- •Тести для самоконтролю.
- •2.1. Атеросклероз.
- •2.2. Ішемічна хвороба серця.
- •2.3. Гострі коронарні синдроми.
- •2.3.1. Нестабільна стенокардія.
- •2.3.3.Ускладнення інфаркта міокарда та їх лікування.
- •2.4. Артеріальні гіпертензії.
- •2.4.1. Гіпертензивна хвороба.
- •2.4.2. Вторинні артеріальні гіпертензії.
- •2.4.3. Гіпертензивні кризи.
- •2.5. Нейроциркуляторна дистонія (нцд).
- •2.6. Ендокардити.
- •2.7. Міокардити.
- •2.8. Кардіоміопатії.
- •2.9. Перикардити.
- •2.10. Аритмії та блокади серця.
- •2.11. Вроджені вади серця.
- •2.12. Набуті вади серця.
- •2.13. Серцева недостатність.
- •Тести для самоконтролю.
- •E. Стабільна стенокардія напруги, фк III. *
- •С. Ендотелін I. *
- •С. Рецидив інфаркта міокарда. *
- •В. Нижній. *
- •Е. Порушення руху кальцієвих і натрієвих потоків з попереднім синусовим імпульсом. *
- •Е. Апоптоз. *
- •С. Відмінити атенолол, призначити інгібітор апф. *
- •3.1. Пневмонія.
- •Патогенез. Виникнення, перебіг і наслідки пневмонії залежать як від вірулентних властивостей збудника так і від ступеня імунної реакції макроорганізму на інфекцію.
- •Фаза захворювання (розгар, розрішення, реконвалесценція, подовжений перебіг).
- •Діагностичні критерії пневмонії з подовженим перебігом
- •3.3. Хронічний бронхіт.
- •3.4. Бронхіальна астма.
- •3.5. Саркоїдоз.
- •3.6. Ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт.
- •3.7. Легеневе серце (Cor pulmonale).
- •Класифікація хронічного легеневого серця
- •Класифікація хронічного легеневого серця
- •Тести для самоконтролю.
- •С. Пневмонія довше 5 тижнів.
- •4.1. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба.
- •4.2. Хронічні гастрити.
- •Корекція розладів шлункової секреції проводиться в залежності від характеру цих розладів. Терапія, яка стимулює секреторну функцію шлунка, передбачає наступні заходи.
- •Корекція порушень кишечного травлення. При гастриті типу а часто страждає зовнішньосекреторна функція підшлункової залози і кишечне травлення, тому таким хворим рекомендують ферментні препарати:
- •4.4. Хронічні гепатити.
- •4.5. Цирози печінки.
- •4.6. Диференційний діагноз жовтяниць.
- •4.7. Синдроми, які обтяжують перебіг цирозів печінки.
- •4.8. Хронічний безкам’яний холецистит.
- •Лікування хронічного холециститу.
- •4.9. Жовчокам’яна хвороба (жкх).
- •4.11. Синдроми недостатності гідролізу харчових речовин (малдигестії)
- •4.12. Ентерити.
- •4.13. Хвороба Крона або регіонарний ентерит.
- •4.15. Функціональна кишкова диспепсія (фкд). Синдром подразненої товстої кишки.
- •Тести для самоконтролю.
- •В. Фенобарбітал.
- •5.1. Гломерулонефрити.
- •5.2. Пієлонефрити.
- •5.3. Хронічна ниркова недостатність.
- •5.4. Амілоїдоз нирок.
- •Тести для самоконтролю.
- •6.1. Ревматизм (гостра ревматична лихоманка).
- •6.2. Запальні поліартропатії.
- •6.3. Подагра.
- •6.4. Остеоартрози.
- •6.5. Системні ураження сполучної тканини.
- •6.5.1. Системні васкуліти.
- •6.5.2. Системний червоний вовчак.
- •6.5.3. Дерматополіміозит.
- •6.5.4. Системний склероз.
- •Тести для самоконтролю.
- •7.1. Анемії.
- •7.2. Гемобластози.
- •Хронічна мієлоїдна лейкемія.
- •7.3. Геморагічні захворювання.
- •Тести для самоконтролю.
- •Тести для самоконтролю.
- •Список використаної літератури
4.8. Хронічний безкам’яний холецистит.
