Міністерство охорони здоровя України

львівський Національний медичний університет

Імені данила галицького

« Затверджено »

на методичній нараді

кафедри медичної інформатики .

Завідувач кафедри

професор Готра О.З._____________

«___»_____________ 2009 р.

Методичні рекомендації

для самостійної роботи студентів

при підготовці до практичного заняття

Навчальна дисциплінаМедична інформатика

Тема заняття 14:Госпітальні інформаційні системи та їх розвиток.

Курс:ІІ

Факультет:Медичний

Львів - 2009

Мета заняття: ознайомити студентів з класифікацією медичних інформаційних систем, основними особливостями та структурою госпітальних інформаційних систем; підходами до моделювання таких систем; складностями, які виникають при їх впровадженні.

Базовий рівень підготовки. Елективний курс «Європейський стандарт комп’ютерної грамотності. Володіти навичками роботи з програмним забезпеченням комп’ютера: вміти cтворювати бази даних, вводити дані до таблиць, робити запити.

Зміст навчального матеріалу

Медичні інформаційні системи

Медична Інформаційна Система (МІС) – сукупність програмно-технічних засобів, баз даних і знань, призначених для автоматизації різних процесів, що відбуваються у лікувально-профілактичній установ, це інструмент для визначення і планування всіх ресурсів медичного закладу, які необхідні для ведення лікувально-діагностичної, адміністративно-господарської, фінансової, сервісної діяльності та обліку в процесі надання медичних послуг.

Основними перевагами запровадження МІС в медичному закладі є:

• “Усе як на долоні ” - це єдина база даних, яка дає можливість вести оперативний обік всіх ресурсів (матеріальних, людських, фінансових). Результатом є планування, аналіз ефективності та оптимізація використання наявних ресурсів.

• Збільшення пропускної спроможності медичного закладу за незмінних ресурсів (за рахунок оптимізації процесів введення, пошуку, зведення та аналізу даних; швидшої взаємодії між підрозділами; планування завантаженості лікарів, кабінетів, обладнання).

• Підвищення якості обслуговування пацієнтів (зменшується час очікування за рахунок планування; збільшується ефективний час перебування пацієнта в госпіталі) і, як наслідок, зростання задоволеності пацієнтів.

• Підвищення ефективності управління за рахунок оперативності ухвалення і підвищення якості управлінських рішень;

• Підвищення ефективності діяльності структурних підрозділів медичної установи при використанні ієрархічної системи збору, зберігання, передачі і централізованої обробки інформації, яка міститься в амбулаторній карті і історії хвороби, з оперативним доступом до інформації робочих місць;

• Підвищення ефективності праці медичного персоналу, всіх співробітників медичної установи за рахунок автоматизації трудомістких, рутинних операцій (підготовці численних виписок, довідок, звітів, дублювання результатів аналізів і т.д.), підвищення достовірності даних і оперативності інформаційного обслуговування;

• Підвищення якості рішень в процесі діагностики, лікування, реабілітації за рахунок використання експертної підтримки ухвалення рішення лікарями, з впровадженням експертної оцінки роботи лікаря, відділення;

• Використання електронних медичних протоколів, можливість підрахунку ефективності лікування, зменшення вірогідності медичних помилок підвищує медичну якість послуг.

• Можливість швидкого формування будь-яких звітів для прийняття обґрунтованих управлінських рішень (кількість наданих послуг, завантаженість лікарів та кабінетів, статистика пацієнтів за діагнозами, віком, статтю, і т.д.).

• Ефективне управління складськими запасами медикаментів та витратних матеріалів за рахунок автоматизації процесу замовлення-списання та підтримки оптимального залишку.

• Підвищення рівня безпеки та конфіденційності інформації завдяки запровадженню політики прав доступу до різних даних та для входу в систему, за паролем або за відбитком пальця.

Класифікація медичних інформаційних систем.

Класифікація МІС базується на ієрархічному принципі і відповідає багаторівневій структурі системи охорони здоров'я, як галузі, що містить:

• базовий (клінічний) рівень (лікарі різного профілю);

• рівень лікувально-профілактичних установ (поліклініки, стаціонари, диспансери, швидка допомога тощо);

• територіальний рівень (профільні та спеціалізовані медичні служби і регіональні органи управління);

• державний рівень (державні установи і органи управління).

Зазвичай системи кожного рівня класифікують за функціональним принципом, тобто за цілями і завданнями, які розв’язуються системою.