Navch posibnik peidiatrii6 kurs

Розробка кафедри педіатрії ЛНМУ

1/417

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

КАФЕДРА ПЕДІАТРІЇ

«ПЕДІАТРІЯ»

Навчально-методичний посібник для самостійної підготовки студентів 6 курсу (спеціальність «Педіатрія») до практичних занять з педіатрії

Львів – 2011 рік

Розробка кафедри педіатрії ЛНМУ

2/417

Змістовий модуль 1.

Диференційна діагностика найбільш поширених захворювань органів дихання у дітей. Невідкладна допомога при основних невідкладних станах. – доц. Васюта В.В.

Кінцеві цілі дисципліни:

Визначити різні клінічні варіанти та ускладнення при захворюваннях органів дихання;

Визначити тактику ведення хворого при захворюваннях органів дихання;

Демонструвати вміння ведення медичної документації при захворюваннях органів дихання;

Планувати обстеження хворої дитини та інтерпретувати отримані результати при захворюваннях органів дихання;

Проводити диференційну діагностику та ставити попередній клінічний діагноз при захворюваннях органів дихання;

Діагностувати невідкладні стани та надавати екстренну допомогу при захворюваннях органів дихання;

Тема 1. Диференційна діагностика бронхітів у дітей.

1.Актуальність теми. Респіраторні захворювання мають найбільшу питому вагу в структурі інфекційної захворюваності (до 80 %). Серед цих захворювань одним з найпоширенішим є бронхіт. В останні роки спостерігається деяка тенденція до зростання частоти цього захворювання, особливо у дітей, які проживають у великих містах, оскільки внаслідок тісного контакту значної кількості поверхні слизової оболонки респіраторного тракту з навколишнім середовищем організм дитини піддається навантаженню ксенобіотиками, алергенами, мікрофлорою та іншими агресивними факторами несприятливого екологічного оточення. Це сприяє формуванню різноманітних реакцій з боку слизової бронхів, включаючи і реакцію запалення, яка стає основою для формування рецидивуючого або ускладненого перебігу запального процесу.

Виходячи з вищевказаного надзвичайно важливим є значення сучасних аспектів класифікації, етіології, діагностики і лікування бронхітів у дітей різних вікових груп.

2.Мета заняття:

Засвоїти провідні симптоми при різних клінічних варантах перебігу бронхіту у дітей, методи діагностики, лікування і профілактики.

3. Навчальні цілі.

Студент повинен знати:

1.Визначення різних клінічних варіантів бронхітів.

2.Етіологію і патогенез бронхітів.

3.Провідні клінічні симптоми бронхітів.

4.Лабораторно-інструментальні методи діагностики.

5.Захворювання, з яким необхідно диференціювати.

6.Принципи терапії при різних клінічних варіантах перебігу бронхіту.

7.Профілактичні заходи при бронхітах у дітей різних вікових груп. Студент повинен вміти:

1.Зібрати анамнез і провести обстеження хворої дитини.

2.Виявити із анамнестичних даних чинники, які передували і спричинили розвиток бронхіту.

3.Визначити найбільш інформативні ознаки захворювання.

4.Діагностувати захворювання на підставі клініко-рентгенологічних критеріїв.

5.Сформулювати клінічний діагноз.

6.Призначити лікування.

7.Скласти план профілактичних заходів.

4.Короткий виклад матеріалу.

Бронхіт у дітей найчастіше буває одним із проявів респіраторних захворювань верхніх дихальних шляхів вірусної або кокової етіології. Бронхіт може передувати або ускладнювати запалення легень. Часто бронхіт розвивається в продромальному періоді кору і катаральному періоді кашлюку, а також при грипі, аденовірусних інфекціях.

Розробка кафедри педіатрії ЛНМУ

3/417

Розрізняють наступні клінічні варіанти:

Гострий (звичайний) бронхіт;

Обструктивний бронхіт;

Бронхіоліт;

Рецидивуючий бронхіт.

