С. Відмінити атенолол, призначити інгібітор апф. *

D. Додати до атенололу кордарон.

Е. Додати до атенололу дігоксин.

168. У хворого І., 70 років, із стабільною стенокардією навантаження III ФК розвинулась повна АВ-блокада. Частота шлуночкових скорочень – 28 за хв., АТ – 100/60 мм.рт.ст.

Які терапевтичні засоби слід застосувати для порятунку хво­ро­го І. ?

А. Преднізолон внутрішньовенно + атропін підшкірно + ніфедіпін всередину + ізад­­рин під язик. *

В. Обзідан + еуфілін + пентамін (всі внутрішньовенно).

С. Ізоптин + преднізолон + лазикс + калію хлорид (всі внутрішньовенно).

D. Еуфілін внутрішньовенно + атропін підшкірно + ізад­­рин під язик.

Е. Строфантин внутрішньовенно + корінфар всередину + ізадрин під язик.

169. Дільничий терапевт звернув увагу на пацієнта В. 20 років, який явно відставав у фізичному розвитку, швидко втомлювався, часто хворів респіра­торними захворюваннями. Об’єктивно: бліда шкіра, грубий систолічний шум у IV і V міжребір’ях зліва біля грудини. Рентгенологічно: посилення легеневого судин­ного малюнка, збільшення лівого шлуночка. ЕКГ: Р-mitrale, відхилення електричної осі серця вліво. Лікар направив хворого на ЕхоКГ, поставивши наступний попередній діагноз:

А. Нейроциркуляторна дистонія.

В. ревматизм, поворотній ревмокардит.

С. Гіпертрофічна кардіоміопатія без обструкції.

D. Вроджена вада серця – дефект міжшлуночкової перетинки (ДМШП). *

Е. Вроджена вада серця – відкрита аортальна протока (Боталова).

170. сімейний лікар звернула увагу на дівчинку 12 років, яка відставала у фізичному розвитку, швидко втомлювалась, мала відчуття нестачі повітря. Дівчин­ка бліда, пальці китиць малі, у II міжребір’ї зліва пульсує легенева артерія, там же розщеплення II тону та систолічний шум.

Лікар скерувала хворого на ЕхоКГ та ЕКГ з діагнозом:

А. Вроджена вада серця – дефект міжшлуночкової перетинки (ДМШП).

В. Вроджений синдром пролабування мітрального клапана.

С. Вроджена вада серця – відкрита аортальна протока.

D. Вроджена вада серця – дефект міжпередсердної перетинки типу “Ostium secundum”. *

Е. Коарктація аорти.

171. Хвора Т., 30 років, неодноразово поступає із скаргами на раптові напади задухи, яка супроводжується кашлем, клекотом у грудях. Такі напади частіше виникають вдень, після навіть неважких фізичних навантажень. В анамнезі – ревматизм. Об’єктивно: характерний вираз обличчя (facies mitralis), положення ортопное, дистанційні хрипи в легенях, аускультативно – середньо- та велико­міхурцеві хрипи майже на всій площі обох легень. Серце: посилений I тон на верхівці, там же пресистолічний шум, виражений “тон відкриття мітрального клапана”, шум Грехем-Стіла у II міжребір’ї зліва.

Про що йдеться в даному випадку ?

А. Атипову, – набрякову, – форму мітрального стенозу. *

В. афонічний мітральний стеноз.

С. Status cardioepilepticus.

D. Гіперадренергічну форму мітрального стенозу.

Е. Атріомегалічну форму мітрального стенозу.

172. На “Д”-обліку у сімейного лікаря є хвора М., 42 років, яка подає скарги на задишку, кровохаркання, важкість у правому підребір’ї, опухання стіп. Хворіє з 20-річного віку. У дитинстві часті ангіни. Об’єктивно: у легенях в нижніх від­ділах вологі хрипи, тони серця аритмічні, ЧСС 80-92-110 уд./хв., посилений I тон на верхівці, там же пресистолічний шум, акцент II тону на легеневій артерії. ЕКГ: відсутній зубець Р, інтервали “R-R” – різні, електрична вісь відхилена вправо. ЕхоКГ: фракція викиду 39%, діаметр лівого передсердя – 6 см, діаметр лівого шлуночка – 5 см.

