НПК до сімейного кодексу

сом Україна зробила великий крок уперед, на шляху утвердження унікальності та неповторності кожної людини, унікальності та неповторності кожної сімейної спільноти.

Сприйнявши все цінне з західної правової культури, Сімейний кодекс України демонструє світові наше власне, українське розуміння юридичного вирішення складних житейських проблем.

Сімейний кодекс України підкреслює незнищенну вартість загальнолюдських цінностей, повагу до природних прав людини на сім'ю, на любов, на щастя.

Нова лсімейна конституціяы збалансовує право на особисту свободу з обов'язками турбуватися про ближнього; утверджуючи силу праці, правди та любові, закликає до відповідального материнства та батьківства як невід'ємної частини лцивілізації любовіы, як засобу лгуманізації світуы.

лСім'я, - як сказав Іоанн Павло II, - це перша школа того, як бути людиною. Будь людиноюы.

Ярема А. Г., Давиденко Г. І. Застосування судами нового сімейного законодавства // Вісник Верховного Суду України. - 2003. - № 1. - Вкладка: На допомогу судді. - С. 2.

525
ЗМІСТ
Передмова..........	.............	5
РОЗДІЛІ.	Загальні положення.		............	10
Глава 1.Сім'я. Регулювання сімейних відносин
(статті 1-13).	..............	10

Глава 2.Здійснення сімейних прав та виконання сімейних

обов'язків. Захист сімейних

прав та інтересів

(статті 14-20)	.............. 52
РОЗДІЛ II.	Шлюб . Права та обов'язки подружжя	....	64
Глава 3.Загальні	положення
(статті 21-26) ..............	64
Глава 4.Державна	реєстрація шлюбу
(статті 27-37) ..............	79
Глава 5.Недійсність шлюбу
(статті 38-48) ..............	97
Глава 6.Особисті	немайнові права

та обов'язки подружжя

(статті 49-56).	.............	113
Глава 7.Право особистої приватної		власності
дружини та чоловіка
(статті 57-59).	.............	123
Глава 8.Право спільної сумісної власності
подружжя
(статті 60-74).	.............	133
Глава 9.Права та обов'язки подружжя
по утриманню
(статті 75-91).	.............	167
ЗМІСТ
Глава 10.Шлюбний договір
(статті 92-103)	............. 202
Глава 11.Припинення шлюбу
(статті 104-120)	............	216
РОЗДІЛ III.	Права та обов'язки матері, батька
і дитини ..................	249
Глава 12.Визначення походження дитини
(статті 121-140)	............	249
Глава 13.Особисті немайнові права		і обов'язки
батьків та дітей
(статті 141-172)	............	285
Глава 14.Права батьків і дітей на		майно
(статті 173-179)	............	352
Глава 15.Обов'язок матері, батька		утримувати
І		дитину та його виконання
(статті 180-197)	............	362
Глава 16.Обов'язок батьків утримувати повнолітніх
дочку, сина та його виконання
(статті 198-201)	............	393
1Глава 17.	Обов'язок повнолітніх дочки, сина
утримувати батьків та його виконання
І(статті 202-206) ............		398
І
РОЗДІЛ IV.	Влаштування дітей, позбавлених батьківського

піклування	................			405
!Глава 18.		Усиновлення
(статті 207-242)		............		405
Глава 19.Опіка та піклування над дітьми
(статті 243-251)		............		462
Глава 20.Патронат над дітьми
(статті 252-256)		............		474
РОЗДІЛ V.		Права та обов'язки інших членів сім'ї
та родичів .................			481
ІГлава 21.		Особисті немайнові права та обов'язки
,				інших членів сім'ї та родичів
(статті 257-264)		............		481
527
ЗМІСТ
Глава 22.
РОЗДІЛ VI.
Обов'язок по утриманню інших членів
сім'ї та родичів
(статті 265-274)		........
489

Застосування Сімейного кодексу України до іноземців та осіб без громадянства. Застосування законів іноземних держав та міжнародних договорів в Україні

(статті 275-292) ..........

