- •Гігієна та екологія Методичні вказівки
- •Література
- •Доаудиторна самостійна робота Контрольні питання
- •Контрольні тести 1.1-126, 147-213 [4] і наведені нижче.
- •Контрольні завдання
- •Практичне заняття
- •Ознаки еколого-залежних захворювань[6]
- •Принципи гігієнічної діагностики та соціально-гігієнічного моніторингу [6]
- •Додаток 3 Схеми епідеміологічних досліджень, прийнятних для вивчення причинно-наслідкових зв’язків у системі довкілля-здоров’я за методологією оцінки ризику [6]
- •Додаток 4 Основні параметри токсикометрії
- •Додаток 5 Кількісні критерії кумулятивної дії ксенобіотиків
- •Додаток 6 Гігієнічна класифікація пестицидів за ступенем небезпечності
- •Тема 2. Заходи профілактики захворювань, які поширюються через воду, грунт та пов’язані із забрудненням атмосферного повітря Актуальність теми
- •Доаудиторна самостійна робота
- •Контрольні завдання
- •Практичне заняття
- •Показники якості питної води
- •Практичне заняття
- •Доаудиторна самостійна робота Контрольні питання
- •Практичне заняття
- •Доаудиторна самостійна робота Контрольні питання
- •Контрольні тести 3.1-386; 6.190-232 [10].
- •Практичне заняття
- •Положення про медико-педагогічний контроль за фізичним вихованням учнів у загальноосвітніх навчальних закладах
- •Розрахунок показників зщ і мщ
- •Фізіологічна крива оцінки реакції учня на фізичне навантаження
- •Інструкція про розподіл учнів на групи для занять на уроках фізичної культури
- •Характеристика груп для занять на уроках фізичної культури й особливості організації занять
- •Листок здоров’я
- •Методика проведення функціональної проби Руфьє
- •Терміни відновлення допуску учнів до фізичних навантажень після перенесених захворювань і травм
- •Доаудиторна самостійна робота Контрольні питання
- •Контрольні тести 5.1-450 [6].
- •Практичне заняття
- •Методика визначення енерговитрат дітей за рекомендаціями фао/вооз
- •Добова потреба дитячого населення в енергії, білках, жирах і вуглеводах
- •Добова потреба дитячого населення у вітамінах
- •Добова потреба дитячого населення у мінеральних речовинах
- •Безпечні рівні вживання мікроелементів
- •Режим харчування дітей дошкільного і шкільного віку
- •Показники відповідності раціонів харчування індивідуальним фізіологічним потребам в енергії та харчових речовинах
- •Критерії оцінки адекватності харчування дітей
- •Оцінка стану харчування за значенням комбінації індексів (вооз, 1985)
- •Самостійні роботи
- •Тема 1. Підготовка лекції з популяризації здорового способу життя.
- •Базові знання, уміння та навики
- •Тема 2. Оцінка стану здоров’я дитячого колективу.
- •Доаудиторна самостійна робота Контрольні питання
- •Контрольні тести 6.54-96, 190-219 [4].
- •Тема 3. Вивчення нормативної бази й алгоритм проведення санітарної експертизи проектів дитячих установ. Актуальність теми
- •Доаудиторна самостійна робота Контрольні питання
- •Контрольні тести 6.97-120, 141-189 [4].
- •Норми забезпечення дитячого населення дошкільними установами і розміри їх земельних ділянок
- •Тема 4. Гігієна праці медичних працівників у лікувально-профілактичних закладах.
- •Контрольні завдання
- •Тема 5. Гігієнічна оцінка організації харчування у дитячих оздоровчих закладах різного типу.
- •Доаудиторна самостійна робота Контрольні питання
- •Контрольні тести 5.143-192 [4].
- •Типовий набір продуктів харчування дитячого оздоровчого табору (на одну дитину)
- •Харчова та енергетична цінність різних варіантів типового добового набору продуктів харчування у порівнянні з нормами фізіологічних потреб дітей у нутрієнтах та енергії*
Додаток 4 Основні параметри токсикометрії
В гострих дослідах визначають:
1. Середня смертельна доза (ЛД50, LD50) – кількість отрути в мг/кг маси тіла, що призводить до загибелі 50% піддослідних тварин при спостереженні за ними на протязі двох тижнів після одноразового ентерального надходження речовини або після 4-годинної аплікації речовини на 5% поверхні тіла.
2. Середня смертельна концентрація (ЛК50, CL50) – концентрація отрути у повітрі (мг/м3), воді (мг/л), що призводить до загибелі 50% піддослідних тварин при спостереженні за ними на протязі двох тижнів після одноразового інгаляційного затруєння білих мишей упродовж 2 год і білих щурів упродовж 4 год, або після надходження речовини з води через всю поверхню шкіри (занурення у воду) протягом 1 год. За величиною ЛД50 і ЛК50 ксенобіотики поділяють на 4 класи. Чим менше значення ЛД50 і ЛК50, тим більш токсичною є речовина.
