- •Міністерство освіти і науки україни
- •Передмова
- •Розділ 1. Карантинна служба україни.
- •§2. Перелік шкідливих організмів, які мають карантинне значення для України
- •§3. Історія розвитку й міжнародне співробітництво в галузі карантину рослин
- •§4. Функції і структура державної фітосанітарної служби України
- •Міністерство аграрної політики України
- •Головна державна інспекція з карантину рослин
- •Функції Головної державної інспекції з карантину рослин є:
- •§5. Фітосанітарний контроль підконтрольних і підкарантинних матеріалів на державному кордоні України
- •§6. Документальне оформлення карантинних об’єктів і матеріалів при фітосанітарній експертизі в Україні
- •§7. Знезараження та очищення підконтрольних, підкарантинних матеріалів і транспортних засобів
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •§2. Класифікація та характеристика асортименту зернових культур
- •§3. Стандартизація зерна
- •§4. Будова зерна
- •§5. Хімічний склад і харчова цінність зерна
- •§6. Вимоги до якості зерна
- •§7. Зараженість зерна шкідниками хлібних злвків
- •Злакові цикадки
- •Злакові попелиці
- •Хлібні клопи
- •Хлібні жуки
- •§8. Вади зерна та їх вплив на якість
- •§9. Хвороби зернових культур
- •§10. 3Берігання сільськогосподарської сировини
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Тема 3. Олійно й ефіроолійні культури
- •§2. Товарознавча характеристика олійної сировини
- •§3. Сучасні уявлення про ефіроолійну сировину
- •§4. Товарознавча характеристика ароматичних ефіроолійних культур
- •§5. Використання ароматичних речовин, одержаних з ефіроолійної сировини в харчовій і парфумерній промисловості Використання ароматизаторів у харчовій промисловості
- •Використання ароматизаторів у парфумерній промисловості
- •§6. Товарознавча характеристика ефірних олій
- •§7. Хміль – як основна сировина у пивоварінні Проблеми та перспективи розвитку хмільництва в Україні та світі
- •Характеристика споживних властивостей хмелю
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Розділ 4. Хміль, тютюн і махорка
- •§ 2. Особливості державного регулювання тютюнової галузі в Україні
- •§ 3. Сучасне уявлення про тютюн – як сировину для тютюнових виробів
- •§ 4. Особливості технології переробки сировини та матеріалів для виробництва тютюнових виробів
- •§5. Класифікація та споживні властивості сировини тютюну
- •§6. Сучасне уявлення про махорку та особливості її вирощування
- •§7. Оцінювання якості тютюнової сировини і махорки
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Розділ 5. Рослинна лікарсько-технічна сировина
- •§2. Класифікація рослинної лікарсько-технічної сировини
- •§3. Характеристика окремих видів лікарсько-технічної сировини
- •§3.1. Характеристика сировини квітів і суцвіття Бузина чорна (Sambucus nigra l.) - це рослина родини жимолостевих – Caprifoliaceae. Інші поширені назви: боз, бузок, пищальник.
- •Характеристика різних видів бузини
- •Арніка (arnica montana l.) – це багаторічна трав'яниста, золотисто-пухнаста рослина родини айстрових (складноцвітних). Інші назви: чарник барана, скусівник гірський, трава баряня.
- •§3.2. Характеристика лікарської сировини з листя
- •§3.3. Характеристика сировина трав, мохів і грибів
- •Відмінні ознаки різних видів череди
- •§3.4. Характеристика сировини бруньок
- •§3.5. Характеристика сировини плодів, ягодів, насіння, кори
- •Поширення. Горобина росте повсюдно в лісах, по берегах рік, озер, на полях, уздовж доріг, висаджують її в скверах, парках, садах майже по всій лісовій і лісостеповій зоні України.