РОЗДІЛ VII. Прикінцеві положення

Післямова

502

520

525

Науково-практичне видання Ромовська Зорислава Василівна

Сімейний кодекс України

Науково-практичний коментар

Редактор Г. /. Якіменко

Обкладинка художника В. С. Жиборовського Художній редактор А. О. Костенко

Коректор С. /. Бережанська Комп'ютерна верстка Т. В. Матвієнко

Підписано до друку 12.04.2003. Формат 60x84 1/16. Папір офсетний. Гарнітура літературна. Друк офсетний.

Умов. друк. арк. 30,9. Обл.-вид. арк. 23,94. Зам. 3-132.

Концерн лІн Юреы

Україна, 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21.

Тел. /факс: [phone]

Е-таіІ: сопсегп_іпуиге е-ро8І;. сот. иа

Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи

до державного реєстру видавців, виготівників

і розповсюджувачів видавничої продукції

Серія ДК, № 1161 від 18.12.2002 р.

Віддруковано у друкарні Концерну лІн Юреы

Україна, 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21.

І8Ш 966-8088-25-5

9Н789668ІІ088254ІІ>

Видавничий комплекс

Друкарський комплекс

'Високоякісний кольоровйй:Друк книг, журналів, буклетів,

ЛИСТІВОК ТОЩО :

V-:;"

:;:

:

:

- ротаційний друк газет форматами А2, АЗ, А4:

'. тел/факс: [phone] Книготорговельний комплекс

1. Виконання замовлень на комплектування літературою бібліотек навчальних закладів, організацій, установ.

2.Надання спеціалізованим організаціям та приватним розповсюджувачам літератури для реалізації.

3.Оптовий та роздрібний продаж видань усіх типів. тел./факс [phone]

04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21 Е-таі.І: сопсегп^пуиге^Зе-розІ.сот.иа

ш-хшт

04107, м. Київ,

вул. Багговутівська, 17-21

тел./факс: [phone]

244-51-89

219-14-06

ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ Курс лекцій для студентів.

Видання друге.

Львів: ЛНУ, 2003. - 208с.

Видання підготовлене доцентами кафедри трудового, аграрного та екологічного права Львівського національного університету імені Івана Франка В.Я. Бураком, С.М. Синчук у відповідності з програмою курсу "Право соціального забезпечення України".

Розраховане на студентів, слухачів факультету підвищення кваліфікації, викладачів, а також усіх, кого може цікавити правове регулювання надання пенсій, допомог, соціальних пільг та забезпечення соціальним обслуговуванням.

Комп'ютерний набір Ґуль 0.1. та Шипка І.Р.

© Кафедра трудового, аграрного та екологічного права.

ТЕМА 1. ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД, СИСТЕМА ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ.

Соціальне забезпечення - це форма розподілу матеріальних благ з метою задоволення життєво необхідних індивідуальних потреб громадян при настанні соціального ризику за рахунок спеціальних соціальних фондів або за рахунок бюджетів різних рівнів (Державного та місцевих) у випадках та на умовах, встановлених у законі. Воно є одним із напрямків соціальної політики України.

ФункцЛ соціального забезпечення: 1) економічна (полягає у компенсації заробітку, втраченого у зв'язку з віком, непрацездатністю, втратою годувальника; частковій компенсації особі додаткових видатків при настанні визначених законом життєвих обставин; наданні мінімальної грошової допомоги чи соціальних послуг малозабезпеченим громадянам);

2)політична (сприяє підтриманню соціальної стабільності в суспільстві, яке характерне значним розривом у рівні життя різних груп населення);

3)демографічна (покликана стимулювати відновлення

народонаселення, необхідного для нормального розвитку держави); 4) соціально-реабілітаційна (спрямована на відновлення грома-

дянського статусу інвалідів та інших соціальне незахищених громадян). Теорії соціально-забезпечувальних відносин. Предмет будь-якої галузі права складають якісно відособлені суспільні відносини, які характеризуються певною внутрішньою єдністю, правове забезпечення яких досягається за допомогою норм певної галузі.

