Dermatologiya

1. Етіологія, клініка, лік. гідраденіту. Етіологія: стафілокок. Клініка: гнійне запалення апокринової потової залози. Локаліз. під пахвами, навколо сосків грудей, пупка, в ділянці статевих органів, заднього проходу Р-ток повільний, з'явл. невел. запальний болючий вузол, який збільшується до 1-2 см, шкіра над ним червона, можуть утворюватись конгломерати вузлів,  розм'якш., проривають з утв. нориць і виділ. гною і поступово загоюються із формув. рубців Процес схильн. до тривалого рецидив. перебігу, іноді двосторонній, може  t тіла з поруш. заг. стану Лікув: Призначають загальну і місцеву терапію Заг. терапія: антибіотиками, сульфаніламідами впродовж 5-10 днів в адекватних дозах (у випадках тяжкого стану дози  і вводять антибіотики парентеральне)  В хронічних випадках до етіотропної терапії + патогенетичну стимулятори лейкопоезу (метилурацил, пентоксил та інші), аутогемотерапію, імуностимулятори та імуномодулятори (тималін, тимоген, тактивін, левамізол та інші), бюстимулятори, антистафілококовий Гамма-глобулін, переливання антистафілококової плазми, вітаміни А, Вб, С, які стимулюють фагоцитоз та імунітет. Місцева терапія має другорядне значення і нею можна обмежитись у випадках одного фурункула В стадії інфільтрації – чистий іхтіол, після прориву – пов'язки із гіпертонічним розчином, дезинфікуючими розчинами фурациліну, етакридину лактату, борної кислоти, після відходження стрижня-лінімент синтоміцину, стрептоциду, мазь стрептоцидова, мірамістинова 5-10% дерматолова чи ксероформна, аерозолі з антибіотиками (оксициклозоль, оксикорт, полькортолон), мазі з антибіотиками або присипки стрептоцидом, дерматолом, ксероформом тощо.

2. Названі з мінімуму антигістамінові препарати (5). Гісманал, димедрол, піпольфен, діазолін, тавегіл, супрастін, фенкарол. 3. Клініка, лік. руброфітії пахових складок. Клініка: вогн. у вигляді неяскравої еритеми, іноді з бурим чи син. відтінком з чіткими, іноді фестончастими контурами, схильні до периф. росту, по краю більш запальний інфільтров. валок, на поверхні еритеми лущення, папули. При злитті вогнищ можливе формування кілець, напівкілець, дуг, суб'єктивно - сверблячка. Лікув: офіцинальні мазі: мікозолон. міконі, клотримазол, вікадерм, тридерм, дактарин, певарил, ламізил, нізорал, толміцен, мікоспор, екодакс, батрафен. Терапія має бути тривалою, до 4-6 тижнів, до повного зникнення об'єктивних і суб'єктивних с-мів, негативних даних лабораторних аналізів на грибки.. При вираженій еритемі і сверблячці перевагу надають комбінованим мазям, які, крім антимікотиків, містять кортикостероїд (мікозолон, тридерм). 4. Клініка, лік. кандидозної пароніхії. Клініка: набряк, еритема нігтьового валка, іноді на поверхні лущення, при натиск. болючість і виділ. краплі гною. При трив. перебігу можл. р-ток мікотичної екземи. Лікув: клотримазол, мікозолон, мікосептин, кетодерм, дактарин, певарил пімафуцин, пімафукорт, травоген, травокорт та інші протигрибкові мазі, фукорцин. Із антимікотиків загальної дії найефективніший нізорал 5. Клініка, лік. міжреберного оперізувального герпесу. Клініка:На шкірі в ділянках, що інервуються відповідними нервами, з'яв. запальні, рожево-червоні набряклі, іноді дещо інфільтровані з чіткими границями вогн., на поверхні яких утв. групами везикули, між вогн.ми залиш. ділянки здорової шкіри. Нові вогн. з'явл. впродовж 4-5 днів. На поверхні вогн. везикули виникають одночасно, а самі вогн. послідовно. Вміст везикул прозорий, згодом – каламутний, а в разі руйнування  утв.  ерозії, на поверхні яких фрмуються кірочки. Кірочки можуть утворюватись і в результаті засихання вмісту везикул чи пустул без їх руйнування. Під кірочками відбувається епітелізація і кірочки відпадають ч/з 5-10 днів, залишаючи ппо- чи гіперпігментовані ділянки. Характерна однобічна локалізація висипки, іноді з різкою границею, як під лінійку. Висипка в більшості випадків супроводжується невралгічним болем. Спостеріг.  регіонарних лімфовузлів, вони болючі при пальпації. Лікув.: препарати ацикловіру (зовіракс, віролекс, герпевір). При ускладненні втор. інфекцією, його комбін. із антибіотиками Використ. інтерферони {реаферон, роферон А, лаферон, фрон) або їх комбінацію із ацикловіром. Метисазон (марборан), гролрінозин. циметидин (гістоділ, тагомет, беломег). З метою послабл. Невр. болю з 5-7 дня хвороби можна використ. кортикостероїди системної дії в середніх дозах. Місцева терапія 5% крем ацикловіру, мазь гевізош, теброфенова, оксолінова мазі, фукорцин, аспірино-хлороформна суспензія. 6. Клініка, лік. алергігіного дерматиту. Клініка: 1) висипка локаліз. на місцях контакту з алергеном (руки, обличчя, шия), але часто з'являється і на віддалених ділянках. 