- •§4.6. Характеристика сировини коренів, бульб, кореневищ
- •Використання. У другій половині хх століття було налагоджене виробництво клітинних культур кореня женьшеню.Препарати женьшеню застосовують:
- •§4. Характеристика сировини різного походження
- •§5. Організація збирання і заготівель рослинної лікарсько-технічної сировини
- •Список видів лікарських рослин з обмеженим поширенням і невеликими запасами сировини, збирання яких здійснюється за документами органів лісового господарства
- •Список видів лікарських рослин, запаси яких дуже обмежені і збирання здійснюється за квитками органів лісового господарства, погодженими з державними органами охорони природи
- •Список видів лікарських рослин, обсяги заготівель яких не обмежені при суворому дотриманні правил збирання
- •Види лікарських рослин, занесені в «Червону книгу України»
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Вимоги до якості насіння цукрових буряків
- •Ефективність захисту цукрових буряків від бур'янів з використанням гм-гібридів (Ліберті) у порівнянні з традиційною системою
- •Валовий збір цукрових буряків (фабричних) за регіонами (тис. Т)
- •§ 2. Походження цукрових буряків
- •§3.Ботанічна характеристика цукрових буряків
- •Хімічний склад речовин у 100 кг коренеплодів цукрових буряків
- •Періоди та фази росту цукрових буряків
- •§4. Характеристика біологічних особливостей цукрових буряків
- •Вплив температури на швидкість проростання цукрових буряків
- •§5. Технологічні показники якості цукрових буряків
- •Технологічні показники якості цукрових буряків
- •§6 Особливості приймання та визначення технічних показників якості цукрових буряків
- •Технічні вимоги до коренеплодів цукрових буряків
- •§ 7 Способи й умови зберігання цукрових буряків
- •§8. Захист посівів цукрових буряків від бур’янів
- •§9. Захист цукрових буряків від шкідників
- •Комплекс заходів із захисту иукрових буряків від шкідників
- •Норма препаратів у композиції для інкрустації насіння цукрових буряків
- •Економічні пороги шкодочинності основних шкідників цукрових буряків
- •Застосування пестицидів цукрових буряків
- •§10. Захист цукрових буряків від хворіб
- •Застосування фунгіцидів (протруйників)
- •Хвороби листків
- •Вірусні хвороби
- •Хвороби голодування буряків
- •Хвороби коренеплодів під час вегетації
- •Обгрунтування необхідності застосування фунгіцидів
- •Періоди ефективної шкодочинності і захисту від хвороб по фазах розвитку цукрових буряків
- •Застосування фунгіцидів
- •Регламенти застосування фунгіцидів
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Розділ 7
- •§2. Товарознавча характеристика коноплі (Сannabis) і конопляних волокон. Використання конопель у промисловості.
- •Коноплі – це цінна прядильна культура, що нараховує 3 види. Посівні коноплі містять у сухих стеблах - до 25% волокон-пеньків; насіннях – 17-38% висихаючої олії.
- •§3. Товарознавча характеристика льону та лляних волокон, їх застосування на практиці
- •§3. Товарознавча характеристика джуту та його волокон
- •§5. Товарознавча характеристика кенафу та його волокон, їх застосування на практиці
- •§6. Товарознавча характеристика бавовника та його волокон, їх застосування на практиці
- •Посівні площі під бавовником у різних країнах світу, га
- •Обсяг виробництва бавовни тис. Т
- •Світове споживання бавовни, тис. Т
- •§7. Характеристика інших волокон (сизаль, генекен, маніла, кендир, койр, рамі, морська трава)
- •Волокно абаки – це об'ємний натуральний матеріал, що складається з висушених волокон стебел і листків бананової пальми. Волокна переплетені з основою і є рухливими.
- •Рамі (кропива китайська, біла рамі (ramie), бомерія білосніжна) - це рослина із родини кропивних, батьківщиною якої є Східна Азія.
- •§8. Характеристика мінеральних волокон з гірського льону (азбесту)
- •Азбест має високу вогнестійкість, тому входить до складу тих тканин, де необхідне сполучення гнучкості й термостійкості.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Список використаних джерел
§5. Товарознавча характеристика кенафу та його волокон, їх застосування на практиці
Кенаф - однорічна тепло- і вологолюбна рослина із родини мальвових. В Україні кенаф сіють тільки на поливних землях Криму. Вирощують кенаф в Індії, Південно-Східній Азії, Південній і Центральній Америці, у деяких країнах Африки. Найбільші площі посіву кенафу - в Індії, де ця рослина вперше введена в культуру. Кенаф вирощують також у Китаї, Ірані, Бразилії, США тощо.
Кенаф висівають із насіння. Вегетаційний період кенафу становить 90 днів. Із площі 1 га в оптимальних умовах можна одержати 22-25 ц кенафу. Середня врожайність волокна кенафу у світі становить 10-15 ц/га. Висота стебел досягає 5 м, а товщина 5-20 мм.
