- •Міністерство освіти і науки україни
- •Передмова
- •Розділ 1. Карантинна служба україни.
- •§2. Перелік шкідливих організмів, які мають карантинне значення для України
- •§3. Історія розвитку й міжнародне співробітництво в галузі карантину рослин
- •§4. Функції і структура державної фітосанітарної служби України
- •Міністерство аграрної політики України
- •Головна державна інспекція з карантину рослин
- •Функції Головної державної інспекції з карантину рослин є:
- •§5. Фітосанітарний контроль підконтрольних і підкарантинних матеріалів на державному кордоні України
- •§6. Документальне оформлення карантинних об’єктів і матеріалів при фітосанітарній експертизі в Україні
- •§7. Знезараження та очищення підконтрольних, підкарантинних матеріалів і транспортних засобів
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •§2. Класифікація та характеристика асортименту зернових культур
- •§3. Стандартизація зерна
- •§4. Будова зерна
- •§5. Хімічний склад і харчова цінність зерна
- •§6. Вимоги до якості зерна
- •§7. Зараженість зерна шкідниками хлібних злвків
- •Злакові цикадки
- •Злакові попелиці
- •Хлібні клопи
- •Хлібні жуки
- •§8. Вади зерна та їх вплив на якість
- •§9. Хвороби зернових культур
- •§10. 3Берігання сільськогосподарської сировини
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Тема 3. Олійно й ефіроолійні культури
- •§2. Товарознавча характеристика олійної сировини
- •§3. Сучасні уявлення про ефіроолійну сировину
- •§4. Товарознавча характеристика ароматичних ефіроолійних культур
- •§5. Використання ароматичних речовин, одержаних з ефіроолійної сировини в харчовій і парфумерній промисловості Використання ароматизаторів у харчовій промисловості
- •Використання ароматизаторів у парфумерній промисловості
- •§6. Товарознавча характеристика ефірних олій
- •§7. Хміль – як основна сировина у пивоварінні Проблеми та перспективи розвитку хмільництва в Україні та світі
- •Характеристика споживних властивостей хмелю
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Розділ 4. Хміль, тютюн і махорка
- •§ 2. Особливості державного регулювання тютюнової галузі в Україні
- •§ 3. Сучасне уявлення про тютюн – як сировину для тютюнових виробів
- •§ 4. Особливості технології переробки сировини та матеріалів для виробництва тютюнових виробів
- •§5. Класифікація та споживні властивості сировини тютюну
- •§6. Сучасне уявлення про махорку та особливості її вирощування
- •§7. Оцінювання якості тютюнової сировини і махорки
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Розділ 5. Рослинна лікарсько-технічна сировина
- •§2. Класифікація рослинної лікарсько-технічної сировини
- •§3. Характеристика окремих видів лікарсько-технічної сировини
- •§3.1. Характеристика сировини квітів і суцвіття Бузина чорна (Sambucus nigra l.) - це рослина родини жимолостевих – Caprifoliaceae. Інші поширені назви: боз, бузок, пищальник.
- •Характеристика різних видів бузини
- •Арніка (arnica montana l.) – це багаторічна трав'яниста, золотисто-пухнаста рослина родини айстрових (складноцвітних). Інші назви: чарник барана, скусівник гірський, трава баряня.
- •§3.2. Характеристика лікарської сировини з листя
- •§3.3. Характеристика сировина трав, мохів і грибів
- •Відмінні ознаки різних видів череди
- •§3.4. Характеристика сировини бруньок
- •§3.5. Характеристика сировини плодів, ягодів, насіння, кори
- •Поширення. Горобина росте повсюдно в лісах, по берегах рік, озер, на полях, уздовж доріг, висаджують її в скверах, парках, садах майже по всій лісовій і лісостеповій зоні України.
