§6. Сучасне уявлення про махорку та особливості її вирощування

Махорка (Nicotiana rustica) - це однорічна рослина родини пасльонових. У сухому листі махорки міститься 5-15% нікотину, 15-20% органічних кислот, у тому числі 10% і більше лимонної кислоти. З махорки одержують: махорку крупку, нюхальний тютюн, нікотинові препарати, нікотинову кислоту (вітамін РР), лимонну кислоту.

Коренева система стрижнева, добре розвинена, проникає в грунт на глибину 1,5 м і більше. Більша частина коренів розміщується у верхньому 30 - 40 см шарі грунту.

Стебло прямостояче, ребристе або кругле з пухкою серцевиною, зеленого або жовтого забарвлення, заввишки до 1,2м. Листки черешкові, серцевидні або яйцеподібні, трикутні, лопаті, еліпсо або ниркоподібні, зморшкуваті, світло- або жовто-зелені. На стеблі почергово розміщується від 12 до 20 листків. Листя й стебла вкриті короткими головчастими волосками. Вони мають сильний специфічний запах.

Квітки дрібніші, ніж у тютюну, двостатеві, п'ятірного типу, із приквітниками, зелені або жовтувато-зелені. Квіти махорки - самозапильні, але не виключене й перехресне запилення.

Плід - двостулкова багатонасінева коробочка. В одній коробочці 300 -500 насінин. Насіння дрібне, коричневе або кремове з кострубатою поверхнею. Маса 1000 насінин 0,25 - 0,35 г.

Махорка відзначається невибагливістю до грунтів пластичністю біології, тому її вирощують у різних грунтово-кліматичних зонах - від Заполяр'я до південних районів. В онтогенезі махорки і тютюну виділяють 10 фаз індивідуального росту й розвитку: спочиваюче насіння, проростання насіння, сходи, вкорінення сходів, формування розсади, вкорінення її в полі, формування рослин, цвітіння, формування й достигання насіння, формування й достигання листя.

Насіння починає проростати за температури 7-8°С. Оптимальна температура для росту й розвитку рослин 20 - 30°С. Температура вище 35°С пригнічує розвиток, а заморозки мінус 2 - 3°С призводять до загибелі рослин. Тривалість вегетаційного періоду в полі махорки-сіянки 90 - 130, махорки-саджанки 70 - 100 днів.

Махорка – це рослина довгого дня, прискорює свій розвиток у міру просування на північ, що дає змогу вирощувати її навіть у Заполяр'ї. Махорка дуже вибаглива до вологи. Вона абсолютно не витримує перезволоження грунту. Оптимальна вологість грунту для неї 70 - 90%. Недостатня вологість грунту зумовлює підгоряння листя або передчасне їх відмирання. Транспіраційний коефіцієнт махорки 450 - 500. Кращими для махорки є супіщані й суглинисті чорноземи, темно-сірі та сірі підзолені грунти, родючі й удобрені органічними добривами. В Україні найбільше районовано наступні сорти махорки:

• Високоросла зелена 317;

• Малопасинковий пехлець 4;

• Хмелівка 125-с.

Способи вирощування. Махорку можна вирощувати двома способами - сіянкою (висіванням насіння безпосередньо в поле) і саджанкою (садінням розсади в полі). В умовах України за обох способів вирощування культура може давати високі врожаї. Проте для сіянки більш придатні ділянки із структурними грунтами, а низинні - з високою родючістю, де обробіток проводять пізніше, доцільно відводити під саджанку.

Технологія вирощування. Махорку, як дуже вибагливу до родючості грунту культуру розміщують у спеціальних сівозмінах на найбільш родючих грунтах: глибоких чорноземах, наносних землях у долинах річок, окультурених торфовищах тощо.

Найкращими попередниками для неї є багаторічні трави, кормові буряки, овочеві культури, віко-вівсяна суміш на сіно. Махорка добре росте 2-3 роки підряд на одному місці, якщо вносити достатню кількість добрив.

