- •Міністерство освіти і науки україни
- •Передмова
- •Розділ 1. Карантинна служба україни.
- •§2. Перелік шкідливих організмів, які мають карантинне значення для України
- •§3. Історія розвитку й міжнародне співробітництво в галузі карантину рослин
- •§4. Функції і структура державної фітосанітарної служби України
- •Міністерство аграрної політики України
- •Головна державна інспекція з карантину рослин
- •Функції Головної державної інспекції з карантину рослин є:
- •§5. Фітосанітарний контроль підконтрольних і підкарантинних матеріалів на державному кордоні України
- •§6. Документальне оформлення карантинних об’єктів і матеріалів при фітосанітарній експертизі в Україні
- •§7. Знезараження та очищення підконтрольних, підкарантинних матеріалів і транспортних засобів
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •§2. Класифікація та характеристика асортименту зернових культур
- •§3. Стандартизація зерна
- •§4. Будова зерна
- •§5. Хімічний склад і харчова цінність зерна
- •§6. Вимоги до якості зерна
- •§7. Зараженість зерна шкідниками хлібних злвків
- •Злакові цикадки
- •Злакові попелиці
- •Хлібні клопи
- •Хлібні жуки
- •§8. Вади зерна та їх вплив на якість
- •§9. Хвороби зернових культур
- •§10. 3Берігання сільськогосподарської сировини
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Тема 3. Олійно й ефіроолійні культури
- •§2. Товарознавча характеристика олійної сировини
- •§3. Сучасні уявлення про ефіроолійну сировину
- •§4. Товарознавча характеристика ароматичних ефіроолійних культур
- •§5. Використання ароматичних речовин, одержаних з ефіроолійної сировини в харчовій і парфумерній промисловості Використання ароматизаторів у харчовій промисловості
- •Використання ароматизаторів у парфумерній промисловості
- •§6. Товарознавча характеристика ефірних олій
- •§7. Хміль – як основна сировина у пивоварінні Проблеми та перспективи розвитку хмільництва в Україні та світі
- •Характеристика споживних властивостей хмелю
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Розділ 4. Хміль, тютюн і махорка
- •§ 2. Особливості державного регулювання тютюнової галузі в Україні
- •§ 3. Сучасне уявлення про тютюн – як сировину для тютюнових виробів
- •§ 4. Особливості технології переробки сировини та матеріалів для виробництва тютюнових виробів
- •§5. Класифікація та споживні властивості сировини тютюну
- •§6. Сучасне уявлення про махорку та особливості її вирощування
- •§7. Оцінювання якості тютюнової сировини і махорки
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Розділ 5. Рослинна лікарсько-технічна сировина
- •§2. Класифікація рослинної лікарсько-технічної сировини
- •§3. Характеристика окремих видів лікарсько-технічної сировини
- •§3.1. Характеристика сировини квітів і суцвіття Бузина чорна (Sambucus nigra l.) - це рослина родини жимолостевих – Caprifoliaceae. Інші поширені назви: боз, бузок, пищальник.
- •Характеристика різних видів бузини
- •Арніка (arnica montana l.) – це багаторічна трав'яниста, золотисто-пухнаста рослина родини айстрових (складноцвітних). Інші назви: чарник барана, скусівник гірський, трава баряня.
- •§3.2. Характеристика лікарської сировини з листя
- •§3.3. Характеристика сировина трав, мохів і грибів
- •Відмінні ознаки різних видів череди
- •§3.4. Характеристика сировини бруньок
- •§3.5. Характеристика сировини плодів, ягодів, насіння, кори
- •Поширення. Горобина росте повсюдно в лісах, по берегах рік, озер, на полях, уздовж доріг, висаджують її в скверах, парках, садах майже по всій лісовій і лісостеповій зоні України.