Коренева система кенафу стержневого типу. Основна маса кореня залягає на глибину 45-50 см (окремі корені досягають глибини 220 см). Висота осьового пагона кенафу досягає 4-5 м (у скоростиглих сортів - до 1,5-2,0 м, у пізньостиглих - до 4,5 м). Товщина стебла кенафу в основі - 0,8-2,5 см. Найвищої якісті утворюється волокно в стеблах діаметром не більше 1,5 см. Забарвлення стебел кенафу зелене, пурпурне, червоне. Зеленостеблові форми на сонці здобувають червоне забарвлення. Це впливає на зниження якості волокна в процесі переробки.
У стеблах кенафу міститься 16-20% технічного волокна, в тому числі елементарного - до 35%, вторинного - 65%. Вторинне волокно більше м'яке й еластичне. Елементарні волокна кенафу мають довжину 2-5 мм, товщину 16-30 мм, а технічні відповідно 120-300 см і лінійну густину 4-7 текс.
Листя кенафу яйцеподібні, ланцетні, цільні або лопатеві (до 7 лопатей). Розсіченість листя рослини характеризує скоростиглість кенафу: чим менша разсіченість, тим більш скоростиглі форми. Черешки листя покриті колючками.
Квітка кенафу 5-пелюсткова діаметр 7-12 см. Вона розміщується в пазусі листа на короткій (5-7 мм) квітконіжці. Чашечка квітки 5-роздільна. Колір віночків кремовий, білий або блідо-бузковий з яскравою вишнево-червоною плямою в основі. Пелюстки зростаються в основі з тичинковим стовпчиком, утворюючи камеру. В камері розміщена 5-гніздова зав'язь із тонкою маточкою довжиною до 2,5 см. Маточка вгорі розділяється на 5 нитковидних рильців із головчатими потовщеннями. Численні тичинки зростаються в тичинкову колонку. В Україні вирощують два різновиди кенафу: viridis – з простим листям й vulgaris - складним листям, 5-лопатевим. Кенаф – це самозапильна рослина, хоча іноді зустрічається й перехресне запилення. Формування насіння проходить 12-15 днів, стільки ж і дозрівання. Загальна кількість насіння в коробочці при нормальному запиленні - 25 штук. Коробочка кенафу покрита твердими дрібними волосками, що викликають подразнення шкіри. Насіння три-гранне, клиноподібне, темно-сірого кольору, із крапковим малюнком.
Кенаф у перші 30 днів росте повільно й досягає висоти 12-15 см. Найбільш швидкий ріст рослини відбувається в другий період, який триває до формування насіння. До кінця цього періоду висота кенафу досягає максимуму - 3,5-4,5 м. Надалі ріст припиняється й формуються насіння.
Кенаф - має високі вимоги до тепла й світла. Оптимальна середньодобова температура повітря, необхідна для нормального росту й розвитку рослин, не менше 23-25°С. У період дозрівання насіння середньодобова температура може знижуватися до 14-16°С.
Рослина теплолюбива, тому не виносить заморозків. Температура ґрунту при посіві кенафу повинна бути не нижче 15-16° С. Кенаф дуже вимогливий до вологи. За період вегетації йому необхідно не менш 600-800 мм опадів, тому його вирощують на зрошуваних грунтах. При недостатній вологості грунту рослина швидше розвивається, але утворює короткі пагони. Кенаф негативно реагує на перезволоження ґрунту, що спричиняється близьким заляганням ґрунтових вод.
Вченими доведено, що кращим ґрунтом для оброблення кенафу є середні й легкі суглинки, незасолені, із вмістом щільного залишку до 0,3%. Н засолених ґрунтах різко зменшується виживання рослин, на 30% знижується урожайність, погіршується міцність волокна.
З метою одержання доброго урожаю для посівів необхідні високоякісне насіння. Насіння повинно бути I-III класів, для яких лабораторна схожість становить 80-90%, а чистота - 95-96%.
Фахівці стверджують, що посів кенафу найкраще проводити при прогріванні ґрунту на глибині залягання насіння до 16°С. Спосіб посіву широкорядний, відстані між рядами в 1-рядкових посівах 45-60 см, а в 2-рядкових - 48-50см. Глибина закладання насіння не повинна перевищувати 3-4 см. Бажано одночасно з посівом вносити азотно-фосфорні добрива з розрахунку до 25 кг.