2)+ ознаки, характерні для екземи (мікровезикуляція справжній поліморфізм, мокнення схильність до рецидивів) 3) розвивається після латентного періоду Лікув.: Виявити і усунути вплив алергену + загальна гілосенсибіліз. терапія тіосульфат Na, CaCl чи глюконат в/в, антигістамінові препарати: астемізол (гісманал), фенкарол та інші, сечогінні препарати, особливо при значних набряках (фуросемід), ентеросорбенти, в тяжких випадках кортикостероїди. Виключити з раціону харчові алергени (шоколад, гриби, мед, какао, апельсини та інші), екстрактивні речовини (бульйони, холодець). 7. Клініка, лік. бляшкової склеродермії. В будь-яких ділянках на шкірі з'явл. різних розмірів, поодинокі або множинні, дещо набряклі, круглі або овальні бляшки, рожеві з бузковим відтінком. В подальшому еритема блідне, тільки по периферії в зоні росту зберіг. бузкове кільце, розвив. ущільн. із захопленням підшкір'я і бляшка набуває щільності хряща Поверхня її гладенька, колір восковидно-жовтий або слонової кістки, шкіра не збирається в складку, малюнок згладжений, волосся зникає, блідне також лілове кільце, на поверхні з'явл. телеангіекгазіі, пігментація. В стадії атрофії ущільнення поступово зменшується, шкіра стає тонкою як цигарковий папір, центр бляшки западає. Лікув.:місцева терапія при наявності одного або кількох вогнищ кортикостероїдні мазі під оклюзію, 50% розчин димексиду в комбі нації із лідазою, обколювання кортикостероїдами, електрофорез лі-дази, парафінотерапія, ультразвук із лідазою, гідрокортизоном, маг-нітотерапія, низькоінтенсивний гелій-неоновий лазер, баро- і вакуум-терапія та інші засоби. 8. Ураж. слизових оболонок у вторинному періоді сіфілісу, підтвердження діагнозу. плямистий сифілід, ерозивний сіфілід, папульзний сіфілід слизових. Підтвердж.: типові висипання іншої локалізації, лабор. підтвердж. 9. Профілактика природженого сифілісу. Своєчасне виявлення і лік. хворих на сифіліс вагітних, лік. до вагітності і запобігання зараженню, жінкам, що раніше хворіли на сифіліс, але не зняті з обліку, проводять профілактичне лік.. н/н , матері яких недостатньо лікувалися вминулому, і під час вагітності отримують профілактичне лік. 10. Назвати всі можливі збудники негонококових уретритів. Хламідії, трихомонади, мікоплазми, вірус герпесу ІІ імунотипу, гриби кандида та деякі бактерії. 11. Що таке фурункульоз, класифікація, лік.! Фурункульоз - це множинні фурункули на обмежених ділянках (локалізований фурункульоз) або дисеміновані (загальний фурункульоз). Розрізняють гострий і хронічний рецидивуючий фурункульоз. Лікув.: Призначають загальну і місцеву терапію Заг. терапія: антибіотиками, сульфаніламідами впродовж 5-10 днів в адекватних дозах (у випадках тяжкого стану дози  і вводять антибіотики парентеральне)  В хронічних випадках до етіотропної терапії + патогенетичну стимулятори лейкопоезу (метилурацил, пентоксил та інші), аутогемотерапію, імуностимулятори та імуномодулятори (тималін, тимоген, тактивін, левамізол та інші), бюстимулятори, антистафілококовий Гамма-глобулін, переливання антистафілококової плазми, вітаміни А, Вб, С, які стимулюють фагоцитоз та імунітет. Місцева терапія має другорядне значення і нею можна обмежитись у випадках одного фурункула В стадії інфільтрації – чистий іхтіол, після прориву – пов'язки із гіпертонічним розчином, дезинфікуючими розчинами фурациліну, етакридину лактату, борної кислоти, після відходження стрижня-лінімент синтоміцину, стрептоциду, мазь стрептоцидова, мірамістинова 5-10% дерматолова чи ксероформна, аерозолі з антибіотиками (оксициклозоль, оксикорт, полькортолон), мазі з антибіотиками або присипки стрептоцидом, дерматолом, ксероформом тощо 12. Назвати з мінімуму протигтжбкоаі препарати загальної дії (4). Грізеофульвін, Кетоконазол, Інтраконазол, Флюконазол, Нізорал. 13. Етіологія, клініка інфільративно-гніиної трихофітії волосистої частини голови. ' Збудник трихофітон менгагрофітес. Джерело зараження худоба (переважно телята), гризуни, збудник передається ч/з різні предмети Вогн. із чіткими границями, схильні до периферійного росту, злиття і утворення інфільтратів, вкритих гнійними кірочками, при стискуванні або розтягуванні яких на поверхню виділяються краплі гною (симптом медових щільників) Часто розвив регіонарний болючий лімфаденіт, можливе  t тіла, поруш. заг. стану. Частіше хворіють діти. 14 Етіологія, клініка, лік. еритразми. Етіол.: Збудник корінебактеріум (нокардіум) мінутіссімум. Клініка: тип. локаліз. – складки пахово-стегнові, пахвові, під мол. зал. у жінок, міжпальц. на ступнях Виник. незап. плями, схильні до злиття і утв. великих вогнищ із чіткими, іноді фестончастими або дугоподібними, обрисами На поверхні плям висівкоподібне лущення, колір – світло-коричн. або цеглясто-червоний При зворотному розвитку центр плям блідне або виникає бура пігментація. Хв. не спричиняє суб'єктивних відчуттів В умовах посиленого потіння і механічного тертя в ділянках ураж. з'являється еритема, набряк паління і відчуття сверблячки (дерматит), що маскує лервиний вигляд основної хвороби. Лікув.: У випадках подразн. осн. вогн. (дерматит) показаний мікозолон травокорт, а після ліквідації гострозапальних явищ можна застос. клотримазол, дактарин, певарил, травоген, а також еритроміцинову мазь, у дисемінованих випадках еритроміцин всередину 15. Клініка, лік. дискоїдного червоного вовчака. (70, 247) Хвороба має хрон. перебіг, локаліз. переважно на обличчі (щоки, ніс, лоб. вушні раковини, губи), рідше – на волос. част. голови та ін. ділянках Розрізн. 