- •§4.6. Характеристика сировини коренів, бульб, кореневищ
- •Використання. У другій половині хх століття було налагоджене виробництво клітинних культур кореня женьшеню.Препарати женьшеню застосовують:
- •§4. Характеристика сировини різного походження
- •§5. Організація збирання і заготівель рослинної лікарсько-технічної сировини
- •Список видів лікарських рослин з обмеженим поширенням і невеликими запасами сировини, збирання яких здійснюється за документами органів лісового господарства
- •Список видів лікарських рослин, запаси яких дуже обмежені і збирання здійснюється за квитками органів лісового господарства, погодженими з державними органами охорони природи
- •Список видів лікарських рослин, обсяги заготівель яких не обмежені при суворому дотриманні правил збирання
- •Види лікарських рослин, занесені в «Червону книгу України»
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Вимоги до якості насіння цукрових буряків
- •Ефективність захисту цукрових буряків від бур'янів з використанням гм-гібридів (Ліберті) у порівнянні з традиційною системою
- •Валовий збір цукрових буряків (фабричних) за регіонами (тис. Т)
- •§ 2. Походження цукрових буряків
- •§3.Ботанічна характеристика цукрових буряків
- •Хімічний склад речовин у 100 кг коренеплодів цукрових буряків
- •Періоди та фази росту цукрових буряків
- •§4. Характеристика біологічних особливостей цукрових буряків
- •Вплив температури на швидкість проростання цукрових буряків
- •§5. Технологічні показники якості цукрових буряків
- •Технологічні показники якості цукрових буряків
- •§6 Особливості приймання та визначення технічних показників якості цукрових буряків
- •Технічні вимоги до коренеплодів цукрових буряків
- •§ 7 Способи й умови зберігання цукрових буряків
- •§8. Захист посівів цукрових буряків від бур’янів
- •§9. Захист цукрових буряків від шкідників
- •Комплекс заходів із захисту иукрових буряків від шкідників
- •Норма препаратів у композиції для інкрустації насіння цукрових буряків
- •Економічні пороги шкодочинності основних шкідників цукрових буряків
- •Застосування пестицидів цукрових буряків
- •§10. Захист цукрових буряків від хворіб
- •Застосування фунгіцидів (протруйників)
- •Хвороби листків
- •Вірусні хвороби
- •Хвороби голодування буряків
- •Хвороби коренеплодів під час вегетації
- •Обгрунтування необхідності застосування фунгіцидів
- •Періоди ефективної шкодочинності і захисту від хвороб по фазах розвитку цукрових буряків
- •Застосування фунгіцидів
- •Регламенти застосування фунгіцидів
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Розділ 7
- •§2. Товарознавча характеристика коноплі (Сannabis) і конопляних волокон. Використання конопель у промисловості.
- •Коноплі – це цінна прядильна культура, що нараховує 3 види. Посівні коноплі містять у сухих стеблах - до 25% волокон-пеньків; насіннях – 17-38% висихаючої олії.
- •§3. Товарознавча характеристика льону та лляних волокон, їх застосування на практиці
- •§3. Товарознавча характеристика джуту та його волокон
- •§5. Товарознавча характеристика кенафу та його волокон, їх застосування на практиці
- •§6. Товарознавча характеристика бавовника та його волокон, їх застосування на практиці
- •Посівні площі під бавовником у різних країнах світу, га
- •Обсяг виробництва бавовни тис. Т
- •Світове споживання бавовни, тис. Т
- •§7. Характеристика інших волокон (сизаль, генекен, маніла, кендир, койр, рамі, морська трава)
- •Волокно абаки – це об'ємний натуральний матеріал, що складається з висушених волокон стебел і листків бананової пальми. Волокна переплетені з основою і є рухливими.
- •Рамі (кропива китайська, біла рамі (ramie), бомерія білосніжна) - це рослина із родини кропивних, батьківщиною якої є Східна Азія.