- •§4.6. Характеристика сировини коренів, бульб, кореневищ
- •Використання. У другій половині хх століття було налагоджене виробництво клітинних культур кореня женьшеню.Препарати женьшеню застосовують:
- •§4. Характеристика сировини різного походження
- •§5. Організація збирання і заготівель рослинної лікарсько-технічної сировини
- •Список видів лікарських рослин з обмеженим поширенням і невеликими запасами сировини, збирання яких здійснюється за документами органів лісового господарства
- •Список видів лікарських рослин, запаси яких дуже обмежені і збирання здійснюється за квитками органів лісового господарства, погодженими з державними органами охорони природи
- •Список видів лікарських рослин, обсяги заготівель яких не обмежені при суворому дотриманні правил збирання
- •Види лікарських рослин, занесені в «Червону книгу України»
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Вимоги до якості насіння цукрових буряків
- •Ефективність захисту цукрових буряків від бур'янів з використанням гм-гібридів (Ліберті) у порівнянні з традиційною системою
- •Валовий збір цукрових буряків (фабричних) за регіонами (тис. Т)
- •§ 2. Походження цукрових буряків
- •§3.Ботанічна характеристика цукрових буряків
- •Хімічний склад речовин у 100 кг коренеплодів цукрових буряків
- •Періоди та фази росту цукрових буряків
- •§4. Характеристика біологічних особливостей цукрових буряків
- •Вплив температури на швидкість проростання цукрових буряків
- •§5. Технологічні показники якості цукрових буряків
- •Технологічні показники якості цукрових буряків
- •§6 Особливості приймання та визначення технічних показників якості цукрових буряків
- •Технічні вимоги до коренеплодів цукрових буряків
- •§ 7 Способи й умови зберігання цукрових буряків
- •§8. Захист посівів цукрових буряків від бур’янів
- •§9. Захист цукрових буряків від шкідників
- •Комплекс заходів із захисту иукрових буряків від шкідників
- •Норма препаратів у композиції для інкрустації насіння цукрових буряків
- •Економічні пороги шкодочинності основних шкідників цукрових буряків
- •Застосування пестицидів цукрових буряків
- •§10. Захист цукрових буряків від хворіб
- •Застосування фунгіцидів (протруйників)
- •Хвороби листків
- •Вірусні хвороби
- •Хвороби голодування буряків
- •Хвороби коренеплодів під час вегетації
- •Обгрунтування необхідності застосування фунгіцидів
- •Періоди ефективної шкодочинності і захисту від хвороб по фазах розвитку цукрових буряків
- •Застосування фунгіцидів
- •Регламенти застосування фунгіцидів
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Розділ 7
- •§2. Товарознавча характеристика коноплі (Сannabis) і конопляних волокон. Використання конопель у промисловості.
- •Коноплі – це цінна прядильна культура, що нараховує 3 види. Посівні коноплі містять у сухих стеблах - до 25% волокон-пеньків; насіннях – 17-38% висихаючої олії.
- •§3. Товарознавча характеристика льону та лляних волокон, їх застосування на практиці
- •§3. Товарознавча характеристика джуту та його волокон
- •§5. Товарознавча характеристика кенафу та його волокон, їх застосування на практиці
- •§6. Товарознавча характеристика бавовника та його волокон, їх застосування на практиці
- •Посівні площі під бавовником у різних країнах світу, га
- •Обсяг виробництва бавовни тис. Т
- •Світове споживання бавовни, тис. Т
- •§7. Характеристика інших волокон (сизаль, генекен, маніла, кендир, койр, рамі, морська трава)
- •Волокно абаки – це об'ємний натуральний матеріал, що складається з висушених волокон стебел і листків бананової пальми. Волокна переплетені з основою і є рухливими.
- •Рамі (кропива китайська, біла рамі (ramie), бомерія білосніжна) - це рослина із родини кропивних, батьківщиною якої є Східна Азія.
- •§8. Характеристика мінеральних волокон з гірського льону (азбесту)
- •Азбест має високу вогнестійкість, тому входить до складу тих тканин, де необхідне сполучення гнучкості й термостійкості.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Список використаних джерел
§9. Захист цукрових буряків від шкідників
Цукрові буряки в Україні пошкоджують багато шкідливих комах. Серед яких найбільш шкідливими є звичайний і сірий бурякові довгоносики, бурякові блішки, щитоноски, бурякова крихітка, личинки коваликів - дротяники, бурякова мінуюча муха та листкова бурякова попелиця.
В окремі роки цукровим буряка шкодять листогризучі та підгризаючі совки, лучний метелик, коренева бурякова попелиця, личинки мідляків - несправжні дротяники, мертвоїди, мінуюча міль та деякі інші види фітофагів.