3 стадії розвитку: 1) еритематозна- з'явл. невеличкі, червоні, набряклі, із чіткими контурами, схильні до периферійного росту запальні плями, в центрі яких згодом колір може набувати лівідного відтінку із розвит ком телеанпектазій, в результаті злиття плям у типових випадках формується вогнище, що нагадує метелика із розгорнутими крильцями крильця – на щоках, спинка – на носі (с-м метелика); 2) інфільтративно-гіперкератотична вогн. інфільтруються, стають щільними, на поверхні з'являться лусочки, при знятті яких хворі відчувають біль і закидають голову назад (с-м Беньє-Мещерського) а на вн. поверхні знятих лусочок видно дрібненькі, як щіточка шипики (с-м відірваного каблука); 3) атрофічна в центрі вогн. форм. атрофія, шкіра тонка, рожева, згодом біла або пігментована, на поверхні багато телеангіектазій. У типових випадках, коли хвороба пройшла всі стадії розвитку, вогн. нагадують диск із трьома зонами центральна (атрофія), інфільтратиано-гіперкератотична із лущ. на поверхні і периф. еритематозна (зона росту не вкрита лусочками). Лікув.:Антималярійні препарати (делагіл, плаквеніл), схеми їх застосування різні Одна із них делагіл по 0,25 2 р/д 10 днів, потім 10 днів по 1 т/день і, накінець, по 1 табл ч/з день, на курс 20 г. Іноді використ. делагіл 5-денними циклами по 2 табл./день із 2-3 денними перервами У випадках дисемінов. форм антималяр. преп. комбін. із невел. дозами кортикостероїдів нетривалий час. Показані також пантотенат кальцію, фолієва кислота, піридоксальфосфат. нікотинова кислота, вітамін В12, токоферол, дифенілсульфон, тігазон, інтерферон. Найкращий лікувальний ефект при місц. терапії досяг. застосув. кортикостероїдних мазей сильної дії під оклюзійну пов'язку. 16. Клініка, лік. гострокінцевих кондилом. Клініка Локаліз. стат. орг., найчастіше слизова уретри, прямої кишки, перианальна ділянка, слизова порожнини рота, кон'юнктива, кути рота, червона окрайка губ, повіки, міжпальцеві складки, пахові і міжодничні складки Спочатку з'явл. крапкові, поодинокі, рожеві, іноді із сірим відтінком вузлики Вони розрост., злив. між собою, утв. вегетації із дрібночастковою поверхнею, що нагадують цвітну капусту або гребінь півня. Ці розростання мають вузьку ніжку, м'які. Навколишня слизова оболонка чи шкіра не змінені, але під впливом тертя самі кондиломи і ділянки, які приляг. до них, набувають яскраво-черв. забарв., а поверхня кондилом стає вологою, мокне, можливе нагромадж. між часточками гною із неприємним запахом, утворення ерозій і навіть виразок У задавнених випадках розрост. настільки великі, що нагад. пухлину. Не спричин. суб'єкт. відчуттів, але при р-тку запал. може бути відчуття паління, болючості. Лікув.: може бути хірург. і консерв. Застос. кріотерапію, карбондіоксидний лазер, змащ. кондиліном з наступним використ. теброфенової або кемантанової мазі. тушув. конц. мураш. кислотою 1 раз у 4-5 днів (всього 2-4 сеанси), використовують розчин "солкодерм", іноді ефективна психотерапія, левамізол. 17. Методика лік. корости 25% кремом бензнлбензоату. (51) 1) Ванна, зміна натільної і постільної білизни; 2) крем втирають у всю поверхню шкіри, ісобливо добре у місця висипки; 3) 2-й і 3-й день нічого не роблять і не міняють білизну, не миються; 4) На 4-й день знову ванна, зміна білизни, повторне втирання в наступні 2 дні не міняють білизни і не миються; 5) На 7-й день ванна, зміна білизни, одужання. 18. Назвати 2 кардинальні клінічні симптоми первинного сифілісу, класифікація первинного сифілісу, тривалість. С-ми: Тв. шанкр, склераденіт. Класиф.:Серонегативний ( до 6 тиж.) Серопозитивний (7-11 тиж.) 19. Клініка сифілітичної алопеції, підтвердження діагнозу. трапляється у вторинному періоді сифілісу і може спостерігатись у трьох варіантах: дрібновогнищева, дифузна і змішана. дрібновогнищева -  вогнищ випадання волосся багато і вони дрібні, у вогн.х випадає не все волосся, є значне порідіння волосся і справляє враження хутра, ушкодженого міллю, шкіра не змінена, лущення відсутнє. Цей різновид сифілітичної алопецІЇ слід відрізняти від вогнищевої (вогнищ мало, еони великі, схильні до периферійного росту і злиття, у прогресивній стадії по периферії вогнищ зона розхитаного волосся, що легко, безболісно висмикується пучками, серореакції на сифіліс негативні). Дифузна сифілітична алопеція клінічне нічим не відрізняється від Інших дифузних алопецій, а при змішаній на тлі порідіння волосся є' окремі дрібні лисинки із названими раніше властивостями. Підтвердж. : Одночасно у хворих можуть бути інші прояви вторинного сифілісу (розеоли, папули, широкі кондиломи), а також позитивні серологічні реакції на сифіліс. 20. Перерахувати профілактичні заходи щодо профілактики хвороб, шо передаються статевим шляхом. 