- •Тести для самоконтролю.
- •2.1. Атеросклероз.
- •2.2. Ішемічна хвороба серця.
- •2.3. Гострі коронарні синдроми.
- •2.3.1. Нестабільна стенокардія.
- •2.3.3.Ускладнення інфаркта міокарда та їх лікування.
- •2.4. Артеріальні гіпертензії.
- •2.4.1. Гіпертензивна хвороба.
- •2.4.2. Вторинні артеріальні гіпертензії.
- •2.4.3. Гіпертензивні кризи.
- •2.5. Нейроциркуляторна дистонія (нцд).
- •2.6. Ендокардити.
- •2.7. Міокардити.
- •2.8. Кардіоміопатії.
- •2.9. Перикардити.
- •2.10. Аритмії та блокади серця.
- •2.11. Вроджені вади серця.
- •2.12. Набуті вади серця.
- •2.13. Серцева недостатність.
- •Тести для самоконтролю.
- •E. Стабільна стенокардія напруги, фк III. *
- •С. Ендотелін I. *
- •С. Рецидив інфаркта міокарда. *
- •В. Нижній. *
- •Е. Порушення руху кальцієвих і натрієвих потоків з попереднім синусовим імпульсом. *
- •Е. Апоптоз. *
- •С. Відмінити атенолол, призначити інгібітор апф. *
- •3.1. Пневмонія.
- •Патогенез. Виникнення, перебіг і наслідки пневмонії залежать як від вірулентних властивостей збудника так і від ступеня імунної реакції макроорганізму на інфекцію.
- •Фаза захворювання (розгар, розрішення, реконвалесценція, подовжений перебіг).
- •Діагностичні критерії пневмонії з подовженим перебігом
- •3.3. Хронічний бронхіт.
- •3.4. Бронхіальна астма.
- •3.5. Саркоїдоз.
- •3.6. Ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт.
- •3.7. Легеневе серце (Cor pulmonale).
- •Класифікація хронічного легеневого серця
- •Класифікація хронічного легеневого серця
- •Тести для самоконтролю.
- •С. Пневмонія довше 5 тижнів.
- •4.1. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба.
- •4.2. Хронічні гастрити.
- •Корекція розладів шлункової секреції проводиться в залежності від характеру цих розладів. Терапія, яка стимулює секреторну функцію шлунка, передбачає наступні заходи.
- •Корекція порушень кишечного травлення. При гастриті типу а часто страждає зовнішньосекреторна функція підшлункової залози і кишечне травлення, тому таким хворим рекомендують ферментні препарати:
- •4.4. Хронічні гепатити.
- •4.5. Цирози печінки.
- •4.6. Диференційний діагноз жовтяниць.
- •4.7. Синдроми, які обтяжують перебіг цирозів печінки.
- •4.8. Хронічний безкам’яний холецистит.
- •Лікування хронічного холециститу.
- •4.9. Жовчокам’яна хвороба (жкх).
- •4.11. Синдроми недостатності гідролізу харчових речовин (малдигестії)
- •4.12. Ентерити.
- •4.13. Хвороба Крона або регіонарний ентерит.
- •4.15. Функціональна кишкова диспепсія (фкд). Синдром подразненої товстої кишки.
- •Тести для самоконтролю.
- •В. Фенобарбітал.
- •5.1. Гломерулонефрити.
- •5.2. Пієлонефрити.
- •5.3. Хронічна ниркова недостатність.
- •5.4. Амілоїдоз нирок.
- •Тести для самоконтролю.
- •6.1. Ревматизм (гостра ревматична лихоманка).
- •6.2. Запальні поліартропатії.
- •6.3. Подагра.
- •6.4. Остеоартрози.
- •6.5. Системні ураження сполучної тканини.
- •6.5.1. Системні васкуліти.
- •6.5.2. Системний червоний вовчак.
- •6.5.3. Дерматополіміозит.
