.

:

Правові основи Державної служби мк (дсмк) Вступ

Внаслідок наступального розвитку суспільства і цивілізації у другій половині ХХ ст. значно загострились протиріччя між людиною та довкіллям, що сприяло зросту кількості жертв від наслідків природних лих.

Фатальні наслідки природних катаклізмів за століття зросли у 7-8 разів.

Щорічно в світі лише в наслідок несчасних випадків і катастроф гине близько 2 млн. чоловік.

На сучасному етапі розвитку цивілізації науково-технічний прогрес не лише гарантує повної безпеки людству, а часто його результати призводять до надзвичайних ситуацій через антропогенний вплив на довкілля, недосконалість технологій та обладнання і суб’єктивний чинник виробництва. В умовах постійного зростання і впровадження високих технологій та унікального обладнання різко зростає роль тих чинників які ведуть до виникнення НС.

Фізико-географічні особливості території України, насиченість її хімічно-, вибухо- та пожежонебезпечними об'єктами створюють передумови для виникнення різних видів надзвичайних ситуацій (НС). Найбільша в світі за своїми наслідками аварія на ядерному об'єкті (Чорнобильська АЕС) сталася в 1986 р. в Україні. Внаслідок цієї аварії зазнали радіаційного забруднення 3420 квадратних кілометрів території України, дозу опромінення вище допустимого рівня отримали сотні тисяч наших співвітчизників.

Наслідки природних лих і техногенних катастроф можуть створювати обставини, за яких існуюча ін­фраструктура системи охорони здоров'я певної адміністративної території буде неспроможна їх усунути наявними силами і засобами. Така ситуація для системи охорони здоров'я визначається як надзвичайна. Тому для вирішення завдань, що стоять перед охороною здоров'я за умов надзвичайних ситуацій, практично в усіх розвинутих країнах світу була розбудована система медичного захисту населення і створені організаційні структури у вигляді державних служб екстреної медичної допомоги населенню за надзвичайних ситуацій, які пізніше одержали назву служб медицини катастроф.

Ієрархічна структура служби медицини катастроф у різних державах будується по-різному. В основу ієрархії можуть бути покладені географічні, адміністративно-територіальні або інші ознаки. Так, у Російській Федерації створена служба МК з системою управління на федеральному, регіональному, територіальному, місцевому та об'єктовому рівнях, а в СІІІА в більшій мірі витримується адмініст­ративно-територіальний принцип розбудови Національної системи надання медичної допомоги при катастрофах - на федеральному рівні і на рівні штатів. У нашій державі управління охороною здоров'я (крім відомчої медицини) побудоване за територіально-адміністративним принципом.

1. Нормативно-правові акти, що визначають організацію і діяльність дсмк.

Досвід організації ліквідації медико-санітарних наслідків НС на території України в 90-і роки свідчить, що для нашої держави потреба створення служби екстреної медичної допомоги населенню в разі виникнення катастрофи стала нагальною.

Така служба вперше на території України була створена Постановою ради міністрів СРСР № 339 від 7.04.90 р. та Наказом МОЗ СРСР № 193.

Цими документами було затверджено мету, завдання та функції, принципи діяльності, організаційну структуру служби екстреної медичної допомоги при НС, систему управління.

Фундаментальними документами щодо створення ДСМК є Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997р. N 343 «Про утворення державної служби медицини катастроф» та затверджене нею Положення про державну службу медицини катастроф.

Згідно пункту 5 Положення ДСМК «забезпечує створення та раціональне використовування резерву матеріально-технічних ресурсів для проведення заходів Служби відповідно на центральному та територіальному рівнях».

До переліку Законів, Указів Президента України, Постанов Кабінету Міністрів та наказів МОЗ України, що мають правити за основу розбудови сучасної системи медичного постачання лікувальних закладів при надзвичайних ситуаціях в першу чергу відносяться:

1. Конституція України, прийнята на 5 сесії Верховної Ради України 28.06.96р.

2. Закон України «Про надзвичайний стан», прийнятий 26.06.92р.

3. Основи законодавства України про охорону здоров'я, прийняті 19.11.92р.

4. Закон України «Про Цивільну оборону України», прийнятий 3.02.93р.

5. Закон України "Про Цивільну оборону" . Вводиться в дію Постановою ВР N 2975-XII ( 2975-12 ) від 03.02.93, ВВР, 1993, N 14, ст.125 .( zakon_civil 89 Kb)

6. Положення про Цивільну оборону України. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 1994р. N 299.

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1995р. N 819 «Про взаємодію медичних служб Збройних Сил та інших військових формувань із державною системою охорони здоров'я і про створення загальнодержавної системи екстремальної медицини.