Видовий склад шкідників у різних зонах бурякосіяння різний. Так, дротяники, бурякові блішки і сірий буряковий довгоносик трапляються в усіх районах бурякосіяння, а звичайний буряковий довгоносик, бурякова крихітка, щитоноски, мінуюча муха й бурякова листкова і коренева попелиця - тільки в окремих зонах.
Залежно від ареалів шкодочинності цих комах у зоні бурякосіяння України виділяють райони з характерними комплексами фітофагів, а саме:
- північно-західний (Рівненська і Волинська області, північні райони Львівської, Тернопільської і Хмельницької областей і центральні райони Житомирської області) - дротяники, бурякові блішки, сірий буряковий довгоносик, бурякова мінуюча муха, листкова бурякова попелиця;
- західний (Чернівецька і Івано-Франківська області, центральні й південні райони Львівської, Тернопільської та Хмельницької областей, південні райони Житомирської області, північні й центральні райони Київської і Черкаської областей) - дротяники, бурякова крихітка, бурякові блішки, сірий буряковий довгоносик, щитоноски, листкова бурякова попелиця, бурякові мінуючі мухи;
- центральний (центральні і південні райони Чернігівської області, східні райони Київської та Черкаської областей, західні райони Полтавської області) -дротяники бурякові блішки, звичайний та сірий бурякові довгоносики, щитоноски;
- південний (південні райони Вінницької ї Черкаської областей, західні райони Кіровоградської області, північні райони Одеської і Миколаївської областей) - дротяники, бурякова крихітка, бурякові бляшки, звичайний і сірий бурякові довгоносики, щитоноски, бурякова коренева попелиця;
- південно-східний (Сумська, Харківська, Дніпропетровська області, центральні і східні райони Полтавської і Миколаївської областей і центральні райони Одеської області) - дротяники, бурякові блішки, звичайний та сірий бурякові довгоносики, бурякова коренева попелиця.
У кожному з названих комплексів виділяються види комах, які щорічно наносять найбільшої шкоди цукровим бурякам.
Так, у північно-західному районі найбільшими шкідниками є дротяники та бурякові блішки, у західному - бурякова крихітка та дротяники, у північному - звичайний і сірий буряковий довгоносик (44% і 18%), в центральному, південному і південно-східному - звичайний буряковий довгоносик і дротяники.
Довгоносик звичайний буряковий (Bothynoderes punctiventris Gen.) поширений у центральних, південно-західних, південних і східних областях України, особливо в Черкаській, Полтавській, Київській, Кіровоградській, Дніпропетровській тощо. Жуки пошкоджують сходи: з'їдають сім'ядолі, надземну частину підсім'ядольного коліна й перші пари листків. Дуже пошкоджені рослини гинуть. Личинки об'їдають корінці, а також вигризають м'якуш коренеплодів, від чого рослини в'януть і засихають навіть при достатній вологості ґрунту. Шкодять жуки у квітні-травні місяцях, личинки - у травні-серпні місяцях.
Жуки нового покоління з'являються в серпні-жовтні й залишаються в ґрунті до весни наступного року.
Довгоносик сірий буряковий (Tanymecus palliates F.) поширений в усіх бурякосіючих районах України, найбільшої шкоди завдає посівам у Вінницькій, Київській, Чернігівській, Полтавській, Сумській, Харківській, Кіровоградській і Житомирській областях.
Жуки об'їдають на сходах вилочку й перші листки, дуже часто знищують проростки, які ще не з'явилися на поверхні ґрунту. Личинки живляться коренями осоту, берізки, рідше - інших рослин.
Розвиток одного покоління шкідника триває два роки, з яких у стадії личинки - 13-14 місяців. Жуки нового покоління виходять з ґрунту лише весною наступного року. Зимують личинки на глибині до 100 см і більше, жуки - на 30-50 см. Жуки нового покоління виходять з ґрунту весною.
Щитоноска лободова (Cassida nobilis К.) і бурякова (Cassida nebulosa L.). Шкідники поширені в південно-західних і центральних областях України.
Жуки відгризають м'якуш листків зверху, а личинки - знизу, залишаючи епідерму і скелетні жилки. Після підсихання шкірочка розривається і в листку утворюються отвори різного розміру та форми.
