НПК до сімейного кодексу

94

Стаття 35

шлюбу засвідчує, що це право реалізують саме наречені у заяві про реєстрацію шлюбу. Водночас їхній вибір матиме юридичний сенс лише у разі реєстрації шлюбу. Саме тому суб'єктами цього права названі наречена та наречений.

2.Вибір нареченою прізвища нареченого як прізвища подружжя відповідає українській національній традиції. В той же час збереження дружиною свого прізвища є явищем досить поширеним.

3.Стаття 19 КпШС надавала кожному з подружжя право лприєднатиы до свого прізвища прізвище другого з подружжя. лЗ'єднанняы прізвищ не допускалося, якщо прізвище одного з них уже було подвійним.

У статті 35 СК проблема лприєднанняы прізвища вирішена глибше і справедливіше. Якщо лподвійнеы прізвище бажає мати лише одна особа, жодних складнощів не виникає. Якщо

таке бажання мають і наречена, і наречений, то їм слід обо- в'язково визначити, прізвище кого з них буде першим (наприклад, Іваненко-Обушкевич чи Обушкевич-Іваненко). Закон не допускає, щоб прізвище дружини було ІваненкоОбушкевич, а чоловіка Обушкевич-Іваненко.

За загальним правилом прізвище дружини чи чоловіка не може складатися більш ніж з двох частин. Виняток стосуєть-

ся лише осіб, які відносяться в Україні до національної меншини, звичаєве право якої допускає прізвище більш ніж з двох частин.

Якщо прізвище нареченої було Добровольська-Романюк, а нареченого - Пилипович, то можливий один з кількох варіантів:

а) кожен зберігає дошлюбне прізвище;

б) прізвище дружини буде Пилипович;

в) прізвище чоловіка буде Добровольський-Романюк;

г) прізвище дружини буде Добровольська-Пилипович або Романюк-Пилипович.

Варіанти для чоловіка Добровольський-Пилипович, Рома- нюк-Пилипович, Пилипович-Доброволвський не передбачені статтею 35 СК. Бажання чоловіка мати саме таке прізвище може сповнитися лише у разі зміни ним прізвища у загальному порядку, встановленому спеціальним законом.

95

РОЗДІЛ II

Глава 4

Стаття 36. Правові наслідки шлюбу

1. Шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

2. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.

1. У першій редакції проекту частина перша статті 36 СК починалася словом ллишеы, але при підготовці проекту до другого читання воно, за наполяганням одного з народних депутатів України, було вилучене.

Однак від цього зміст норми не постраждав: статус подружжя Єрунтується на шлюбі. Немає шлюбу - немає подружжя. Жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, можуть визнавати себе подружжям, бути щасливими, але правового статусу подружжя вони не матимуть через відсутність державної реєстрації. Тому лише шлюбна пара має права та обов'язки подружжя.

Нешлюбна пара може мати певні майнові права, що їх має подружжя (право спільної сумісної власності, право на аліменти, право на спадкування), але виникатимуть вони на інших правових підставах.

2. Правило частини другої статті 36 СК застерігає від можливої дискримінації за ознакою перебування чи не перебування у шлюбі, що має іноді місце при прийнятті на роботу. Тому безшлюбність як умова прийняття на роботу чи реєстрація шлюбу як підстава звільнення з роботи мають вважатися неконституційними .

Стаття 37. Правозгідність шлюбу

1. Шлюб є правозгідним, крім випадків, встановлених частинами першою - третьою статті 39 цього Кодексу, а також якщо він не визнаний недійсним за рішенням суду.

1. Правова презумпція - це встановлене в законі припущення про наявність або відсутність обставин, які мають юридичне значення. Обставини, які презюмуються (тобто припускаються встановленими), приймаються без доведення, але можуть бути спростовані судом.

96

Стаття 38

Стаття закріплює одну із правових презумпцій - презумпцію правозгідності шлюбу. Свідоцтво про шлюб засвідчує відповідність шлюбу вимогам закону, його правозгідність. Термін лправозгіднийы вперше введений в українську законодавчу лексику. В українській правничо-політичній літературі ним послуговувався Володимир Винниченко.

