ЛЬВІВСЬКИЙ ОРДЕНА ДРУЖБИ НАРОДІВ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТ

КОНТРОЛЬНІ СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ПО НЕРВОВИХ І НЕЙРОХІРУРГІЧНИХ ХВОРОБАХ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЛІКУВАЛЬНИХ, ПЕДІАТРИЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ І ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ

Львів — 1986 вступ

Складання і використання контрольних ситуаційних задач по неврології і нейрохірургії на практичних заняттях і іспитах, а також на семінарських заняттях інтернів мають за мету навчити студентів і лікарів-інтернів топічної і клінічної діагностики, лікуванню що найбільш часто зустрічаються, захворювань.

Контрольні ситуаційні задачі дають можливість більш об'єктивно виявити знання по пропедевтиці, приватній неврології і нейрохірургії, одночасно розвивають уміння логічного мислення і вибору лікувальної тактики з використанням тестової методики.

Ситуаційні задачі скопійовані з найбільш простих і частіше зустрічаються у хворих, що лікувалися в наших неврологічних і нейрохірургічних стаціонарах, і відповідають III рівню засвоєння — уміння і навички.

По кожній ситуаційній задачі студент чи лікар-інтерн повинні дати вичерпну відповідь на 4 типових поставлених питання;

1) назвати патологічні синдроми;

2) визначити локалізацію патологічного процесу (топічний діагноз);

3) обґрунтувати клінічний діагноз;

4) призначити лікування.

Відповідь студента чи лікара-інтерна зіставляється з еталоном (до кожної ситуаційної задачі додається еталон).

Ці ж ситуаційні контрольні задачі можуть бути використані студентами при роботі в методичному кабінеті для підготовки до занять чи іспитів у позаурочний час. Вкладачі ситуаційних задач намагалися наблизити їх до дійсної обстановки, про що вже говорилося вище. Більшість задач відбивають клініку реально існуючих хворих, що знаходяться на лікуванні в обласному неврологічному і нейрохірургічному відділеннях, однак для ілюстративності нами допущені деякі спрощення анамнестичних і об'єктивних даних (передбачається, що студент чи лікар-інтерн володіють цією методикою і від них потрібно синтез № аналіз наявних даних, логічне їхнє осмислення).

Задача № 1.

Хвора X., 51 рік, службовець, доставлена в неврологічне відділення бригадою «швидкої допомоги» у важкому стані.

Відомо, що занедужала гостро, сьогодні на роботі поскаржилася на головний біль, з'явилася блювота, обличчя почервоніло, хотіла вийти з кімнати, ослабшали ліві кінцівки, упала, знепритомніла.

По анамнестичних даних, страждає гіпертонічною хворобою протягом 10 років.

При обстеженні — загальний стан важкий, свідомість порушена (сопор), на питання відповідає із затрудненням, виконує лише деякі інструкції лікаря. Обличчя «багряне», пульс — 66 ударів у хвилину, ритмічний, напружений; АТ — 240/120 мм рт. ст. (32,0/16,0 кПа), тони серця приглушені, акцент II тону на аорті. Дихання пришвидшене, у легенях — везикулярне, сечовипускання не порушене.

Відзначаються менінгіальні симптоми: ригідність м'язів потилиці, симптом Керніга праворуч. Зіниці Д=S, рухи очних яблук збережені, реакція зіниць на світло і конвергенцію не порушені. Опущено лівий кут рота, ліва носогубна складка згладжена. Голос не змінений, ковтання не порушене. Язик при висовуванні відхиляється вліво.

Рухи в лівих кінцівках різко обмежені, тонус м'язів підвищений, вибірково в лівій руці і нозі; силу м'язів лівих кінцівок перевірити не вдається. Сухожильні і періостальні рефлекси низькі, але все-таки ліворуч вище, ніж праворуч. Черевні не викликаються. Патологічні рефлекси Бабінского, Опенгейма, Пусеппа ліворуч. Гіпестезія болючої і температурної чутливості на всій лівій половині тіла.

1. Назвіть патологічні синдроми.

2. Визначите локалізацію патологічного процесу.

3. Обґрунтуйте клінічний діагноз.

4. Надайте першу допомогу.