1) Суспільна профіл: лікув-діагн., диспансерні, протиепідемічні, юридичні (законодавчі) заходи; 2) Особиста профіл.: культура статевого життя, особиста гігієна, використ. презервативів, застос. індивідуальних хім. засобів. 21. Патогенез, клініка, ліку вання гострої вузлуватої еритеми. Патогенез: не зовсім зрозумілий (алерг. р-ція, септ. гранульома чи р-ція на бактерійні токсини). Можливий р-ток вузлуватої еритеми на тлі вжив. ліків (сульфаніламідів, антибіотиків, препаратів йоду, оральних контрацептивів), саркоїдозу. хвороби Бехчета. виразк. коліту, с-му Лефгрена, ревматизму, вакцинації тощо. Клініка: Можуть передувати продромальні явища (нездуж.,  t, артралгії, міалгії, катаральні явищ). Клініка характериз. появою на передній і бокових поверхнях гомілок болючих, щільних, гостроза-пальних яскраво-черв. кольору вузлів величиною від горошини до грецького горіха, розміщ. глибоко в підшкір'ї фокусно, си метричне, іноді вони можуть зливатися, границі їх нечіткі, що пов'яз. із набряком навколишніх тканин. В окремих випадках вузли можуть з'являтись на задній поверхні гомілок, передпліччях, стегнах, сідницях, тулубі, ще рідше на ступнях, кистях, обличчі Іноді поряд з вузлами можна спостеріг. плямисту, папульозну, уртикарну чи геморагічну висипку або висипку, характерну для багато-формної ексудативної еритеми Ч/з кілька днів вузли набувають синюшного, згодом жовто-зеленого кольору, болючість вузлів  і повний регрес спостеріг. ч/з 2-3, рідше 4-6 тижнів, залиш. тимчасову пігментацію. Лікув.: Виявити причину і, якщо можливо, усунути її . Коли вузлувата еритема пов'язана з інф. чинниками, показані антибіотики залежно від природи цих чинників (ріфампіцин, стрептоміцин, пеніцилін, тетрациклін та ін.) у звичайних дозах протягом 1-2 тижнів Ефект значно посил. при комбін. антибіотиків із невеликими дозами кортикостероїдів (3-4 табл 1 раз на добу після сніданку). Застос. також протизап. преп. (аспірин, індометацин (метіндол), бутадіон, ібупрофен та ін.). Досить ефективним є калію йодид у добових дозах 300-900 мг 2-4 тижні.  22 Назвати з мінімуму протигрибкові мазі (5). Клотримазол, ламізил, нізорал, дактарин, певарил. 23. Назва ги клінічні різновиди стрептококового імпетиго.(309) а) бульозне імпетиго. б) кільцеподібне імпетиго; в) стрептококова заїда; г) простий лишай; д) стрептококова пароніхія; є) папульозне сифілоподібне імпетиго; ж) гостра дифузна стрептодермія; 24. Клініка, лік. різнокольорового лишаю. Клініка. На шкірі грудей, спини, шиї, плечей, живота з'явл. незапальні плями різних р-рів з чіткими обрисами, схильні до злиття і утв. вогнищ із фестонч. границями, різного кольору (коричневий, бурий, цеглястий та інші). На поверхні плям висівкоподібне лущення. Часто вогн. ураж. є і на волос. част. голови, вони непомітні, волосся не ураж., тому в цій ділянці не проводять лікув. процедур, що згодом сприяє рецидивам. Суб'єкт. відчуттів нема. Перебіг хрон., хвороба схильна до рецидивів. Після засмаг. на сонці, що теж є лікувальним заходом, на тлі засмаглої шкіри чітко виділ. світлі плями (псевдолейкодерма). Діагностика: 1) йодна проба Бальзера; 2) симптом стружки; 3) мікроскопія лусочок виявляє елементи грибка; 4) у проміннях люмінесц. лампи виявл. золотисто-жовте або бурувате свічення. Лікув.:. Втир. у вогн. ураж. і навколиші ділянки двічі на день впродовж 2-4 тижнів мазей клотримазол, певарил, дактарин, нізорал, мікозолон або протирають спиртовим розчином клотримазолу, настоянки білої чемериці, бенуцидом. У дисемінованих випадках застосування нізоралу (кетоконазолу) по 200 мг/добу впродовж 2-4 тижнів, інтраконазолу (споранокс, орунгал) по 200 мг на добу 7 днів. 25. Клініка, лік. простого контактного дерматиту Частіше розвив. гостро, після першого ж впливу певного чинника і має тенденцію до зворотного розвитку при його усуненні в більшості випадків виникає тільки на місці контакту з відповідним чинником, іноді точно повторюючи його форму За клінічними проявами розрізняють дерматине еритематозні (еритемо-сквамозні), папульозні, везикульозні, бульозні і некротичні. Часто елементи висипки комбіновані (папуло-везикульозний, еритемо-бульозний тощо) Відзначимо, що при локалізації на обличчі і геніталіях дерматит часто супроводжується значним набряком, що дуже лякає хворих і що необхідно враховувати при призначенні терапії. Лікув.: Усун. дії етіол. чинників. В більшості випадків можна обмеж. місц. терапією. При наявн. бульозних елементів їх проколюють, признач. холодні примочки, аерозолі з кортикостероїдами (оксициклозоль, оксикорт, полькортолон та інші). У випадках еритеми, набряку – кортикостероїдні мазі під оклюзію При значних набряках на обличчі, геніталіях показані сечогінні препарати (фуросемід, лазікс) і місцеве холодні примочки У випадках дисемін. ураж., особливо із наявністю множинних бульозних елементів, порушенням загального стану, показана системна кортикостероїдна терапія. Заг. гіпосенсибіл. терапія тіосульфат натрію, кальцію хлорид чи глюконат в/в, антипстамінові препарати феністил терфенадин, астемізол (псманал), фенкарол та інші, Бажано виключити з раціону харчові алергени (шоколад, гриби, мед, какао, апельсини та інші), екстрактивні речовини (бульйони, холодець). 