2. Презумпція правозгідності шлюбу звільняє дружину та чоловіка від обов'язку доводити дотримання ними усіх законів шлюбу. З іншого боку, авторитет виданого відповідним державним органом свідоцтва про шлюб може прикривати факт порушення юридичної заборони однією чи обома особа-

ми. Завдяки цій презумпції навіть ті, хто знехтував законами шлюбу, можуть одержати не лише реальні блага шлюбу, а й формальні права на них. І лише у разі спростування презумпції правозгідності шлюбу виявиться, що особи мали не права, а квазіправа (несправжні права), що існував не шлюб, а квазішлюб, заснований на правопорушенні.

3. Презумпція правозгідності шлюбу триває до тих пір, поки не будуть одержані документи, які засвідчують обставини,

встановлені у частинах першій - третій статті 39 цього Кодексу. У разі документального доведення порушення вимоги одношлюбності, наявності близького кровного споріднення чи реєстрації шлюбу з недієздатним презумпція правозгідності шлюбу спростовується автоматично, без рішення суду. При примушуванні до шлюбу шлюб вважатиметься правозгідним доти, доки ця обставина не буде встановлена рішенням суду.

Тягар доказування обставин, які спростовують правозгідність шлюбу, покладається на особу, яка оспорює його законність.

Глава 5. НЗДІЙСНІСГЬ ШЛЮБУ

Стаття 38. Підстави недійсності шлюбу

1. Підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24-26 цього Кодексу.

1. Підстави для недійсності шлюбу сформульовані у двох статтях - ЗО та 38 СК.

73-132

97

РОЗДІЛ II_____________________________Глава 5

2. Недійсність шлюбу є наслідком порушення лзаконів шлюбуы, тобто тих обов'язкових правил поведінки, дотримання яких є необхідним для забезпечення дійсності шлюбу, а саме вимог щодо:

а) досягнення шлюбного віку;

б) добровільності шлюбу;

в) одношлюбності (моногамії);

г) відсутності близького кровного споріднення або споріднення, заснованого на усиновленні;

Є) взаємної обізнаності про стан здоров'я.

3.Відповідно до частини п'ятої статті ЗО СК підставою для визнання шлюбу недійсним може бути приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків. Є підстави стверджувати, що тяжкою хворобою, стосовно відносин подружжя, слід вважати насамперед фізичну нездатність до статевих відносин, а також нездатність до зачаття дитини.

4.Жодна інша обставина, окрім тих, що визначені в зако-

ні, не може бути підставою для недійсності шлюбу.

Не може викликати недійсності шлюбу приховання віку, судимості, наявності дітей, важкого матеріального стану тощо. Навіть за умови, що, знаючи про наявність цих обставин, жінка або чоловік відмовилися б від шлюбу.

Стаття 39. Шлюб, який є недійсним

1.Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.

2.Недійсним є шлюб, зареєстрований між особами, які

є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою.

3.Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною.

4.За заявою заінтересованої особи орган державної реєстрації актів цивільного стану анулює актовий запис про шлюб, зареєстрований з особами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті.

5.Якщо шлюб зареєстровано з особою, яка вже перебу-

ває у шлюбі, то в разі припинення попереднього шлюбу до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу по-

98

Стаття 39

вторний шлюб стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу.

6. Актовий запис про шлюб анулюється незалежно від смерті осіб, з якими було зареєстровано шлюб (частини

перша - третя цієї статті), а також розірвання цього шлюбу.

1. Стаття 45 КпШС містила положення, за яким лшлюб може бути визнано недійснимы. Це давало підставу для висновку, що суд має право відмовляти в позові про визнання шлюбу недійсним навіть у разі порушення принципу моногамії або реєстрації шлюбу з недієздатним. Ця неточність у Сімейному кодексі усунена.

2. У статтях 39-41 СК закріплена теорія поділу правових актів, укладених (вчинених) з порушенням вимог закону, на абсолютно недійсні (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), яка відображена й у статті 215 Цивільного кодексу України стосовно правочинів.

Відповідно до цієї теорії шлюби, які були укладені всупереч вимогам закону, а також шлюби, щодо яких виникла та-

ка підозра, поділені на три категорії, кожній з яких поставлені окремі лправові діагнозиы:

1)лшлюб є недійснимы;

2)лшлюб визнається судом недійснимы;

3)лшлюб може бути визнаний судом недійснимы.

3. Абсолютно недійсними (нікчемними) є шлюби, які порушують три засади шлюбу: одношлюбність, відсутність близького кровного споріднення, дієздатність особи.

Реєстрація шлюбу з особою, яка уже перебуває у шлюбі, є найпоширенішим випадком порушення законів шлюбу.

Реєстрація шлюбу між родичами прямої лінії споріднення, братом та сестрою практикою не зафіксована.

Реєстрація шлюбу з особою, яка була визнана судом недієздатною, зустрічається досить рідко.

Такі лшлюбиы є недійсними від моменту їх реєстрації, без рішення суду, на підставі самого факту документального підтвердження зазначених порушень. Тому, наприклад, якщо виявиться, що спадкодавець перебував одночасно у двох шлюбах, заява про згоду на прийняття спадщини має бути прийнята нотаріусом лише від дружини у першому, дійсному

7-3-132

99

РОЗДІЛ II

Глава 5

шлюбі. Заява від квазідружини не може бути прийнята, оскільки її шлюб є недійсним і тому не може бути підставою для виникнення у неї права на спадкування за законом.

4. Для повного завершення абсолютної недійсності шлюбу потрібне анулювання актового запису про нього. Пропонувалося віднести це до компетенції суду, але остаточно було вирішено віднести це до компетенції органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Процесуальною підставою для анулювання актового запису про шлюб буде заява заінтересованої особи: першої дружи-

ни, спадкоємців, батьків недієздатного тощо. Документальною підставою для такого анулювання служитиме свідоцтво про шлюб, рішення суду про визнання особи недієздатною, документ, який засвідчує близьке кровне споріднення.

5. Стаття припускає конвалідацію (лоздоровленняы) шлюбу, зареєстрованого з порушенням принципу одношлюбності. Так, якщо перший шлюб було припинено у зв'язку зі смертю

одного з подружжя або у зв'язку з його розірванням, квазішлюб стає юридичне дійсним з моменту припинення першого шлюбу.

Шлюб між А. та Р. був зареєстрований у 1990 р. Подружні відносини між ними не склалися. Згодом А. виїхав на роботу за кордон.

У 2001 р. був зареєстрований шлюб між Р. та С. 12 серпня 2002 р. шлюб між Р. та А. було розірвано. І лише з цього дня шлюб між нею та С. став дійсним.

Стаття 40. Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду

1. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка.

Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким пси-

хічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керува-

100

Стаття 40

ти ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.

2. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності.

Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.

3. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.

1. Недійсність шлюбу у ситуаціях, викладених у частинах першій та другій статті 40 СК, пов'язується з рішенням суду. Якщо буде встановлена відсутність вільної згоди жінки або чоловіка, позов про визнання шлюбу недійсним підлягатиме задоволенню. Відсутність вільної згоди на шлюб може бути результатом позбавлення особи свободи, застосування до

неї інших засобів психічного насильства (погроза самогубства у разі відмови другої особи від шлюбу чи погроза її вбивства тощо).

Непоодинокими є випадки реєстрації шлюбу з особою, яка страждає на тяжкий психічний розлад здоров'я. Оскільки така особа не визнана судом недієздатною, формально вона має право на шлюб. Однак, якщо на час реєстрації шлюбу особа проходила курс стаціонарного або амбулаторного лікування, тобто перебувала у стані загострення хвороби, ця обставина може бути підставою для припущення про те, що вона не усвідомлювала повною мірою значення реєстрації шлюбу та її правових наслідків, не могла сповна керувати своїми діями, отже, діяла не вільно.

2. В останні роки частково зникли соціально-економічні передумови для фіктивних шлюбів, але як явище вони продовжують існувати. Одним із доказів фіктивності шлюбу може бути нетривале спільне проживання, приховання наміру виїхати за кордон, відмова від інтимних стосунків, підтримання інтимних відносин з іншими особами тощо. Водночас велика вікова різниця або матеріальний розрахунок, задля досягнення якого особа одружується, чи небажання мати

101

РОЗДІЛ II_____________________________Глава 5

дітей не можуть трактуватися як достатній доказ відсутності наміру створити сім'ю.

Позови про визнання шлюбу недійсним у зв'язку з його фіктивністю пред'являли найчастіше прокурори. Однак при запереченні проти позову дружини чи чоловіка довести фіктивність шлюбу практично неможливо.

3. Якщо на момент реєстрації шлюбу істинної волі особи до шлюбу не було, шлюб може згодом одержати фактичну, внутрішню законність, якщо вона бажатиме надалі перебувати у цьому шлюбі.

Отже, конвалідація шлюбу відбувається тут за волею особи, яка у свій час була позбавлена можливості діяти вільно, а також у разі наступного спільного проживання тих, хто не

мав наміру до створення сім'ї. Тобто наступне реальне спільне проживання реабілітує порушення законів шлюбу, яке відбувалося раніше.

4. Законодавчий імператив лшлюб визнається недійснимы означає, що у разі доведення відповідної обставини суд не має альтернативи. За вимогою позивача він буде змушений визнати шлюб недійсним.

5. Позов про визнання шлюбу недійсним з підстав, зазначених у статті 40 СК, підлягає задоволенню незалежно від часу реєстрації шлюбу.

Стаття 41. Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду

1. Шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований:

1)між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою статті 26 цього Кодексу;

2)між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;

3)з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;

102

Стаття 41

4) з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.

2.При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені

права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.

3.Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини у осіб, зазначених пунктами 1, 2, 4 частини першої цієї статті, або якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або йому було надано право на шлюб.

1. У випадках, зазначених у частині першій статті 41 СК, суд може визнати шлюб недійсним. Це означає, що навіть у разі документального підтвердження того, що особи, між якими шлюб був зареєстрований, є усиновлювачем та усиновленим, тіткою та племінником чи не досягли шлюбного віку, суд може відмовити у позові про визнання шлюбу недійсним.

Отже, на відміну від імперативного правила статті 40 СК: лшлюб визнається недійсним за рішенням судуы, правило статті 41 надає суду альтернативу: або - або.

2.У частині другій наведені обставини, які мали би бути для суду орієнтиром при вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним. Суд може задовольнити позов чи відмовити у його задоволенні також за наявності інших обставин, які, з точки зору суду, мають істотне значення.

3.Як і в статті 40, у статті 41 СК перераховані обставини, які реабілітують порушення закону, що мали місце в момент реєстрації шлюбу, серед яких названо вагітність або народження дитини. З урахуванням інтересів дитини від загрози недійсності звільняться шлюби між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною, двоюрідним братом та сестрою, тіткою та племінником, а також з особою, яка не досягла шлюбного віку.

Якщо ж було приховано захворювання на СНІД, рак чи іншу тяжку хворобу, то навіть народження дитини не може

освятити такого шлюбу, і отже, не виключає можливості визнання його недійсним.

103

РОЗДІЛ II_____________________________Глава 5

Стаття 42. Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним

1. Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.

1. Стаття 42 СК містить перелік осіб, які мають право пред'явити позов про визнання шлюбу недійсним і охоплює практично кожного, хто міг би бути заінтересований у цьому.

Дружина або чоловік можуть вимагати визнання шлюбу недійсним, якщо вона або він діяли під впливом погрози чи фізичного насильства чи в момент реєстрації шлюбу не розуміли значення своїх дій через хворобу або наркотичну токсикацію.

Мати, батько можуть пред'явити позов про визнання шлюбу недійсним на тій підставі, що їхня дитина не досягла шлюбного віку або у зв'язку з недоумством не розуміє значення

своїх дій. Такий же позов можуть пред'явити опікун чи піклувальник дитини.

