63. Злоякісні пухлини ротоглотки. Клініка, диференційна діагностика, лікувальна тактика.

До злоякісних новоутворень горла належать рак, лімфоепітеліома, цитобластома, ретикулосаркома, саркома та змішані пухлини.

Лімфоепітеліома, цитобластома та ретикулосаркома складають окрему групу пухлин, які ростуть із лімфаденоїдної тканини. Ці пухлини є високозлоякісними та низькодиференційованими, у зв'язку з цим надзвичайно чутливими до променевої терапії. З іншого боку, хірургічне втручання з приводу цих пухлин нерідко викликає генералізацію процесу. Пухлини цієї групи ростуть із мигдаликів або з будь-якої ділянки горла, де є лімфаденоїдна тканина.

Клініка. Рання симптоматика злоякісних пухлин горла є бідною та малохарактерною. Можуть з'являтися відчуття незручності або стороннього тіла в горлі, незвичного смаку, розпирання, дряпання тощо. Епітеліальні пухлини схильні до виразки і розпаду, внаслідок чого у хворого виникають неприємний запах з рота і домішка крові в слині і мокротинні. При поширенні пухлинного процесу на м’яке піднебіння порушується його рухливість, розвивається гугнявість: рідка їжа може потрапляти в ніс. Оскільки досить рано виникають розлади порушення ковтання і проходження їжі, хворі рано починають худнути. Крім місцевих симптомів, внаслідок інтоксикації і супутнього пухлини запалення розвиваються і загальні симптоми, такі як нездужання, слабкість, головний біль. При ураженні бічної стінки глотки пухлина досить швидко проникає в глиб тканин у напрямку до судинно-нервового пучка шиї, у зв’язку з чим виникає небезпека профузної кровотечі.

Діагноз пухлин ротоглотки встановлюється на основі симптомів, даних ендоскопічного, пальпаторного та рентгенологічного досліджень. Обов'язково слід проводити цитологічні та гістологічні дослідження.

Розпізнавання злоякісних пухлин ротової частини горла базується на клінічних та гістологічних даних і не викликає утруднень. Диференціювати їх необхідно з доброякісними пухлинами, запальними захворюваннями горла, ангінами при захворюваннях кровотворних органів, ангіною Сімановського-Венсана-Плаута.

Лікування Основні методи лікування при злоякісних пухлинах ротоглотки, як і при новоутвореннях інших локалізацій, — хірургічний і променевий. Через рот можуть бути видалені лише обмежені новоутворення, що не виходять за межі одного з фрагментів даної області (м’яке піднебіння, піднебінно-язиковий дужка, піднебінна мигдалина). У всіх інших випадках показані зовнішні доступи — черезпід’язикова або підпід’язикова фаринготомія в комбінації з бічним; іноді для отримання більш широкого доступу до кореня язика, в додаток до фаринготомії, проводять резекцію нижньої щелепи.

Операції з приводу злоякісних пухлин виконують під наркозом з попередньою перев’язкою зовнішньої сонної артерії і трахеотомією. Трахеотомію проводять під місцевим знеболенням, а наступні етапи втручання — під інтратрахеальним наркозом.

Променеве лікування хворих з новоутвореннями глотки слід проводити за суворими показаннями. Даний лікувальний вплив можна застосовувати тільки при злоякісних пухлинах. Як самостійний метод лікування опромінення можна рекомендувати лише в тих випадках, коли хірургічне втручання протипоказане або хворий відмовляється від операції.

При пухлинах, що займають середній і нижній відділи глотки, що поширюються на гортань, проводять циркулярну резекцію глотки з видаленням гортані. Після такого великого втручання формують оростому, трахеостому і эзофагостому. Через 2-3 міс виконують пластику бічних стінок глотки, відновлюючи тим самим шлях проведення їжі.