- •6.5.4. Системний склероз.
- •Тести для самоконтролю.
- •7.1. Анемії.
- •7.2. Гемобластози.
- •Хронічна мієлоїдна лейкемія.
- •7.3. Геморагічні захворювання.
- •Тести для самоконтролю.
- •Тести для самоконтролю.
- •Список використаної літератури
4.13. Хвороба Крона або регіонарний ентерит.
Таку назву цьому захворюванню дали, тому, що воно вражає термінальний відтинок тонкої кишки, хоч безперечно, може втягувати в процес й інші відділи тонкої і навіть товстої кишок. Це рідкісне захворювання. Етіологія його не з’ясована. Деякі вчені вважають хворобу Крона, як пізню стадію вилікуваного туберкульозу. Немовби є докази, що причиною хвороби Крона є гострий і підгострий мезентеральний лімфаденіт. Не безпідставна думка й про аутоімунний механізм розвитку цього захворювання.
Захворювання зводиться до розвитку неспецифічного гранульоматозного запального процесу з некротизацією, звиразкуванням та рубцюванням кишки.
Гостра форма хвороби Крона нагадує гострий апендицит, на відміну від якого захворювання характеризується крім болю у правій здухвинній ділянці, метеоризмом, проносом з домішкою крові, від’ємними симптомами подразнення очеревини. Хронічна форма хвороби Крона характеризується нездужанням, швидкою втомою, зниженням працездатності, підвищенням температури тіла до 37,5-37,7С, втратою апетиту, схудненням, артралгіями, емоційною неврівноваженістю. Хворих дуже турбують проноси напіврідким або рідким, пінистим, з домішками слизу і крові стільцем. Іноді випорожнення подібні на мазь сірого забарвлення з прогірклим запахом. При стенозуванні кишечника з’являються ознаки кишкової непрохідності (переймоподібні болі, блювання, затримка стільця і газів). При хворобі Крона у 1/3 хворих в животі пальпують “пухлину” в правій здухвинній ділянці. Виразки, які характерні дня хвороби Крона, можуть прориватися в брижу, очеревину, сальник з утворенням абсцесів. Можливий й розвиток перитоніту, прямокишкової кровотечі.
Діагноз підтверджується шляхом рентгендослідження, при якому знаходять характерні зміни рельєфу слизової оболонки. Кишки втрачають притаманну їм спіралеподібну форму, випрямляються, набуваючи вигляду струни.
Тепер діагноз хвороби Крона діагностують шляхом ендоскопічного дослідження за допомогою колоноскопії та еюноскопії.
Лікування хвороби Крона консервативне. При цьому дієтичні рекомендації такі ж як і при хронічному ентериті. При загостренні захворювання призначають сульфосалазин (салазопірин) по 6-8 г на добу всередину впродовж 4-6 тижнів з наступним переходом на підтримувальні дози (по 0,5 г 2 рази на день) впродовж 6-8 місяців.
Хірургічне лікування показане лише в разі розвитку ускладнень (непрохідність, перфорація, кровотеча, перитоніт.
4.14. Хвороба Уіпля або кишечна ліподистрофія.
Кишечна ліподистрофія – це системне захворювання з переважним ураженням лімфатичної системи тонкої кишки і її брижі.
Причина захворювання невідома. Більшість вчених відносять хворобу Уіпля до групи колагенозів. Робилися спроби виділити інфекційне джерело захворювання, однак успіху вони не мали. Скоріше всього, що дане захворювання обумовлюється генетичними дефектами в ліполітичних ферментах.
Кишкова стінка й брижа при хворобі Уіпля поступово ущ1л.ьнюється й потовщується, в лімфатичних судинах нагромаджується багато жиру. Там же знаходять макрофаги з пінистою протоплазмою – "пінисті клітини". Хворих турбує загальна слабість, котра невпинно прогресує. Лікування скеровують на врегулювання моторики, кишкової секреції, еубіозу.