НПК до сімейного кодексу

статей: воно	-	результат нетотожності жіночого				та чоловічо-
го організмів,		тих фізіологічних			процесів, які	відбуваються в
них. Саме цим		пояснюється		і розбіжність у визначенні пен-
сійного віку	для жінки		та	чоловіка, обмеження ваги підняття
(пересування)		вантажів	для жінки		тощо.

5. Питання про те, з якою дією має пов'язуватися досягнення шлюбного віку, було спірним. Деякі вважали, що особа має досягти шлюбного віку на момент подання заяви про реєстрацію шлюбу: не може подати заяву про реєстрацію шлюбу той, хто ще не має права на шлюб. Інші, навпаки, наполягали на тому, аби досягнення шлюбного віку пов'язувати з днем реєстрації шлюбу.

Хоча аргументи прихильників першої позиції були вагомими, законодавче закріплення одержала друга. Отже, досягнення шлюбного віку має пов'язуватися з днем реєстрації шлюбу. У зв'язку з цим заява про реєстрацію шлюбу може бути подана особою, яка ще не досягла шлюбного віку.

6. Закон не встановлює максимального шлюбного віку. Тому людина і у 80, і у 100 років має право на шлюб.

69

РОЗДІЛ II_____________________________Глава З

Стаття 23. Право на шлюб

1.Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку.

2.За заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

1. Загальна декларація прав людини у частині першій статті 16 проголосила право чоловіка і жінки, які досягли повноліття, одружуватися і засновувати сім'ю.

Відповідно до статті 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, лза чоловіками та жінками, які досягли шлюбного віку, визнається право на одруження і право засновувати сім'юы.

Право на шлюб чоловіка і жінки, які досягли шлюбного віку, закріплено у статті 12 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

2.Досягнення шлюбного віку є юридичним фактом, який породжує у особи право на шлюб. Однак це право може бути реалізоване лише при волевиявленні двох осіб - жінки та чоловіка.

3.У частині другій статті 16 КпШС передбачалася можливість лзниженняы шлюбного віку у разі вагітності жінки або народження дитини. Згодом, у зв'язку з внесеними змінами до цієї статті, таке лзниженняы могло відбутися лу виняткових

випадкахы, тобто не лише у разі вагітності чи народження дитини. Одйак шлюбний вік - це стала, а не змінна правова категорія, яку можна було би пристосувати до конкретної життєвої ситуації. Тому лзниженняы шлюбного віку є неможливим.

У зв'язку з цим запроваджена відносно нова правова категорія: лнадання права на шлюбы особі, яка не досягла шлюбного

віку.

Як уже зазначалося, у Законі УСРР від 27 червня 1927 р. було вжито термін лнадання дозволу на шлюбы. Отже, новела статті 23 СК є по суті відродженням терміна, вже відомого українському законодавству. На жаль, на цей новий термін Міністерство юстиції України не зважило: у пункті 4.13

Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні (в редак-

70

Стаття 23

ції наказу від 3 вересня 2002 р.)1 йдеться про осіб, яким лзнижено шлюбний вікы.

4.У статті 23 СК змінено формулювання підстави для надання права на шлюб. Нею може бути не лише виняткова обставина, адже перше кохання у 16 років назвати винятковою обставиною важко. У всіх випадках, коли це відповідатиме

(саме лвідповідатимеы, а не лне суперечитимеы) інтересам особи, суд надасть їй право на шлюб.

5.Зниження шлюбного віку за статтею 16 КпШС проводи-

лося державною адміністрацією районів, районів міст Києва, Севастополя, виконавчим комітетом міської, районної в місті ради.

Надання права на шлюб віднесено до компетенції суду. У цій ситуації суд здійснюватиме контрольну функцію: його обов'язком є з'ясування наявності підстав для задоволення

заяви. Цією нормою засвідчується новий підхід до місії суду, яка у сфері цивільного судочинства не зводиться лише до вирішення спору.

