Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

НПК до сімейного кодексу

.pdf
Скачиваний:
14
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
1.45 Mб
Скачать

4.Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини.

5.Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком

дитини вона знала, що не є батьком, а також особа, яка дала згоду на штучне запліднення своєї дружини.

6.До вимоги чоловіка про виключення запису про нього

як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

1. У пункті 15 постанови Пленуму Верхового Суду України лПро застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю Україниы від 12 червня 1998 р. було вжито терміни лвимога про оспорювання батьківстваы, лзаява про оспорю-

вання батьківстваы, лпозов про оспорювання батьківстваы, однак жодного з них у статті 56 КпШС не було. У цій статті особі, яка була записана матір'ю, батьком дитини, надавалося лправо оспорити проведений записы.

Термін лвимога про оспорювання батьківстваы вперше з'я- вився у коментарі до статті 57 КпШС, який, незважаючи на помилковість, набув поширення1.

Оспорення батьківства - це процес, який розпочинається пред'явленням до суду не лвимоги про оспоренняы, а вимоги про виключення імені особи як батька з актового запису про народження дитини. Для порівняння: у разі оспорення договору сторона пред'являє суду не вимогу про оспорення договору, а вимогу про визнання договору недійсним.

У зв'язку з цим у частині першій статті 136 СК чітко визначено зміст позовної вимоги.

2. Право оспорити своє батьківство мають три категорії чоловіків:

1) той, хто перебував з матір'ю дитини у шлюбі;

1 Див.: Кодекс про шлюб та сім'ю Української РСР: Науково-практич- ний коментар. - К., 1973. - С. 82-83.

274

Стаття 136

2)той, хто був у попередньому шлюбі з матір'ю дитини, яка народилась після реєстрації шлюбу матері з іншою особою (повторного шлюбу);

3)той, хто не перебував з матір'ю дитини у шлюбі, але добровільно визнав своє батьківство.

3.Оспорюючи своє батьківство, особа вимагає від суду виключення його імені з актового запису про народження дитини. І саме такою має бути резолютивна частина рішення суду у разі задоволення позову.

4.Якщо ім'я позивача як батька виключене з актового запису про народження дитини, дитина вважається такою, що народжена батьками, які не перебувають у шлюбі між собою, а тому запис про батька дитини має бути змінений відповідно до частини першої статті 135 СК.

5. Оспорення батьківства заборонено до народження дитини. І в цьому є незаперечний сенс, оскільки сумніви щодо свого батьківства можуть бути безпідставними. Пред'явлення

відповідної вимоги до суду під час вагітності могло б негативно вплинути на здоров'я матері та дитини. Крім того, заборона оспорювання батьківства до народження дитини дає можливість двом заінтересованим особам спокійно проаналізувати ситуацію та знайти найкращий вихід з неї.

6. Оспорення батьківства заборонено після досягнення дитиною повноліття.

У цій нормі сконцентровано прагнення до збереження зіа- *из ^ио між особою і тим, хто записаний її батьком, на весь наступний час після досягнення нею повноліття. Іншими словами, батьківство, яке неоспорене до повноліття дитини, не може бути оспорено уже ніким і ніколи, незалежно від причин, які викликали сумнів щодо батьківства чи його категоричне заперечення.

Таке традиційне законодавче рішення, сформульоване у частині третій статті 136 СК, не можна все ж вважати незаперечним. У житті можуть виникнути такі ситуації, які можуть спростувати правильність цієї норми. На допомогу тоді може прийти конституційний принцип верховенства права.

7. Закон позбавляє можливості оспорювати батьківство того, хто знав, що не є батьком дитини, але за його згодою був зареєстрований ним.

18-3-Н2

275

РОЗДІЛ III

Глава 12

Г. одружився з жінкою, яка народила дитину, не перебуваючи у шлюбі з її батьком. З метою зміцнення сім'ї Г. дав згоду на реєстрацію себе батьком дитини, хоча знав, що не є ним. Через певний час шлюб між ними було розірвано.