26. Яке клінічне явище характерне для екземи? мокнення , серозні колодязі 27. Клініка, лік. контагіозного молюска. Клініка. На шкірі ут. маленькі напівсфер., щільні вузлики тілесного кольору з восковидним відтінком або жовто-рожеві чи матово-бліді, іноді вони напівпрозорі, поверхня блискуча. Вузлики , в центрі форм. пупкоподібна заглибина, а при стискуванні пінцетом з обок боків з неї виділяється кашкоподібна (сироподібна} маса білого кольору  вузлика може сягати 5-7 мм, вузлики можуть зливатись, утв. конгломерати до 2-3 см, розміщ. групами або мати дисемін. характер. Вибіркова локаліз.: обличчя (лоб, ніс, повіки), зовнішні статеві органи, промежина, передня черевна стінка, лобок, стегна. Лікув.:. При невеликій к-сті елементів їх видавл., схопивши з боків пінцетом і змащ. спиртовим р-ном йоду, використ. кріотерапію, кюретаж, змащ. кремом "ретин А», ферезолом, соком часнику. В дисемін. випадках показані грізеофульвін 750 мг/добу, левамізол, доксициклін, бісептол. 28. Характеристика сифілітичної розеоли, підтвердження діагнозу. численні нерізкообмежені округлі плями . не схильні до злиття , рожеві або блідорожеві, при діаскопії зникають, не лущаться , субєктивних відчуттів немає. Виникають на 7 тиждень після появи шанкра  Підтверджєення : наявність залишків шанкра , виявлення трепонем у виділеннях з шанкру. Регіонарний лімфаденіт,  Пунктат з л/в, серологічні реакції. 29.Записати позитивну РІБТ, що беруть, що виявляють. Позитивна РІБТ – 51-100 %, беруть сироватку крові, виявл. імуноглобуліни. 30. Назвати 3 препарати для лік. хламідіиної інфекції. Тетрацикліни, еритроміцин, гептаміцин. 31. Клініка, клінічні річновиди, лік. геморагічного васкуліту, Розвивається раптово, гостр. бурхливий перебіг частіше у дітей. Спочатку виник. невеликі (2-5 мм), різко відмежовані темно-черв. плями, які швидко набувають геморагічного характеру, рідше більші плями до 0,5-2 см, які можуть зливатись. Одночасно можуть бути уртикарні елементи із сверблячкою. вогн. обмеж. набряку дерми і підшкір'я, великі крововиливи, особливо в ділянці сідниць, стегон, а також крововиливи у підшкір'я, окістя (на місці травми), еритематозні і геморагічні папули, в центрі яких можуть розвиватись везикули із наступним формуванням кірочок Геморагічні плями "цвітуть» – синюшно-червонії коричневі, жовто-зелені в залежності від часу існування, можуть залишати стійку пігментацію Висипка симетрична, головним чином на розгинальних поверхнях кінцівок, переважно гомілок, стегнах, сідницях, ступнях, рідше на інших ділянках, включаючи обличчя, схильна до групування в ділянці суглобів Геморагії можуть бути на слизових оболонках. Перебіг. Тривалість хв. різна – від кількох днів до кількох тижнів Рецидиви ч/з різні проміжки часу, особливо часті при ранньому вставанні з ліжка (ортостатична пурпура). Різновиди: Проста пурпура, Ревматична пурпура , Абдомінальна пурпура, 4 Блискавична пурпура. Лік.. Спокій, виключення з дієти харчових алергенів (шоколад, кава, гриби, горіхи та інші), підозрілих медикаментозних впливів При виявл. зв'язку із фокальною інфекцією – санація цих вогнищ, антибіотики Призначають аскорутин, пармщин, циннарі-зин, ксантинолу нікотинат, теонікол, трентал, гепарин Антигістамі-нові препарати і препарати кальцію малоефективні. Показані протизапальні препарати (індометацин, вальтарен та інші), делапл, в тяжких випадках – кортикостероїди Зовнішня терапія проводиться при ерозивно-виразкових формах з метою прискорення епітелізації виразок іруксол, дермазин, солкосерил, опромінення гелій-неоновим лазером 32. Етіологія, клініка змішаного імпетиго. Етіологія: стрептокок. Клініка:На гіперемійованій шкірі виникають везикули з тоненькою покришкою і серозним вмістом, який скоро стає гнійним, пустули руйнуються, утворюючи ерозії, на поверхні яких формуються грубі, «медові» кірочки. Ч/з 5-7 днів кірочки відпадають, залиш. тимчасову еритему, лущення. Вогн. схильні до периф. росту, аутоінокуляції і можуть ураж. великі площі чи розповсюдж. на різні ділянки, частіше обличчя, кінцівки. Хв. контагіозна. 33. Назвати з мінімуму мазі для лік. піодермій (5). стрептоцидова мазь, стрептоцидовий лінімент, синтоміциновий лінімент, мазь мірамістину, мазь стрептомітол. 34. Етіологія, джерело зараження мікроспорії гладкої шкіри. Microsporum odueni ,людина 35. Для якої хвороби характерна "материнська бляшка" (.