Тема № 7: методи менеджменту. Комунікації в менеджменті.

ПЛАН

1. І. Сутність та класифікація методів менеджменту. Взаємозв’язок функцій і методів менеджменту:

1. Економічні методи менеджменту

2. Адміністративні методи менеджменту

3. Соціально-психологічні методи менеджменту

4. Взаємозв’язок функцій та методів менеджменту

2. Поняття і загальна характеристика комунікацій у менеджменті.

3. ІІІ. Інформація, її класифікація. Вимоги до якості інформації.

4. Комунікаційний процес, його базові елементи. Шляхи підвищення ефективності комунікаційного процесу.

5. Організація комунікаційного процесу:

1. Організація масиву інформації

2. Організація потоків інформації

3. Організація технологічного процесу обробки інформації

4. Документація і діловодство

5. Графіки та їх роль у менеджменті

І. Сутність та класифікація методів менеджменту

Менеджмент розглядає методи управління, як сукупність різноманітних способів і прийомів, що використовуються керівним апаратом фірми в першу чергу для активізації ініціативи і творчості всього персоналу в процесі практичної діяльності і для задоволення його потреб.

Методи управління засновані на дії законів і закономірностей управління, що одночасно враховують науково-технічний рівень розвитку виробництва і рівень розвитку відносин управління. Застосуванням органызацыйного та техныко-економычного аналізу.

В загальноприйнятому розумінні методи – це способи (прийоми) ціленаправленого впливу суб’єкта на керований об'єкт для досягнення поставлених цілей. Мета методів – забезпечення гармонії, органічного поєднання індивідуальних, колективних і суспільних інтересів.

Всі методи управління розглядаються в практичній діяльності керівником не як окремі, розрізнені і самостійні способи впливу, а як цілісна система, що складається з взаємопов’язаних і взаємодіючих груп методів.

Методи менеджменту такі самі різноманітні, як і інтереси людей, характер їх роботи.

За характером дії методи умовно можна поділити на: треба знати і їх шляхи застосування!!! Віка, запомни )

1. Економічні

• довго-, середньо- та короткотермінові техніко-економічні плани;

• економічні стимули;

• податки;

• фінанси;

• кредит;

• бюджет;

• ціни.

2. Адміністративні (організаційно-розпорядчі)

• організаційні дії;

• розпорядчі дії;

• дисциплінарні дії.

3. Соціально-психологічні

• соціальні плани;

• моральні стимули;

• методи формування колективів та морально-психологічного клімату в колективі.

• Психологічні

• Методи соц.. почину та новаторства

• Методи соц. Нормування

• Методи соц. регулювання

Як було зазначено вище, методи менеджменту взаємопов’язані між собою, і їх поділ на групи є достатньо умовним. Наприклад, техніко-економічний план (економічний метод) починає впливати на працівників підприємства після того, як він оформлений наказом директора (адміністративний метод). При цьому можливі зміни в складі колективу працівників (соціально-психологічний метод), викликані необхідністю виконання цього плану. Тому застосування конкретного методу повинно мати комплексний характер.

1. Економічні методи менеджменту.

Техніко-економічні плани впливають на працівників шляхом їхньої побудови за тривалістю дії, рівнем впливу та змістом.

Місячні, квартальні, річні та іншої тривалості плани впливають на ритмічність виробниго-господарської діяльності, якість продукції, положення організації на ринку тощо. Їхній вплив на працівників створює атмосферу зайнятості, неперервності трудових процесів, стабільності у виготовленні продукції та здійсненні послуг.

Техніко-економічні плани та їх застосування на рівнях організації, підрозділів, служб тощо дає змогу забезпечити вплив на відповідні групи працівників. Очевидно, що план для організації впливає на її керівників (директора, його заступників), а цеховий план – на керівників цеху. Для забезпечення впливу на всі групи працівників відповідно використовують плани для відділів, бюро, дільниць, бригад тощо і навіть для конкретних працівників у вигляді норм праці (норм виробітку, часу, обслуговування та чисельності).

Для забезпечення конкретних зрушень в організації відповідно формують техніко-економічні плани: добирають показники, визначають умови їх досягнення, способи доведення до виконавців та контролю тощо. Так, з метою залучення додаткових капіталовкладень в організації доцільно розробити план інвестиційної діяльності, показниками якого можуть бути обсяг інвестицій (у гривнях, доларах, євро), напрями використання коштів, розмір очікуваних прибутків тощо.

Економічні стимули базуються на використанні матеріальних стимулів (тарифних ставок, посадових окладів, доплат, надбавок, премій), дивідендів, цінних подарунків, дотацій, компенсацій, пільг тощо.

Фінанси як спосіб досягнення максимальної прибутковості організації впливають на працівників шляхом створення і використання централізованих і децентралізованих грошових коштів, інвестицій тощо. Аналогічний вплив має кредит як спосіб тимчасової передачі грошових коштів, товарів та інших цінностей на умовах повернення та платності (у вигляді плати за кредит).

Вплив через податки сприяє регулюванню взаємин держави з організаціями та громадянами, а також з іноземними фізичними та юридичними особами. Одночасно податки є основним джерелом формування та поповнення доходної частини бюджету держави.

Використання бюджету як грошового виразу збалансованості доходів і витрат за конкретний період дає змогу впливати на процеси зменшення втрат на виробничо-господарську діяльність, пошук шляхів збільшення доходів, створення режиму економії тощо.

Вплив через ціни стимулює випуск необхідної продукції (за кількістю та якістю), сприяє фінансовій стабілізації, змінам в організації виробництва, активізує інвестиційну та інноваційну діяльність. Так, у перехідний період до ринку виникає необхідність стабілізації цін шляхом державного регулювання рентабельності (встановлення норми рентабельності), що є важливим заходом боротьби з інфляцією.