- •§8. Характеристика мінеральних волокон з гірського льону (азбесту)
- •Азбест має високу вогнестійкість, тому входить до складу тих тканин, де необхідне сполучення гнучкості й термостійкості.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Список використаних джерел
§6. Сучасне уявлення про махорку та особливості її вирощування
Махорка (Nicotiana rustica) - це однорічна рослина родини пасльонових. У сухому листі махорки міститься 5-15% нікотину, 15-20% органічних кислот, у тому числі 10% і більше лимонної кислоти. З махорки одержують: махорку крупку, нюхальний тютюн, нікотинові препарати, нікотинову кислоту (вітамін РР), лимонну кислоту.
Коренева система стрижнева, добре розвинена, проникає в грунт на глибину 1,5 м і більше. Більша частина коренів розміщується у верхньому 30 - 40 см шарі грунту.
Стебло прямостояче, ребристе або кругле з пухкою серцевиною, зеленого або жовтого забарвлення, заввишки до 1,2м. Листки черешкові, серцевидні або яйцеподібні, трикутні, лопаті, еліпсо або ниркоподібні, зморшкуваті, світло- або жовто-зелені. На стеблі почергово розміщується від 12 до 20 листків. Листя й стебла вкриті короткими головчастими волосками. Вони мають сильний специфічний запах.
Квітки дрібніші, ніж у тютюну, двостатеві, п'ятірного типу, із приквітниками, зелені або жовтувато-зелені. Квіти махорки - самозапильні, але не виключене й перехресне запилення.
Плід - двостулкова багатонасінева коробочка. В одній коробочці 300 -500 насінин. Насіння дрібне, коричневе або кремове з кострубатою поверхнею. Маса 1000 насінин 0,25 - 0,35 г.
Махорка відзначається невибагливістю до грунтів пластичністю біології, тому її вирощують у різних грунтово-кліматичних зонах - від Заполяр'я до південних районів. В онтогенезі махорки і тютюну виділяють 10 фаз індивідуального росту й розвитку: спочиваюче насіння, проростання насіння, сходи, вкорінення сходів, формування розсади, вкорінення її в полі, формування рослин, цвітіння, формування й достигання насіння, формування й достигання листя.
Насіння починає проростати за температури 7-8°С. Оптимальна температура для росту й розвитку рослин 20 - 30°С. Температура вище 35°С пригнічує розвиток, а заморозки мінус 2 - 3°С призводять до загибелі рослин. Тривалість вегетаційного періоду в полі махорки-сіянки 90 - 130, махорки-саджанки 70 - 100 днів.
Махорка – це рослина довгого дня, прискорює свій розвиток у міру просування на північ, що дає змогу вирощувати її навіть у Заполяр'ї. Махорка дуже вибаглива до вологи. Вона абсолютно не витримує перезволоження грунту. Оптимальна вологість грунту для неї 70 - 90%. Недостатня вологість грунту зумовлює підгоряння листя або передчасне їх відмирання. Транспіраційний коефіцієнт махорки 450 - 500. Кращими для махорки є супіщані й суглинисті чорноземи, темно-сірі та сірі підзолені грунти, родючі й удобрені органічними добривами. В Україні найбільше районовано наступні сорти махорки:
Високоросла зелена 317;
Малопасинковий пехлець 4;
Хмелівка 125-с.
Способи вирощування. Махорку можна вирощувати двома способами - сіянкою (висіванням насіння безпосередньо в поле) і саджанкою (садінням розсади в полі). В умовах України за обох способів вирощування культура може давати високі врожаї. Проте для сіянки більш придатні ділянки із структурними грунтами, а низинні - з високою родючістю, де обробіток проводять пізніше, доцільно відводити під саджанку.
Технологія вирощування. Махорку, як дуже вибагливу до родючості грунту культуру розміщують у спеціальних сівозмінах на найбільш родючих грунтах: глибоких чорноземах, наносних землях у долинах річок, окультурених торфовищах тощо.
Найкращими попередниками для неї є багаторічні трави, кормові буряки, овочеві культури, віко-вівсяна суміш на сіно. Махорка добре росте 2-3 роки підряд на одному місці, якщо вносити достатню кількість добрив.