медальйон). рожевий лишай 36. Назвати клінічні різновиди оперізувального герпесу, лік.. (83) Абортивний, бульозний, геморагічний, гангренозний, некротичний, генералізований 37. Назвати особливості корости у маленьких дітей. (115) 1) висипка локаліз. на будь-якій ділянці тіла, включаючи обличчя, шию, волосисту частину голови і особливо на долонях і підошвах; 2) більш значна кількість висипки зосередж. на шкірі нижніх кінцівок (стегна, гомілки, кісточки, внутрішні поверхні ступнів); 3) можлива наявність бульозних елементів в типових місцях локалізації корости, особливо на долонях і підошвах; 4) наявність уртикоподібних елеменпв, 5) висипка має більш соковитий, ексудативний характер, 6) можлива відсутність висипки в ділянці міжпальцевих складок кистей, на бокових поверхнях пальців, 7) сверблячка сильно виражена, що призводить до порушення сну; 8) коростяний кліщ може уражати нігті у грудних дітей (рідко), які потовщуються, стають крихкими, на поверхні  утв.  повздовжні і поперечні тріщини, можливі ларсніхи; 9) у дітей дошкільного і раннього шкільного віку клінічні прояви корости можуть бути мінімальними, коростяних ходів мало або вони слабо виражені. 38. Клінічна характеристика типового сифілітичного склераденіту, підтвердження діагнозу. Збільшення регіонального лімфовузла до розміру вишні. Яйця голуба. Щільноеластичний, рухомий. Не спаяний з оточуючими тканинами. Шкіра над вузлом не змінена , болючості немає, Виникає на 5-7 день. Підтвердження діагнозу:  Анамнез, твердий шанкр, виявлення трепонем в пунктаті л/в і в виділеннях з шанкра 39. Назвати клінічні різновиди сифілітичних папул. Що таке комірець Бієта. Лентикулярні нумулярні, міліарні, бляшковидні, мокнучі, ерозивні, вегетуючі. Комірець Бієта – при розрішенні папул на їх гладкій поверхні з’явл. незначне лущення у формі комірця. 40. Назвати можливі ускладнення хламідійного уретриту у чоловіків. Парауретрит , баланопостит, куперит, простатит, епідидиміт, везикуліт, стриктура уретри , периуретрит , цистит . пієліт, пієлонефрит, проктит. 41. Клініка класичної саркоми Капоші. Уражає переважно чоловіків віком після 50 років і характер. переважно симетр. локаліз. на нижніх кінцівках, особливо ступнях. Елементи висипки: плями, вузлики, інфільтровані бляшки, вузли, пухлини. Плями червоні. темно-червоні, червоно-синюшні з фіолетовим відтінком, червоно-бурі, згодом колір змінюється на темно-бурий, чорний з гемораг. компонентам, утв. пігмент. плями. Р-р плям спочатку від кількох міліметрів до 1,5 см, вони , злив., чітко відмежовані, поверхня гладка, розвивається набряк кінцівок, іноді він передує появі висипки, а згодом стає стійким із потовщенням ступнів І гомілок. Вузлики сферичні або плоскі,  у кілька міліметрів, рожеві, червоно-синюшні, бурі, розміщ. ізольовано, групами, можуть зливатись у бляшки, що нагад. склеродермію. Інфільтровані бляшки круглі або овальні діаметром 2-3 см І >, на поверхні часто папіломатозні розростання, колір теж червоно-синюшний, бурий з різними відтінками. Пухлини (вузли) напівкулясті, щільні, величиною від горошини до лісового горіха, на поверхні телеангіектазії, колір червоно-синюшний, синюшно-бурий, можуть зливатись у конгломерати. Окремі інфільтровані бляшки, вузли можуть спонтанно регресувати, залишаючи атрофію, пігментацію, рідше розпад. з утв. глибоких болючих виразок. До утв. виразок висипка неболюча. Згадані елементи можуть комбінуватись. Крім типової локаліз. на ступнях, гомілках висипка може локаліз. на розгин. поверхнях кистей, обличчі, слизових та ін. ділянках, що іноді утруднює діагностику. В процесі р-тку ураж. лімфовузли, вони , щільні, а також внутрішні органи (у 10%). Вісцеральні ураж. спочатку перебігають асимптомно. Найчастіше в патол. процес втяг. легені, ШКТ, печінка, кістки, серце (кишкові кровотечі, задишка, кашель, кровохаркання, аритмії, вогнищевий остеопороз тощо). 42. Назватии з мінімуму кортикостероїдні мазі сильної протизапальної дії (3) Синалар, целестодерм, елокам 43 Характеристика склеродактнлії (акросклерозу), для якої хвороби характерний цей синдром. Ураж. пальців рук при системній склеродермії. Пальці напівзігнуті. тонкі, шкіра на них атрофічна, рухи в міжфалангових суглобах обмежені. Характерна для – сист. склеродермії, СRST-синдрому. 44. Принципи терапії звичайного пемфігусу. Застос. глюкокортикоїдів, всі інші ліки мають допоміжне значення. Заг. принципами застос. цих гормонів є: 1) початкові ударні дози до стабілізації і регресу висипки; 2) поступ.  дози; 3) індивід. підтрим. дози в більшості випадків впродовж усього життя. Зовн. терапія пемфігусу має другорядне значення Використ. аерозолі з кортикостероїдами і антибіотиками. При себорейному пемфігусі - рибофлавін 60 мг/ добу. 45. Етіологія, джерело зараження мікроспорії волосистої частини голови.(219) Збудник мікроспорум одуені Джерело зараження - хворі, зараження відбувається при безпосередньому контакті із хворими або ч/з предмети На волосистій' частині голови невеличкі плями слабо запального характеру із л/ишнням на поверхні, схильні до розміщення по краюволосистої частини голови, злиття з утворенням ділянок з поліциклічними обрисами. У вогн.х волосся обламується на висоті 6-8 мм. 46. Назвати клінічні різновиди екзем. 1. Справжня (істинна, ідіопатична) екзема. 