В Україні розвивається в основному одне покоління, друге - найчастіше буває факультативним. Зимують жуки в насадженнях дерев і чагарників, серед листків та рослинних залишків. Основною кормовою рослиною для жуків і личинок щитоноски бурякової є лобода біла. З якої жуки і личинки переселяються на буряки, а для щитоноски лободової - буряки й рідше лобода.
Попелиця листкова бурякова(Aphis fabae Scop) поширена всюди в зоні бурякосіяння України. Але масово з'являється в західних і центральних областях Лісостепу.
Дорослі безкрилі та крилаті самки й личинки висмоктують соки з листків та стебел (насінників) буряків, заселяючи колоніями переважно нижню частину листка і верхівки стебел. Внаслідок пошкодження листок скручується, стає зморшкуватим, жовтіє і засихає. Якщо пошкоджуються стебла, припиняється їхній ріст і розвиток, а коли рослини дуже заселені - вони передчасно засихають. Крім того, шкідник сприяє поширенню вірусних хворіб рослин.
Навіть часткове пошкодження листків буряків та стебел призводить до зниження врожаю коренеплодів і насіння, а також зменшує вміст цукру чи якість насіння.
Шкідник зимує в стадії яйця на гілках - брусниці, калини, жасмини. Протягом вегетації розвивається на бурякокультурах 6-8 поколінь.
Мухи мінуючі бурякові (Pegomya hyosciama Panz., Betae Curt.) поширені скрізь, але з'являються дуже часто в західній частині Лісостепу, часто в центральних і рідше - у східних областях України.
Шкодять личинки зразу ж після відродження - в'їдаються в м'якуш листків, якими живляться протягом усього періоду розвитку. В одному листку може жити декілька личинок, і кожна з них прокладає під верхньою шкірочкою листка ходи, які поступово розширюються і можуть охоплювати весь листок.
Верхня шкірочка листка вкривається пухирцями, стає жовтувато-білою, після підсихання розкривається і засихає. Від значного пошкодження листки відмирають, що негативно позначається на молодих рослинах (1-4 пари листків). Рослини з пошкодженими листками відстають у розвитку.
Личинки живляться, крім буряків, листками лободи, дурману, блекоти, шпинату та інших рослин. Зимують личинки у пупаріях у ґрунті. Протягом року розвивається 2-3 покоління.
Метелик луговий (Margaritia (Purausta) sticticalis L.) поширений по всій території України. Але найчастіше масово розмножується в степовій та східній частині лісостепової зони.
Гусениці першого-другого року життя вигризають «віконця» в листках, старші третього-п’ятого року - з'їдають їх повністю, залишаючи головні судини та черешки. Коли ж їх багато, вони обгризають навіть стебла, а також зелене насіння. Особливо великої шкоди завдають гусениці першого покоління.
Протягом вегетаційного періоду розвивається 2-3 покоління. Зимує метелик в стадії гусениці (пронімфи) в коконі, який розміщується вертикально біля поверхні ґрунту.
Совки листогризучі - капустяна (Mamestra brassiacae L.), гама (Autographa gamma) та інші – поширені всюди.
Частіше трапляється совка капустяна. Гусениці об'їдають тільки листки: молоді шкідники виїдають у листку цукрових буряків отвори, старші - грубо скелетують листкову пластинку. Гусениці переважно живуть на верхніх частинах рослини. У спеку вони ховаються в тінь або в поверхневий шар ґрунту. При високих температурах і низькій вологості в серпні-вересні гусениці капустяної совки можуть сильно вигризати м'якуш коренеплоду.
За вегетаційний період совка капустяна дає два або три покоління. Зимують у стадії лялечки. Совка-гама дає три покоління. Зимують переважно різновікові гусениці.
Совки підгризаючі - озима (Scotia segetum Schif.), оклична (Scotia exclamationis L.) та інші - поширені всюди, але найчастіше шкодять у східних та центральних областях України.
Гусениці пошкоджують рослини біля самої землі, часто зовсім відокремлюючи листкову розетку на коренеплоді. Крім того, гусениці підгризають черешки листків, через це вони в'януть, звисають або падають на землю. На відміну від листкогризучих совок, гусениці підгризаючих совок пошкоджують рослини переважно вночі.
Зимують гусениці у поверхневому шарі ґрунту і заляльковуються весно. Протягом вегетаційного періоду рослин совки розвиваються в двох поколіннях.