Г. оспорити запис його батьком дитини не зможе. Хіба що лише тоді, коли доведе, що його дружина діяла недобросовісно, маючи намір добитися запису його батьком своєї дитини і не маючи наміру проживати з ним однією сім'єю.

Випадок з Г. засвідчує, що іноді батьком дитини може бути записана особа, яка однозначно не була ним. Неможливість у такому разі оспорити батьківство стимулює до виваженості, чіткого усвідомлення правових наслідків такого запису.

8.Штучне запліднення дружини є способом вирішення проблеми безплідності чоловіка. Якщо таке запліднення відбулося за письмовою згодою чоловіка і відповідно він запи-

саний батьком дитини, оспорення чоловіком батьківства є неможливим, незалежно від наступного розвитку відносин між подружжям. Тобто і в цьому випадку, як і у попередньому, батьком дитини записаний не той, від кого вона походить насправді.

9.Позовна давність в один рік встановлена щодо вимог про

виключення запису про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини у кодексах багатьох держав. Вважається, що сумніви, які є у чоловіка щодо свого батьківства, мають бути розвіяні у найкоротший час, щоби не створювати невизначеності у відносинах між ним, жінкою та дитиною.

Причому, відповідно до частини першої статті 56 КпШС, позовна давність починалася з того часу, коли чоловікові стало відомо або повинно було стати відомо про те, що він записаний батьком дитини. Абсурдність цієї норми була очевидною, оскільки вона відкрито спонукала чоловіка з моменту реєстрації народження дитини шукати компромат на свою дружину під страхом пропущення позовної давності.

У частині восьмій статті 136 СК закладена інша психоло- го-правова аргументація: чим довше чоловік роздумує над доцільністю оспорення свого батьківства, тим більше шансів, що він цього не зробить.

276

Стаття 137

За наполяганням матері 3. оспорив своє батьківство. Як було встановлено за висновком експерта, некроз сперми (що виключає здатність до зачаття) виник у нього ще під час відбування військової служби у небезпечних для здоров'я умовах, а тому він не міг бути батьком дитини. У результаті задоволення позову 3. втратив сім'ю, дитину, якій він п'ять років був батьком. І це за умови, що своєї дитини у нього вже ніколи не буде. Тобто втратив він набагато більше, ніж одержав, заплативши за правду дорогою ціною.

Не виключено, що час, який лікує все, міг би нормалізувати психічний стан 3. і допомогти йому реально оцінити ситуацію.

Надзвичайно коротка позовна давність пришвидшує шлях до суду. Відмова взагалі від позовної давності щодо даної ка-

тегорії вимог вигідна і батькові, і дитині: батькові - оскільки створює можливість для перевірки своїх почуттів, дитині - тому що продовжує час, коли ще всі, нехай хоч про людське око, щасливі.

Стаття 137. Оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини

1.Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до народження дитини, оспорити його батьківство мають право його спадкоємці, за умови подання ним за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства.

2.Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер піс-

ля пред'явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці.

3. Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти.

4. До вимоги про виключення запису про особу як бать-

ка дитини з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

1. За життя особи, записаної батьком дитини, ніхто інший, крім нього самого, оспорювати батьківство не має права, за винятком випадків, встановлених у статті 138 СК.

277

РОЗДІЛ III

Глава 12

2. Якщо в момент запису батьком дитини чоловік був визнаний судом недієздатним, його батьківство може оспорити його опікун.

Відповідно до частини третьої пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України лПро застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю Україниы від 12 червня 1998 р., якщо той, хто записаний батьком дитини, не оспорив

свого батьківства, то у разі його смерті інші особи не матимуть такого права. Таке роз'яснення містилося і в постанові Пленуму Верховного Суду УРСР лПро деякі питання, що виникли в судовій практиці по застосуванню Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСРы від 15 червня 1973 р.

