Лабораторне заняття № 13 крустацеози
Крустацеози - хвороби, збудниками яких є паразитичні ракоподібні. У ставових риб паразитують представники двох рядів ракоподібних: веслоногі і зяброхвості. Паразитичні веслоногі (Copepoda) характеризуються відсутністю сегментації тіла, сплющенням або втратою грудних кінцівок. У більшості паразитичних рачків розвиток відбувається без змін хазяїв. Деякі види викликають епізоотії і загибель риби в ставових господарствах.
Сінергазильоз
Сінергазильоз - інвазійне захворювання, яке викликається паразитичними рачками, які локалізуються в зябровому апараті рослиноїдних риб (білий амур, білий і строкатий товстолобики).
Захворювання реєструється частіше на півдні України, у Краснодарському краї, Туркменії і Астраханській області, куди завозили рибу старшого віку з далекого Сходу.
ЗБУДНИКАМИ сінергазильозу є два види рачків з добре виразною специфічністю у виборі хазяїна: Sinergasilus major паразитує у білого амура і S. lieni у товстолобиків.
Тіло рачків циліндричне довжиною 2,2-3,0 мм. Сегменти тіла злиті один з одним, але границі між ними чітко видно. Прикріплюються до зябер з допомогою антен, на кінцях яких є кігті. На задньому кінці тіла знаходяться парні яйцеві мішки (рис. 1).
Розвиток
рачків відбувається шляхом складного
метаморфозу. Оптимальна температура
розвитку вище 20°С (паразити теплолюбиві).
З яєць викльовуються вільноплаваючі
личинки - наупліуси, які живуть 1-2 дні,
декілька разів линяють і перетворюються
в копеподитів. На цій стадії самці
запліднюють самок, які з допомогою антен
прикріплюються до зябер. Самці гинуть.
Період розвитку рачків залежить від
температури
води. Оптимальною температурою є 22-25°С.
На протязі трьох тижнів самки м
Рис.
1
І
— Збудники синергазильозу: а —
б — S. major.
II — Зябра строкатого товстолобика, уражені Sinergasilus lieni
ожуть дати дві генерації личинок.
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ І ПЕРЕБІГ ХВОРОБИ. Рачки локалізуються на зовнішній стороні і між зябровими пелюстками. Простим неозброєним оком на зябрах можна бачити некротизовані ділянки білого кольору. При високій ступені інвазії риба стає млявою, тримається на притоці. Прикріплюючись до зябрових пелюсток, паразити стискають і розривають тканину, викликають закупорення судин. Ушкоджені пелюстки стають блідими, розвивається некроз, а потім уражені ділянки випадають. Один сінергазилюс ушкоджує 5-8 зябрових пелюстків. На уражених ділянках дуже часто розвивається мікрофлора (рис. 1, II).
ДІАГНОЗ встановлюють на підставі клінічних ознак, мікроскопічного дослідження скребків з зябер і знаходження на них рачків.
ЗАХОДИ БОРОТЬБИ І ПРОФІЛАКТИКА. Спеціального лікування не розроблено. Для лікування риби використовують розчин, який складається із суміші мідного і залізного купоросу у співвідношенні 5:2,7 г. суміші на 1 м3 води. Експозиція обробки 6-7 діб. При низькій температурі води і високій кислотності цей засіб мало ефективний.
Ефективні також обробки вирощувальних ставів весною і восени карбофосом 0,5 г/м3 води двічі з інтервалом 6 днів.
Для запобігання захворювання необхідно вирощувати молодь окремо від риб старшого віку, правильний підбір видів риб їх сприйнятливість до захворювання, ретельний контроль за перевезеннями риби.