Обробіток грунту. Під махорку зяблеву оранку проводять на глибину 27-30см плугами з передплужниками. Якщо її розміщують після ранніх культур, площу спочатку лущать, а потім глибоко орють. Передпосівний обробіток грунту під махорку починають у перші дні весняних польових робіт. При вирощуванні махорки весняний обробіток обмежують шлейфуванням і боронуванням важкими боронами у 2 - 3 сліди на глибину 3-4 см, щоб не пересушити верхній шар грунту.

На площах, відведених під саджанку (розсадна культура), весняний обробіток включає раннє боронування та шлейфування і наступні 2-3 культивації на глибину 8 – 10 см. Низинні ділянки з важкими грунтами, особливо при весняному внесенні гною, рекомендується переорювати на глибину 15 - 18 см з боронуванням.

Удобрення. Махорка виявляє підвищені вимоги до поживних речовин. На 1 ц урожаю (в перерахунку на суху речовину) вона виносить у середньому 3 - 3,5 кг азоту, 0,8 – 1 кг фосфору, 3,5-4 кг калію, 6 кг кальцію. Махорка дуже чутлива до добрив. При високому рівні агротехніки внесення 35 - 40 т/га гною підвищує врожай її на 20 - 30 ц/га.

На підзолених чорноземах під махорку треба вносити гній в розрахунку 30 - 40 т/га або повне мінеральне добриво К80-120Р60-90К60-90. Найвищі врожаї дає махорка при внесенні суміші органічних і мінеральних добрив. Їх слід вносити восени під глибоку оранку. Лише в заплавах річок деяку перевагу має весняне удобрення із заорюванням добрив на 15-18 см.

Високі прирости врожаю забезпечує суперфосфат, внесений з поливною водою під час садіння в дозі 1 ц/га або під час сівби махорки. Він прискорює розвиток рослин, поліпшує приживаність розсади.

Ефективним для підвищення врожайності махорки є підживлення, особливо на початку вегетації: сіянки - після проривання, саджанки - через 10 -12 днів після садіння. При підживленні вносять повне мінеральне добриво (20 - 30 кг/га ) на відстані 10 – 12 см від рядка на глибину 6-8 см.

Сівба. Сіють махорку одночасно з ранніми ярими культурами. Для цього використовують сухе й пророщене насіння, змішане в однакових кількостях. Якщо ранні сходи від пророщеного насіння пошкоджені заморозками, можна мати повторні сходи без пересівання (за рахунок сухого насіння). Махорку сіють при ширині міжрядь 50 - 60см. На 1 га висівають 4 – 5 кг насіння (в перерахунку на сухе), загортаючи його на глибину 1см. Під час сівби грунт у рядках ущільнюють катками, які йдуть услід за сошниками.

Садіння. В усіх районах вирощування махорки в Україні ефективніше раннє садіння - наприкінці квітня або в першій декаді травня. За багаторічними даними Лохвицької дослідної станції, при садінні на початку травня урожайність махорки становила 34,1 ц/га, в другій половині травня -24,8 ц/га, а на початку червня -17,2 ц/га.

Сорти махорки з великим листям (Хмелівка) висаджують дещо рідше, ніж сорти із середнім за розміром листям (Високоросла зелена). При розсадній культурі махорки на кожний гектар закладають по 30 – 40 м², парників або 40 – 50 м² теплих грядок. На 1 м² парників висівають (у перерахунку на сухе насіння) 1,5 -2 г, теплих грядок 2 - 2,5 г насіння. Перед висіванням насіння протруюють у розчині формаліну (одна частина 40 % формаліну на 50 частин води).

Садять махорку розсадосадильними машинами або вручну з шириною міжрядь 50 або 60 см, між рослинами в рядках 25 – 30 см. Через 5- 6 днів після садіння махорки підсаджують розсаду на місце загиблих рослин.