2. Мікробна а) варикозна, б) паратравматична, в) нумулярна, г) мікотична, д) сосків і ареол у жінок. 3. Себорейна 4. Дисгідротична. 5. Професійна. 6. Дитяча, 47. Для якої хвороби характерна позитивна йодна проба? різнокольоровий лишай 48. Клінічна характеристика типового твердого шанкру, підтвердження діагнозу. Тв. шанкр – ерозія або поверхнева виразка округлої форми з рівними чіткими краями. В центрі – хрящевидне ущільнення, запалення немає, трохи серозних виділень. Може бути наліт (“зіпсуте сало”). Підтвердж. – виявлення блідих трепонем у виділеннях із шанкру, пізніше – серологічні реакції. 49. Дифдіагноз широких сифілітичних кондилом і гострокінцевих кондилом, підтвердження діагнозу Гострокінцеві на вузькій ніжці, не мають внизу ущільнення, + наявний шанкр, склераденіт, позит. серолог. р-ції. 50. Назвати можливі ускладнення гонококової інфекції у чоловіків. Парауретрит , баланопостит, куперит, простатит, епідидиміт, везикуліт, стриктура уретри , периуретрит , цистит . пієліт, пієлонефрит, проктит. Екстрагенітальні ускладнення : Гонрейний сепсис , ендокардит , ураж. суглобів , нервової системи, неврози (гонофобії) 51. Методика лік. корости кремом бензилбензоату. (див.17) 52. Етіологія, клініка, лік. звичайного імпетиго. Етіологія – стрептостофілококова. На гіперемій. шкірі виник. везикули з тон. покришкою і серозним вмістом, який скоро стає гнійним, пустули руйн., утв. ерозії, на поверхні яких формуються грубі, «медові» кірочки. Ч-з 5-7 днів кірочки відпадають, залиш. тимчасову еритему, лущення. Вогн. схильні до периф. росту, аутоінокуляції і можуть ураж. великі площі чи розповсюдж. на різні ділянки, частіше обличчя, кінцівки. Хвороба контагіозна. Лікув.:При обмеж. процесах можна обійтись тільки місц. терапією: аерозолі – оксициклозоль, оксикорт, полькортолон, мазі стрептоцидова, мірамістинова, 5-10% дерматолова чи ксероформна, лініменти стрептоциду, синтоміцину, змащування фукорцином. У випадках дисемін. процесу, поруш. заг. стану чи р-ку ускладнень обов'язкова заг. терапія (антибіотики, сульфаніламіди). На період лікув. забороняють ванни (небезпека аутоінокуляції}, навколишню здорову шкіру протир. дезінфікуючими спиртовими розчинами борної або саліцилової кислоти, левоміцетину тощо. 53. Клініка інтертрнгінозного мікозу ступнів, лік.. Ураж. міжпальцеві складки  і під пальцями у вигляді тріщин, лущення, сверблячки, поступово процес пошир. на підошви, іноді на тильну поверхню ступні, де на тлі незначної застійної еритеми та інфільтрації виникають папули, рідше везикули, кірочки, лущення, згодом формуються вогн. з чіткими контурами, більш вираж. запальним валком по периферії, схильні до периф. росту; Лікув.: використ. втир. протигриб. мазей (нізорал, батрафен, ламізил, віосепт, мікозолон, певарил, дактарин тощо) до зникн. клін. с-мів і потім ще впродовж 1-3 тижнів 1 раз на день з метою профілактики рецидивів. При наявн. гіперкератозу спочатку накладають кератолітичні мазі (20-50% саліцилової чи молочної кислоти), захищаючи ділянки здорової шкіри цинковою пастою від опіків, для розм'якшення і механ. видалення рогових мас зішкрябуванням. Після видалення гіперкератозу - протигрибокві мазі. 54. Клініка, лік. міжпальцевого кандидозу кистей Трапл. у дорослих. Шкіра мацерована, червона, білий наліт, у глибині складки тріщина чи ерозія, по краях відшарув. Епідермісу. Лікув. ефективні клотримазол, мікозолон, мікосептин, кетодерм, дактарин, певарил пімафуцин, пімафукорт, травоген, травокорт та інші протигрибкові мазі, фукорцин. Із антимікотиків заг. дії - нізорал (кетоконазол); вжив. цього препарату по 400 мг/добу 55. Клініка, лік. гострої вузлуватої еритеми. (див.21) 56. Назвати 3 комбіновані коргистероїдні мазі з мінімуму та їх склад. (див.136) 57. Псоріаз, заразний чи ж, гостра чи хгюніана хвороба, схильна до рецидивів чи ні, виліковується повністю чи ні. незаразний, хронічна, схильна , невиліковується. 58. Клініка типового сифілітичного шанкру, підтвердження діагнозу. (див.48) 59. Дифдіагноз сифілітичного та вогнищевого (гніздового) випадання волосся, підтвердження діагнозу вогнищ випадання волосся багато і вони дрібні, у вогн.х випадає не все волосся, є значне порідіння волосся і справляє враження хутра, ушкодженого міллю, шкіра не змінена, лущення відсутнє. Цей різновид сифілітичної алопецІЇ слід відрізняти від вогнищевої (вогнищ мало, вони великі, схильні до периферійного росту і злиття, у прогресивній стадії по периферії вогнищ зона розхитаного волосся, що легко, безболісно висмикується пучками, серореакції на сифіліс негативні).План обстеж.: Анамнез. Обєктивне обстеження, виявлення трепонем у виділеннях і пунктаті л/в, серологічні реакції. 