8. Постанова " Про Концепцію створення єдиної державної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації" від 7 липня 1995 р (postan_501 72 Kb)

9. Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затверджене Указом Президента України від 28.10.96р. № 1005/96

10. Типове положення про штаб цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 03.96р. N294

11. Наказ МОЗ України від 03.04.96р. N 68 «Про створення резерву лікарських засобів та виробів медичного призначення на випадок виникнення надзвичайних ситуацій».

12. Наказ МОЗ України від 19.06.96р. № 175 «Про заходи щодо удосконалення швидкої медичної допомоги».

13. Закон України «Про державний матеріальний резерв», прийнятий 24.01.97р.

14. Наказ МОЗ України від 04.06.97р. N 171 «Про утворення Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»

15. Наказ МОЗ України віл 20.11,97р. N 334 «Про визначення у складі державної служби медицини катастроф медичних сил, засобів і лікувальних закладів».

16. Постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1997р. N 1 379 «Про затвердження заходів щодо розвитку Державної служби медицини катастроф на 1998 - 2001 роки».

17. Заходи щодо розвитку Державної служби медицини катастроф на 1998 - 2001 роки, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1997р. N 1379.

18. Концепція захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, схвалена Указом Президента України від 26 березня 1999 року №284/99

19. Указ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ "Про Концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій" від 26 березня 1999 року (ykaz_284 155 Kb)

20. Закон України "Про зону надзвичайної екологічної ситуації". Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 42, ст.348 .(zakon_ekol 78 Kb)

21. Закон України "Про правовий режим надзвичайного стану". Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 23, ст.176 . (zakon_prav 107 Kb)

22. Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру". Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 40, ст.337 .(zakon_zax 147 Kb)

23. Постанова "Про затвердження Програми запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру на 2000_2005 роки" від 22 серпня 2000 р. (postan_1313 135 Kb)

24. Постанова "Про Порядок створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків" від 29 березня 2001 р. (postan_308 46 Kb)

25. МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ  НАКАЗ N 165 від 03.05.2001 " Про створення резервів лікарських засобів та виробів медичного призначення для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків"(nakaz_165)

26. МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ  НАКАЗ N 331 від 10.08.2001 " Про затвердження номенклатури резервів лікарських засобів, виробів медичного призначення та медичного обладнання для запобігання та ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру"(nakaz_331)

27. ДЕРЖАВНИЙ КЛАСІФІКАТОР НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ . Держстандарт України    19листопада 2001 р. №552 (DK_019 149 kB)

28. Наказ УЗО №262 від 01.10.2002 р. "Про створення інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій"(nakaz_262.doc 81 Kb)

29. Додатки 1,2,3,5,6 до наказу УЗО №262 від 01.10.2002 р. "Про створення інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій", та інструкції щодо їх заповнення (dodatki.doc 190Kb)

30. МІНІСТЕРСТВО УКРАЇНИ З ПИТАНЬ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА У СПРАВАХ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ВІД НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ  Н А К А З  22.04.2003 N 119 "Про затвердження Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій" (nakaz_119)

31. Наказ УЗО №402 від 21.11.2003 "Про додаткові заходи щодо поліпшення функціонування інформаційно-аналітичної системи обласного управління охорони здоров'я з питань надзвичайних ситуацій" (nakaz_402)

32. Таблиця відповідності класифікаційних ознак НС кодам НС призначена для спрощення застосування наказу при вирішенні питання віднесення небезпечної події до НС. Вказані обов’язкові ознаки, на відповідність яким розглядуються характеристики НС (soot)

33. Нормативно-правовая база службы медицины катастроф в архивном виде (dsmk.rar  312 Kb)

Відповідно до існуючих правових актів ДСМК розбудована на двох рівнях центральному та територіальному.

МОЗ України визначило основні структури ДСМК центрального рівня. Функції головного науково-практичного закладу служби покладено на Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (далі - УНПЦ ЕМД та МК). До центрального рівня залучені 592 медичні бригади постійної готовності першої черги, 188 спеціалізованих бригад постійної готовності 2-ї черги та ліжкофонд обсягом 15000 лікарняних ліжок.

За період з моменту створення ДСМК багаторазово позитивно проявила себе як в Україні, так і за її межами.

Перш за все, формування ДСМК приймають участь у ліквідації медико-санітарних наслідків практично всіх НС державного та регіонального рівня.

По-друге, ДСМК приймала участь у багатьох міжнародних програмах: в Міжнародному проекті МАГА ТЕ ЯЕЯ 9/049 "Медична освіта та програма міжрегіональної координації готовності до ядерних аварій", в програмі "Партнерство Американського Міжнародного Союзу Охорони Здоров'я (АМСОЗ) по виконанню Проекту удосконалення медичної допомоги в нових незалежних державах", міжнародних військово-цивільних навчаннях "Раф енд Реді" тощо.

