Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

НПК до сімейного кодексу

.pdf
Скачиваний:
14
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
1.45 Mб
Скачать

8.Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

9.Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

10.Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

1. Сімейне право - це насамперед закон у широкому розумінні цього слова, тобто право юридичне, або лправо державнеы, як його називав Олександр Огоновський. До нього відносяться Сімейний кодекс України, інші закони України, такий, наприклад, як Закон України лПро органи реєстрації актів громадянського стануы від 24 грудня 1993 р., постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.

.41

РОЗДІЛ І

Глава 1

Сімейне право України - це і міжнародні конвенції, договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України.

2. Як зазначав відомий український соціолог Микита Шаповал, право - це не лише закон: лКожна людина у взаєминах із людьми щохвилини творить право. Навіть діти, граючись, творять своє дитяче правоы1.

У зв'язку з цим сімейне право - це не лише закон. До сімейного права належать й інші соціальні регулятори сімей-

них відносин: звичай (звичаєве право), договір (договірне право), мораль (моральне право), канонічне право (зокрема, Кодекс канонів східних церков). Великий вплив на сімейні відносини має Закон Божий, заповіді якого трансформовані певною мірою і до Сімейного кодексу України.

Сімейний кодекс, на

відміну від Кримінального кодексу,

не є

монополістом,

а це означає,

що сімейні відносини можуть

регулюватися, окрім

нього, також

іншими нормативно-право-

вими

актами різної

юридичної ваги.

Сімейний кодекс відкрито визнає договір регулятором сімейних відносин, завдавши цим остаточного удару правничій ідеології нашого недалекого минулого. Законодавець тим самим не вважає закон істиною в останній інстанції, надаючи сторонам право пристосовувати правила поведінки, визначене у кодексі, до конкретних умов свого життя.

У Сімейному кодексі набагато більше диспозитивних норм, ніж їх було у Кодексі про шлюб та сім'ю України 1969 р., що засвідчує реалізацію в ньому ідеології ненасильства.

3. У частині третій статті 7 сформульована межа правового регулювання сімейних відносин. Сфера сімейних відносин, а особливо відносин між подружжям дуже тонка і водночас дуже глибока, часто інтимна, тому не завжди вимагає і допускає законодавчу чи договірну регламентацію.

У Сімейному кодексі розширена сфера законодавчого регулювання сімейних відносин, правовим ломофоромы охоплена

Шаповал Микита. Загальна соціологія. - К., 1996. - С. 331. Микита Юхимович Шаповал - член Української Центральної Ради,

генеральний секретар і міністр уряду УНР, доктор соціології, профе-

сор (1882-1932).

32

_____________________ Стаття 7

ширша сфера особистих відносин подружжя, інших членів сім'ї та родичів. Та все ж залишилася велика сфера сімейних

відносин між подружжям, батьками та дітьми, які не є і, відповідно до нашої правосвідомості та законодавчої традиції, не можуть бути об'єктом законодавчого регулювання. Йдеться особливо про сферу інтимних, статевих відносин між дружиною та чоловіком, значення яких для стабілізації шлюбу ніхто, певно, не може заперечити.

4. лКожна людина, - записано у статті 29 Конституції України, - має право на свободуы.

Свобода людини у сфері сімейних відносин - це право діяти (або не діяти) в межах, визначених насамперед законом. Так, людина вільна у вирішенні питання шлюбу, тому будьякий примус до шлюбу може викликати відповідну юридичну протидію.

Людина вільна у вирішенні інших питань сім'ї. Однак свобода однієї людини припиняється там, де починається право іншої. У взаємовідносинах між батьком та дитиною батько не вільний при вирішенні питання утримання дитини: він зобо- в'язаний її утримувати. Змістом свободи батька у цій сфері може бути можливість вибору форм виконання цього обов'язку. Навіть у разі присудження аліментів за рішенням суду батькові не заборонено давати дитині додаткові кошти.

