

6. Частина третя статті 128 СК містить перелік осіб, які мо-

жуть пред'явити позов про визнання батьківства.

До цього переліку не включено прокурора. Приклади пред'явлення таких позовів прокурорами невідомі, але, можливо, вони є. Проте ініціатива прокурора щодо пред'явлення такого позову буде безрезультатною, якщо мати дитини заперечуватиме проти цього.

Водночас, в окремих випадках (наприклад, у разі залякування негативними наслідками) пред'явлення прокурором такого позову мало би сенс, тому така можливість не може заперечуватися.

7. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений тим, хто вважає себе батьком позашлюбної дитини. У цьому випадку відповідачем у справі буде мати дитини або та особа, з якою дитина проживає.

8. Умовою прийняття судом позовної заяви про визнання батьківства є реєстрація народження дитини із записом батька відповідно до частини першої статті 135 СК, тобто за прізвищем матері. Така вимога пов'язана з необхідністю пересвідчитися у тому, чи не зареєстрована інша особа батьком дитини.

Якщо батьком дитини відповідно до статей 126, 127 СК зареєстрована інша, конкретна особа, спір про батьківство між нею та претендентом на статус батька розглядатиметься судом за статтею 129 СК на підставі аналогії закону.

1 Сумна статистика: на одне народження припадає 1,2 аборта, а на 1 тис. жінок дітородного віку - 36,7 аборта. Це предвісник національної катастрофи! - див.: Стан репродуктивного здоров'я в Украї-

ні. - К., 2001. - С. 39.

264

Стаття 129

9. Одночасно з вимогою про визнання батьківства може бути пред'явлена вимога про стягнення аліментів. У разі ви-

знання батьківства аліменти будуть присуджені з дня подання позовної заяви до суду.

Стаття 129. Спір про батьківство між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини

1.Особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

2.До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

1. Чи морально допускати оспорювання лшлюбногоы батьківства іншою, лсторонньоюы особою? Вважалося, що ні. Певно, саме через це така можливість у Кодексі про шлюб та сім'ю України 1969 р. передбачена не була, а тому оспорити батьківство чоловіка, який перебував у шлюбі з матір'ю дитини, ніхто, крім нього самого не міг.

2. Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України кожна заінтересована особа має право звернутися до суду за захистом свого права чи охоронюваного законом інтересу.

За статтею 7 Конвенції про права дитини, дитина, наскільки це можливо, має право знати своїх батьків.

Як записано у статті 122 СК, права та обов'язки батька та дитини Єрунтуються на походженні дитини від нього. Встановлення саме цього добивається той, хто оспорює батьківство чоловіка матері дитини.

Ця потужна законодавча база дає підставу стверджувати, що інтерес того, хто є фактичним батьком дитини, у встанов-

ленні з нею юридичного зв'язку слід вважати таким, що охороняється законом, а тому цей інтерес може бути предметом судового захисту.

Стаття 129 СК вперше допускає можливість розгляду судом спору про батьківство між чоловіком (колишнім чоло265

РОЗДІЛ III

Глава 12

віком) матері дитини та особою, яка вважає себе її (дитини) батьком. Тим самим стає можливим виявлення таємниць особистого життя кожного з учасників цього процесу.

3. У зв'язку з тим, що батьківство чоловіка матері дитини презюмується, він не зобов'язаний доводити своє батьківство. Тому тягар доказування свого батьківства, тобто спростування презумпції шлюбного батьківства, лежить на позивачеві.

Доказом батьківства позивача можуть бути різні обставини (відомості), насамперед, висновок судово-генетичної експертизи.

4.Мати дитини має право брати участь у справі як третя особа на стороні відповідача.

5.Стаття 171 СК не зараховує цього спору до тих, при розгляді яких має бути вислухана думка дитини, оскільки (як і щодо інших різновидів спору про батьківство) вибирати собі батька дитина не може. Хоча така можливість не може заперечуватися.

6.Стаття 129 СК встановлює відносно коротку позовну давність, що повинно стимулювати заінтересовану особу до швидкого реагування на інформацію про своє батьківство. Пропущення позовної давності без поважної причини може свідчити про неготовність особи до статусу батька, наявність сумнівів щодо походження дитини від нього тощо.