Суд - це орган правосуддя. А це означає, що суд може поставити своє рішення про наявність у особи права не лише тоді, коли це право оспорюється.

Місія суду у цій ситуації, як і у разі розгляду заяви про усиновлення полягає у перевірці того, чи може особа мати відповідне право (на шлюб, на усиновлення), і у наданні їй цього права.

У цій нормі - вираз поваги до суду. Збільшуючи дещо навантаження на суди, ця норма сприятиме розширенню сфери судового впливу на суспільні відносини, підняттю ролі суду в державі.

6.Заява про надання права на шлюб має розглядатися судом за правилами окремого провадження.

7.Про подання такої заяви суд має повідомити батьків або піклувальника, оскільки вони зобов'язані захищати дитину, а отже, мають володіти інформацією про її життєві наміри. Але заперечення батьків чи опікуна не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви.

Офіційний вісник. - 2002. - № 37. - Ст. 1754.

71

РОЗДІЛ II

Глава З

8. Суд може викликати в судове засідання ту особу, з якою неповнолітній має намір зареєструвати шлюб.

У заяві про надання права на шлюб має бути назване ім'я особи, з якою передбачається реєстрація шлюбу. Ця особа може бути викликана у судове засідання як заінтересована особа. Адже суду належить перевірити не лише стан фізичного та психічного здоров'я заявника. Суд має впевнитися у тому, що шлюб заявника саме з цією конкретною особою відповідатиме її як дитини лнайвищимы інтересам.

Тому на питання про те, чи слід рішення суду про надання заявникові права на шлюб лприв'язуватиы до конкретної особи, пропонується ствердна відповідь. Але це означає, що, одержавши право на шлюб з певною особою, заявник не може зареєструвати шлюбу з іншою.

Якщо той, кому надано було право на шлюб з певною особою, забажає зареєструвати шлюб з іншою, йому належить

буде знову звернутися з заявою до суду. Таке розширене тлумачення цієї норми повністю відповідає принципу верховенства права.

9.Якщо не досягли шлюбного віку і він, і вона, кожному з них належить подати до суду окремі заяви. Ці дві справи суд може об'єднати в одне провадження.

10.Для того, щоби зробити висновок про те, що ранній

шлюб відповідатиме інтересам дитини, суду належить подати відповідні докази.

Якщо така заява не пов'язана з вагітністю або народженням дитини, суд може зажадати висновок закладу охорони здоров'я про стан здоров'я заявника.

11.Особа, якій надано право на шлюб, може відмовитися від реєстрації шлюбу. Ця обставина, а також сплив певного часу не є підставою для припинення цього права.

12.Право на шлюб - це особисте нематеріальне право осо-

би. Права на шлюб не може бути позбавлена особа, яка відбуває покарання за вчинення злочину чи заарештована у зв'язку із звинуваченням у вчиненні злочину.

13. Кодекс канонів східних церков вважає священичий чин (канон 804) та публічний обіт чистоти (канон 805) перешкодами до шлюбу.

72

Стаття 24

Целібат1 є канонічною забороною шлюбу. Відповідно до Сімейного кодексу кожна особа, в тому числі й та, якої стосується канонічна заборона шлюбу, має право на шлюб.

Стаття 24. Добровільність шлюбу

1. Шлюб Єрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

2. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу.

1. Добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Загальна декларація прав людини у частині другій статті 16 містить положення, за яким лшлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуютьсяы, а за статтею 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права лжоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуютьсяы.

Хартія прав сім'ї 1983 р. у статті 2 зазначає, що лподружжя не може бути укладене без вільної та цілковитої, чітко висловленої згоди нареченихы, лнеобхідно уникати будь-якого тиску на дітей, який перешкоджав би їхньому вибору нареченої чи нареченогоы.

2. За статтею 15 КпШС умовою укладення шлюбу була лвзаємна згода осіб, які одружуютьсяы. Однак згода двох осіб

завжди є взаємною: немає згоди хоча б однієї особи - немає взаємності. Проте взаємна згода ще не означає, що вона була вільною.

За статтею 51 Конституції України шлюб Єрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Оскільки відступити від цього конституційного положення було неможливо, саме воно було перенесено до Сімейного кодексу.

Термін лповна згодаы є для нас дещо незвичним, хоча і абсолютно правильним. Повна згода передбачає наявність ін-

лат. саеІіЬаІиз (саеІеЬз - неодружений, самотній) - обов'язкова

безшлюбність духівництва.

73

РОЗДІЛ II

Глава З

формації про наречену, нареченого в обсязі, який необхідний і достатній для вільного волевиявлення щодо шлюбу.

Той факт, що термін лповнаы згода у Сімейному кодексі відсутній, не слід все ж сприймати трагічно. Можна стверджувати, що лвільнаы згода охоплює не лише волю до шлюбу з певною особою, а й знання про неї як про особу, яка також

діє вільно, не є одруженою, не є родичем, досягла шлюбного віку, має відповідний стан здоров'я. Тобто знання про дотримання усіх лзаконів шлюбуы.

3. Діяти вільно може лише той, хто усвідомлює суть та значення своїх дій, бажає шлюбу з конкретною особою та володіє можливістю керувати своїми діями. Недієздатний, а також той, хто позбавлений можливості усвідомлювати свої дії та

(або) керувати ними, не може діяти вільно. Недієздатний взагалі не має права на шлюб.

Особа, яка перебуває у стані алкогольного, токсичного, наркотичного сп'яніння або не може діяти вільно під впливом хвороби чи каліцтва, має право на шлюб, але не має мо-

жливості його реалізувати до тих пір, поки перебуває у такому стані.

4.Не вважається лвільноюы згода на шлюб недієздатного, а також того, хто формально був дієздатним, але в момент реєстрації шлюбу внаслідок хвороби, алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння не усвідомлював значення дій і (або) не міг керувати ними.

5.Кодекс забороняє примушування до шлюбу. Примушу-

вати - значить добиватися певної поведінки від особи за допомогою фізичного або психічного насильства.

Переконування у необхідності шлюбу, в тому числі з певною особою, не має ознак психічного насильства. Якщо особа

самостійно приймає рішення, навіть на підставі тривалих намовлянь та переконувань, згода на шлюб у цій ситуації все одно вважатиметься вільною. Про психічне насильство може йти мова у разі тривалого натиску, в результаті чого особа погоджується на шлюб, але без свого бажання.

Способом примушування до шлюбу може бути і одноразова вимога шлюбу, зумовлена погрозою настання певних негативних наслідків (наприклад, самогубства).

74

Стаття 24

Згода на шлюб під впливом матеріальної скрути чи безнадії не вважається такою, що дана під примусом.

Закон не передбачає відповідальності того, хто примушував іншу особу до шлюбу. Правовою реакцією на укладення шлюбу під примусом може бути визнання цього шлюбу недійсним (стаття 40).

Отже, лпримушуванняы і лпереконуванняы (лнамовлянняы) - це різні речі.

6. Ту обставину, що у частині першій статті 24 СК записано про заборону примушування до шлюбу лжінки та чоловікаы, не слід трактувати як помилку, наче мова йде лише про одночасне примушування їх обох до шлюбу.

Таке формулювання - результат тривалого законодавчого спротиву запровадженню конструкції лі (або)ы. У Сімей-

ному кодексі лі (або)ы вживається досить часто, але, на жаль, не завжди, де це було потрібно. Але подолати стару законодавчу традицію відразу, навіть при бажанні, вдається не завжди.

Тому немає підстав для того, щоб стверджувати, що названа заборона не стосується випадків примушування до шлюбу лише когось одного.

7.Шлюб, який не Єрунтувався на вільній згоді жінки та чоловіка у момент його реєстрації, може бути оздоровлений появою такої згоди під час спільного життя. Конвалідація1 такого шлюбу позбавляє того, хто діяв усупереч своїй волі, права посилатися згодом на факт відсутності своєї волі до шлюбу.