Роз'яснення Пленуму Верховного Суду України залишило без відповіді цілу низку запитань.

1. М. був призваний на строкову військову службу і проходив її в Афганістані. За час його відсутності його дружина завагітніла і народила дитину, батьком якої був записаний М. Батьки М. не повідомили сина про це, щоб додатково не травмувати його. М. був поранений, лікувався в госпіталі і незабаром помер.

2. Д. оспорив своє батьківство щодо молодшої дочки. Відповідно до двох висновків судово-біологічної експертизи його батьківство виключалося. Однак напередодні судового засідання Д. помер. До участі у справі була залучена сестра позивача як спадкоємець за заповітом.

У першому випадку суд закрив провадження у справі, оскільки батьки М. не могли бути позивачами, у другому -

вища судова інстанція закрила провадження у справі у зв'язку з тим, що лправонаступництво у такій категорії справ не допускаєтьсяы.

Стаття 137 СК спрямована на законодавче врегулювання проблеми на засадах справедливості, добросовісності, розумності та відповідно до моральних засад суспільства.

З її допомогою чиняться перешкоди тому, хто прагне виправдати свою поведінку презумпцією шлюбного батьківства всупереч інтересам інших осіб, зокрема батьків того, чиє батьківство є предметом спору. Стаття 137 СК сприятиме утвердженню принципу добросовісності у відносинах подружжя.

278

Стаття 137

3. Оскільки оспорення батьківства під час вагітності немож-

ливе, норма частини першої статті 137 СК дає право чоловікові матері дитини подати до нотаріуса заяву про невизнання свого батьківства.

Якщо на момент народження дитини чоловіка не буде в живих, на підставі цієї заяви оспорити батьківство зможуть його спадкоємці.

4.У частині другій статті 137 СК передбачена можливість процесуального, а не матеріально-правового правонаступництва. Це значить, що у разі смерті позивача, як у справі Д., підтримати його позовну вимогу зможуть його спадкоємці, їхній матеріальний інтерес є таким, що охороняється законом, а тому має бути предметом захисту.

5.Норма частини третьої статті 137 СК є законодавчою відповіддю на ситуацію, аналогічну тій, яка сталася із військовослужбовцем М.

М. не знав, що його дружина народила дитину. Батьківство після його смерті за статтею 137 СК могли б оспорити його батьки. І справа полягає не у бажанні успадкувати більшу частку, а у самому факті зради їхнього сина, який щоденно ризикував своїм життям, на що вони, мати та батько, мають право реагувати.

Право на оспорення батьківства надано лише спадкоємцям за законом першої черги.

6. Із загального правила про недопустимість оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини, стаття 137 встановлює лише три винятки. Оспорення батьківства після смерті того, хто записаний батьком, можливе у разі:

1)подання ним письмового заперечення свого батьківства до народження дитини;

2)пред'явленням ним за життя позову до суду про виключення запису про нього як батька дитини;

3)відсутності у нього, з поважних причин, інформації про запис батьком дитини.

Тобто за інших обставин ніхто не може оспорити чуже батьківство, навіть за наявності для цього вагомих доказів.

279

РОЗДІЛ НІ

Глава 12

7. У випадках, зазначених у частинах першій-третій статті 137 СК, оспорення батьківства неможливе після досягнен-

ня дитиною повноліття або у разі її смерті до цього моменту.

Можна сперечатися щодо відповідності цих положень засадам добросовісності та справедливості. Не виключено, що наступний розвиток законодавства внесе відповідні зміни. Сьогодні ж і без цього вагомість змін, що стосуються проблеми оспорення батьківства, є значною.

8. З тих же міркувань, які викладені у коментарі статті

136 СК, на вимогу іншої особи про виключення запису про померлого як батька дитини, заявленої відповідно до частин першої та третьої цієї статті, позовна давність не поширюється.