Особовий склад спеціалізованих бригад УНПЦ ЕМД та МК приймав участь у ліквідації наслідків землетрусів в Туреччині та Індії.

Отриманий досвід роботи ДСМК та зміни в правовому полі держави знайшли відображення в новому Положенні про ДСМК, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року №.827.

Головною метою проекту Програми визначалось удосконалення діяльності ДСМК та забезпечення її готовності до своєчасного і ефективного надання безоплатної медичної допомоги населенню України під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Були сформульовані основні завдання Програми, які включали:

• розширення та поглиблення наукових досліджень з питань медицини катастроф;

• удосконалення структури ДСМК, завершення утворення та оснащення територіальних центрів екстреної медичної допомоги відповідно до вимог Положення про ДСМК;

• розробку проектів нормативно-правових актів з питань діяльності ДСМК з урахуванням вимог європейських і світових стандартів;

• забезпечення матеріально-технічного оснащення ДСМК відповідно до нормативних вимог;

• впровадження автоматизованих систем управління та комп'ютерної техніки у діяльність ДСМК;

• створення резервів медикаментів та виробів медичного призначення для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

• забезпечення проведення на території та потенційно небезпечних об'єктах робіт, пов'язаних з попередженням та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;

• забезпечення підготовки кадрів для ДСМК;

• розширення міжнародного співробітництва з проблем медицини катастроф.

Служба медицини катастроф є державною.

Організаційна структура ДСМК передбачає два рівні управління: центральний та територіальний.

Центральний рівень управління включає спеціально визначені до цього рівня медичні сили і засоби системи МОЗ України, інших міністерств і

відомств та органів управління охорони здоров'я адміністративних територій, що призначені діяти у будь-якому районі України після виникнення НС, медико-санітарні наслідки якої не можуть бути ліквідовані за допомогою медичних сил і засобів територіального рівня ДСМК даної адміністративної території.

Територіальний рівень управління охоплює медичні сили і засоби адміністративно-територіальних органів охорони здоров'я та сили і засоби розміщених на цій території медичних закладів інших міністерств і відомств, приватних чи громадських медичних закладів, що визначені для ліквідації медико-санітарні наслідки надзвичайних ситуацій на даній території (Автономна Республіка Крим, області, міста центрального підпорядкування).

Головними закладами ДСМК є: на центральному рівні – Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (УНПЦ ЕМД та МК), на територіальному рівні – територіальні Центри екстренгої медичної допомоги та медицини катастроф, які мають статус юридичних осіб подвійного підпорядкування – безпосередньо підлягають відповідно МОЗ Автономної Республіки Крим, управлінням охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, функціонально – УНПЦ ЕМД та МК.

У структурі служби передбачено поєднання принципів централізації та автономії управління. Територіальні центри повністю автономні в діях при надзвичайних ситуаціях на своїй території і одночасно є складовими ланками центрального рівня ДСМК при надзвичайних ситуаціях державного масштабу.

ДСМК створює штатні і позаштатні рухомі формування, основним завданням яких є організація і надання екстреної медичної допомоги постраждалим та населенню в районі катастрофи та в районах, що визначені органами управління охорони здоров'я, яким вони підпорядковані.

Усі медичні формування та їх особовий склад підлягають обов’язковій атестації. Атестовані медичні формування відносяться до спеціального реєстру аварійно-рятувальних служб. Особовий склад формувань повинен мати відповідний рівень підготовки, визначений МОЗ України і засвідчений сертифікатом, і бути здатним за станом здоров'я виконувати роботу в екстремальних умовах.

Санітарно-гігієнічне і протиепідемічне забезпечення населення в умовах ліквідації медико-санітарних наслідків катастроф покладається на сили і засоби санітарно-протиепідемічної служби держави.

Основні завдання служби МК:

• Надання безплатної медичної допомоги постраждалим на етапах рятувальниками та особами, що беруть участь у ліквідації НС;

• Ліквідація медико-санітарних наслідків НС;

• Участь в організації санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів районі НС, що здійснює санепідемічна служба області;

• Медичний захист населення в районі НС медичними силами і лікувальними закладами;

• Координує взаємодії медичних сил зв’язку, оповіщення до дії в НС;

• Прогнозує медико-санітарні наслідки НС, розробляє рекомендації по зменшенню впливу НС;

• Збір та аналіз інформації про МНС в НС в межах урядової інформаційно-аналітичної системи (УІАС);

• Створення і раціональне використання матеріально-технічних засобів для здійснення засобів служби МК на обласних та районних рівнях;

• Участь у підготовці та атестації медичних працівників та медичних формувань.

Для виконання цих завдань програмою ДСМК передбачаються такі заходи: