Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Країнознавство / Тувалу.doc
Скачиваний:
10
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
1.16 Mб
Скачать

Тувалу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Тувалу Tuvalu

Прапор

Герб

Девіз: «Tuvalu mo te Atua (Тувалу - за Всемогутнього Бога)»

Столиця

Фунафуті

Офіційні мови

англійська, тувалу

Державний устрій

Конституційна монархія

Королева Генерал-губернатор Прем'єр-міністр

Єлизавета II Іакоба Італелі Віллі Телаві

Незалежність

1 жовтня 1978 року (від Великобританії) 

Площа

 - Загалом

26 км² (191 місце)

 - Води (%)

0

Населення

 - перепис 2011 р.

10 544 чол.

 - Густота

468/км² (25 місце)

ВВП (ПКС)

2011 р., оцінка

 - Повний

31,35 млн $ (179 місце)

 - На душу населення

1600 $ (111 місце)

Валюта

Долар Тувалу, Австралійський долар (AUD)

Часовий пояс

+12

Домен інтернету

.tv (проданий)

Телефонний код

+688

Тувалу (тувалу Tuvalu, англ. Tuvalu; до 1975 року — Острови Елліс) — тихоокеанська держава в Полінезії. Межує на півночі і північному сході з територіальними водами Кірібаті, на сході — з територіальними водами Токелау, південному сході — з водами Самоа і Островів Волліс і Футуна, на півдні — з водами Фіджі, на південному заході і заході — з водами Соломонових Островів. Протяжність прибережної смуги — 21 км. Тувалу розташоване на 5 атолах і 4 островах архіпелагу Тувалу. Загальна площа суші — 26 км². Населення країни — 12 177 чол. (2008, оцінка). Столиця — Фунафуті.

Острови Тувалу були відкриті іспанським мореплавцем Альваро Менданья де Нейра в 1568 році. У 1892 році архіпелаг ставбританським протекторатом Острови Елліс, а в 1916 році — частиною британської колонії Острови Гілберта і Елліс. На референдумі 1974 року полінезійське населення Островів Елліс проголосувало за відділення від мікронезійскіх Островів Гілберта (згодом Кірібаті), і вже в наступному році архіпелаг став окремою британською колонією Тувалу. Незалежність острова отримали в 1978 році. Тувалу — член ООН, Південнотихоокеанського комісії і Форуму тихоокеанських островів.

Зміст

  

  • 1 Назва

  • 2 Фізико-географічна характеристика

    • 2.1 Географічне положення

    • 2.2 Геологія

    • 2.3 Клімат

    • 2.4 Зміна глобального клімату

    • 2.5 Грунти

    • 2.6 Гідрологія

    • 2.7 Флора і фауна

  • 3 Адміністративний поділ

  • 4 Населення

    • 4.1 Чисельність і розміщення

    • 4.2 Етнічний склад

    • 4.3 Мови

    • 4.4 Релігійний склад

  • 5 Політичний устрій

    • 5.1 Державний лад

      • 5.1.1 Законодавча влада

      • 5.1.2 Виконавча влада

      • 5.1.3 Судова влада

      • 5.1.4 Виборчі округи

      • 5.1.5 Місцеве самоврядування

    • 5.2 Політичні партії

    • 5.3 Збройні сили і поліція

    • 5.4 Зовнішня політика та міжнародні відносини

  • 6 Історія

  • 7 Економіка

    • 7.1 Загальна характеристика

    • 7.2 Сільське господарство

    • 7.3 Рибальство

    • 7.4 Транспорт

    • 7.5 Зв'язок

    • 7.6 Туризм

    • 7.7 Зовнішні економічні зв'язки

    • 7.8 Грошова система і фінанси

  • 8 Культура

    • 8.1 Соціальна організація

    • 8.2 Музика і танці

    • 8.3 Спорт

    • 8.4 Свята

  • 9 Соціальна сфера

    • 9.1 Охорона здоров'я

    • 9.2 Освіта

  • 10 Примітки

Назва[ред. • ред. Код]

Свою сучасну назву архіпелаг отримав тільки в 1975 році, і в перекладі з мови тувалу воно означає «восьмеро, що стоять разом»[1] (мається на увазі вісім традиційно населених островів Тувалу; дев'ятий — Ніулакіта — був заселений відносно недавно). Європейський першовідкривач островів, Альваро Менданья де Нейра, назвав архіпелаг «лагунні острови», а в 1819 році він отримав назву «Острови Елліс», яке використовувалося майже всю колоніальну епоху[2].

Фізико-географічна характеристика Географічне положення

Див. також: Острови Тувалу

Карта Тувалу

Полінезійська держава Тувалу являє собою скупчення з атолів і острівів, розташованих в Тихому океані трохи південніше екватора. Столиця країни, місто-атол Фунафуті, розташований в 1050 км на північ від міста Сува, столиці Фіджі, і в 4000 км на північний схід від Сіднея, найбільшого міста Австралії[3]. Найближчі архіпелаги — острови Гілберта, належать Республіці Кірібаті і розташовані на північний захід від Тувалу, і острови Уолліс і Футуна, що лежать на південний схід і належать Франції.

Площа суші Тувалу становить всього 26 км²[4], в той час як площа території, зайнятої лагунами, — більш 494 км². Країна розташувалася на 5 атолах (Нанумеа, Нуї, Нукулаелае, Нукуфетау, Фунафуті), 3 низинних коралових островах (Нануманга, Ніулакіта, Ніутао) і одному атоловому/рифовому острові (Ваітупу)[5], що розтягнулися з північного заходу на південний схід на 595 км[3]. Найбільшим островом архіпелагу (з розрахунку площі суші, а не водної поверхні лагуни) є атол Ваітупу (5,09 км ²), а найменшим — Ніулакіта (0,4 км²).[6]. Всі острови низинні, а атоли в основному складаються з кількох острівців, або моту, які схильні до негативного впливу прибережній ерозії (переважно західні сторони острівців, звернені до океану[7]). Найвища точка країни досягає лише 5 м[4].

Самим північним островом Тувалу є атол Нанумеа, а самим південним — Ніулакіта. Найменша відстань між двома островами архіпелагу становить 67 км (Нукуфетау / Ваітупу), а найбільша — 172 км (Нуї / Ваітупу)[8].

Геологія

Пляж атола Фунафуті.

П'ять з дев'яти островів Тувалу — атоли (інші острови являють собою підняті атоли). Згідно теорії Чарльза Дарвіна, формування атолів відбувалося в результаті занурення вулканічних островів, у поверхні яких поступово зростали корали. Відбувалося формування окаймляющого рифа, а згодом і бар'єрного, який поступово надбудовувався коралами. У результаті виникала суша атола[9]. Зростання коралів і водоростей йшло найбільш активно в районах рифів, звернених до океану, в результаті ці зовнішні краї рифа встигали за осіданням вулканічного острова. Внутрішні ж райони острова навпаки занурювалися під воду. Згодом у цих місцях відбулося формування мілководних лагун.

На поверхні рифів поступово накопичувався пісок, який формувався під впливом хвиль і течій, особливо під час сильних приливів і відливів. У приливної же зоні пляжу утворювалася берегова порода, зовнішній похилий пласт з каменів. В результаті у наземних рослин з'являлася опора, на якій вони могли б зростати. На острові ж формувалося стійка до високого вмісту солей в грунті рослинність, яка своїм корінням скріплювала різні осадові породи і перешкоджала водної та вітряної ерозії. Так формувалися піщані острівці, або моту, атола[9].

Піднятий атол представляє собою піднятий вулканічний острів, що утворився в результаті підйому коралової платформи, або Макатеа, яка оточує вулканічне плато в центрі острова.

Клімат

Низинні острови Тувалу підносяться не більше ніж на 5 м, тому при підвищенні рівня Світового океану їм загрожує затоплення.

Клімат Тувалу жаркий, тропічний, перебуває під впливом південно-східних пасатів.[4] Чітко виділяються два сезони: сезон дощів і сезон засух. Вологий сезон, в період якого випадає до 60% опадів, триває з листопада по квітень, а посушливий — з травня по жовтень. Середньорічна кількість опадів становить близько 3000 мм, хоча іноді ця цифра може досягати 4000 мм. Таким чином, клімат на Тувалу більш вологий, ніж на розташованих на північ островах Гілберта і розташованих на південь островах Фіджі. На північних островах країни клімат більш посушливий, ніж на південних[10], і вони більше схильні до посух, які можуть тривати до трьох місяців.[11]Температура повітря протягом усього року залишається високою, варіюючись від 26 до 32 °C.[11]

Острови Тувалу лежать в зоні пасатів південно-західній частині Тихого океану на кордоні екваторіальної зони штилів. Переважаючі напрямки вітру — з північного сходу або південно-сходу. Східні/південно-східні напрямки вітру переважають з травня по жовтень. Тувалу схильне негативному впливу тропічних циклонів, які часто досягають руйнівної сили. Наприклад, в результаті циклону «Бебе» були зруйновані майже всі житлові споруди на островах; понад 90% дерев було повалено, а решта 10% були сильно пошкоджені; дві людини загинули; два кораблі сіли на мілину. Тільки завдяки фінансовій підтримці іноземних держав на Тувалу вдалося відновити колишню інфраструктуру, знищену циклоном.[11]

Соседние файлы в папке Країнознавство