Стаття 138. Право матері дитини на оспорювання батьківства свого чоловіка

1.Жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка.

2.Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.

3.До вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна дав-

ність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини.

1.Презумпція шлюбного батьківства надає певні люридичні пільгиы як матері, так і батькові дитини: дружина не

зобов'язана доводити батьківство чоловіка; чоловік має право вимагати реєстрації себе батьком дитини. Отже, як уже зазначалося, чоловік не має можливості запобігти реєстрації себе батьком дитини, а дружина не має юридичних важелів для того, щоб уникнути запису її чоловіка батьком дитини.

2.Кодекс 1969 р. не надавав матері дитини права оспорити запис свого чоловіка батьком дитини.

Надавши матері дитини право на оспорення батьківства свого чоловіка, у Сімейному кодексі поставлена умова її звернення до суду, якою е подання іншою особою заяви про своє

батьківство. Якщо такої письмової заяви немає, позовна ви-

280

Стаття 139

мога матері дитини про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини не може бути задоволена. Тобто стаття 138 СК не допускає перетворення соціального статусу дитини, народженої батьками, які перебувають у шлюбі, у соціальний статус дитини, народженої батьками, які не перебувають у шлюбі, із записом прізвища батька за прізвищем матері.

Як і в інших статтях, норми статті 138 СК забезпечують стабільність умов життя дитини, оберігаючи її від душевних потрясінь.

3.Оспорюючи батьківство свого чоловіка (колишнього чоловіка), мати дитини має подати докази, які б спростували презумпцію його батьківства.

4.Стаття 138 СК стосується особливої, досить рідкісної ситуації: батьківство оспорює дружина - мати дитини, а не чоловік - батько дитини. Оскільки така вимога матері порушує стабільність умов життя дитини, загроза її подання не повинна тривалий час лвитатиы над головою її чоловіка як специфічна кара за добро. Цим викликано поширення на такі вимоги матері дитини позовної давності.

Та обставина, що за статтею 136 СК позовна давність не поширюється, а за статтею 138 СК, навпаки, поширюється, не означає відступлення від конституційного принципу рівності статей. Відмінність між ними - результат певних біологічних закономірностей, на які закон не може не зважати. Ця обставина й зумовила специфічний підхід до визначення початку позовної давності. Ним є день реєстрації народження дитини.

Припускається, що матір дитини володіє інформацією про реального батька дитини, а отже, саме з моменту запису свого чоловіка батьком дитини вона має підстави вважати свої інтереси та інтереси дитини порушеними і вчинити дію, спрямовану на їх захист.

Стаття 139. Спір про материнство

1.Жінка, яка записана матір'ю дитини, може оспорити своє материнство.

2.Жінка, яка вважає себе матір'ю дитини, має право пред'явити позов до жінки, яка записана матір'ю дитини,

281

РОЗДІЛ III

Глава 12

про визнання свого материнства. Оспорювання материнства не допускається у випадках, передбачених частинами другою та третьою статті 123 цього Кодексу.

3. До вимоги про визнання материнства встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що є матір'ю дитини.

1. Спори про материнство - надзвичайно рідкісне явище. У статті 139 СК йдеться про два випадки:

1)коли своє материнство оспорює та жінка, яка записана матір'ю;

2)коли материнство жінки, яка записана матір'ю дитини, оспорює інша жінка, яка вважає себе матір'ю цієї дитини.

Медична сестра пологового будинку, 35-річна Д., яка не перебувала у шлюбі, була записана матір'ю дівчинки, яку відмовилася забрати її мати. Такий запис було зроблено на підставі фіктивної довідки пологового будинку про народження дитини саме Д.

Через

два роки

за намовлянням свого чоловіка

Д.

подала

заяву

до

суду з

вимогою про виключення її імені

як матері з

актового

запису

про народження

дитини. Висновком судово-

гінекологічної

експертизи було

підтверджено,

що

Д. не наро-

джувала дітей.