Кожна людина має право на таємницю особистого життя. Особисте життя людини - це водночас і відкрита, і закрита сфера людських відносин. Якщо, наприклад, Звенислава закохалася у Сергія, і певна кількість людей знає про це, все ж не слід поширювати відповідну інформацію. Подаючи, напри-

клад, в пресі без згоди особи відомості про те, що вона народила дитину чи одружилася, журналіст може наразитися на неприємність, хоча народження дитини чи шлюб мають відповідне документальне підтвердження. Отже, мати інформацію про особисте життя людини і поширювати її - це різні речі.

З урахуванням права на таємницю особистого життя не оголошується, зокрема, інформація про осіб, батьківство яких визнано судом, чи про осіб, шлюб між якими розірвано. З погляду сьогоднішнього дня, порушенням права на таємницю особистого життя могла би кваліфікуватися обов'язкова пуб-

3 3-132

33

РОЗДІЛ І_____________________________Глава 1

лікація в пресі повідомлення про осіб, справа про розірвання шлюбу між якими подана до суду, яка була передбачена Ука-

зом Президії Верховної Ради СРСР лПро збільшення державної допомоги вагітним жінкам, багатодітним та одиноким матерям, посилення охорони материнства та дитинства...ы від

8 липня 1944 р.

У Сімейному кодексі особливо виділена таємниця усиновлення, оскільки її порушення, порівняно з іншими спектрами сімейного життя, може викликати найбільш серйозні негативні наслідки.

Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Термін лвтручанняы має у цій конституційній нормі протиправний підтекст і його слід розуміти як самочинне встрявання у чиї-небудь стосунки, вирішення питань життя іншої людини без належних повноважень.

Не вважається втручанням у особисте життя людини з'ясування, наприклад, деяких подробиць її особистого життя у зв'язку з розглядом судом справи про розірвання шлюбу чи визнання батьківства. Не є втручанням і контроль, який здійснює орган опіки та піклування щодо виконання усиновлювачами своїх батьківських обов'язків.

Виконуючи обов'язки по вихованню та розвитку дитини, батьки мають право мати відповідну інформацію про її особисте життя. Не є втручанням в особисте життя особи пред'явлення прокурором чи органом опіки та піклування позовів про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів чи відібрання дитини.

Сфера особистого життя і сімейного життя - це сфера правомірної, не забороненої законом поведінки. Не може вважатися втручанням у сімейне життя повідомлення сусідами, родичами про знущання над дітьми, похилого віку батьками. Нанесення побоїв, інших тілесних ушкоджень, образи, психічне насильство, мордування голодом тощо - все це прояви протиправної поведінки щодо членів сім'ї, а тому вони не можуть становити таємницю особистого життя і охоронятися законом. Сімейне насильство має припинятися різними метода-

34

____________Стаття 7

ми, одним з яких є допомога правоохоронних органів. Тому на запитання, чи мають право сусіди, родичі, учителі, лікарі

інформувати відповідні установи про факти сімейного насильства, - слід відповісти ствердно. Чи зобов'язані вони це робити? Очевидно, що так. Адже там, де є серйозний соціальний контроль над поведінкою особи, випадки сімейного насильства зведені до мінімуму.

5. Зміст частини п'ятої статті 7 СК відтворює конституційну норму щодо правової рівності кожної людини як учасника

сімейних відносин незалежно від різних ознак, які її характеризують. Вона буде засадничою при вирішенні, наприклад, спору між батьками щодо місця проживання дитини, за умови, що один із батьків є християнином, а другий - сповідує іслам, один є біднішим, а другий - багатшим.

Іноземці в сімейних відносинах, відповідно до статті 275 СК, мають в Україні такі ж права і обов'язки, як і громадяни

України, крім випадків, встановлених законом.

6. Конституція Української РСР 1987 р. у статті 33 вперше у тексті закону вивела жінку на перше місце: лЖінка і чоло-

вік мають в Україні рівні праваы. І була єдиним у цьому сенсі законодавчим актом на тлі іншої правової конструкції: лчоловік та жінкаы. Конституція України у статті 51 повторила це нововведення: лШлюб Єрунтується на вільній згоді жінки і чоловікаы.