8.Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на

стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу (наявність вільної згоди) - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання. Саме добровільність шлюбу не дає підстави для ототожнення шлюбу з лприватизацієюы дружини або чоловіка. Усвідомлення цього шлюбного канону кожним з подружжя має бути стимулом для щоденної праці, щоб кожен день шлюбу трактувався як день життя, а не ліснуванняы чи лперебуванняы у шлюбі.

лат. сопуаіезсо - одужувати, міцніти, набиратися сили.

75

РОЗДІЛ II_____________________________Глава З

Стаття 25. Одношлюбність

1.Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

2.Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

1. За історичними джерелами деякі князі Київської Русі мали дві дружини. Так, в Статуті Ярослава було записано: лаже муж ожениться іною жоною - зі старою не розпустився... аже дві жони водитьы.

Прийняття християнства зумовило перехід до одножонства, моногамії.

Одношлюбність є фундаментною засадою християнської моралі і зумовлена виключністю статевої любові.

Одним з народних депутатів України було запропоновано доповнити цю статтю такою нормою: лЧоловік може перебувати у полігамному шлюбі з кількома жінками одночасно. Майнові, аліментні та інші правові відносини у таких шлюбах регулюються окремим закономы. Комітетом з питань правової політики це доповнення було відхилене.

Україна - християнська держава. Такою вона є понад тисячу років. Такою залишиться на майбутнє.

Закони України є чинними на усій її території і щодо усіх громадян, які на ній проживають. За статтею 24 Конституції України громадяни України є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками релігійних пе-

реконань та етнічного походження. Відповідно до цього мусульмани, зокрема кримські татари, не можуть жити за спеціальними законами. Крім того, полігамія для мусульман-чо- ловіків суперечила би тій же статті 24 Конституції України, за якою стать не може створювати привілеїв чи обмежень. Тому мусульманська громада на території України мусить жити за законами України, так, як живе, наприклад, турецька громада в Німеччині.

Та обставина, що відповідне доповнення було внесене не де- путатом-мусульманином, засвідчує, що полігамія не є в Україні гострою проблемою, абсолютну більшість кримських татар вона не хвилює.

76

Стаття 26

2. Жінка та чоловік можуть упродовж життя перебувати у кількох шлюбах. Але право на новий, повторний шлюб виникне тільки у разі припинення попереднього шлюбу у зв'язку із смертю одного з подружжя чи розірванням шлюбу.

Кодекс не лімітує кількості шлюбів, в яких протягом життя може бути людина.

Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою

1.У шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії споріднення.

2.У шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька.

3.У шлюбі між собою не можуть перебувати двоюрідні

брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця.

4.За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним.

5.У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина.

Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.

1. Упродовж своєї багатовікової історії людство переконалося у шкідливості шлюбів між особами, які є родичами, насамперед прямої лінії споріднення.

Випадки реєстрації шлюбу між батьком та дочкою чи дідом та внучкою, тим більше між матір'ю та сином невідомі,

однак факти статевого співжиття між батьком (дідом) та дочкою (внучкою) були, на жаль, непоодинокими. Правило частини першої цієї статті є своєрідним застереженням для тих збоченців, які ладні нехтувати елементарними нормами поведінки в суспільстві.

РОЗДІЛ II_____________________________Глава З

2.У Сімейному кодексі заборонена реєстрація шлюбу не лише з рідними (повнорідними та неповнорідними) братом та

сестрою, як це було у Кодексі про шлюб та сім'ю 1969 р. Пропозиція заборонити шлюб між двоюрідними братом та сестрою була науково обЄрунтована професором Є. М. Ворожейкіним.

У законах багатьох держав така заборона існує віддавна. За пропозицією народного депутата України В. Г. Черненка

до числа осіб, які не можуть бути у шлюбі між собою, були додані рідні тітка, дядько та племінник, племінниця. Отже, створені додаткові гарантії для народження повноцінного потомства.