Перебіг бронхітів може бути типовим і атиповим, що у великій мірі визначається етіологічним чинником захворювання. Для типових бронхітів характерний гострий початок з вираженою температурною реакцією (вираженість залежить від типу збудника). Кашлем і вираженими фізикальними проявами, дифузні сухі і волоші хрипи. Типові бронхіти в більшості випадків обумовлені вірусами (60-80 %), пневмококом, моракселлою катарраліс і гемофільною паличкою.

Для атипового перебігу захворювання характерно малосимптомний початок, на фоні нормальної або субфебрильної температури, відсутністю інтоксикації. Найчастішими симптомами є сухий непродуктивний нав’язливий кашель. Причинами атипового перебігу поза лікарняних бронхітів є хламідія пневмонії і мікоплазма пневмонії. При мікоплазмовій етіології захворювання в його дебюті може відмічатися респіраторний синдром на фоні нормальної або субфебрильної температури. При хламідійній, особливо у дітей перших місяців життя, в 50 % випадків зустрічається двобічний кон’юктивіт, а кашель має кашлюкоподібний характер. Атипові бронхіти, як правило, мають затяжний або рецидивуючий перебіг.

Симптоми всіх клінічних варіантів бронхітів умовно об’єднують в дві групи.

При інфекційній етіології бронхітів є ознаки інфекційного токсикозу: підвищення температури тіла, погіршення самопочуття дитини, скарги на головний біль, диспепсичні прояви (у грудних дітей) і інші. Другу групу складають органоспецефічні симптоми: кашель (сухий або вологий), відхаркування мокротиння (дітьми старшого віку), різноманітні по калібру і звучності хрипи, які, як правило, мають дифузний характер і визначаються над обома легеневими полями (при атипових бронхітах можливі однобічні зміни).

Перкуторні зміни – відсутні.

В аналізах периферичної крові – зміни або відсутні, або мають характеристики, які властиві вірусній або бактеріальній інфекції.

Критерії діагностики окремих клінічних варіантів бронхітів у дітей представлені в таблиці №

1.

										Табл. 1
Клінічний варіант бронхіту	Клінічні ознаки						Рентгенологічні ознаки
Гострий (звичайний) бронхіт		Виникає у всіх вікових					Для
	групах;						гострого(звичайного)бронхіту
		На			початку		характерно			посилення
	характерними			ознаками			судинного			легеневого
	ГРВІ:						малюнку в зоні коренів у
	Підвищення			температури			нижніх		відділах	легень,
	тіла,	слабкість,			прояви		відсутність вогнищевих тіней.
	риніту,			фарингіту,
	кон’юктивіту;
		Органоспецифічні
	симптоми		(з	3-5		дня
	хвороби): сухий кашель стає
	вологим.		Задишка			не
	характерна		для	цієї	форми
	бронхіту.
		Перкуторних				змін
	немає;	Аускультативно				- в
	обох легенях розсіяні сухі і
	різнокаліберні вологі хрипи.
Обструктивний бронхіт		Виникає найчастіше у					Характерно:
	дітей	раннього		віку	(до	2-3		Посилення

Розробка кафедри педіатрії ЛНМУ

4/417

років);

бронхолегеневого малюнку;

На

початку

–

ознаки

Ознаки

емфіземи

ГРВІ;

(прозорості і «подовження»

Бронхообструктивний

легеневих

полів,

низьке

синдром на 3-4 день хвороби;

стояння діафрагми,

звуження

Прояви ДН І-ІІст.;

серединної тіні);

Перкуторно

–

Можливі

сегментарні

тимпанічний звук;

ателектази.

Аускільтативно – сухі

свистячі

та

різнокаліберні

вологі хрипи з обох сторін.

Привертає

увагу

лабільність

аускультативних

феноменів

протягом

дня.

Період

зворотнього розвитку триває

2-3 тижня.

