6.1. Дослідження м'яса

Відбір проб м'яса. Зразки м'яса для дослідження відбирають біля складки на шиї, у ділянці 4-5-го шийного хребця, біля лопатки, а також у ділянці стегна. Маса кожного зразка повинна становити не менше 200 г. Загорнуті в пергаментний папір або харчову полі­етиленову плівку зразки вміщують у металевий ящик.

Супровідний документ повинен містити дані про дату й місце від­бору зразків, вид тварин, номер туші, причину і мету дослідження, а також підпис особи, що відбирала пробу (Держстандарт 7269-79).

Органолептичне дослідження м'яса. Досліджують зовнішній ви­гляд, колір і запах м'яса, його консистенцію, стан жиру і сухожил­ків, прозорість та запашність бульйону.

Зовнішній вигляд, колір і запах аналізують як під час огляду туші, так і на свіжому розрізі м'яса. Липучість визначають, обмацу­ючи м'ясо зовні і на розрізі. При цьому встановлюють і його ела­стичність, для чого легким натискуванням пальця утворюють ямку, а потім спостерігають за її вирівнюванням. Прикладаючи до поверхні туші або до розрізу фільтрувальний папір, визначають зволоженість м'яса.

Стан жиру і сухожилків установлюють під час відбору зразків. Описують колір, запах і консистенцію жиру, констатують пружність і щільність сухожилків, стан суглобових поверхонь.

Щоб визначити запашність бульйону, в конічну колбу місткістю 100 мл Вносять 20 г старанно подрібненого м'яса, заливають 60 мл дистильованої води, старанно перемішують, закривають увігнутим склом і ставлять на водяну баню. Запах м'ясного бульйону оціню­ють у момент появи пари з-під трохи відтуленого покривного скла при температурі 80-85°С.

Для визначення прозорості 20 мл м'ясного бульйону наливають у мірний циліндр діаметром 20 мм, місткістю 25 мл. Прозорість ви­значають візуально. На основі результатів органолептичного дослід­ження м'яса та бульйону роблять висновок про свіжість досліджу­ваного продукту.

Дані про органолептичні властивості свіжого м'яса і субпродук­тів наведено в табл. 65 (Держстандарт 7269-79).

Визначення продуктів первісного розпаду білків у бульйоні. Метод ґрунтується на утворенні комплексів сірчанокислої міді з продуктами первісного розпаду білків у вигляді осаду. Гарячий буль­йон фільтрують через шар вати або паперовий фільтр у пробірку,

Таблиця 65
Органолептична характеристика м'яса та субпродуктів
Органолептичні показники	М'ясо або субпродукти
	свіжі	сумнівної свіжості	несвіжі
Зовнішній вигляд і колір поверхні туші	Кірочка підсихання блідо-червоного кольо­ру або блідо-рожево­го, розморожених туш — червоного кольору, жир м'якоті частково забарвлений у яскра­во-червоний колір	Місцями зволоже­на, ледь липка, потем­ніла	Сильно підсохла, вкрита сірувато-ко­ричневим слизом або пліснявою
Стан м'язів на розрізі	Злегка вологі, не за­лишають вологої пля­ми на фільтрувально­му папері; колір: яло­вичини — від світло-червоного до темно-червоного, свинини — від світло-рожево­го до червоного, бара­нини — від червоно­го до червоно-вишне­вого, ягнятини — ро­жевий	Вологі, залишають вологу пляму на фільтрувальному па­пері, ледь липкі, тем­нувато-червоного кольору. Для розмо­роженого м'яса — з поверхні розрізу сті­кає злегка каламут­ний м'ясний сік	Вологі, залишають вологу пляму на філь­трувальному папері, липкі, червоно-корич­невого кольору. Для розмороженого м'яса — з поверхні розрізу стікає каламутний м'ясний сік
Консистенція	На розрізі м'ясо ту­ге й пружне, утворю­вана при натисканні пальцем ямка швидко вирівнюється	На розрізі м'ясо менш туге і менш пружне, утворювана при натисканні паль­цем ямка вирівнюєть­ся повільно (упро­довж 1 хв), жир м'я­кий, розмороженого м'яса — крихкий	На розрізі м'ясо дрябле, утворена при натисканні пальцем ямка не вирівнюєть­ся, жир м'який, роз­мороженого м'яса — крихкий, осалений
Запах	Специфічний, прита­манний кожному ви­ду свіжого м'яса	Дещо кислуватий або трохи затхлий	Кислий, затхлий або слабо гнильний
Стан жиру ^	Яловичий має білий, жовтуватий або тем­ний колір, консистен­ція тверда, при роз­давлюванні кришить­ся, свинячий має білий або блідо-рожевий ко­лір, м'який, еластичний, баранячий має білий колір, щільну конси­стенцію. Жир не по­винен мати запаху осалювання або згір­клості	Сірувато-матовий відтінок, липне до пальців, може мати легкий запах осалю­вання *	Сірувато-матовий відтінок, при роздав­люванні мажеться, свинячий жир може бути вкритий невели­кою кількістю плісня­ви. Запах згірклості

Стан сухожилків	Сухожилки пружні, щільні, поверхня суг­лобів гладенька, блис­куча. Сухожилки роз­мороженого м'яса м'які, крихкі, яскраво-червоні	Сухожилки менш щільні, матово-білі. Суглобові поверхні злегка вкриті слизом	Сухожилки розм'як­шені, сіруватого коль­ору. Суглобові по­верхні вкриті слизом
Прозорість та запашність бульйону	Прозорий, запашний.	Прозорий або кала­мутний, із запахом, не властивим свіжому бульйонові	Каламутний, з вели­кою кількістю плас­тівців, із різким не­приємним запахом

вміщену у склянку з холодною водою. Якщо отриманий фільтрат каламутний, його фільтрують повторно. Далі в іншу пробірку нали­вають 2 мл прозорого фільтрату і 3 краплі 5% розчину сірчанокис­лої міді, вміст пробірки збовтують. Через 5 хв визначають характер змін, що сталися з бульйоном після додавання реактиву.