Оскільки походження дитини по лінії батька вже визначене, це забезпечує стабільність сімейно-правового статусу ди-

тини, а отже, недопустимість його необЄрунтованого розхитування.

Стаття 130. Встановлення факту батьківства за рішенням

суду

1. У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

266

Стаття 130

2. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

1.До компетенції суду належить встановлення фактів, що мають юридичне значення, тобто таких, які призводять до виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків. Батьківство є тим фактом, який приводить, насамперед, до виникнення прав та обов'язків між певною особою та дитиною.

2.Відновлення в 1968 р. можливості судового встановлен-

ня батьківства викликало потребу розгляду й інших справ, зумовлених позашлюбним батьківством: про встановлення факту батьківства та встановлення факту визнання батьківства.

Факт батьківства міг бути встановлений лише щодо дитини, яка народилася після 1 жовтня 1968 р. (тобто від дня набрання чинності Основами законодавства Союзу РСР та союзних

республік про шлюб та сім'ю), за наявності хоча б однієї з обставин, визначених у статті 53 КпШС, та у разі смерті того, про батьківство кого йшла мова. Факт визнання батьківства міг бути встановлений також лише у разі смерті особи, за

умови усної або письмової заяви про своє батьківство, і за відсутності жодної з обставин, визначених у статті 53 КпШС.

Так, якщо дитина народилася в 1999 р., і батько дитини систематично надавав їй допомогу, але у 2000 р. раптово помер, до суду слід було звертатися з заявою про встановлення факту батьківства. Якщо батько позашлюбної дитини написав дитині листа, у якому визнав її своєю, але згодом також

помер, до суду слід подати заяву про визнання факту батьківства.

3.У зв'язку зі зміною підстав для визнання батьківства судом, змінилися підстави для встановлення факту батьківства, одночасно втратила юридичний сенс заява про встановлення факту визнання батьківства. Тому стаття 130 СК не містить подібного розмежування: у всіх випадках йдеться про встановлення факту батьківства незалежно від того, визнала особа за життя своє батьківство чи не визнала його або навіть взагалі не знала про народження дитини.

4.Передумовою звернення до суду з заявою про встанов-

лення факту батьківства є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.

267

РОЗДІЛ III

Глава 12

Якщо батько дитини, народженої після 1 січня 2003 р., помер, факт його батьківства може бути встановлений на підставі різних доказів (зокрема, висновку судово-біологічної експертизи).

5. У статті 130 СК не передбачена можливість встановлення батьківства особи, яка визнана безвісно відсутньою. Ця прогалина може бути заповнена завдяки застосуванню до подібної ситуації норми статті 130 СК за аналогією закону.

Застосування аналогії закону буде свідченням верховенства права, оскільки відповідатиме інтересам дитини.

6.Встановлення батьківства особи, яка не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини, можливе лише за умови, що жодна конкретна особа не записана батьком дитини відповідно до статей 126-128 СК.

7.Заява про встановлення факту батьківства може бути подана лише певним колом осіб, визначених у частині третій статті 128 СК, за виключенням, звичайно, того, хто вважає себе батьком дитини.

8.Встановлення факту батьківства проводиться в порядку окремого, а не позовного провадження. Проте, якщо встановлення факту батьківства зачіпає інтереси спадкоємців померлого, справа має розглядатися в порядку позовного провадження.

Стаття 131. Визнання материнства за рішенням суду

1. Особа, яка вважає себе матір'ю дитини, може подати до суду заяву про визнання свого материнства, якщо запис про матір дитини вчинено відповідно до частини другої статті 135 цього Кодексу.

1. Стаття 131 СК стосується ситуацій, коли жінка, яка народила дитину, підкинула або залишила її в пологовому будинку, де перебувала під чужим прізвищем. У цьому разі у зв'язку з відсутністю інформації не лише про матір, а й про батька дитини, у Книзі реєстрації народжень матір'ю та батьком записуються вигадані особи.

Якщо згодом з'явиться жінка, яка заявить про своє материнство, вона матиме право подати до суду заяву про визнан-

268

Стаття 132

ня свого материнства, доказом чого можуть бути показання свідків, висновки судово-гінекологічної, судово-біологіч- ної експертиз тощо.