Хронічний безкам’яний холецистит (ХБХ) – викликається умовнопатогенною мікрофлорою: стрептококом, стафілококом, синьогнійною паличкою, ентерококом; рідше викликається патогенною мікрофлорою (шигели, черевнотифозна паличка), вірусами і протозойною інфекцією. Мікроби проникають в жовчні шляхи гематогенним, лімфогенним і контактним (з кишечника) шляхом. Розвитку запального процесу сприяє застій жовчі, зміна хімічних властивостей жовчі, сенсибілізація організму до аутоінфекції.
Ураження жовчного міхура можуть спричиняти також паразити – лямблії, аскариди, опісторхи. Паразитарні захворювання жовчного міхура звичайно супроводжуються його запаленням і призводять до численних ускладнень- холангіту, гепатиту, біліарного цирозу печінки, панкреатиту.
Хронічне запалення жовчного міхура може бути катаральним, флегмонозним, гангренозним. Поза загостренням – це в’ялопротікаюче запалення стінки жовчного міхура. Наслідком ХБХ може бути водянка або емпієма жовчного міхура, перихолецистит з постійним вогнищем інфекції.
ХБХ супроводжується втягненням в патологічний процес інших органів травлення (печінки, підшлункової залази) з розвитком реактивних гепатитів та панкреатитів.
Клініка. Основною ознакою ХБХ є біль в правому підребір’ї, рідше одночасно й в підложечній ділянці. Біль іррадіює в праву лопатку, ключицю, плече, плечовий суглоб, рідше – в ліве підребір’я. Часто біль є ниючим, триває днями й тижнями. Деколи на цьому фоні виникає переймоподібний біль, спричинений загостренням запалення в жовчному міхурі. Загострення частіше пов’язані з порушенням дієти, фізичним навантаженням, переохолодженням тощо. Характерно посилення болю після прийому смажених страв, яєць, холодних і газованих напоїв, вина, пива, гострих закусок, а також під впливом нервово-психічного напруження. Посилення болю супроводжується підвищенням температури тіла, нудотою, блюванням, відрижкою, проносом.
Біль при ХБХ може бути й приступоподібним (печінкова коліка), який може поєднуватись з постійним ниючим болем. Приступоподібний біль характерний для запального процесу в шийці і протоці жовчного міхура, постійний - спостерігається частіше при ураженні тіла і дна міхура.
Характерний також гіркий присмак в роті, здуття кишечника, закреп або ж пронос. Іноді при підвищенні температури тіла виникає озноб (частіше це ознака холангіту). Температура тіла підвищується до субфебрильних (катаральне запалення) або і фебрильних (флегмонозне запалення) цифр. Проте в ослаблених хворих і осіб похилого віку внаслідок пониженої реактивності температура тіла навіть при гнійному холециститі залишається субфебрильною або й нормальною. Гектична температура з потінням та ознобом є при поширеному гнійному запаленні (холангіт, емпієма жовчного міхура, абсцесс печінки).
Жовтяниця не характерна для ХБХ, частіше вона є при калькульозному холециститі (обтурація каменем загальної жовчної протоки). В разі ХБХ жовтяничне забарвлення склер і шкіри може бути при затрудненні відтоку жовчі внаслідок нагромадження в загальній жовчній протоці слизу, епітелію, паразитів.
Типова пальпаторна ознака ХБХ – болючість в області жовчного міхура, особливо на вдосі – симптом Кера. Є болючість й при постукуванні по правій підреберній ділянці на висоті вдоху – симптом Лепене. Позитивними є також симптоми Мерфі, Грекова-Ортнера, Мюссі-Георгієвського.
Дуоденальне зондування: В-жовч каламутна, з клаптиками слизу, в ній багато циліндрично-епітеліальних клітин, клітинного детриту. Все це може бути й при дуоденіті, тому не є патогномонічним для холециститу.
Лейкоцити в жовчі швидко руйнуються, в слизу ж зберігаються довше. Посів жовчі дає можливість встановити етіологію запального процесу.
При ХБХ у фазі загострення часто підвищується ШОЕ, з’являються нейтрофільний лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, еозинофілія, С-реактивний протеїн, в крові зростає вміст серомукоїду, фібриногену, гамма- глобулінів.
Рентгенологічні ознаки ХБХ: видовження, звивистість, нерівномірність заповнення міхурової протоки, чергування ділянок розширень і звужень, збільшення тіні жовчного міхура, деформація її, біль після прийому жовчогінного сніданку.
УЗД вказує на потовщення стінки жовчного міхура, наявність в ньому грудочок слизу, порушення скоротливості жовчного міхура.