Бронхіоліт

Виникає у дітей до 6

Постійна ознака

–

загальне

місяців (найчастіше) і рідше

вздуття

легенів,

різке

– у дітей до 3 років (у

посилення

судинного

співвідношенні 2:1);

малюнку.

На

початку

–

прояви

Підвищена

прозорість

ГРВІ. З 2-3 дня швидкий

легень з дрібними розсіяними

розвиток

диспноетичного

тінями

(за

рахунок

синдрому

(задишка

з

ателектазів);

утрудненим видихом до 80-

Вогнищеві

та

90

разів/хв.,

ціаноз,

субсегментарні ателектази.

експіраторне

положення

грудної клітки, може бути

апное);

Різкий неспокій;

ДН ІІІ-ІV ст.;

Перкуторно

–

коробковий звук;

Аускультативно

картина «вологих легень»:

розсіяні

вологі

дрібно

пухирцеві

хрипи

на

фоні

ослабленого

дихання.

При

вираженій

задишці

прояви

обструкції

можуть

бути не

виражені. Зворотній розвиток

процесу повільний – понад 3

тижня.

Рецидивуючий бронхіт

Виникає найчастіше у

Розширення

та

дітей 4-7 років;

нечіткість коренів легень;

Симптоми і синдроми

Посилення

легеневого

такі, як при звичайному

малюнку;

бронхіті;

Характерна

Провідний симптом –

стабільність

змін

і

дуже

кашель може тривати 3-4

поступове

повернення

до

тижні і більше;

норми.

Аускультативні

Бронхоскопія

та

феномени дуже мінливі.

бронхографія

дозволяють

виявити

характер

Розробка кафедри педіатрії ЛНМУ

5/417

морфологічних змін в бронхах.

Лікування бронхітів.

Лікування будь-якої форми бронхіту передбачає: 1. Дію на етіологічний чинник (віруси, бактерії, аспірація і т.п.) і покращення мукоциліарного очищення бронхів – зняття набряку слизової оболонки, ліквідацію гіперсекреції бронхіального слизу, спазму бронхіальної мускулатури.

Етіотропна терепія: озельтамівір (таміфлю), занамівір (дітям старше 5 років), інтерферони а2βлаферон, лаферобіон, інозин пранобекс (гропринозин, ізопринозин), тилорон (аміксин), ремантадин, арбідол.

Основними показами до призначення антибіотиків при гострих бронхітах у дітей є:

Наявність виражених симптомів інтоксикації і тривалої гіпертермії (більше 3 днів);

Діти до 6 місяців життя;

Затяжний перебіг захворювання без тенденції до його розрішення протягом 10 днів;

Наявність у дитини несприятливого преморбідного фону (гіпотрофія ІІ-ІІІ ст., важка енцефалопатія, вроджені аномалії розвитку, спадкові захворювання).

Дезінтоксикаційна терапія при гострих бронхітах в більшості випадків обмежується адекватною ентеральною регідратацією.

Покращення мукоциліарного очищення бронхів досягається використанням муколітичних препаратів хімічного і рослинного походження (АЦЦ, флюдітек, амброксол та інші, корінь іпекакуани, солодки, алтея, трава чебреця).

Тактика ведення хворих дітей з окремими клінічними варіантами бронхітів представлена в таблиці № 2.

							Табл. 2
Клінічні варіанти бронхітів	Лікувальні заходи
Гострий звичайний бронхіт	Лікування симптоматичне:
		Молочно-рослинна дієта;
		Збільшення пиття рідини (морс, відва
	шипшини та інші);
		Відновлення		носового		дихання
	(оксиметазолін, тизин, ксилометазолін, - не
	довше 3-5 днів);
		Жарознижуючі препарати при Т 38,5-
	39 С (паррацетамол 10-15 мг/кг разова,
	ібупрофен 5-10мг/кг);
		Муко-	і секретолітичні			препарати
	(амброксол, АЦЦ, карбоцистеїн).
Обструктивний бронхіт		Госпіталізація;
		Спазмолітини		ентерально			і
	парантерально (но-шпа, папаверин);
		Бронхолітики (сальбутамол, беротек);
		Теофіліни (еуфілін, теопек);
		Муколітики		і	відхаркувальні
	препарати		(АЦЦ,амброксол,			флюдітек,
	проспан та інші);
		Фізіотерапевтичні				процедури:
	електрофорез з еуфіліном, MgSO4;
		Вібраційний		масаж,	поступальний
	дренаж;
		Фітотерапія		(солодка,		чебрець,
	богульник, девясил та інші).
Бронхіоліт		Обов’язкова госпіталізація;
		Санація ВДШ (відсмоктування слизу,
	дренажі: поступальний, вібраційний);