Вперше теоретичні засади формування системи соціальнозабезпечувальних відносин дослідив В.С. Андрєєв у 1966 р. Він обгрунтував особливості цих відносин:

(1)аліментарний характер;

(2)специфічний суб'єктний склад (громадяни та державні органи);

(3)фінансове джерело - суспільні фонди;

(4)підстава виникнення - особа не

працює через непрацездатність або звільнена державою від цього обов'язку.'

Згодом у галузевій правовій літературі з'явилось декілька концепцій обгрунтування сфери соціально-забезпечувальних правовідносин, що дозволяли виділити їх в окрему галузь права. Найбільш поширеними є чотири: непрацездатності: соціальної аліментарності: індивідуальної (Ьоуми розподілу; соціального ризику.

Концепція		непрацездатності	(автори:	В.С. Андрєєв, Я.М.
Фогель)	відносини соціального		забезпечення - це відносини щодо
надання	допомоги за рахунок суспільних фондів лише непрацездатним

громадяиш. Непрацездатність - це неспроможність людини здійснювати суспільно-корисну діяльність за станом здоров'я, за віком та з інших причин.

Концепція непрацездатності є дещо застарілою в сучасних умовах; вона не зовсім повно визначає систему соціально-

забезпечувальних відносин. Адже за рахунок соціальних фондів також здійснюється фінансування соціальних виплат і працездатним громадянам. Зокрема, дана теорія не дозволяє віднести до предмета права соціального забезпечення відносини щодо забезпечення сімей з дітьми державними допомогами; відносини щодо надання населенню субсидій, щодо надання матеріальної адресної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Концепція соціально-аліментарного		характеру соціально-
забезпечувальяих	правовідносин	(А.Д. Зайкін,	Р.І. Іванова, А.Е.
Пашерстник, В.К.	Субботенко, О.Є.	Мачульська): соціальне алі-

ментарний характер відносин полягає у тому, що матеріальне забезпечення та послуги за рахунок державних позабюджетних фондів соціального призначення. Державного чи місцевих бюджетів здійснюється безоплатно, поза зв'язком з трудовою діяльністю чи сплатою страхо-

Гвих внесків, безеквівалентно, але з врахуванням трудового (страхового) стажу, чи частково нееквівалентно, як правило на недоговірній основі.

Як видається, соціальна аліментарність є переважаючою, однак не визначальною особливістю правової природи соціальнозабезпечувальних правовідносин, а тому не може бути основним критерієм обґрунтування предмета права соціального забезпечення. Так, спираючись на концепцію соціальної аліментарності не можливо розмежувати правову природу відносин щодо надання державних допомог та відносин в сері

державної	форми навчання.
Концепція	індивідуальної		форми	розподілу	(автор
В.Ш. Шайхатдинов). За нею		відносинами щодо соціального

забезпечення є відносини щодо безпосереднього матеріального (грошового) забезпечення конкретного громадянина (наприклад, надання пенсії) Таке обгрунтування відносин соціального забезпечення є не безспір-ним. Індивідуальна форма розподілу не може стати визначальним критерієм при визначенні системи відносин соціального забезпечення,

оскільки одним із видів соціального забезпечення є соціальне обслуговування. Соціальне обслуговування є колективною формою споживання соціальних фондів (в його систему входять: соціальне обслуговування громадян в будинках -

інтернатах, будинках - пристарілих тощо), а відтак зрозуміло, що індивідуальна чи колективна форма споживання не може стати визначальним критерієм окреслення предмета права соціального забезпечення.

Ми обстоюємо позицію, що систему соціальнозабезпечуальних відносин доцільно визначати за