Metod_Medical_chem_1_Med_M-1

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Данила Галицького

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ, БІОНЕОРГАНІЧНОЇ ТА ФІЗКОЛОЇДНОЇ ХІМІЇ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

З МЕДИЧНОЇ ХІМІЇ

для самостійної та аудиторної роботи студентів медичних факультетів

(Модуль 1. КИСЛОТНО-ОСНОВНІ РІВНОВАГИ ТА КОМПЛЕКСОУТВОРЕННЯ В БІОЛОГІЧНИХ РІДИНАХ)

Методичні вказівки уклали: доценти Гасс Р.С., Голос І.Я.,

Огурцов В.В., Роговик В.Й., Кленіна О.В., Драпак І.В., асистент Тимкевич О.З

За загальною редакцією: доцента Огурцова В.В.

2

ВСТУП

Дані методичні розробки пропонуються студентам медичних факультетів для методичного забезпечення самостійної роботи при підготовці до практичних занять і виконанні лабораторних робіт з курсу «Медичної хімії».

Кожна методична розробка починається з висвітлення актуальності теми і навчальних цілей заняття. Наведений необхідний матеріал для доаудиторної самостійної роботи студента, включаючи текст програмного матеріалу, для повного опрацювання якого студент повинен використати конспект лекцій та рекомендовану літературу. У блоку інформації наведена коротка узагальнена інформація з теми, що вивчається. Для самоконтролю підготовки наведені контрольні питання, вправи та задачі, на які студент повинен дати письмові відповіді, провести розв’язання, використовуючи наведені в розробці алгоритми.

У підрозділі «Матеріал для аудиторної роботи» описані методики виконання практичної роботи в лабораторії, наведено зміст дослідів і техніку їх виконання.

3

Інформація про організацію навчального процесу вивчення “ Медичної хімії” за кредитно-модульною системою

Організація навчального процесу при вивченні студентами медичної хімії здійснюється за кредитно-модульною системою відповідно до вимог Болонського процесу.

Медична хімія як навчальна дисципліна структурована на 2 модулі по 9 практичних занять в кожному:

Модуль 1. Кислотно-основні рівноваги та комплексоутворення в біологічних рідинах

Змістові модулі:

1.Хімія біогенних елементів. Комплексоутворення в біологічних рідинах

2.Кислотно-основні рівноваги в біологічних рідинах

Модуль 2. Рівновага в біологічних системах на межі поділу фаз

Змістові модулі:

3.Термодинамічні та кінетичні закономірності перебігу процесів та електрокінетичні явища в біологічних системах

4.Фізико-хімія поверхневих явищ. Ліофобні та ліофільні дисперсні системи

Студенти на практичних заняттях оформляють протоколи проведених досліджень, де зазначають мету досліду і коротко описують хід роботи, результати досліджень та висновки.

Засвоєння теми контролюються на практичних заняттях у відповідності з конкретними цілями. Контроль рівня підготовки студентів здійснюється зі застосовуванням таких засобів: тестові завдання, розв’язування ситуаційних задач, проведення лабораторних досліджень і трактування та оцінка їх результатів, контроль практичних навичок.

Підсумковий контроль засвоєння модулів в цілому здійснюється по їх завершенню. Оцінка успішності студента з дисципліни є рейтинговою і виставляється за 200 бальною шкалою як середнє арифметичне оцінки засвоєння відповідних модулів і має визначення за системою ECTS та шкалою, прийнятою в Україні.

Оцінювання успішності навчання студентів при вивчені «Медичної хімії» в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу

1. Оцінювання модуля

Оцінка за модуль визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності (у балах) та оцінки підсумкового модульного контролю (у балах), яка виставляється при оцінюванні теоретичних знань та практичних навичок

4

відповідно до переліку, визначеного програмою дисципліни.

Максимальна кількість балів, яку студент може набрати при вивченні кожного модуля становить 200, в тому числі за поточну навчальну діяльність – 120 балів, за результати модульного підсумкового контролю – 80 балів.

2. Оцінювання поточної навчальної діяльності

При оцінюванні засвоєння кожної теми модуля студенту виставляються оцінки за 4-ри бальною (традиційною) шкалою, які потім конвертуються у рейтингові бали згідно вимог програми з «Медичної хімії».

Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно конкретним цілям. Тестовий контроль теоретичної підготовки проводиться шляхом написання тесту довжиною 20 питань, правильна відповідь на 1–18 питання оцінюється в 1 бал, питання 19 і 20 оцінюються в 2 бали. Максимальна сума балів за весь тест становить 22 балів. Мінімальна кількість балів, яку студент повинен набрати для зарахування теоретичної частини практичного заняття дорівнює 13 балам (59 % правильних відповідей).

Контроль проведення лабораторних досліджень і засвоєння практичних навичок здійснюється після виконання лабораторної роботи, шляхом оцінки якості і повноти її виконання, здатності трактувати одержані результати. За практичну частину заняття студент може набрати:

4 бали, якщо лабораторна робота виконана в повному обсязі і студент вільно і правильно пояснює проведені дослідження та дає їм оцінку;

2 бали, якщо лабораторна робота виконана з деякими помилками, студент не може в повному обсязі пояснює проведені дослідження та дати їм оцінку;

0 балів, якщо лабораторна робота не виконана або студент не може пояснити проведені дослідження та дати їм оцінку.