Розробка кафедри педіатрії ЛНМУ						6/417
		Оксигенотерапія		(зволожений			кисень
	40 % кожні 2 години або 2-3 рази/добу);
		Противірусні препарати (не пізніше 2
	доби захворювання) (рибавирин в аерозолі,
	арбідол, інтерферони);
		Антибактеріальні			препарати		(при
	підозрі на ускладнення) (цефтріаксон,
	аугументин та інші);
		Регідратаційна терапія: з метою
	усунення проявів інтоксикації, серцево-
	судинної недостатності				обструктивного
	синдрому.
		Глюкокортикостероїди:				в інгаляціях
	(бетаметазон, флютіказон, будесонід), у
	вигляді ін’єкцій (дексаметазон, преднізолон,
	гідрокортизон);
		Симптоматична терапія (муколітики,
	еуфілін, вітаміни та інші);
		Вібраційний масаж;
		Фізпроцедури: МКХ-терапія, УВЧ-
	терапія, електрофорез з CuSO4, MgSO4 і віт
	РР.
Рецидивуючий бронхіт		На стаціонарно-поліклінічному етапі в
	період загострення призначають:
	Муколітичні і		відхаркуючи			препарати
	(лазолван, АЦЦ, карбоцистеїн, проспан,
	корень солодки, алтея та інші);
		Бронходилятатори				(беротек,
	сальбутамол, атровент);
		Імунокоректори (імунал, гропринозин,
	рибомуніл, бронхомунал, IRS-19);
		Антиоксиданти (вітаміни групи А, Е,
	В, С), унітіол;
		Ентеросорбенти (ентеросгель, смекта);
		Респіраторна				фізіотерапія:
	інгаляційний		вібраційний				масаж,
	поступальний дренаж;
		На етапі реабілітації застосовують:
		Методи загартовування;
		Мембраностабілізатори;
		Антиоксиданти;
		Стимулятори		кори		наднирників
	(етімізол, корінь солодки);
		Адаптогени (елеутерокок та інші);
		Лікувальна дихальна гімнастика;
		Кінетотерапія.

Реабілітація дітей з гострими та рецидивуючими бронхітами. Реабілітаційні заходи пропонується проводити 3-4 рази на тиждень. Комплекс реабілітації складається з:

Препаратів загальнозміцнюючої дії (фіто збори, адаптогени);

Вітамінотерапії (особливо групи В і Е);

Масаж, дихальна гімнастика;

Розробка кафедри педіатрії ЛНМУ

7/417

Фізіотерапевтичні процедури (світло- і теплолікування, електрофорези з біогенними стимуляторами)

Диспансеризація.

При обструктивному бронхіті і бронхіолі ті діти перебувають під диспансерним наглядом протягом 6 місяців, якщо є ризик трансформації у респіраторний склероз – 12 місяців.

При рецидивуючому бронхіті – протягом 1 року після останнього загострення. Педіатр оглядає хворих 1 раз в квартал. ЛОР-лікар, стоматолог – двічі на рік. Протягом цього періоду дітям проводять 1-3 протирецидивні курси лікування (схема як при реабілітації). Дитину можна зняти з обліку, якщо протягом 2 років не спостерігалися рецидивів.

Профілактика. Включає раціональний руховий режим, раціональне харчування, раннє загартовування, обмеження контактів із хворими на ГРВІ, дотримання санітарно-гігієнічного режиму.

Диференційна діагностика.

						Табл. 3
Клінічні варіанти бронхітів	Захворювання
Гострий (звичайний)бронхіт	Пневмонія, алергічний бронхіт,					аспірація
	сторонніх		тіл,	шлунково-стравохідний
	рефлюкс.
Обструктивний бронхіт	Бронхіальна астма, бронхіолі, аспірацій ний
	синдром, сторонні тіла в трахеї, бронхах,
	стравоході, хронічний бронхіт, вроджені
	вади розвитку бронхів: муковісцидоз,
	синдром		циліарної			дискінезії,
	бронхолегенева дисплазія, здавлення трахеї і
	бронхів ззовні, захворювання ЦНС і
	периферійної			нервової		системи,
	імунодефіцитні стани, які супроводжуються
	захворюваннями легень.
Бронхіоліт	Пневмонія, бронхіальна астма,					екзогенний
	алергічний альвеолі
Рецидивуючий бронхіт	Первинно-хронічний бронхіт,					вторинний
	бронхіт при:
		Муковісцидозі,			імунодифіцитних
	станах, первинній циліарній дискінезії,
	ферментопатії;
		Природжених			вадах	розвитку
	(трахеобронхомегалія, трахеобронхомаляція,
	тощо);
	Аспірацій ний генез бронхіту:
		Аспірація стороннього тіла;
		Шлунково-езофагальний рефлекс.
	Респіраторні алергози.

5.Матеріали методичного забезпечення заняття.

5.1.Питання для індивідуального опитування:

1.Етіологічна структура:

Гострого (звичайного) бронхіту;

Обструктивного бронхіту;

Бронхіоліту;

Рецидивуючого бронхіту.

2.Особливості патогенезу:

Обструктивних форм бронхіту;

Рецидивуючого бронхіту.

3.Критерії діагностики:

Розробка кафедри педіатрії ЛНМУ

8/417

Гострого (звичайного) бронхіту;

Обструктивного бронхіту;

Рецидивуючого бронхіту.

4.Особливості перебігу окремих клінічних варіантів бронхітів.

5.Диференційна діагностика гострих бронхітів.

6.Тактика лікування:

Гострого (звичайного) бронхіту;

Обструктивного бронхіту;

Бронхіоліту;

Рецидивуючого бронхіту.

7.Реабілітаційні заходи.

5.2.Тестові завдання.

1.Який аскультутативний симптом є патогомонічним для гострого обструктивного бронхіту: А) крепітація; Б) вологі дрібнокаліберні хрипи;

В) сухі свистячі хрипи; Г) жорстке дихання; Д) ослаблене дихання.

2.Дитині 6 місяців. Мати скаржиться на сильний кашель, задуху, ціаноз. Хворіє 5 день. Загальний стан тяжкий. Над легенями коробковий перкуторний звук, дихання жорстке, велика кількість сухих

та вологих різнокаліберних хрипів з обох сторін. Тони серця послаблені. ЧСС 170/хв. В загальному аналізі крові: ер.-4*1012, Hb-120 г/л, L-12*109, е-3 %, п-5 %, с-29 %, л-58 %, м-6 %, ШОЕ-20мм/год.

На Rtg посилення судинного малюнку, підвищення прозорості периферичних відділів легень. Поставте діагноз.

А) гострий бронхіолі; Б) гострий обструктивний бронхіт;

В) зливна вогнищева пневмонія; Г) гострий простий бронхіт; Д) полі сегментарна пневмонія.

3.у хлопчика 1 року на третій день захворювання Т – 37,6 С, нежить. Приєднались сухий частий кашель, експіраторна задишка. При об’єктивному обстеженні на легенями спостерігається коробковий відтінок перкуторного звуку. Аускультативно велика кількість сухих свистячих та середньо пухирчастих хрипів. Найбільш імовірний діагноз:

А) гострий обструктивний бронхіт; Б) гострий простий бронхіт; В) пневмонія; Г) бронхіолі;

Д) ларинготрахеїт.