Про яку набуту ваду серця йдеться в даному випадку ?

А. Комбіновану мітральну ваду серця з перевагою недостатності мітрального клапана.

В. Комбіновану мітральну ваду серця з перевагою стенозу.

С. Мітральний стеноз – “чистий”. *

D. Недостатність мітрального клапана.

Е. Поєднана мітрально-аортальна вада серця.

173. Хворий н., 27 років, подає скарги на задишку, запаморочення та епізоди непритомності при фізичних навантаженнях. Сімейний лікар звернув увагу на блідість шкіри, малий і частий пульс, низький АТ – 90/60 мм.рт.ст. При аускуль­тації серця у II міжребір’ї справа – виражений систолічний шум, пальпаторно – систолічне тремтіння грудної клітки, що нагадує “котяче муркотіння”.

Сімейний лікар поставив хворому Н. наступний діагноз:

А. Недостатність мітрального клапана.

В. Недостатність аортального клапана.

С. Мітральний стеноз III ступеня.

D. Стеноз аортального клапана. *

Е. Недостатність клапана легеневої артерії.

174. На амбулаторний прийом терапевта звернувся хворий д., 49 років, який подавав скарги на біль в ділянці серця, який зменшується при фізичному навантаженні, але посилюється вночі, задишку, серцебиття, відчуття пульсації у скронях. АТ 200/60 мм.рт.ст., пульс швидкого наповнення і швидкого спаду. У II міжребір’я справа від грудини протодіастолічний шум. ЕхоКГ: діаметр лівого передсердя – 4 см, діаметр лівого шлуночка – 8 см, високочастотна осциляція передньої стулки мітрального клапана.

Терапевт поліклініки поставив хворому Д. діагноз:

А. Аортальний стеноз.

В. Аортально-мітральний стеноз.

С. Недостатність аортального клапана. *

D. Гіпертрофічна кардіоміопатія із субаортальною обструкцією.

Е. Недостатність трикуспідального клапана.

175. Хворий І., 36 років, звернувся до дільничного терапевта у зв’язку із скаргами на задишку, серцебиття, швидку втому, кровохаркання. Об’єктивно: на щоках рум’янець з ціанотичним відтінком, який посилюється при фізичному навантаженні, на верхівці серця – посилений I тон, пресистолічний шум, над аортою – систолічне дрижання пальпаторно і систолічний шум аускультативно; пульс 80 уд./хв., ритм правильний, АТ 100/60 мм.рт.ст.

Дільничний терапевт скерував хворого на ЕхоКГ, поставивши наступний попередній діагноз:

А. Мітральний стеноз в комбінації з аортальною недостатністю.

В. Мітрально-аортальна недостатність.

С. Мітрально-трикуспідальний стеноз.

D. Мітрально-аортальний стеноз. *

Е. Мітрально-аортально-трикуспідальний стеноз.

176. Хворому П., 40 років, поставлений діагноз: “Ревматизм, неактивна фаза. Недостатність аортального клапана III ступеня, часті епізоди серцевої астми. ХЗСН IIА ступеня, III функціональний клас.”

Яке лікування показане хворому П. ?

А. Консервативне – медикаментозне.

В. Протезування аортального клапана. *

С. Операція Бентала.

D. Балонна дилатація аортального клапана.

Е. Санаторно-курортне.

177. Хворий П., 50 років, скаржиться на задишку, серцебиття, знижену працездатність, швидку втомлюваність. Упродовж 6 років хворіє гіпертонічною хворобою. Об-но: межі серця поширені вліво та вверх, тони серця ритмічні, ослаблені. На аорті вислуховується акцент другого тону. АТ 160/100 мм.рт.ст. Живіт м’який, болючий в правому підребер’ї, печінка + 2 см, пастозність гомілок. ЕКГ: ритм синусовий, правильний, відхилення електричної осі вліво, високі зубці R в V5 і V6. ЕхоКГ: товщина передньої стінки лівого шлуночка та міжпередсердної перетинки 1,2 см, кінцево-діастолічний об’єм лівого шлуночка 145 мл, ФВ 58%.