Попелиця коренева бурякова (Pemphigus fuscicornis Koch.) поширена в степових і східних лісостепових областях, а також трапляється в інших бурякосіючих областях України.
Самки та личинки різного віку живуть колоніями на мичкуватих корінцях буряків (цукрових, столових, кормових) та їх насінників. З них шкідники висмоктують соки, внаслідок чого корінці відмирають. При достатній вологості ґрунту відростають нові корінці, коли ж стоїть спекотна, суха погода, рослини в'януть і засихають. Пошкодження найчастіше проявляється вогнищами, переважно на крайових смугах.
Зимують партеногенетичні самки на глибині 20-100 см. Весною, при прогріванні ґрунту, вони відроджуються з личинок, які селяться на корінцях лободи, де попелиця розвивається в 4-6 поколіннях. Пізніше (найчастіше в червні-липні) личинки мігрують на посіви цукрових буряків. На лободу та буряках протягом вегетаційного періоду попелиця розвивається в 6-8 поколіннях. У липні місяці з'являються крилаті самки-мігрантки, які народжують личинок, що перетворюються в партеногенетичних самок. Поява самок-мігранток сприяє розселенню попелиці на бурякових плантація і ускладнює боротьбу з цим шкідником.
Крихітка бурякова (Atomaria lintaris Steph.) поширена крихітка бурякова в усіх бурякосіючих районах. Найчастіше у великій кількості розмножується і шкодить у західних, південно-західних та центральних областях України (Тернопільська, Івано-Франківська, Чернівецька, Вінницька, Черкаська, Київська, Житомирська області).
Жуки пошкоджують сходи - корінці та підземну частину стебла, вигризаючи в них ямки різного розміру. Рідше вони пошкоджують сім'ядолі, виїдаючи дрібні отвори. Пошкоджені рослини відстають у рості, гниють, що призводить до зрідження посівів.
Зимують жуки в ґрунті або на поверхні під рослинними рештками, переважно на полях з-під буряків та насінників, у лісосмугах. Протягом року розвивається одне покоління.
Ковалики та їх личинки - дротяники: посівний (Agriotes sputator L.), степовий (Agriotes gurgistanus Fald.), широкий (Selatosomus latus Fbr.) та ін. - поширені всюди в різному співвідношенні видів. У значній кількості зустрічаються на Поліссі, у лісостеповій та степовій зонах, а також на зрошуваних землях півдня України.
Цукрові буряки пошкоджують лише личинки (дротяники), які підгризають або перегризають підземні частини рослини - стебельця і корінці молодих сходів, а також вгризаються в насіння. Такі ураження викликають загибель рослин й істотне зрідження посівів урожаю. Пошкодження коренеплодів цими шкідниками викликає їх загнивання.
Розвиваються личинки протягом 3-4 років, живлячись різними рослинами. Сприятливі умови для розмноження коваликів створюються під час вирощування багаторічних трав декілька років підряд на одному місці (рис.6.4).
Рис.6.4. Різні типи личинок комах з повним перетворенням.
Примітки:
а) червоподібні личинки: 1 - мухи, 2 - жука-довгоносика, 3 - жука-листоїда;
б) гусеницеподібні личинки: 4 - гусениця метелика, 5 - псевдогусениці пилильника;
в) камподієвидна личинка: 6 - дротяників.
Мідляки та їх личинки - дротяники несправжні. Поширені мідляки: піщаний (Opatrum sadulosum L.), степовий (Blaps halophila H.), кукурудзяний (Pedinus fempralis L.) та інші переважно в степовій та лісостеповій зонах.
Жуки об'їдають листки та сім'ядолі, особливо коли рослини втрачають тургор під час спекотної погоди. Личинки мідляків (дротяники несправжні) так само, як і личинки коваликів, в'їдаються в підземні частини молодих рослин цукрових буряків та інших культур.
