Тема № 3: Планування як функція менеджменту.
План
Планування як функція менеджменту
Стратегічне планування
Вибір стратегії за визначеним критеріями
Планування реалізації стратегій
Тактичне планування
Бізнес планування
І. Природа управлінського планування
Планування можна визначити як процес підготовки до змін і опанування невизначеності через формування майбутніх варіантів дій. Планування насамперед зумовлене необхідністю:
а) раціонального розподілу ресурсів; б) адаптацією до навколишнього середовища.
У результаті планування з'являється план – система заходів, що спрямована на досягнення визначених цілей. Як правило, він набуває документальної форми.
У процесі планування розв'язуються три ключові питання:
Де ми перебуваємо? – Ситуація.
Чого ми прагнемо? – Цілі.
Як досягти цілей? – План, програма.
Виходячи із зазначених питань, план відповідає на чотири запитання:
Що робити?
Коли робити?
Кому треба робити?
Як слід робити?
Вказані аспекти планування являють собою лише загальну схему, реалізувати яку не так просто. Насамперед це пов'язано з невизначеністю навколишнього середовища. Адже справді, як видно з попередніх тем, у навколишньому середовищі виникає чимало проблем, які важко передбачити, а тим більше пов'язати їх між собою та узагальнити. Як проводитимуться клієнти? Що запропонують на ринку конкуренти? Яким чином діятимуть політичні партії? У якому напрямі зміниться законодавство та ін.? Чи можливо якось систематизувати оцінку навколишнього середовища з позиції планування?
Дослідники Нью-Йоркського університету запропонували досить простий і дуже зручний підхід.
У навколишньому середовищі вирізняються три види невизначеності.
1. Ситуаційна невизначеність (state uncertainty). Ключове питання: "Коли розпочнеться наступна криза?". Мається на увазі не обов'язково загальноекономічна криза в країні. Це може бути криза для конкретного підприємства XYZ через неплатежі клієнтів або ж через дії конкурентів тощо. Той, хто має відповісти на це запитання (маркетинг-менеджер), керуватиметься класифікацією ознак і критеріїв такої кризи. Завдання ж розробників плану — завчасно передбачити дії, що забезпечать виживання фірми за умов, коли ця криза настане.
2. Ефектна невизначеність (effect uncertainty}. Ключове питання: "Який негативний вплив на фірму XYZ спричинить криза?" Тут мова йде про наслідки кризової ситуації: зупинка виробництва, зменшення обсягів випуску окремих видів продукції тощо.
3. невизначеність выдповыдальности (response uncertainty). Ключове питання: "Якщо фірма XYZ планує скорочення випуску певного продукту, чи слід вважати це підставою для звільнення працівників" Таким чином, від загальної оцінки невизначеності середовища ми перейшли до прийняття конкретних рішень, що закладаються в план наступного періоду.
Оскільки в Україні започатковані гольф-клуби для бізнесменів і політиків, можна навести таку просту аналогію. Коли Ви очікуєте дощу в день занять гольфом на підставі прогнозу погоди – це означає знання ситуаційної невизначеності. Якщо йдучи до гольф-клубу. Ви потрапили під дощ і зважуєте, чи вдасться Вам за умов не дуже сприятливої дощової погоди завершити гру, – це приклад ефектної невизначеності. Нарешті, коли Ви намічаєте для себе подумати про доцільність зміни гольф-клубу з бідними умовами на клуб із багатими умовами, де за будь-якої погоди Ви зможете зіграти партію, – то Ви вивчаєте відповідну невизначеність і приймаєте рішення.
Рис. 1 Взаємозв’язок планування з контролем
Процес планування тісно пов'язаний з контролем і прийняттям рішень. Цей зв'язок показано на рис. 1. Ідея цього рисунка полягає в тому, що виконання планів порівнюється з досягнутими результатами з метою виявлення відхилень. Якщо відсутні неприпустимі відхилення, то виконання планів продовжується. За наявності неприпустимих відхилень вживаються коригувальні дії, спрямовані або ж на виконання планів, або ж безпосередньо на планування. За значних відхилень доводиться розробляти навіть нові плани.
Головний висновок для менеджерів із зазначеної схеми полягає в тому, що кількість коригувальних дій обернено пропорційна якості планів. Чим якіснішими е плани, тим рідше потрібно вдаватися до коригувальних дій.
Рисунок 2 ілюструє три основні рівні в ієрархії планування. Вищий менеджмент має зосередити свою діяльність на довгострокових планах (1-10 років), середній – на планах від 0,5 до 2 років, нарешті, нижній менеджмент зосереджує головну увагу на оперативних планах у межах року. Як показує рисунок, між рівнями планів є певне перекриття, що дає змогу поєднати плани в єдину систему. Скажімо, друга половина року – це спільний горизонт для нижнього і середнього рівнів менеджменту. План другого року є спільним для верхніх рівнів. Поки що така "технологія" планування важко приживається в Україні.
В менеджменті виділяють два види планування: стратегічне планування та планування реалізації стратегій