 

 

 

 

Трапляється, що матір'ю дитини записується бабуся, щоб приховати позашлюбне материнство своєї дочки, але такі юридичні лфокусиы, як правило, дуже швидко викриваються.

2. Набагато складнішими є спори про материнство, викликані підозрою в підміні дитини.

У 1983 р. в пологовому відділенні сільської лікарні дві жінки народили хлопчиків: для С. - це була перша дитина, для Н. - шоста, але кожна попередня її дитина помирала, не доживши до одного року. Завдяки відсутності належного контролю Н. вночі поміняла дітей, а через чотири місяці дитина,

з якою С. виписалася з лікарні, померла. Селом поповзли чутки, які згодом підтвердилися.

Під приводом потреби негайної госпіталізації Н. з дитиною була поміщена до лікарні. Це дало можливість слідству провести судово-біологічну експертизу, висновок якої виключив походження дитини від Н. та її чоловіка.

282

Стаття 140

Ухвалою судової колегії в цивільних справах Івано-Фран- ківського обласного суду було визнано материнство С., і дитина з лікарні, де вона перебувала під посиленим наглядом, була передана її справжнім батькам. З урахуванням мотивів діяння та психічного стану Н. кримінальна справа проти неї була закрита.

3. Оспорювання материнства має свою межу. Не має права на пред'явлення позову про виключення свого імені як матері з актового запису про народження дитини дружина, в орга-

нізм якої укорінено зародок, зачатий від совокуплення сперматозоїда її чоловіка та яйцеклітини іншої жінки. Жінка, якій належала яйцеклітина, не матиме права на пред'явлення позову про визнання свого материнства.

Отже, матір'ю дитини беззастережно вважатиметься та жінка, яка виносила і народила дитину.

4. Відповідно до частини третьої статті 139 СК позовна давність поширюється на вимоги про визнання материнства, тобто на ситуації, коли на материнство щодо дитини претендує інша жінка.

В. для приховання позашлюбного материнства своєї молодшої сестри П. була записана матір'ю дитини і фактично ста-

ла для неї матір'ю. Оскільки про такий запис, вчинений 1 лютого 2003 р., П. знала, то для роздумів про доцільність заявлення вимоги про визнання свого материнства їй надано не так багато часу.

Стаття 140. Оспорювання батьківства, материнства особи, яка сплачує аліменти за рішенням суду

1. Стягнення з особи, яка записана батьком, матір'ю, аліментів на дитину не є перешкодою для звернення до суду з позовом про виключення відомостей про неї як батька, матері дитини з актового запису про її народження.

1. У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР лПро деякі питання, що виникли в судовій практиці по застосуванню Кодексу про шлюб та сім'ю УРСРы від 15 червня

283

РОЗДІЛ III

Глава 12

1973 р. судам було заборонено приймати до свого провадження лпозови про оспорювання батьківстваы, якщо є рішення суду, що набрало законної сили про стягнення аліментів на дитину. Така ж заборона містилася і у постанові Пленуму Верховного Суду СРСР лПро застосування судами законодавства при розгляді справ про встановлення батьківства і про стягнення аліментів на дітей та інших членів сім'їы від 25 березня 1982 р.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України лПро застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та

сім'ю Україниы від 12 червня 1998 р. судам дається дещо інша настанова: лзаява про оспорювання батьківстваы може бути розглянута судом лише після скасування рішення про стягнення аліментів. Свою позицію Пленум Верховного Суду України аргументував тим, що у справах про аліменти і про оспорювання батьківства фігурують ті самі сторони, спір ведеться щодо того ж предмета і за тих же обставин.

На помилковість такої позиції не раз зверталася увага в літературі, зокрема професором Є. Г. Пушкарем.