Вкажіть варіант серцевої недостатності.

A. Систолічний.

B. Діастолічний.*

C. Змішаний.

178. Хворий К., 28 років, скарг не подає. 5 років тому лікувався з приводу інфекційно-алергічного міокардиту. Інколи при огляді у терапевта знаходили порушення ритму по типу екстрасистолії. Об-но: межі серця не поширені, тони серця ритмічні, задовільної звучності, чисті. ЧСС – 70/хв, АТ- 120/80 мм.рт.ст. Печінка не збільшена, набряків немає. ЕКГ – помірне зниження біоелектричної активності міокарда, ознаки внутрішлуночкової блокади в ІІІ та aVF відведеннях. При ЕхоКГ ознаки кардіосклерозу, ФВ 55%.

Який метод дослідження буде найбільш інформативним для виявлення у пацієнта безсимптомної дисфункції міокарда.

А. Проба Мастера.

B. Холтерівське моніторування.

C. Коронарографію.

D. Спірометрію.

E. Стрес-ехокардіографію.*

179. Хворий В., 53 роки, знаходиться під спостереженням кардіолога поліклініки з приводу серцевої недостатності, яка розвинулась через 1 рік після перенесеного інфаркту міокарда. Упродовж останнього місяця призначення еналаприлу, нітросорбіду, фуросеміду, аспірину дало позитивний результат: зменшилась задишка, зникла пастозність гомілок. Об-но: хворий дещо збуджений, гіперемія обличча, в легенях – чисте везикулярне дихання, тони серця ослаблені аритмічні, миготлива аритмія, ЧСС 80/хв, дефіцит пульсу 10 ударів, систолічний шум на верхівці. АТ 150/100 мм.рт.ст. Печінка не збільшена. Набряків немає. Лікар вирішив доповнити терапію, застосувавши бета-адреноблокатор.

Який з бета-адреноблокаторів найбільш доцільно призначити даному хворому?

А. Анаприлін.

B. Небілет.

C. Карведілол.*

D. Віскен.

E. Талінолол.

180. Хворий П., 58 років, скаржиться на задишку, серцебиття, знижену працездатність, швидку втомлюваність. 15 років хворіє гіпертонічною хворобою, два роки тому переніс інфаркт міокарда, має ожиріння І ст. Об-но: шкірні покриви бліді, слизові – ціанотичні, руки і ноги набряклі, тургор шкіри знижений, в легенях в нижніх відділах – вологі хрипи, частота дихань 28/ хв. Серце розширено в усі боки, тони серця аритмічні, ослаблені, систолічний шум на верхівці, протодіастолічний ритм галопу. Печінка + 3 см. ЕКГ: ритм синусовий, часті шлуночкові екстрасистоли, ознаки підгострої постінфарктної аневризми та гіпертрофії лівого шлуночка. ЕхоКГ: КДО – 200 мл, ФВ – 43%, зони гіпокінезії та акінезії. В лікуванні хворий отримує гіпотиазид, фуросемід, еналаприл, нітросорбід.

Яким шляхом можна оптимізувати лікування даного хворого:

A. Призначити спіронолактон.*

B. Призначити метопролол.

C. Призначити дігоксин.

D. Призначити предуктал.

E. Призначити гепарин.

181. У хворого Т., 60 р., який з приводу серцевої недостатності отримує упродовж тижня лікування капотеном (25 мг тричі на день), нітросорбідом (20 мг чотири рази на день), фуросемідом (80 мг на добу), спіронолактон (12,5 мг на день), дігоксином (0,25 мг тричі на день) появилась нудота, блювання, перебої в роботі серця. Згодом з’явилось запаморочення до втрати свідомості. На ЕКГ: шлуночкова бігеменія на фоні повної атріовентрикулярної блокади.

Що могло спровокувати розвиток такого стану.

A. Капотен.

B. Нітросорбід.

C. Дігоксин.*

D. Фуросемід.

E. Спіронолактон.

Розділ 3. Захворювання органів дихання.