3. Коефіцієнт міжвидових розбіжностей (КМР) – співвідношення ЛД50 (ЛК50) для найменш і найбільш чутливого виду тварин (ЛД50, ЛК50 визначають на 3-4 видах лабораторних тварин). Якщо КМР < 3, вважають, що міжвидова чутливість відсутня.
4. Середній час загибелі тварин (ЕТ50(1)) – час, за який гинуть тварини при дії смертельних доз ксенобіотика. Чим більше значення ЕТ50(1), тим вища здатність речовини до кумуляції.
5. Індекс кумуляції – Iк = 1 – Д2/Д1 (Iк = 1 – С2/С1), де Д2(С2) = ЛД50(ЛК50), а Д1(С1) – доза (концентрація), що призводить до загибелі 50% тварин протягом першої доби після введення ксенобіотика.
6. Період Т півзніження ефекту або концентрації самої речовини в крові та тканинах – час, за який рівень градуйованого ефекту (концентрації речовини) знижується у 2 рази з моменту tmax.
7. Час tmax (в годинах) – це досягнення максимуму ефекта або максимальної концентрації речовини в біосередовищі.
8. Сумарний час (Тc) зниження ефекта (концентрації) у 2 рази: Тc = tmax + Т. Чим більше значення Тc, тим вищий ступінь кумуляції.
9. Поріг гострої дії (Limac) – порогова доза або концентрація (ПД, ПК) – мінімальна ефективна доза (концентрація), що встановлена в момент tmax за найбільш показовими тестами (біохімічними, фізіологічними тощо) за загальнотоксичною дією.
10. Зона гострої дії Zac = LD50/Limac; Zac = LC50/ Limac. Чим вужча Zac, тим більшою є небезпека гострого отруєння і меншою – здатність речовини до кумуляції. Чим ширша Zac, тим меншою є загроза гострого отруєння, але більшою є здатність речовини до кумуляції.
11. Коефіцієнт можливості інгаляційного отруєння (КМІО) – це відношення насичувальної концентрації речовини при 20°С до LC50. Чим більше значення КМІО, тим небезпечнішою є речовина.
У підгострих дослідах визначають:
1. Середній час (доба) загибелі тварин ЕТ50(n) при щоденному введенні ½ першодобової ЛД50 або 1/10 ЛД50. Чим більше значення ЕТ50(n), тим менша здатність речовини до кумуляції.
2. Коефіцієнт кумуляції Кк = ЛД50(n)/ЛД50 або Кк = Дn/Д2, де Дn або ЛД50(n) – сумарна середня смертельна доза при щоденному пероральному введенні препарату за схемою Ю.С.Кагана (1/10 ЛД50 на протязі 2 місяців) або за схемою R.Lim et al. (регулярно збільшувані дози щочотири дні на протязі 24±4 дні). При щоденному введенні речовини однаковими разовими дозами Кк = ДР · ЕТ50(n)/ЛД50, де Др – доза, що вводиться щоденно.
3. Стандартизований коефіцієнт кумуляції Ккст = Кк · Д2/Д1. Чим більше значення Кк (Ккст), тим менший ступінь кумуляції речовини. Розрізняють слабкий (незначна кумуляція), середній (помірна кумуляція), сильний (значна кумуляція), надзвичайно сильний (надкумуляція) ступінь кумуляції (додаток 2).
4. Поріг кумулятивної дії (Limcum) – порогова або мінімально ефективна доза (концентрація), що встановлена за найбільш показовими тестами в 30-добовому підгострому досліді при щоденному надходженні в організм різних доз речовини.
5. Зона кумулятивної дії Zcum = LD50/ Limcum. Чим ширша Zcum, тим вищий ступінь кумуляції речовини.
У хронічних дослідах (тривалість 6-12 міс.) визначають:
1. Поріг хронічної дії (Limch) – мінімально ефективна доза (концентрація) за найбільш показовими тестами. Для більшості речовин Limch = Limcum.
2. Зона хронічної дії Zch = Limac/Limch. Чим ширша Zch, тим вищий ступінь кумуляції речовини.
3. Зона біологічної дії Zbiol = LD50/Limch; Zbiol = LC50/Limch. Zbiol є остаточною характеристикою кумуляції, але для більшості речовин Zbiol = Zсum.
Параметри специфічної (ембріотоксичної, гепатотоксичної, мутагенної, тератогенної, канцерогенної, алергенної тощо) дії:
1. Поріг специфічної дії (Limsp) – мінімально ефективна доза (концентрація) при вивченні конкретного виду специфічної дії ксенобіотика у відповідних умовах досліду.
2. Зона специфічної дії (Zsp) = Limch(integ)/Limsp (Liminteg – це Limch, Limcum, Limac, встановлені за інтегральними тестами). Чим ширша Zsp, тим більш небезпечною є речовина за проявом специфічної дії.
Окрім перелічених параметрів, визначають також максимальну неефективну або недіючу доза. МНД (МНК) – це максимальна неефективна доза (концентрація) хімічної речовини, яка не викликає ніяких змін в організмі експериментальних тварин в конкретних умовах досліду (гострих, підгострих, хронічних за загальнотоксичною або специфічною дією).