Підсумкова оцінка за заняття визначається за сумою результатів тестового контролю і виконання лабораторної роботи таким чином:

	Сума балів	Традиційна	Конвертація у
		оцінка	рейтингові бали
	> 23	5	13
	від 20 до 23	4	9
	від 15 до 19	3	5
	< 13 балів за тестовий контроль
	або	2	0
	0 балів за практичну частину

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці “5” на кількість тем у модулі з додаванням балів за індивідуальну

5

самостійну роботу і дорівнює 120 балам (13×9+3=120).

Мінімальна кількість балів, яку студент повинен набрати для зарахування модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці “3” на кількість тем у модулі (5×9=45).

Оцінювання індивідуальних самостійних завдань студента

Бали за індивідуальну самостійну роботу студента (ІСРС) нараховуються лише при успішному її виконанні та захисті. За ІСРС передбачено 3 бали, які додаються до суми балів, набраних студентом за поточну навчальну діяльність.

Оцінювання самостійної роботи студентів

Самостійна робота студентів, яка передбачена в темі поряд з аудиторною роботою, оцінюється під час поточного контролю теми на відповідному занятті. Засвоєння тем, які виносяться лише на самостійну роботу, контролюється при підсумковому модульному контролі.

3. Підсумковий модульний контроль

Підсумковий модульний контроль здійснюється по завершенню вивчення всіх тем модуля на останньому контрольному занятті з модуля.

До підсумкового контролю допускаються студенти, які відвідали усі передбачені навчальною програмою аудиторні навчальні заняття, та при вивченні модуля набрали кількість балів не меншу 45. Студенту, який мав пропуски навчальних занять дозволяється відпрацювати академічну заборгованість до терміну передбаченого для написання підсумкового модульного контролю. Студенту, який за результатами поточної навчальної діяльності не набрав 45 балів, дозволяється впродовж наступного, після закінчення практичної частини модуля, тижня з відома деканату покращити поточну успішність.

Форма проведення підсумкового контролю є стандартизованою, включає контроль теоретичної та практичної підготовки і проводиться шляхом написання тесту довжиною 73 питання, які включають 66 питань формату А (1 бал за кожну правильну відповідь) і 7 ситуаційних задач (2 бали за кожну правильну відповідь).

Максимальна сума балів, яку може набрати студент при складанні підсумкового модульного контролю, становить 80.

Підсумковий модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менш 50 балів.

Студент, який не склав підсумковий модульний контроль, дозволяється перше перескладання підсумкового модульного контролю впродовж наступних 2 тижнів, друге перескладання – після завершення навчального семестру.

6

4. Оцінювання дисципліни

Оцінка з «Медичної хімії» виставляється лише тим студентам, яким зараховані усі модулі з дисципліни.

Визначення кількості балів, яку студент набрав з дисципліни.

Кількість балів, яку студент набирає з дисципліни, визначається як середнє арифметичне кількості балів з 2-х модулів дисципліни.

Об’єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів перевіряється статистичними методами (коефіцієнт кореляції між поточною успішністю та результатами підсумкового модульного контролю).

5. Конвертація кількості балів з «Медичної хімії» у оцінки за

шкалою ЕCTS та 4-ри бальну (традиційну)

Студенти, які навчаються за однією спеціальністю, з урахуванням кількості балів, набраних з дисципліни, ранжуються за шкалою ECTS таким чином:

	Оцінка	Статистичний показник	Традиційна оцінка
	ECTS
	А	Найкращі 10 % студентів	Відмінно
	В	Наступні 25 % студентів	Добре
	С	Наступні 30 % студентів	Добре
	D	Наступні 25 % студентів	Задовільно
	E	Останні 10 % студентів	Задовільно
	FХ	Повторна здача	Незадовільно	з	можливістю
			повторного складання
	F	Обов’язковий повторний	Незадовільно	з	обов’язковим
		курс навчання	повторним курсом

Відсоток студентів визначається на виборці студентів даного курсу в межах відповідної спеціальності.

Оцінка з дисципліни FX та F (“2”) виставляється студенту, якому не зараховано хоча б один модуль з дисципліни після завершення її вивчення.

Оцінка FX виставляється студентам, які набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але яким не зарахований підсумковий модульний контроль.

Оцінка F (“2”) виставляється студентам, які відвідали всі аудиторні заняття з модуля, але не набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність і не допущені до підсумкового модульного контролю контроль.