До числа цих осіб не включено піклувальника повнолітньої особи. Вважається, що той, цивільна дієздатність кого обмежена судом, володіє у повній мірі цивільною процесуальною дієздатністю, а отже, сам може звернутися до суду з відповідним позовом.

Право на позов про визнання шлюбу недійсним мають також спадкоємці, якщо порушені їхні права або інтереси.

2. Оскільки визнання шлюбу недійсним істотно впливає на майнові відносини, щодо яких допускається правонаступництво, смерть позивача чи відповідача у справі про визнання

шлюбу недійсним не є підставою для закриття провадження у справі.

104

Статті 43, 44

Стаття 43. Визнання шлюбу недійсним після його припинення

1.Розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним.

2.Якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути пред'явлено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу.

1. На питання про те, чи можливе визнання шлюбу недійсним після його припинення, судова практика давно дала

ствердну відповідь. Така позиція судів закріплена у цій статті.

Якщо ж шлюб було розірвано за рішенням суду, то два рішення лшлюб розірватиы та лшлюб визнати недійснимы - існувати не можуть. Цим викликана умова: позов про визнання шлюбу недійсним може бути вчинено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу, зокрема якщо він був зареєстрований з порушенням принципу одношлюбності.

Якщо ж йдеться про шлюби нікчемні, то для анулювання правових наслідків, які фактично наступили, достатньо буде скасувати рішення суду про його розірвання. Після цього без перешкод може бути анульований актовий запис про пі люб.

Стаття 44. Час, з якого шлюб е недійсним

1. У випадках, передбачених статтями 39-41 цього Кодексу, шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації.

1.Відповідно до загальнотеоретичного положення, будьякий акт, вчинений з порушенням вимог закону, є недійсним з моменту його прийняття (вчинення, укладення). У цивільному праві це положення зреалізовано при визначенні момен-

ту недійсності правочину (договору), в сімейному праві - стосовно шлюбу та усиновлення.

2.Незважаючи на те, коли була спростована правозгідність шлюбу, коли було постановлено рішення про визнання шлюбу недійсним, його недійсність пов'язується з моментом державної реєстрації.

105

РОЗДІЛ II

Глава 5

За допомогою цього правила конкретизується загальне правове положення: вчинення особою правопорушення не може створити для неї вигідних, бажаних правових наслідків. Однак порушення законів шлюбу не завжди виявляються на

другий день після його реєстрації. А це призводить до того, що ті блага, які одержала від шлюбу винна особа, не завжди можуть бути анулювані з моменту державної реєстрації. Якщо

вони (ці блага) уже зреалізовані, поворот до первісного стану вже неможливий.

Стаття 45. Правові наслідки недійсності шлюбу

1.Недійсний шлюб (стаття 39 цього Кодексу), а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя, а також прав та обо- в'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України.

2.Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули май-

но, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності.

Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами.

3.Якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави, і підлягає поверненню відповідно до Цивільного кодексу України, але не більш як за останні три роки.

4.Особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена.

5.Особа, яка у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави.

6.Правові наслідки, встановлені частинами другою -

п'ятою цієї статті, застосовуються до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) від державного органу реєстрації актів цивільного стану.

106

Стаття 45

1. Термін лнедійсний шлюбы слід сприймати з певною умовністю, адже те, що залишилося після спростування правозгідності шлюбу, назвати повною мірою шлюбом, навіть недійсним, уже неможливо.

Презумпція правозгідності шлюбу, як і будь-яка інша правова презумпція, існує і справляє відповідний правовий резонанс аж до її спростування.

Період між реєстрацією шлюбу і спростуванням його правозгідності може бути тривалим, а це значить, що особи, які порушили, наприклад, принцип одношлюбності, не жили у юридичному вакуумі. Навпаки, вони, як правило, мали відповідні блага шлюбу: змінили прізвище, уклали шлюбний договір, оселилися в помешканні другого з подружжя тощо. Оскільки право не може виникнути у особи на базі вчиненого нею правопорушення, то ті можливості, які вона одержала і зреалізувала, є, як уже зазначалося, квазіправом. Однак таке сумне юридичне відкриття робиться лише після спростування презумпції правозгідності шлюбу.