Обробіток грунту. Під махорку зяблеву оранку проводять на глибину 27-30см плугами з передплужниками. Якщо її розміщують після ранніх культур, площу спочатку лущать, а потім глибоко орють. Передпосівний обробіток грунту під махорку починають у перші дні весняних польових робіт. При вирощуванні махорки весняний обробіток обмежують шлейфуванням і боронуванням важкими боронами у 2 - 3 сліди на глибину 3-4 см, щоб не пересушити верхній шар грунту.
На площах, відведених під саджанку (розсадна культура), весняний обробіток включає раннє боронування та шлейфування і наступні 2-3 культивації на глибину 8 – 10 см. Низинні ділянки з важкими грунтами, особливо при весняному внесенні гною, рекомендується переорювати на глибину 15 - 18 см з боронуванням.
Удобрення. Махорка виявляє підвищені вимоги до поживних речовин. На 1 ц урожаю (в перерахунку на суху речовину) вона виносить у середньому 3 - 3,5 кг азоту, 0,8 – 1 кг фосфору, 3,5-4 кг калію, 6 кг кальцію. Махорка дуже чутлива до добрив. При високому рівні агротехніки внесення 35 - 40 т/га гною підвищує врожай її на 20 - 30 ц/га.
На підзолених чорноземах під махорку треба вносити гній в розрахунку 30 - 40 т/га або повне мінеральне добриво К80-120Р60-90К60-90. Найвищі врожаї дає махорка при внесенні суміші органічних і мінеральних добрив. Їх слід вносити восени під глибоку оранку. Лише в заплавах річок деяку перевагу має весняне удобрення із заорюванням добрив на 15-18 см.
Високі прирости врожаю забезпечує суперфосфат, внесений з поливною водою під час садіння в дозі 1 ц/га або під час сівби махорки. Він прискорює розвиток рослин, поліпшує приживаність розсади.
Ефективним для підвищення врожайності махорки є підживлення, особливо на початку вегетації: сіянки - після проривання, саджанки - через 10 -12 днів після садіння. При підживленні вносять повне мінеральне добриво (20 - 30 кг/га ) на відстані 10 – 12 см від рядка на глибину 6-8 см.
Сівба. Сіють махорку одночасно з ранніми ярими культурами. Для цього використовують сухе й пророщене насіння, змішане в однакових кількостях. Якщо ранні сходи від пророщеного насіння пошкоджені заморозками, можна мати повторні сходи без пересівання (за рахунок сухого насіння). Махорку сіють при ширині міжрядь 50 - 60см. На 1 га висівають 4 – 5 кг насіння (в перерахунку на сухе), загортаючи його на глибину 1см. Під час сівби грунт у рядках ущільнюють катками, які йдуть услід за сошниками.
Садіння. В усіх районах вирощування махорки в Україні ефективніше раннє садіння - наприкінці квітня або в першій декаді травня. За багаторічними даними Лохвицької дослідної станції, при садінні на початку травня урожайність махорки становила 34,1 ц/га, в другій половині травня -24,8 ц/га, а на початку червня -17,2 ц/га.
Сорти махорки з великим листям (Хмелівка) висаджують дещо рідше, ніж сорти із середнім за розміром листям (Високоросла зелена). При розсадній культурі махорки на кожний гектар закладають по 30 – 40 м2, парників або 40 – 50 м2 теплих грядок. На 1 м2 парників висівають (у перерахунку на сухе насіння) 1,5 -2 г, теплих грядок 2 - 2,5 г насіння. Перед висіванням насіння протруюють у розчині формаліну (одна частина 40 % формаліну на 50 частин води).
Садять махорку розсадосадильними машинами або вручну з шириною міжрядь 50 або 60 см, між рослинами в рядках 25 – 30 см. Через 5- 6 днів після садіння махорки підсаджують розсаду на місце загиблих рослин.