3.Заборона шлюбів між родичами за походженням спря-

мована на запобігання кровозмішанню.

Якщо особи усиновили сироту, маючи власну дитину, ці діти стають рідними за законом. Такими ж рідними за зако-

ном стають кілька дітей, усиновлених одним і тим же усиновлювачем. Однак природної, біологічної перешкоди їхньому майбутньому шлюбові немає. Є лише перешкода юридична.

Якщо, наприклад, усиновлення не було таємним для дітей, виникнення в майбутньому між ними почуття любові не слід розглядати як явище ненормальне, а тому юридична перешкода на їхньому життєвому шляху може бути усунена судом, без шкоди інтересам суспільства.

Усиновлення створює між усиновлювачем і усиновленим права та обов'язки матері, батька та дитини, тому закон забороняє шлюб між усиновлювачем та тим, хто був усиновлений

ним. Кодекс про шлюб та сім'ю 1969 р. не передбачав можливості шлюбу між ними за жодних умов.

Але у житті, як на довгій ниві, можна стикнутися з різними випадковостями та непередбаченими обставинами. Якщо, наприклад, після смерті матері між усиновленою колись дитиною та усиновлювачем виникне бажання жити спільно, але на іншій правовій підставі (мінімальна вікова різниця між усиновлювачем та усиновленим може становити 15 років), за-

кон має піти їм назустріч, якщо це не суперечитиме суспільним інтересам. Така норма, звичайно, не є підставою для погляду на юну усиновлену особу як на потенційну шлюбну партнерку. Вона - світло у кінці життєвого тунелю, у який

78

Стаття 27

можуть потрапити дві особи. На питання, що краще: не звертати у законі увагу на такі життєві ситуації чи взяти їх під свій контроль, - ця норма дає чітку відповідь.

Глава 4. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ШЛЮБУ

Стаття 27. Значення державної реєстрації шлюбу

1.Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

2.Державна реєстрація шлюбу проводиться урочисто.

3.Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцт-

вом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

1. У Кодексі про шлюб та сім'ю України було використано кілька понять: лукладання шлюбуы, лреєстрація шлюбуы, лодруженняы, а у статті 27 йшлося про осіб, лякі беруть шлюбы. Закон України лПро органи реєстрації актів громадянського стануы від 24 грудня 1993 р.1 відніс до актів громадянського стану одруження та розірвання шлюбу і цим зумовив ще більше термінологічне різноголосся.

УПравилах реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 р., набір цих термінів був розширений. Так,

Упункті 4.7 читаємо: лОрган реєстрації актів громадянського

стану, який прийняв заяву про реєстрацію одруження, зобо- в'язаний ознайомити осіб, які вступають у шлюб, з умовами і порядком реєстрації шлюбуы (виділено автором - 3. Р.).

Сімейний кодекс використовує лише одне поняття - лреєстрація шлюбуы. Звичайно, такій реєстрації передує домовленість нареченої та нареченого про майбутнє сімейне життя, тобто домовленість про шлюб. Однак така домовленість є лише однією з ланок у ланцюжку обставин, які зумовлюють появу нової правової якості - шлюбу.

". - 1994. - № 14. - Ст. 78.

РОЗДІЛ II

Глава 4

Прикро констатувати, але Міністерство юстиції України не зважило на цю обставину. У Правилах реєстрації актів цивільного стану в Україні, в редакції наказу Міністерства юс-

тиції від 3 вересня 2002 р., як і в попередній редакції, написано і про лреєстрацію одруженняы, і про лреєстрацію шлюбуы, і про лукладання шлюбуы. У пункті 1.1 актом цивільного стану названо не шлюб, а одруження. Відповідно до цього параграф 4 Правил мав назву лРеєстрація одруженняы. Оскільки

чимало статей Правил реєстрації актів цивільного стану суперечать Сімейному кодексу України, вони мають бути приведені у відповідність до Кодексу як акта вищої юридичної сили.