Пластинчатовусі шкідники: хрущ травневий (Melolonta paelolota L.), червневий (Amphimallon solstitalis L.), квітневий (Rhizortogus aeguinoctialis Hrbst.), хлібні жуки (Anisoplia segetum Hrbst.) та інші поширені в усіх бурякосіючих районах з різним співвідношенням видів. У Лісостепу найчастіше зустрічаються травневий, у Степу - квітневий та червневий хрущі, хлібні жуки. Останні види зустрічаються також і в південно-східному Лісостепу України. Цукровим бурякам шкодять лише личинки. Вони об'їдають дрібні корінці, а також вигризають великі ямки на коренеплодах, а після перегризання центрального кореня вся рослина швидко в'яне без попереднього пожовтіння листків. Найбільш шкодочинні личинки останнього (третього) віку.
Залежно від виду розвиток одного покоління продовжується: хруща травневого - 4, червневого та квітневого - 2, рідко 3, жука хлібного - 3 роки.
Мертвоїди: матовий (Aclypea opaca L.), голий (A. Undata Mull.), темний (Silpha obscura L.) та інші поширені переважно в західних областях України - Львівській, Волинській, Рівненській і північних районах - Житомирської, Київської, Чернігівської та інших прилеглих до них областях. Жуки та личинки пошкоджують листки, об'їдаючи їх з країв, молоді листочки з'їдають повністю, особливо у рослин пізніх строків сівби, оскільки поява сходів на таких посівах збігається з масовим відродженням личинок мерт-воїдів. Жуки й личинки багатоїдні.
Блішки бурякові: звичайна (Chaetocnema conica Marsh.), південна (С. Breviscula Fald.) західна (С. Tibialis I.) поширені у всій бурякосіючій зоні України, проте найбільше - у східних, південно-східних і центральних областях України. Жуки вигризають паренхіму зверху листка у вигляді круглих «віконець», залишаючи шкірку. При більших пошкодженнях ці отвори зливаються, від чого сім'ядолі та перші листки засихають, а якщо пошкоджена і точка росту, то рослина гине. Блішки шкодять бурякам від появи сходів до утворення 2-3 пар листків, а також влітку, коли відроджуються жуки нового покоління. Найбільшої шкоди бурякам жуки завдають весною в ясну й суху погоду при поступовому підвищенні температури.
Жуки зимують у місцях їх живлення восени, переважно там, де ростуть лободові та гречкові рослини (на краях лісосмуг, доріг, ярів, серед рослинних залишків), а частково - у верхньому 2-3 см шарі ґрунту. Личинки розвиваються в ґрунті на корінцях лободових та гречкових рослин. Жуки нового покоління з'являються в липні місяці. Розвиваються блішки протягом року в одному поколінні. Лише на півдні можливий розвиток двох поколінь блішки південної.
Міль мінуюча бурякова (Gnorimoschema ocellatella Boed.) поширена у південних та центральних областях України, особливо в Херсонській, Миколаївській, Запорізькій, Дніпропетровській, Кіровоградській та інших.
Гусениці спочатку пошкоджують молоді листочки, а потім - пагінці, проточуючи в них ходи у вигляді мін, такі самі ходи роблять у головках коренеплодів, а на стеблах насінників утворюють глибокі борозенки. При значних пошкодженнях листки відмирають, утворюючи на головці коренеплоду чорний клубок. На насінниках можуть відмирати стебла. Молоді рослини від значних пошкоджень гинуть.
Шкідник зимує в стадії лялечки та гусениць у коконах, які знаходяться в поверхневому шарі ґрунту. Протягом року розвиваються 3-4 покоління шкідників.
Нематода бурякова (Heterodera schachtii S.) поширена в багатьох бурякосіючих областях України (Вінницькій, Черкаській, Сумській тощо).
Життєвий цикл нематоди складається з таких фаз розвитку:
яйця і личинки (інвазійна II віку, паразитна - III і IV віків);
дорослої особи (самця і самки);
сплячої цисти - відмерла самка з яйцями і личинками.
Яйце нематоди ниткоподібної форми, інвазійна личинка також ниткоподібна, завдовжки 0,44 мм і завширшки до 0,025 мм. Паразитна личинка має булавоподібну форму, а сама самка – лимоноподібну форму.
Нематода розвивається на корінцях уражених рослин. Навесні за температури ґрунту в орному шарі більше 10°С і вологості понад 20% із цист виходять личинки другого віку. Вони через корені рослин проникають у коренеплід. Плодючість нематоди - 80-200 яєць, іноді понад 500 яєць. За вегетаційний період вона утворює 2-4 покоління.