7

Лабораторне заняття № 9

ХВОРОБИ, ЯКІ ВИКЛИКАНІ ВІЙЧАСТИМИ ІНФУЗОРІЯМИ

Інфузорії найбільш складно побудовані одноклітинні серед найпростіших. Органами пересування є війки, які повністю або частково покривають поверхню тіла. Постійність форми клітин забезпечує міцна пелікула. У більшості інфузорій ротовий отвір (цитостом) знаходиться в особливому заглибленні - періостомі, що веде в глотку - цитофарінкс. В ендоплазмі розміщений складний ядерний апарат, травні і скоротливі вакуолі. Нестатеве розмноження відбувається шляхом поділу на двоє і більше. Статеве розмноження - кон'югація (злиття двох особин).

Хілодонельоз

Інвазійна хвороба ставових риб, що характеризується ураженням шкірного покриву та зябрового апарату. Хвороба виникає в березні та квітні частіше всього в зимувальних ставах, в яких риба має низьку вгодованість

З

Рис. 1 Збудники хіло­донельозу а - Chilodonella cyprini; Ch. hexastichus;

в - Ch. cyprini, електронна скануюча мікрофотографія (х 20000)

БУДНИК — війчаста інфузоріяChylodonella cyprini (piscicula) паразитує на поверхні тіла і зябрах риб. Тіло паразита сплющене, серцеподібної форми, довжиною 33-100, шириною 24-60 мкм покрите війками, які є тільки на черевній стороні у вигляді декількох паралельних рядків. На передньому кінці знаходиться ротовий отвір, від якого йде глотка. Добре помітні дві скоротливі вакуолі (рис. 1).

Розмножується хілодонела поперечним поділом надвоє і статевим по типу кон'югації в холодну пору року. Найбільш інтенсивно це відбувається при температурі 5-10°С. При температурі вище 20°С паразити гинуть. При несприятливих умовах паразити утворюють стійкі цисти.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ І ПЕРЕБІГ ХВОРОБИ. На поверхні тіла хворих риб з'являється голубуватий наліт, який склада­ється із слизу і відмерлих епітеліальних клітин. Зябра набувають білого або світлого забарвлення внаслідок некрозу зябрової тканини. Риби непокояться, підходять до ополонок, збиваються на притоці, заковтують повітря, легко ловляться руками, швидко слабнуть. Після танення льоду річняки виплигують з води і швидко падають назад у воду. Це суттєва ознака при хілодонельозі, яка пов'язана з порушенням шкірного дихання.

ДІАГНОЗ встановлюють на підставі клінічних ознак і результатів паразитологічного дослідження. При виявленні більше 50 паразитів в полі зору мікроскопа вважають, що захворювання носить тяжкий характер.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ І ПРОФІЛАКТИКА. При спалаху хілодонельозу під час зимівлі проводять лікування риби безпосередньо в зимувальних ставах.

Для лікування використовують кухонну сіль, яку вносять в зимувальні стави при температурі води не нижче 1°С (при цьому приток і витік води закривають), створюючи концентрацію 0,1-0,2% на дві доби. Якщо температура води в ставі нижче 1°С, обробляють барвниками: основний яскраво-зелений, основний фіолетовий "К", брильянтова зелень, які у вигляді робочих розчинів (барвники розчиняють в гарячій воді) вносять безпосередньо в зимувальні стави, створюючи концентрацію 0,1-0,2 г/м³. Приток і виток води в період обробки барвниками припиняють. Через 3-5 діб риби повністю звільнюються від паразитів.

Для попередження виникнення і розповсюдження хілодонельозу в господарствах необхідно перед зимівлею риби дезінвазувати ложе ставів хлорним вапном (3-5 ц/га), або негашеним - 25 ц/га для знищення цист. Крім того, необхідно попередити проникнення в зимувальні стави смітної і дикої риби - носіїв паразитів. На водоподаючій системі доцільно встановлювати фільтри, які перешкоджають проникненню паразитів з водою.