2. Державна реєстрація, як зазначалося, є обов'язковим елементом шлюбу. Без неї шлюбу як правової категорії немає. Шлюб - це акт цивільного стану.

Термін лакт цивільного стануы використовувався у нормативних актах в Україні до 1926 р., поступившись місцем терміну лакт громадянського стануы.

Спроба відновити термін лакт цивільного стануы була зроблена у проекті Цивільного кодексу України. Але вперше він був повернений до української правничої лексики в Сімейному кодексі України.

Термін лакт цивільного стануы, тобто той акт, який стосується приватного життя людини, повністю узгоджується із термінами лцивільна посадаы, лцивільне правоы, лцивільний одягы. Російськомовні аналоги - лЄражданская должностьы, лгражданское правоы, лгражданская одеждаы - не перекладаються українською як лгромадянське правоы чи лгромадянський одягы. Отже, мусить бути термінологічна узгодженість.

Відповідно до Закону України лПро органи реєстрації актів громадянського стануы реєстрація шлюбу (лодруженняы)

проводиться відділами реєстрації актів цивільного стану (нова назва) районних, районних у містах, міських (місто обласного значення) управлінь юстиції, а також виконавчими органами (сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад.

Статтею 70 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено складання капітаном судна акта про шлюб. На підставі цього акта про шлюб орган реєстрації актів цивільно-

80

Стаття 27

го стану, як зазначено у пункті 4.16 Правил реєстрації актів цивільного стану, проводить лреєстрацію одруженняы із видачею свідоцтва про одруження. Датою одруження є дата складання капітаном акта про шлюб.

Державна реєстрація шлюбу засвідчує створення сім'ї, є правоутворюючим юридичним фактом.

За допомогою державної реєстрації забезпечується стабільність шлюбу. Однак відповідний запис у спеціальній Книзі, видача свідоцтва про шлюб та відмітка в паспорті не є, на жаль, достатньою гарантією довговічності шлюбу, запорукою щастя.

3.Державна реєстрація шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, та презумпцію батьківства щодо дитини, яка була зачата і (або) народжена у шлюбі.

4.Шлюбна форма організації сімейного життя завжди була

і продовжує залишатися основною, бажаною, домінуючою. Притягальна сила державної реєстрації шлюбу - правова, психологічна, морально-етична - зберігає свою силу. За допомогою державної реєстрації шлюбу перевіряється дотримання нареченими законів шлюбу. Статистика шлюбів дає можливість спостерігати демографічні процеси, виробляти засоби впливу на них з боку держави.

5. Шлюб - радісний, етапний, доленосний акт цивільного стану. Зважаючи на важливість шлюбу, його реєстрація має проводитись урочисто. Урочистість не вимагає музики, співу чи спеціального приміщення.

Стаття 12 КпШС містила два поняття: лурочисте укладен-

ня	шлюбуы та	лурочиста обстановка реєстрації	шлюбуы. Пер-
ше	мало мати	місце завжди, друге - при згоді	на	це осіб, які
одружуються.		Хоча використовувалися різні терміни (лукла-
денняы шлюбу		та лреєстраціяы шлюбу), зміст цієї		статті був
зрозумілий.

Службова особа, яка реєструє (саме реєструє, а не укладає) шлюб, зобов'язана забезпечити урочистість цієї події: мати відповідний одяг (можливо, згодом мантію), привітати поДружжя від імені держави зі створенням сім'ї. На жаль, у правилах реєстрації актів цивільного стану немає про це навіть згадки.

63-132

81

РОЗДІЛ II

Глава 4

Музика, спів, спеціальні урочисті сценарії - все це елементи реєстрації шлюбу в урочистій обстановці. Для реєстрації шлюбу в урочистій обстановці потрібна згода наречених. Урочиста ж реєстрація шлюбу - це неодмінний елемент державної його реєстрації, який не залежить від волі жінки та чоловіка.