Бульон, приготований зі свіжого м'яса, при додаванні розчину сірчанокислої міді залишається прозорим. Якщо ж при додаванні сірчанокислої міді бульйон скаламутнів або в бульйоні із заморо­женого м'яса утворилися пластівці, то воно сумнівної свіжості. Ут­ворення желеподібного осаду, а в бульйоні із замороженого м'яса великих пластівців свідчить про те, що м'ясо несвіже (Держстан­дарт 23392-78).

Визначення аміаку і солей амонію. Метод грунтується на здат­ності аміаку і солей амонію, взаємодіючи з реактивом Несслера, утворювати забарвлену сполуку — йодистий меркурамоній.

При додаванні реактиву Несслера витяжка зі свіжого м'яса за­барвлюється у зеленкувато-жовтий колір і злегка каламутніє або залишається прозорою. Інтенсивний жовтий колір, іноді з оранже­вим відтінком, а також значна каламутність характерні для м'яса сумнівної свіжості. Якщо ж витяжка набуває жовтувато-оранжево­го забарвлення, утворюються великі пластівці, то м'ясо вважається несвіжим (Держстандарт 20235.1-74).6.2. ДОСЛІДЖЕННЯ МОЛОКА

Відбір проб молока. Після розкривання фляг або цистерн за допомогою шпателя зчищають у ці ж посудини накопичений на кришках і стінках жир і ретельно перемішують колотівкою. Про­би молока відбирають із фляг металевими циліндричними труб­ками з отворами на кінцях діаметром 9 мм або кружками з видо­вженими ручками місткістю 0,25 або 0,5 л. Для аналізу слід від­бирати близько 500 мл молока. Відібрані проби негайно досліджу­ють. У виняткових випадках як консервант можна використовува­ти 40% розчин формаліну (1-2 краплі на 100 мл молока) або 10% розчин двохромовокислого калію (1 мл на 100 мл молока). Дані про кількість та найменування консерванту зазначаються у супро­відному документі.

Визначення густини молока. Ретельно перемішану пробу молока (500 мл) обереж­но доливають по стінці в циліндр, куди по­вільно занурюють лактоденсиметр (мал. 52), після чого, його залишають вільно плавати, стежачи за тим, щоб він не торкався стінок циліндра. Після встановлення лактоденсимет-ра у нерухомому стані проводять відлік гу­стини молока та температури. При цьому рі­вень очей повинен збігатися з верхнім краєм меніска, по якому ведуть відлік. Густину ви­значають при темпера­турі 20°С. У тому випад­ку, якщо температура молока вище або нижче 20°С, для внесення по­правки до отриманої гу­стини користуються табл. 66.

Густина коров'ячого молока 1,027-1,034 г/ см³. Щільність заготовлюваного молока повинна становити не менше 1,027 г/см³ (Держстан­дарт 13264-88).

Визначення кислотності молока. Кислотність молока виража­ється в градусах Тернера (кількість 0,1 н. розчину їдкого натру (мл), витраченого на нейтралізацію 100 мл молока). У конічну кол­бу місткістю 250 мл наливають 10 мл молока, 20 мл дистильованої води і додають 2-3 краплі спиртового розчину фенолфталеїну. Су­міш перемішують, а потім титрують 0,1 н. розчином їдкого натру до появи стійкого, яке не зникає упродовж 1 хв, блідо-рожевого забарв­лення. Кількість їдкого натру, витрачена на титрування досліджува­ного молока і помножена на 10, відповідає його кислотності.

Кислотність заготовлюваного молока вищого й першого сорту повинна становити 16-18°, другого — 16-20" (Держстандарт 13264-88).

Визначення домішки крохмалю. У пробірку наливають 10 мл досліджуваного молока, потім кип'ятять його для перетворення крох­малю на клейстер, а після охолодження додають кілька крапель роз­чину Люголя і перемішують. При наявності крохмалю розвивається синє забарвлення.

Домішка крохмалю до молока не допускається.

Визначення соди в молоці. У пробірку наливають 5 мл молока, а потім, не допускаючи струшування, обережно по стінці нашарову­ють 7-8 крапель 0,04% спиртового розчину бромтимолового синьо­го. Зелене забарвлення, яке з'являється через 10 хв, вказує на наяв­ність соди в молоці. Якщо сода відсутня, кільцевий шар має жовте забарвлення.

Для визначення соди за допомогою розолової кислоти до 3-5 мл досліджуваного молока додають стільки ж 0,2% розчину розолової кислоти її 96% спирті й ретельно збовтують. При наявності соди суміш набуває рожево-червоного забарвлення, а при її відсутності — коричнево-жоитого.

Домішка соди до молока не допускається (Держстандарт 13264-88).