2. У спорах про стягнення аліментів питання про батьківство відповідача презюмується, тому не є ні предметом спору, ні предметом доказування. Спір про батьківство - це спір між матір'ю дитини і можливим її батьком, а не спір між ним та дитиною. Обставини, які зумовлюють спір про аліменти і спір про батьківство, також не співпадають.

Саме на цих теоретичних засадах побудована стаття 140 СК.

3. Норма статті 140 СК дозволяє заінтересованій особі звернутися з позовом про виключення відомостей про неї як матері чи батька дитини з актового запису про її народження і тоді, коли з неї стягуються аліменти.

У новому Цивільному процесуальному кодексі має бути визначена подальша судова процедура. Видається, мова має йти про розгляд спору про материнство, батьківство по суті. У разі задоволення позову рішення суду про стягнення аліментів мало би бути скасоване за нововиявленими обставинами.

284

Стаття 141

Глава 13. ОСОБИСП НЕМАЙНОВІ ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ БАТЬКІВ ТА ДІТЕЙ

Стаття 141. Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини

1.Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

2.Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх ок-

ремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

1. Однією із загальних засад регулювання сімейних відносин є рівність прав та обов'язків жінки та чоловіка (частина шоста статті 7 СК). Це принципове положення конкретизова-

не у статті 141 СК щодо жінки та чоловіка як матері та батька

дитини.

Жінка як мати давно перестала бути об'єктом дискримінації. Батьківські права як загальна категорія (термін лматеринські праваы не використовується) походить від слова лба-

тькиы, а отже, їх носіями є мати і батько в рівній мірі. Усі питання відносин з дитиною мають вирішуватися між матір'ю та батьком на основі взаємного порозуміння, однак в житті так буває не завжди.

Прояви дискримінації одного з батьків у відносинах з дітьми часто є результатом одержаного у сім'ї неправильного виховання, рис характеру, скрутного матеріального становища, низького культурного рівня особи. Але така реальна нерівність перебуває за межами законодавчого регулювання.

2. Права та обов'язки матері та батька щодо дитини є рівними навіть тоді, коли вони не є подружжям. Той, хто визнав своє батьківство, або той, чиє батьківство було визнане судом,

має такі ж особисті та майнові права і обов'язки, як і той, хто перебуває у шлюбі з матір'ю дитини. На жаль, більшість з цих лнешлюбнихы батьків, сплачуючи аліменти, не виявляють зацікавленості у здійсненні особистих прав та виконанні особистих немайнових обов'язків щодо дитини.

РОЗДІЛ III_______________________Глава 13

3. На обсяг батьківських прав та обов'язків не впливає та обставина, що один із батьків або навіть вони обоє проживають окремо від дитини.

Сімейний кодекс містить серйозні гарантії права того, хто не проживає з дитиною, брати участь у її вихованні. Ними є, зокрема, відшкодування матеріальних збитків тим, хто чинить йому перешкоди у здійсненні своїх прав щодо дитини.

4.Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини не припиняється у разі розірвання шлюбу. Договір між дружиною та чоловіком (стаття 109 СК) дасть змогу забезпечити тому, хто після розірвання шлюбу проживатиме окремо, можли-

вість безперешкодного здійснення своїх батьківських прав та виконання обов'язків.

5.На обсяг прав та обов'язків матері, батька щодо дитини

не впливає вік матері чи батька дитини, стан їхнього фізичного здоров'я. Хоча ці обставини можуть внести відповідні корективи у здійснення ними цих прав та виконання обов'язків.

6. Діти мають рівне право на виховання з боку матері та батька. Вони є носіями рівних обов'язків стосовно матері, батька щодо піклування про них та надання їм матеріальної допомоги, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Стаття 142. Рівність прав та обов'язків дітей щодо батьків

1. Діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

1. Правовий зв'язок між дитиною та матір'ю і батьком виникає на підставі відповідного запису у Книзі реєстрації народжень та підтверджується свідоцтвом про народження, незалежно від наявності шлюбу між батьками. Тому кожна