Біохімія тканин зуба

21

∙фторування кухонної солі;

∙фторування молока;

∙фторування зубних паст;

∙аплікації та полоскання зубів розчином фториду натрію (NaF).

Доросла людина на добу повинна отримувати 0,5-1,1 мг фтору з харчовими продуктами та 2,2-2,5 мг фтору з питною водою, бо саме з питної води фтор засвоюється краще.

Надмірне надходження в організм фтору призводить до розвитку флюорозу зубів. Підвищений вміст фтору у питній воді понад 1,5 мг/л приводить до розвитку епідемічного флюорозу. При вмісті фтору понад 5 мг/л флюороз зубів розвивається у 100% населення. Спостерігається п’ятниста "крапчата" емаль у дітей та пористість зубів у дорослих.

Біохімічний механізм дії фтору полягає в утворенні з іонами Са2+

комплексу фториду кальцію (СаF2), який виводиться з тканин. В результаті спостерігається демінералізація тканин зуба, реакція протікає згідно рівняння:

Са10 (РО4)6(ОН)2 + 20F− → 10CаF2 + 6РО4 3− + 2(ОН)−

Недостатнє поступання кальцію за цих умов посилює токсичність фтору, а поступання підвищених кількостей Са2+ – нейтралізує токсичність фтору.

Гіперплазія – надлишкове утворення тканин зуба, зокрема емалі спостерігається при недостатньому поступанні Са2+ та надлишковому надходженні фтору в тканини зуба.

Гіпоплазія – недорозвиток зуба та його тканин. Це захворювання пов’язане з порушенням кальцій-фосфорного обміну. Причиною є гіпофункція паращитовидної залози, рахіт в дитячому віці та недостатня забезпеченість вітаміном D, який регулює всмоктування Са2+ в кишківнику.

Кислотний некроз – професійне захворювання, яке виникає у працівників хімічних підприємств. Його причиною є постійне вдихання парів кислот, що викликає зниження рН слини та посилює кислотну демінералізацію тканин зуба.