Основними завданнями по догляду за рослинами кенафу є забезпечення чистоти посівів, підтримка достатньої вологості й рихлості ґрунту (особливо в початковий період вегетації). Утворення шкірки після випадання дощів призводить до утворення кореневої гнилі.
В засушливу пору кенаф вимагає зрошення. Загальна кількість зрошуваної води залежно від гідрологічних і ґрунтових умов змінюється від 3000 до 7000 мл/га. Поливів урожаю кенафу повинно бути не менш 5-8. З метою доброго відділення лубу від деревини поливання завершують за 6-8 днів до збирання зеленцевого (на волокно) кенафу. За період вегетації кенафу на волокно проводять 2-3 культивації, починаючи від появи повних сходів до промикання міжрядь.
Збирання врожаю кенафу починається тоді, коли 50% рослин вже досягнули технічної спілості, яка наступає з появою на верхівці стебла ланцетоподібного листочка. При цьому верхівка листа стає гнучкою, не ламкою.
Для одержання волокна кенаф збирають жниварками у період технічної зрілості, коли утворилося багато насіннєвих коробочок, але вони ще не визріли. Для одержання насіння стебла зрізають після дозрівання коробочок. Особливістю первинної обробки кенафу є те, що свіжозрізані стебла переробляють на луб відразу на полі пересувними м"яльно-тіпальними мащинами. Тут же, на полі, зелений луб висушують і після цього відправляють на завод первинної обробки, де луб піддають біологічнії або хімічній обробці тіпанню і промиванню. Одержані волокна висушують (12-14%), сортують, зв’язують у тюки (10-12 кг) і відсилають на прядильні фабрики.
Вміст волокна в сухих стеблах кенафу становить 16-20%. Щодо хімічного складу, то кенаф складається з 65% целюлози і 35% домішок. У цих мішках 23% припадає на лінгін і пектинів речовини. Тому волокна грубі, ламкі, гігроскопічні й міцні, з нього виготовляють мішковину, брезент, шпагат, мотузки й ін. З костри (деревини стебел) роблять папір і будівельні плити. Насіння кенафу містять до 20% технічної олії. Макуху використовують на добриво й корм тваринам. На волокно кенаф збирають на технічній стадії стиглості. При цьому перші коробочки станють яскраво-зеленими, а на верхівці стебла з'являються ланцетні листочки. Рослина заражається хворобами й пошкоджується шкідниками. Серед хворіб кенафу - сіра бактеріальна гниль стебел, альтернаріоз; серед шкідників - совки, трав'яний і буряковий клопи, тля.
При прийманні й дослідженні якості волокна встановлюють товарний сорт (номер) за основними показниками якості.
Серед показників якості волокнистої продукції кенафу є:
для стебел - довжина (см), діаметр (мм), колір, гіллястість, ураженість повитицею (%), вміст лубу (%), міцність (Н);
для лубу - міцність (Н), сніпкова довжина (см), вміст костри (%), вміст сторонніх домішок (%), поразка повитицею (в %);
для сирцю - вихід довгого волокна (%);
для довгого волокна - міцність (Н), гнучкість (мм), вміст лапи, ликоподібних пасм і костри (%);
для короткого волокна - розривне навантаження скрученої стрічки (Н), вміст костри, залишків коробочок, листів, ликоподібних пасм і лапи (%).
Зберігають продукцію кенафу так само, як і продукцію коноплі й льону на чистих, добре провітрювальних складах, сухих з t0 повітря в приміщенні – 12-180С і відносній вологості повітря 60-70%.
Кенаф серед тропічних лубоволокнистих культур посідає друге місце. Його волокно придатне для виготовлення пакувальних тканин і мішків, а також для вироблення килимів і скатертин, технічних тканин, шпагату, шнурів.
Науковцям вдалося вирішити проблему перегріву ноутбуків за допомогою біопластику нового типу. Це зробить електронні пристрої екологічно чистими, і в той же час вирішить наболілу проблему розсіювання тепла. 90% цього біопластику становить кенаф. Він дозволяє краще проводити тепло, а інші 10% - вуглецеве волокно.
Новий синтетичний матеріал на основі вуглецевого волокна й полімолочної кислоти характеризується високою термостійкістю й міцністю. Тому деякі компанії використовують його при виробництві телефонів. Вчені знайшли спосіб зробити матеріал незаймистим без додавання токсичного вогнезахисного складу, а полімолочній кислоті надали можливість утворювати форму.