60. План обстеження хворих із уретритами. анамнез, огляд, лаб. досл. (бактер. та культуральні досл. зіскобів з уретри, гнійних виділень, осаду свіжої сечі, виділень простати) 61. Назвати препарати для загальної терапії псоріазу. Тіосульфат натрію, 10% хлористий кальцій чи глюконат кальцію, гемодез, піридоксальфосфат, віт В6, віт. В12, кокарбокси-лаза, ксантинолу нікотинат 15%, екстракт плаценти, спленін, рибоксин, вітаміни А, Е, продектин 62. Етіологія, джерело зараження, клініка інфільтративно-гнійної трихофітії гладкої шкіри. Інфільтративна: З'явл. круглі (як печатка) вогн., теж схильні до периф. росту, але вони інфільтровані, набряклі, можливий р-ток болючого регіонарного лімфаденіту. Гнійна: аналогічні вогн., але щільні, склад. із глибоких фолікулярних асбцесів, на поверхні множинні пустули, при натиск. краплями виділ. гній, вогн. при пальп. болючі, розвив. регіонарні лімфаденіти. Лікув.: протигрибкові мазі. в дисемін. випадках грізеофульвін, нізорал, ламізил. 63. Клініка типової корости. Осн. Клін. с-мами корости є: 1) сверблячка, яка посил. ввечері і вночі; 2) характерні коростяні ходи на шкірі; 3) поява везикул, папуло-везикул, розчухів, геморагічних кірочок, які часто розміщені попарно або ланцюжком; 4) характерна локалізація висипки: кисті (міжпальцєві складки кистей, бокові поверхні пальців), ділянка променево-зап'ясних суглобів, особливо згинальні і бокові поверхні; передні поверхні пахвових ямок, живіт, стегна, поперекова ділянка, сідниці, мол. залози у жінок, статеві органи у чоловіків. Характерним для корости вважається с-м Арді: локаліз. кірочок, іноді гнійних, на розгин. поверхнях ліктів. У дорослих коростяна висипка не буває на обличчі, шиї, волосистій частині голови, в міжлопатковій ділянці. 64. Етіологія, клініка, лік. плоских бородавок. Частіше локаліз. на обличчі, тильній поверхні кистей, грудях, шиї тощо. Це папули тілесного. жовтуватого, рожевого або слабо корич. кольору, плоскі, круглі чи полігональні, поверхня гладенька, від 1 до 2-3 мм , злегка підвищ., можинні, іноді згруповані або розміщ. лінійно (ізоморфна реакція), можуть супроводж. сверблячкою. Лікув.: Бородавки можуть спонтанно регресувати і знову з'являтися У частини хворих ефективна гіпносугестивна терапія, кріотерапія, змаз. ферезолом, соком чистотілу, часнику, капусти. Іноді використ. електрокоагуляцію, вуглекислий лазер, 10% саліцилову мазь, 5% мазь фторурацилу, 25% розчин лодофіліну, рідину "солкодерм", в дисемін. випадках грізеофульвін 0,5-0,75 г/добу 3 тижні. 65. Клініка, лік. алергійного контактного дерматиту. (див.6) 66. Класифікація первинного сифілісу, тривалість кожного періоду, назвати два класичні симптоми первинного сифілісу. (див.18) 67. Що беруть у хворого для постановки реакції Вассермана, що нею виявляють, записати позитивну р. Вассермана. (див.89) 68. Назвати у вигляді діагнозів можливі варіанти екстрагенітальної гонококової інфекції Артрит, гонококове ураж. шкіри, Гонрейний сепсис , ендокардит ,  нервової системи, неврози (гонофобії), гонобленорея 69. Названі у вигляді діагнозів клінічні варіант кандидозу слизових оболонок. Кандидозний стоматит (пліснявка); Кандидозна заїда;  Кандидозний хейліт; Кандидозмий вульвоваіініт; Кандидозний баланопостит; Кандидозний аніт. 70. Клініка, лік. дискоїдного червоного вовчака (див.15) 71. Клініка обмеженої (бляшкової) склеродермії, лік.. (див.7) 72. Назвати можливі ускладнення кабункула. лімфангоїт, лімфаденіт, флебіти, тромбофлебіти, емболії, тромбоз синусів гол. мозку, септицемія, сепсис, менінгіт, абсцеси мозку, легень, печінки та ін. На тлі вживання кортикостероїдів, цитостатиків з приводу супутньої хвороби карбункули можуть супроводж. значними некрозами із слабкою інфільтрацією навколо у вигляді валка з множинними пустулами і некрозами 73. Клініка ущільненого (індуратіївного) туберкульозу шкіри. Переважно на гомілках в ділянці литкових м'язів симетрично з'явл. нечисленні глибокі вузли 1-5 см  тістуватої або щільно-еласт. консист., ізольовані, малоболючі з нечітк. границями. Можливе формув. бляшкових і плоских елементів, при яких спостеріг. лімфангіти у вигляді щільних тяжів, що відходять від вузлів. Шкіра над вузлами спочатку не змін., згодом розвив. гіперемія з синюшним відтінком, шкіра з'єдн. із вузлами. Вузли повільно регресують, залиш. пігментацію, поверхневу або глибоку атрофію, іноді можуть розпад. з утв. неглибоких, круглих чи овальних виразок із жовто-черв. дном, в'ялими грануляціями і серозно-кров'ян. виділеннями. Краї таких виразок синюшні, дещо ущільн. за рахунок інфільтрату, що не розпався. Загоюються виразки гладеньким втягнутим рубчиком із пігмент. облямівкою по периф. Можливий підгострий перебіг з численними дисемін. болючими вузлами із швидким розпадом. Такий варіант перебігу спочатку може нагадувати тромбофлебіт. Перебіг хвороби торпідний, хвилеподібний. У літній сезон можливе спонтанне вилік., в холодний – загострення. В одного хворого вузли можуть бути в різних стадіях р-тку. Можливе поєдн. із туберкульозним лімфаденітом, папуло-некрот. туберкульозом. 74. Ознаки переродження пігментних невусіву меланому. Сверблячка, нерівномірність поверхні і країв,  розміру, запалення,  або  пігментації, асиметрія, утв. виразки, кровоточивість, «відсіви» по периферії.