Догляд. Першим заходом догляду за посівами є шарування, яке проводять як тільки з'являться сходи, а коли весна холодна, то й до з'явлення сходів (сліпе шарування). Через 8-10 днів шарують удруге з одночасним виполюванням бур'янів у рядках. Коли на рослинах з'являться 2-3 справжніх листки, проводять механізоване букетування (довжина букетів 10 - 12, а відстань між ними 50 - 60 см).

Проривають сіянку в період утворення 4-5 справжніх листків, залишаючи в гнізді по дві найбільш розвинені рослини, а при рядковому розміщенні рослини залишають через 25 – 30 см.

Протягом вегетації міжряддя махорки обробляють культиваторами 3-4 рази. У дощову погоду глибину розпушувань збільшують до 8 – 10 см, а в посушливу - зменшують до 5 - 6 см.

Важливим агрозаходом при вирощуванні тютюну махорки саджанкою є видалення нижніх пожовклих листків. Видаляють їх через 10 - 12 днів після садіння, відламуючи по 2-3 застарілих і пожовклих листків. При вирощуванні махорки-сіянки ці листки не виділяють, бо це не сприяє підвищенню врожайності.

Для підвищення врожайності і якості махорки обов'язково обламують суцвіття (вершкують) і бокові пагони (пасинкують). Одночасно з вершкуванням видаляють верхні недостатньо розвинені й нижні застарілі листки. Для достигання залишають на рослині 9 - 10 листків у крупнолистих і 11 - 12 у середньолистих сортів махорки.

Збирання. Приріст сухої речовини й інтенсивне утворення нікотину відбувається в перші 20 - 30 днів після вершкування рослин. Через 40 - 45 днів ці процеси припиняються і настає технічна стиглість листя. Її визначають за такими ознаками: листя стає щільним, звисає вниз, частково втрачаючи хлорофіл, про що свідчать світлі плями, які з'являються на ньому; пластинка листка стає дуже крихкою і при незначному згинанні ламається. Збирають цілі рослини махорки, зрізуючи стебла біля землі. Щоб прискорити сушіння і зменшити втрати сухої речовини за 3 - 4 дні до збирання, стебла махорки розколюють.

Сушіння. Зрубані рослини після прив'ялювання перевозять до сушильних приміщень, де складають для томління шарами заввишки 50 - 70см і завширшки в дві рослини (листям всередину і стеблами назовні). У шарах рослини речовини швидко розігріваються за температури 35 - 40°С томління триває від 12 до 24 год. Після томління рослини нанизують на глиці або в'яжуть у пучки і розвішують для сушіння в закритих приміщеннях, які добре провітрюються. Сушіння махорки закінчують, коли сировина досягає стандартної вологості - 35%. Махорку, призначену для виробництва нікотину, не томлять, а сушать при інтенсивній вентиляції до повного висихання листя. Останнє обрізують і при вологості 18-20 % тюкують. Листя махорки, підсушене до 18 - 20%, зберігають у пре­сованому вигляді в мішках.

Виробництво виробів із махорки. Тютюнова промисловість виготовляє палильну та нюхальну махорку.

Для виробництва палильної махорки використовують ферментовану рослину, яку після зволожування ріжуть на гільйотинних кри­шильних машинах. Одержану порізану сировину сортують, висушують і розфасовують у пачки.

Нюхальна махорка - це пилоподібні частинки ферментованої листової тканини. Виготовляють її, додаючи до махоркового пилу 0,5% м'ятної олії (50% ментолу), соди - 3%, рафінованої пато­ки - 1% і кухонної солі - 1%.

Крім махорки із роздрібненої суміші різних сортів ферментованої махорочної та тютюнової сировини виробляють крупку для паління.

Нюхальний тютюн та нюхальна махорка являє собою сильно роздрібнені листя ферментованої махоркової сировини з додаванням ароматизаторів та спеціальних речовин.