2.Заява про визнання материнства не може бути задоволена у разі усиновлення дитини.

3.Заперечення дитини щодо визнання материнства правового значення не має.

4.Визнання материнства можливе і після досягнення дитиною повноліття.

5.У разі визнання материнства у актовий запис про народження дитини мають бути внесені істотні зміни: замість вигаданого імені матері буде записано ім'я тієї, яка визнана судом; мати дитини може змінити ім'я та по батькові батька дитини, а прізвище його буде записане за прізвищем реальної матері.

6.Стаття 131 СК не передбачає визнання материнства пев-

ної жінки за позовом інших осіб, зокрема, самої повнолітньої дитини. Однак така можливість не може заперечуватися.

На підставі аналогії закону (відповідно до частини першої статті 128 СК) позов про визнання материнства може бути пред'явлено до певної жінки опікуном, піклувальником, тим, у сім'ї якого проживає дитина, а також самою дитиною за умови досягнення нею повноліття.

7. Визнання материнства за рішенням суду не є абсолютною підставою для відібрання дитини від осіб, з якими вона проживає.

Стаття 132. Встановлення факту материнства за рішенням

суду

1. У разі смерті жінки, яка вважала себе матір'ю дитини, факт її материнства може бути встановлений за рішенням суду.

Заява про встановлення факту материнства приймається судом, якщо запис про матір дитини у Книзі реєстрації

народжень вчинено відповідно до частини другої статті 135 цього Кодексу.

2. Заява про встановлення факту материнства може бути подана батьком, опікуном, піклувальником дитини, осо-

269

РОЗДІЛ III

Глава 12

бою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

1. Смерть жінки, яка вважала себе матір'ю дитини, робить неможливим вирішення справи відповідно до статті 131 СК. Тому встановлення факту материнства - єдиний спосіб виникнення між нею (хоча і посмертно) та дитиною правового зв'язку. Для дитини - це не лише право на спадкування, а й певна кількість немайнових благ.

Стаття 132 СК побудована за такою ж схемою, як і стаття

130 СК.

2. Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту материнства є смерть жінки, материнство якої встановлюється, або оголошення її померлою.

Встановлення факту материнства можливе за аналогією закону в разі визнання цієї жінки безвісно відсутньою.

3. Для застосування статті 132 СК перебування жінки,

факт материнства якої встановлюється, у шлюбі не має значення.

4. Стаття 132 СК стосується лише випадків, коли матір'ю, батьком дитини записані вигадані особи, відповідно до статті

135 СК.

Стаття 133. Запис подружжя батьками дитини

1. Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.

1. Якщо дитина народилася у подружжя (в тому числі, коли зачаття відбулося до шлюбу), ні дружина, ні чоловік не мають права заперечувати проти запису їх матір'ю, батьком дитини.

Чинність презумпції шлюбного батьківства (стаття 122 СК)

дає право, з одного боку, як дружині, так і чоловікові зареєструвати народження дитини із записом їх матір'ю, батьком дитини, з іншого - ні дружина, ні чоловік не мають права заперечувати проти запису як себе, так і другого з подружжя матір'ю, батьком дитини. Тому заява дружини до органу РАЦСу про невизнання чоловіка батьком дитини не є перешкодою для запису його батьком дитини. Водночас дружина (колиш-

270

Статті 134, 135

ня дружина) може оспорити батьківство свого чоловіка (колишнього чоловіка) відповідно до статті 138 СК. При цьому до компетенції жодної посадової особи не входить з'ясування будь-яких обставин народження дитини.

Стаття 134. Реєстрація визнання батьківства, материнства

1. На підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126 і 127 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

1. Відповідно до статті 144 СК максимальний термін для реєстрації народження дитини становить один місяць.

У разі визнання батьківства до реєстрації народження дитини батьком дитини записується той, хто визнав своє батьківство. Якщо добровільне визнання батьківства відбулося після реєстрації народження дитини, у Книгу реєстрації народжень вносяться відповідні зміни.

Уляна Григорович народила дитину, не перебуваючи у шлюбі. Прізвище батька відповідно до частини першої статті 135 СК було записано за прізвищем матері.

Згодом Богдан Островський визнав своє батьківство. На цій підставі до Книги народжень були внесені відповідні зміни: замість запису лГригорович Тарас Богдановичы прізвище дитини було змінено на - лОстровськийы.

У зв'язку з визнанням батьківства видається нове свідоцтво про народження, у якому юридична фікція замінюється на правдиву інформацію про батька дитини. Відповідні зміни

вносяться також у разі визнання батьківства судом.

2. Зміни до Книги реєстрації народжень вносяться також у разі визнання материнства.

Стаття 135. Запис про батьків дитини, якщо батьківство, материнство не встановлене

1. При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у

271

РОЗДІЛ III

Глава 13

Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем і тері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за; вказівкою.

У разі смерті матері, а також за неможливості встане вити місце її проживання запис про матір та батька дитв> ни провадиться відповідно до цієї статті, за заявою рол чів, інших осіб або уповноваженого представника заклг охорони здоров'я, в якому народилася дитина.

2. Якщо батьки дитини невідомі, запис про них у Книзі ] реєстрації народжень провадиться за рішенням органу! опіки та піклування.

1. Чи слід заповнювати графу лБатькоы у актовому записі і про народження дитини та у свідоцтві про народження дитини, мати якої не перебуває у шлюбі з батьком і батьківству щодо якої не визнане? Безперечно! Тоді яким має бути цей запис?г

Указ Президії Верховної Ради СРСР лПро збільшення державної допомоги вагітним жінкам, багатодітним та одиноким матерям, посилення охорони материнства і дитинства, про встановлення почесного звання лМати-героїняы та заснування ордена лМатеринська славаы і медалі лМедаль материнст-

ваы від 8 липня 1944 р., заборонивши судове встановлення батьківства, породив проблему прочерку, оскільки у свідоцтві про народження дитини, народженої не у шлюбі, запис у графі лБатькоы не проводився. Цей прочерк був своєрідним тавром для людини не лише у дитинстві, а й у зрілі роки.

2. Основи законодавства Союзу РСР та союзних республік про шлюб та сім'ю 1968 р. вирішили проблему запису у графі лБатькоы таким чином: прізвище батька дитини записувало-

ся за прізвищем матері, а його ім'я та по батькові - за вказівкою матері, тобто за допомогою юридичної фікції. Така ж норма містилася й у статті 55 КпШС.

Чи не було кращих варіантів вирішення проблеми?

Професор Г. К. Матвєєв пропонував надати матері право вказувати у документах не лише ім'я та по батькові, а й прізвище того, кого вона вважає батьком дитини, але без виникнення у нього батьківських обов'язків. Опоненти цієї ідеї побоювалися можливості зловживання жінками цим правом

272

Стаття 136

шляхом приписування батьківства щодо своїх дітей відомим людям. У результаті чинна правова норма була залишена без змін.

3. Частина перша статті 135 СК стосується випадків, коли мати дитини сама звертається за реєстрацією народження дитини.

Як і в статті 55 КпШС, їй надано право назвати ім'я та по батькові батька дитини. Здебільшого матері називають справжнє ім'я та по батькові батька. Лише іноді називають інше ім'я, трактуючи це як своєрідну кару за зраду.

4.Абзац другий статті 135 СК стосується ситуацій, коли мати дитини відома, але померла до реєстрації народження дитини, а також коли місце її перебування невідоме. У цих випадках реєстрація народження дитини здійснюється за заявою родичів матері чи інших осіб.

5.Якщо невідомі мати та батько дитини, запис про них

(прізвище, ім'я та по батькові) проводиться відповідно до рішення органу опіки та піклування. За статтею 163 КпШС такий запис проводився за заявою адміністрації лікувального закладу, в якому народилася дитина.

Норма частини другої статті 135 СК вигідно вирізняється, оскільки є підстави вважати, що орган опіки та піклування зможе більш виважено підійти до вирішення цього питання.

Спільність прізвищ осіб, записаних матір'ю, батьком дитини, створює видимість шлюбу. Ця обставина матиме для дитини-сироти неабияке значення як оберіг від докорів та зітхань.

Стаття 136. Оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини

1.Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122,124,126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

2.У разі доведення відсутності кровного споріднення

між особою, яка записана батьком, та дитиною суд поста-

18 3-132

273

РОЗДІЛ III

Глава 12

вовляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

3. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.