7

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ з медичної хімії – модуль 1 “ Кислотно-основні рівноваги та

комплексоутворення в біологічних рідинах”

№		Тема занять			К-ть
					год.
1.	Способи вираження концентрації розчинів. Приготування				2,5
	розчинів заданої концентрації
2.	Колігативні властивості розчинів. Визначення осмотичної				2,5
	концентрації та ізотонічності розчинів методом кріометрії
3.	Рівновага і процеси за участі комплексних сполук. Одержання				2,5
	та характеристика комплексних і внутрішньокомплексних
	сполук. Комплексонометрія
4.	Поняття про біогенні елементи та їх класифікація. Основні				2,5
	класи сполук біоелементів
5.	Хімічні властивості та біологічна роль мікроелементів				2,5
6.	Кислотно-основна рівновага. Розрахунок та визначення рН				2,5
	середовища
7.	Протолітичні процеси в організмі. Гідроліз солей				2,5
8.	Буферні системи, класифікація та механізм дії. Приготування				2,5
	буферних розчинів. Визначення буферної ємності. Роль
	буферних систем в життєдіяльності організму
9.	Основи	титриметричного	аналізу.	Кислотно-основне	2,5
	титрування. Визначення кислотності шлункового соку
•	Підсумковий контроль засвоєння модуля "Кислотно-основні				2,5
	рівноваги та комплексоутворення в біологічних рідинах”

8

Заняття № 1

Тема: Способи вираження концентрації розчинів. Приготування розчинів заданої концентрації

1. Актуальність теми

Знання основ сучасної теорії розчинів лікарям необхідне тому, що більшість важливих біохімічних процесів в живих організмах відбувається в розчинах, а також значна кількість лікарських засобів застосовується у вигляді рідких лікарських форм. Крім того, сучасна теорія електролітів є науковою основою для вивчення електролітичного балансу людського організму і з’ясування механізму електролітного гомеостазу.

2. Навчальні цілі:

–знати фактори, від яких залежить розчинність речовин;

–знати роль розчинів у життєдіяльності;

–знати способи вираження концентрації розчинів;

–вміти розв’язувати ситуаційні задачі;

–вміти готувати розчини заданої концентрації.

3. Матеріали доаудиторної самостійної роботи

3.1. Засвоїти матеріал навчальної програми

Роль розчинів в життєдіяльності організмів. Класифікація розчинів. Механізм процесів розчинення. Термодинамічний підхід до процесу розчинення. Розчинність речовин.

Розчинність газів у рідинах. Залежність розчинності газів від тиску (закон Генрі-Дальтона), природи газу та розчинника, температури. Вплив електролітів на розчинність газів (закон Сєченова). Розчинність газів у крові. Кесонна хвороба.

Розчинність рідин та твердих речовин в рідинах. Залежність розчинності від температури, природи розчиненої речовини та розчинника. Розподіл речовини між двома рідинами, що не змішуються. Закон розподілу Нернста та його значення у явищі проникності біологічних мембран.

Величини, що характеризують кількісний склад розчинів. Найважливіші способи вираження концентрацій розчинів (масова частка розчиненої речовини, молярна та моляльна концентрації, титр розчину).

Приготування розчинів відповідної концентрації: молярної, моляльної, масової частки еквіваленту, відсоткової та розчину з заданим титром. Взаємозв’язок між різними способами вираження концентрацій розчиненої речовини у розчині.

9

3.2.Блок інформації

Найважливіші способи вираження концентрації розчинів; Масова частка розчиненої речовини (відсоткова концентрація за масою)

w(А);

	w(А) =	m(A)		×100 %
		m(A + B)
	Молярна концентрація C –	число молів розчиненої речовини в 1 дм3
	М
	розчину
	CM= n(A) =		m(A)		[моль/дм3].
			M(A)V
	V

Нормальна концентрація СN (молярна концентрація еквіваленту) – число моль-еквівалентів розчиненої речовини в 1 дм3 розчину

CN= n(A) =			m(A)				[моль-екв/дм3].
	V		E(A)V
Моляльна концентрація Сm –					число молів розчиненої речовини в 1 кг
розчинника
Cm=	n(A)	=			m(A)			[моль/кг].
					M(A)m(B)
	m(B)
Титр (Т) – число грамів розчиненої речовини в 1 см3 розчину
	Т =			m(A)		[г/см3].
					V

3.3. Література

1.Мороз А.С., Луцевич Д.Д., Яворська Л.П. Медична хімія.– Вінниця: НОВА КНИГА, 2006.– С. 87–110.

2.Мороз А.С., Ковальова А.Г.. Фізична та колоїдна хімія. – Львів:Світ, 1994.

– С. 30–48.

3.Н.Л.Глінка. Загальна хімія. – Л.:Хімія, 1985. – С. 197–215.

4.Р.Л.Глинка. Задачи и упражнения по общей химии.– Л.:Химия, 1984. –

С.103–131.

3.4. Матеріали для самоконтролю

а) Дати письмові відповіді на контрольні запитання.

1.Як змінюється енергія Гіббса при розчиненні? Яка її величина для насиченого, ненасиченого, пересиченого розчину? Роль ентальпійного і ентропійного факторів в процесі розчинення.

2.Які фактори впливають на розчинність газів? Сформулюйте закони Генрі, Сєченова.

3.Виходячи з закону Сєченова, поясність різну розчинність газів (O2, N2, CO2) у воді, плазмі, цільної крові.

4.Які фактори визначають необмежену і обмежену розчинність двох рідин?

10