Сімейний кодекс є першим законодавчим актом, у якому в усіх статтях жінка як дружина, мати, бабуся, сестра постав-

лена на перше місце. У цій новелі - насамперед данина вдячності тій, яка виконує дуже важливі соціальні функції, першою серед яких є функція материнства.

Можна стверджувати, що цим підкреслена матріархатність української родини, оскільки в менталітеті нашої нації жіноче начало переважає. Як зазначає письменник Валерій Шевчук, національна душа не міняється, як Боже дання, вона дана такою раз і назавжди. Письменник справедливо нарікає на Є. Маланюка, який вергає громи на свій народ за його жіночу душу1.

Див.: Шевчук Валерій. лРегзопаї уегЬшпы (Слово іпостасне). - К., 2001. _ С. 144-145.

3-3-132

35

РОЗДІЛ І

Глава 1

7. За статтею 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Частина шоста

статті 7 СК дослівно відтворює це положення, переносячи до цього Кодексу його певною мірою недолугість. Сімейні відносини у широкому розумінні цього слова можуть вийти за межі шлюбу та сім'ї (право на аліменти після розірвання шлюбу чи право на аліменти батька, який проживає окремо) чи існувати між особами, які не перебували у шлюбі або ніколи не були членами однієї сім'ї (право внука на аліменти від баби чи діда). Тому слова лу шлюбі та сім'їы є зайвими.

8.Життя кожного починається з дитинства. Якість дитинства визначає майбутнє людини, певною мірою впливаючи на

якість суспільства взагалі. Тому забезпечення реального здійснення прав кожної дитини є визначальним при прийнятті відповідного нормативно-правового акта чи укладенні договору. Договір між матір'ю та батьком щодо влаштування життя дитини може бути визнаний недійсним, якщо він нехтує правами дитини.

9.Однією із ознак громадянського суспільства є наявність системи захисту слабших, насамперед дітей, та непрацездатних осіб. Частина восьма статті 7 СК скеровує усіх регулювати сімейні відносини з максимально можливим урахуванням інтересів дітей, непрацездатних батьків, інших членів сім'ї. Йдеться про лмаксимально можливеы, а не абсолютне їх (інтересів) урахування. В окремих випадках вони можуть бути і знехтувані. Так, суд може скасувати усиновлення, якщо виявилося, що дитина страждає недоумством, хоча важко одно-

значно сказати, чи передання її до спеціального закладу відповідає її інтересам. Суд може винести рішення про розірвання шлюбу з непрацездатною дружиною, віддавши перевагу інтересам працездатного чоловіка.

10. Справедливість та розумність - це основа, на яку має опиратися при регулюванні сімейних відносин не лише закон, а й звичай та договір.

лВ Україні визнається і діє принцип верховенства праваы, - записано у статті 8 Конституції України. Отже, несправедлива, нерозумна норма закону чи договору не може вважатися чинною. На підставі цієї конституційної норми несправедли-

36

___________________________________Стаття 8

вою мала б уже давно трактуватися норма статті 53 КпШС щодо підстав встановлення батьківства. З точки зору верховенства права суди мали б ще до введення в дію Сімейного кодексу України вважати справедливими вимоги до одного

збатьків про надання утримання дочці чи синові у зв'язку

зпродовженням навчання після досягнення повноліття, і задовольняти їх.

Закон, договір, звичай мали би стимулювати учасника сімейних відносин до добросовісної поведінки. У Кодексі про шлюб та сім'ю було чимало норм, які покривали недобросовісність особи, а тому не лише суперечили нормам моралі, а й одночасно завдавали серйозного удару по принципу верховенства права.

Так, чоловіки, знаючи достеменно зміст статті 53 КпШС щодо підстав для судового встановлення батьківства, могли не турбуватися про наслідки свого статевого життя. Закон

охороняв інтереси того, хто, будучи батьком дитини сіє іасіо, всіляко заперечував цю обставину, щоб не стати батьком сіє іиге. Не була справедливою і норма, за якою мати дитиниінваліда мала право на аліменти лише до досягнення ним шестирічного віку.

У Сімейному кодексі усунуті всі виявлені випадки несправедливого, нерозумного правового регулювання.

Стаття 8. Застосування до регулювання сімейних відносин Цивільного кодексу України

1. Якщо майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульо-

вані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

1. Стаття визначає можливість субсидіарного (додаткового) регулювання сімейних майнових відносин Цивільним кодексом України, норми якого можуть бути застосовані, зокрема, при регулюванні відносин власності подружжя.

Оскільки Сімейним кодексом розширена сфера регулювання сімейних відносин за допомогою договору, норми Цивіль-

37

РОЗДІЛ І

Глава 1

ного кодексу можуть застосовуватися при розгляді спору про визнання договору недійсним (неукладеним) або про його розірвання.

На стадії захисту сімейних прав суд застосовуватиме норми Цивільного кодексу, які стосуються позовної давності, а також норми, які стосуються підстав виникнення права на відшкодування матеріальної та моральної шкоди та визначення їх розміру.

У Сімейному кодексі не визначено

порядку підписання за-

яви про реєстрацію шлюбу особою,

яка через фізичні вади не

може підписати її

власноручно. До

цієї ситуації може бути за-

стосована частина

четверта статті

207 Цивільного кодексу

України.

 

 

2.Можливість субсидіарного застосування норм Цивільного кодексу обумовлене спільними, лродиннимиы рисами, яки-

ми наділені цивільні та сімейні відносини як відносини приватного характеру.

3.До сімейних відносин не можуть застосовуватися ті норми Цивільного кодексу, які не узгоджуються із суттю цих відносин.

Так, не може застосовуватися до сімейних відносин по наданню утримання такий спосіб забезпечення виконання зобо- в'язання, як порука. Водночас немає теоретичних перешкод для укладення між платником та одержувачем аліментів договору про заставу.

Стаття 9. Регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) сторін

1.Подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

2.Особи, які проживають однією сім'єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можуть врегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов'язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.

38

___________________________Стаття 9

1. лПравове регулювання шлюбних і сімейних відносин в Україні здійснюється тільки державоюы, - так було записано у частині першій статті 6 КпШС.

У зв'язку з тим, що лправове регулюванняы розумілося лише як встановлення загальних для всіх правил поведінки, така норма вважалася незаперечною. Вона мала одночасно засвідчити секуляризацію шлюбних відносин, тобто вивільнен-

ня їх від регулювання церквою, нормами канонічного права.

У Кодексі законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УСРР 1926 р. було чимало статей, які дозволяли подружжю - матері та батькові дитини - лпорозумітисяы щодо конкретних питань сімейних відносин. Так, за стат-

тею 23 цього Кодексу лвсіх заходів щодо дітей вживають батьки за спільним порозуміннямы, а за статтею 26 - лбатьки, які не проживали спільно, мали порозумітися, при кому мають перебувати неповнолітні дітиы. У Кодексі про шлюб та сім'ю УРСР 1969 р. для терміна лпорозумінняы місця не знайшлося, з'явилися натомість інші - лдосягнення згодиы, лза згодоюы, лдійти згодиы.

лПорозумінняы, лзгодаы - це домовленість про щось, а домовленість - це договір, тому можна з повним правом стверджувати, що, оскільки така домовленість мала правове значення, вона була і є засобом індивідуального, ллокальногоы, а не загальнообов'язкового правового регулювання. Отже, договірне регулювання сімейних відносин відоме здавна. У статті 9 Сімейного кодексу вперше офіційно визнано цей незаперечний факт.

лПорозумінняы,

лзгодаы,

лдомовленістьы - це щоденні

дрібні сімейні

договори

про те,

що купити для сім'ї, для дити-

ни, пустити чи

не пустити дитину

на небезпечне видовище,

як поповнювати

сімейний

бюджет,

як його витрачати, хто

сьогодні веде дитину до

дитячого

садка, а хто заслужив на

відпочинок. І до таких сімейних

договорів термін лпорозумін-

няы підходив якнайкраще. Духовне

порозуміння - засада

сімейної гармонії.

 

 

Термін лдоговіры асоціюється з письмовою формою, часто є результатом зміни якості сімейних відносин або правовим захистом на випадок її настання.

39

РОЗДІЛ І __________________________Глава 1

2.Критерієм правозгідності сімейного договору є відсутність суперечностей між його змістом та вимогами закону, тобто відповідність договору імперативним його приписам.

Слідом за Цивільним кодексом України правозгідність сімейного договору поставлена у залежність від дотримання вимог моральних засад суспільства.

3.До числа лсерйознихы, а не буденних сімейних договорів майнового характеру, окрім шлюбного договору, віднесено:

-договір дружини та чоловіка про те, з ким із них після розірвання шлюбу будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні їхнього життя братиме той, хто буде проживати окремо, тобто так званий договір лпро розірвання шлюбуы

(стаття 109);

-договір дружини і чоловіка про надання утримання

(стаття 78);

-договір дружини і чоловіка про припинення права на аліменти у зв'язку з набуттям права власності на нерухомість (стаття 89);

-договір матері та батька дитини про сплату аліментів на

дитину (стаття 189);

-договір матері та батька дитини про припинення права дитини на аліменти у зв'язку з набуттям права власності на нерухомість (стаття 190);

-договір дружини і чоловіка про визначення порядку користування нерухомістю (стаття 66);

-договір про поділ нерухомого майна (стаття 68);

-договори, які можуть бути укладені жінкою та чоловіком, які проживають однією сім'єю, але без реєстрації шлюбу.

4. Відповідно до частини першої статті 9 СК сімейні договори можуть бути укладені:

а) між дружиною та чоловіком;

б) між матір'ю та батьком;

в) між батьками та дитиною;

г) між іншими родичами та членами сім'ї, відносини між якими регулює Сімейний кодекс (наприклад, між матір'ю дитини та бабусею, між рідним братом та сестрою, між батьком

40

ХХ_____________________________Стаття 10

та мачухою дитини, між жінкою та чоловіком, які проживають однією сім'єю, але без реєстрації шлюбу).

5. Сімейні відносини можуть існувати не лише між близькими родичами, а й між тими, хто перебуває у дальших ступенях побічного кровного споріднення (наприклад, між троюрідними сестрами чи тіткою та племінницею).

Проявом демократизації сімейного законодавства є визнання юридичного значення за сімейними договорами, укладени-

ми між тими особами, які не названі у Сімейному кодексі учасниками сімейних відносин, що регулюються ним. Не буде жодних перешкод для визнання правозгідним договору між дядьком і племінником про надання йому утримання протягом навчання, за яким зворотно племінник буде зобов'язаний на-

давати матеріальну допомогу дядькові у разі його непрацездатності. Якщо такий договір укладено письмово, він буде обо- в'язковим до виконання.

6. Сімейний договір може бути визнаний недійсним, якщо він суперечить вимогам закону, моральним засадам суспільс-

тва, не узгоджується з принципами розумності, добросовісності та справедливості.

Сімейний договір може бути розірваний за домовленістю сторін або за рішенням суду, на підставі вимоги однієї із них.

Стаття 10. Застосування аналогії закону та аналогії права

1. Якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні

відносини (аналогія закону).

2. Якщо до регулювання сімейних відносин неможливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до загальних засад сімейного законодавства (аналогія права).

1. Стаття 10 СК базується на новому теоретичному підході до поняття прогалини у правовому регулюванні.

Відповідно до статті 11 Цивільного процесуального кодексу 1963 р. у разі відсутності закону, що регулює спірні відносини, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини, а

41

РОЗДІЛ І_____________________________Глава 1

при відсутності такого закону суд виходить із загальних начал і змісту законодавства України.

Поміщення норми про аналогію до Сімейного кодексу засвідчує, що проблема аналогії, як і проблема застосування законодавства взагалі - це насамперед прерогатива матеріального, а не процесуального права.

Отже, аналогія може застосовуватися як засіб субсидіарного регулювання і до звернення до суду.

Прогалина в законі і прогалина у правовому регулюванні - нетотожні поняття. Прогалина в законі може бути лзаповненаы у конкретному правовідношенні договірним регулюванням. У зв'язку з цим про аналогію як засіб усунення прогалини ми можемо говорити лише у разі відсутності відповідної норми не лише у законі, айв договорі, якщо, звичайно, відповідні відносини об'єктивно можуть бути предметом договірного регулювання.

2. Аналогія закону полягає у застосуванні відповідної норми Сімейного кодексу до регулювання інших, подібних сімейних відносин.

Аналогія права полягає у регулюванні сімейних відносин, обійдених у законі або договорі, за допомогою загальних засад регулювання сімейних відносин, сформульованих у статті 7 цього Кодексу, а не лзагальних начал і змісту законодавстваы.

3. Кожна кодифікація забезпечує усунення прогалин і у цьому контексті є незаперечним кроком уперед. Та хоч як би скрупульозно не була виписана кожна правова норма, після спливу певного проміжку часу неодмінно виявиться коло суспільних відносин, які залишилися осторонь законодавчого регулювання.

На момент прийняття Сімейного кодексу вважалося, що усі відомі прогалини усунені. Однак усунення існуючих на

той час прогалин викликало появу інших, на які через різні причини не була звернута увага при опрацюванні проекту Сімейного кодексу України.

Так, передбачивши право матері, батька та дитини укласти договір про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею у власність нерухомості, стаття 190 СК не надає права на

42

_______________________ Стаття 11

його укладення з бабусею чи дідусем, з якими проживає дитина у зв'язку зі смертю матері. Якщо цей договір відповідатиме інтересам дитини, за допомогою аналогії закону він може бути укладений з іншою особою, з якою дитина проживає, якщо вона є носієм аліментного обов'язку, передбаченого Сімейним кодексом України.

На підставі аналогії зі статтею 128 СК позов про визнання материнства може бути пред'явлено опікуном дитини чи тим, у сім'ї кого вона проживає, а також самою дитиною у разі досягнення повноліття.

У Сімейному кодексі відсутня норма, яка надавала би дружині або чоловікові право привілеєвої купівлі частки у праві спільної сумісної власності подружжя на майно, яка продається другим з подружжя. Заповнити цю прогалину можна за допомогою аналогії права.

За статтею 84 СК право на утримання у зв'язку із вагітністю надане дружині, тобто жінці, яка перебуває у шлюбі. У разі добровільного визнання батьківства особою, з якою вагітна жінка не перебуває у шлюбі, за аналогією права за нею може бути визнане право на аліменти на час вагітності.

Стаття 11. Врахування звичаїв при вирішенні судом сімейних спорів

1. При вирішенні сімейного спору суд за заявою заінтересованої сторони може врахувати місцевий звичай, а також звичай національної меншини, до якої належать сторони або одна з них, якщо вони не суперечать вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

1. Визначний український юрист, громадський і державний діяч Кость Левицький називав звичай лмірою народного світоглядуы1.

За словами академіка Станіслава Дністрянського, звичай не має тієї сили, якою наділене лдержавне правоы, але усе-та-

Левицький К. Квестинатор до збирання звичаєвого права на Русі // Часопись правнича. Рочник V. - Львів, 1895. - С. 134.

43

РОЗДІЛ І_____________________________Глава 1

ки має життєву внутрішню силу, оскільки містить авторитарну марку народу1.

Як писав М. Чубатий, звичаєве право є лзбором юридичних норм, котрі виникають, розвиваються і набирають сили в житті народу незалежно від закону і без санкції законодавчої влади, лише внаслідок загального переконання про потребу підчинятися їмы2.

В українській науці ідеї звичаєвого права традиційно по- в'язувались з національною і державною самобутністю Украї-