Пулороз-тиф
Збудник пулорозу — Salmonella gallinarum-pullorum належить до родини Enterobacteriaceae, роду Salmonella. Це нерухомі маленькі палички із заокругленими кінцями, що добре забарвлюються аніліновими фарбами, за Грамом — негативно. Спор і капсул не утворюють. Добре ростуть на звичайних та елективних живильних середовищах. У м’ясо-пептонному бульйоні зумовлюють інтенсивне помутніння середовища з наступним просвітленням і утворенням осаду. Ріст сальмонел на МПА супроводжується утворенням круглих колоній сіро-білого кольору, на середовищі Ендо — прозорих блідо-рожевого кольору, на середовищі Левіна — прозорих з блакитним відтінком, на бісмут-сульфітному агарі — чорних з металічним блиском колоній. Стійкі проти факторів зовн с-ща, чутливі до дії різних антибіотиків, менше до сульфаніламідів і нітрофуранів.
Епізоотологія. У природних умовах на пулороз хворіють курчата й індичата до 15 – 20-денного віку. Чутливими є також пташенята цесарок, перепілок, фазанів, тетеревів, голубів. Основне джерело збудника — хвора й перехворіла птиця, частина якої залишається довічним носієм S.pullorum-gallinarum і передає збудника через яйце, а також сприйнятливі до захворювання дикі птахи (горобці, голуби), гризуни, ектопаразити. Інфікування може відбуватися аліментарно, аерогенно й трансоваріально. При цьому кількість інфікованих яєць може становити від 2 до 57 %. Смертність відзначається, як правило, в перші 2—3 тижні життя. Інколи хворіє й доросла птиця. Захворюваність і летальність під час спалаху пулорозу серед вилуплених інкубаторних курчат може досягати 90 – 100 %.
Клініка.Захворювання у курчат протікає з коротким інкубаційним періодом (1 ... 5 днів).Хворі курчата стоять з закритими очима, дихають з відкритим дзьобом, жалібно пищать, тремтять і забиваються в кут пташника; виділяють білуватий, слизовий, іноді навіть зеленувато-коричневий послід, який засихає біля заднього проходу, що призводить до його закупорки. Загибель курчат настає через 1 ... 2 дні після зараження і без лікувального втручання може досягати 50 ... 90%.
У дорослих курей-несучок інфекція часто протікає приховано, але при уважному спостереженні у окремих курей вдається зареєструвати розлад кишечника, синюшність решт гребеня, втрату апетиту, пригнічений стан. Однією з ознак запалення яєчника є отвисание живота при розвивається жовтковому перитоніті, підвищення температури тіла до 42 ° С.
У бройлерів домінуючі симптоми - кульгавість, що супроводжується вираженим набряканням колінних суглобів, випадання пір'я і сповільнений розвиток. У середньому смертність низька, близько 5%, гинуть курчата головним чином між 2-й і 5-м тижнями.
діагностика. Діагноз на пулороз-тиф ставлять на основі епізоотологічних, клінічних, патолого-анатомічних даних і результатів серологічного та бактеріоз. досліджень. У господарствах, раніше благополучних щодо пулорозу, кінцевий діагноз установлюють тільки за результатами бактеріоз. дослідження. При цьому виключають паратиф, колібактеріоз, аспергильоз, кокцидіоз, чуму, дистрофію.
Значення методу кровокапельної реакції аглютинації в системі заходів оздоровлення стад птиці від пулорозу. Зажиттєву серологічну діагностику пулорозу здійснюють за кровокраплинною реакцією аглютинації (ККРА) з пулорним кольоровим антигеном чи за кровокраплинною реакцією непрямої аглютинації (ККРНГА) з еритроцитарним антигеном. Для виконання кровокраплинної реакції аглютинації на предметному скельці змішують краплю антигену з краплею крові, яку відбирають безпосередньо з борідки чи гребеня досліджуваної птиці. Реакція відбувається через 1 – 2 хв після поєднання усіх компонентів і характеризується утворенням чітко виражених пластівців мікробів, що залежно від використаного антигену мають синій або білий колір. При цьому суміш антигену з кров’ю прояснюється, стає прозорою. У благополучних господарствах обстежують 10% птиці; при виявленні позитивно реагуючих здійснюють бактеріологічне дослідження для підтвердження діагнозу. У разі ізоляції СПГ піддають усе поголів'я повторним дослідженням із 30-добовим інтервалом та вибракуванням реагуючих до одержання негативних результатів. Інкубації підлягають яйця тільки від негативно реагуючої в ККРА з пулорним антигеном птиці. В неблагополучних стадах дослідження проводять у 45—50-денному віці і при досягненні 40—45% несучості, а далі — кожні 2 міс до повного вибракування зі стада позитивно реагуючої птиці.
Лікування. Для лікування хворих курчат і курей рекомендовано безліч засобів: антибіотики, сульфаніламідні, нітрофурановие препарати. Особливо широке застосування отримали такі лікарські засоби, як фуразолідон, фурідін та інші похідні цієї групи. Масово використовуються нові комплексні препарати: колмік-Е, колі-міцін, авідокс та ін Перед призначенням будь-якого антибактеріального препарату необхідно в умовах лабораторії перевірити чутливість до нього збудника.
Заходи боротьби.При встановленні бактеріоносійства (понад 1% позитивно реагуючих птахів) господарство оголошують неблагополучним по пуллороз і вводять обмеження, на підставі чого забороняють: 1) вивіз інкубаційних яєць в інші господарства для комплектування стад; 2) вивезення яєць позитивно реагують птахів у торговельну мережу; 3) інкубацію всередині господарства яєць неблагополучних пташників. У неблагополучному господарстві дозволяють: 1) ввезення у господарство інкубаційних яєць і молодняку одноденного віку з благополучних щодо заразних захворювань птахів господарств; 2) інкубацію для внутрішньогосподарських цілей яєць, отриманих від птахів з благополучних пташників; 3) реалізацію в торгову мережу яєць, отриманих від негативно реагують в ККРНГА птахів. Яйця, отримані від хворих або позитивно реагують в ККРА птахів, направляють на харчові підприємства для приготування кондитерських та хлібобулочних виробів, що обробляються при високій температурі. У племінних господарствах при виявленні клінічно хворого пул-лорозом-тифом ремонтного молодняку або хворих дорослих птахів, а також птахів, що реагують у ККРА, при підтвердженні діагнозу бактеріологічним методом всіх птахів неблагополучного пташника вбивають на м'ясо. Молодняк, серед якого були курчата (Індюшата) з клінічними проявами пуллороза-тифу, використовують для відгодівлі на м'ясо. Відходи інкубації відправляють на утилізацію (спалювання), а вивідні шафи дезінфікують по брудному, миють 0,5%-ним розчином карбонату натрію, а потім повторно дезінфікують вологим методом по чистому і парами формальдегіду. Трупи птахів і відходи інкубації утилізують за умови отримання стерильного продукту утилізації, який дозволяється використовувати в корм тварин усіх видів, за винятком племінних птахів. При неможливості отримання стерильної продукції утилізації трупи птиці і відходи інкубації підлягають знищенню шляхом спалювання. Обмеження з господарства знімають після отримання негативних результатів обстеження птиці по ККРА та лабораторних даних, що не підтверджують наявність збудника в досліджуваному патматеріалі (загиблі ембріони, трупи курчат та дорослої птиці), і проведення заключної дезінфекції за всім технологічним ділянкам підприємства.