Догляд. Першим заходом догляду за посівами є шарування, яке проводять як тільки з'являться сходи, а коли весна холодна, то й до з'явлення сходів (сліпе шарування). Через 8-10 днів шарують удруге з одночасним виполюванням бур'янів у рядках. Коли на рослинах з'являться 2-3 справжніх листки, проводять механізоване букетування (довжина букетів 10 - 12, а відстань між ними 50 - 60 см).
Проривають сіянку в період утворення 4-5 справжніх листків, залишаючи в гнізді по дві найбільш розвинені рослини, а при рядковому розміщенні рослини залишають через 25 – 30 см.
Протягом вегетації міжряддя махорки обробляють культиваторами 3-4 рази. У дощову погоду глибину розпушувань збільшують до 8 – 10 см, а в посушливу - зменшують до 5 - 6 см.
Важливим агрозаходом при вирощуванні тютюну махорки саджанкою є видалення нижніх пожовклих листків. Видаляють їх через 10 - 12 днів після садіння, відламуючи по 2-3 застарілих і пожовклих листків. При вирощуванні махорки-сіянки ці листки не виділяють, бо це не сприяє підвищенню врожайності.
Для підвищення врожайності і якості махорки обов'язково обламують суцвіття (вершкують) і бокові пагони (пасинкують). Одночасно з вершкуванням видаляють верхні недостатньо розвинені й нижні застарілі листки. Для достигання залишають на рослині 9 - 10 листків у крупнолистих і 11 - 12 у середньолистих сортів махорки.
Збирання. Приріст сухої речовини й інтенсивне утворення нікотину відбувається в перші 20 - 30 днів після вершкування рослин. Через 40 - 45 днів ці процеси припиняються і настає технічна стиглість листя. Її визначають за такими ознаками: листя стає щільним, звисає вниз, частково втрачаючи хлорофіл, про що свідчать світлі плями, які з'являються на ньому; пластинка листка стає дуже крихкою і при незначному згинанні ламається. Збирають цілі рослини махорки, зрізуючи стебла біля землі. Щоб прискорити сушіння і зменшити втрати сухої речовини за 3 - 4 дні до збирання, стебла махорки розколюють.
Сушіння. Зрубані рослини після прив'ялювання перевозять до сушильних приміщень, де складають для томління шарами заввишки 50 - 70см і завширшки в дві рослини (листям всередину і стеблами назовні). У шарах рослини речовини швидко розігріваються за температури 35 - 40°С томління триває від 12 до 24 год. Після томління рослини нанизують на глиці або в'яжуть у пучки і розвішують для сушіння в закритих приміщеннях, які добре провітрюються. Сушіння махорки закінчують, коли сировина досягає стандартної вологості - 35%. Махорку, призначену для виробництва нікотину, не томлять, а сушать при інтенсивній вентиляції до повного висихання листя. Останнє обрізують і при вологості 18-20 % тюкують. Листя махорки, підсушене до 18 - 20%, зберігають у пресованому вигляді в мішках.
Виробництво виробів із махорки. Тютюнова промисловість виготовляє палильну та нюхальну махорку.
Для виробництва палильної махорки використовують ферментовану рослину, яку після зволожування ріжуть на гільйотинних кришильних машинах. Одержану порізану сировину сортують, висушують і розфасовують у пачки.
Нюхальна махорка - це пилоподібні частинки ферментованої листової тканини. Виготовляють її, додаючи до махоркового пилу 0,5% м'ятної олії (50% ментолу), соди - 3%, рафінованої патоки - 1% і кухонної солі - 1%.
Крім махорки із роздрібненої суміші різних сортів ферментованої махорочної та тютюнової сировини виробляють крупку для паління.
Нюхальний тютюн та нюхальна махорка являє собою сильно роздрібнені листя ферментованої махоркової сировини з додаванням ароматизаторів та спеціальних речовин.