4.Дитина віком 8 місяців поступила до лікарні зі скаргами на непродуктивний інтенсивний кашель

протягом 2 діб, свистяче дихання, підвищення Т тіла до 37,8 С. об’єктивно: пероральний ціаноз, діжкоподібна ГК, аускультативно – маса різнокаліберних хрипів. Діагностовано – обструктивний бронхіт. Яка терапія буде базовою:

А) бронхолітики; Б) ГКС; В) антибіотики;

Г) муколітики; Д) ферменти.

5. Найбільш частим збудником гострого обструктивного бронхіту у дітей є: А) рота вірус; Б) грип;

В) респіраторно-синцитіальний вірус; Г) реовірус;

Розробка кафедри педіатрії ЛНМУ

9/417

Д) аденовірус.

6.У дитини 12 років протягом 2 років реєструються часті бронхіти з частотою 2-3 рази на рік. Встановлено діагноз рецидивуючий бронхіт. Два тижні тому дитину виписано зі стаціонару, де вона знаходилась на лікуванні рецидиву бронхіту. Призначте оптимальний комплекс профілактичних заходів.

А) загальнооздоровчі заходи+санація хронічних вогнищ інфекції+сезонна профілактика ГРВІ+імунотерапія; Б) загальнооздоровчі заходи+санаторно-курортне лікування;

В) масаж+вітамінотерапія+імунотерапія; Г) санаторно-курортне лікування;

7.Дівчинка 4 років хворіє на рецидивуючий бронхіт. Через який час можна припинити диспансерний нагляд даної дитини при відсутності рецидивів:

А)	2	роки;
Б) 1 рік;
В)	2,5 роки;
Г)1,5 роки;
Д)	3	роки.

8. Дитина 6,5 міс захворіла гостро: підвищилась температура тіла до 38 С, дитина стала млява, не їсть. На 3день з’явився сухий кашель, іноді з блюванням . З анамнезу: старша дитина в сім’ї перехворіла на ГРВІ. Щеплення за календарем. Об’єктивно: стан важкий, задишка 40 за хв, з мішаного характеру легкий периоральний ціаноз. Над легеневою поверхнею коробковий звук, аускультативно маса дрібнопухирчастих хрипів. Чим найбільш імовірно обумовлений такий стан дитини:

А) респіраторно-синцітіальним вірусним бронхітом; Б)кашлюком; В) вогнищевою пневмонією;

Г)обструктивним бронхітом; Д) інтерстиціальною пневмонією.

Відповіді на тестові завдання

1.В

2.А

3.А

4.А

5.В

6.В

7.А

8.А

5.3. Ситуаційні задачі.

Література.

1.Шабалов Н.П., Детские болезни, Санкт-Петербург, - «Питер», 1999г.

2.Педіатрія (за редакцією О.В.Тяжкої), видання друге, Вінниця, Нова книга. 2008р.

Тема 2. Диференційна діагностика пневмонії у дітей. Ускладнення пневмонії. Невідкладна допомога при гострій дихальній недостатності у дітей. – доц.. Васюта В.В.

1.Актуальні теми.

Інтерес практичної педіатрії до проблеми бронхолегеневої патології у дитячому віці, визначається тим, що незважаючи на досягнуті успіхи в лікуванні цієї патології, вона залишається однією з провідних причин дитячої смертності і займає третє місце після перинатальної патології та природжених аномалій розвитку. У великій мірі таке положення пояснюється тим, що бронхолегеневі захворювання, особливо у дітей перших місяців життя, відносяться до захворювань з невизначеними діагностичними критеріями. Тільки на підставі комплексного аналізу проявів

Розробка кафедри педіатрії ЛНМУ

10/417

захворювання можлива його своєчасна діагностика, яка у великій мірі і виражає успіх у вирішенні проблеми.

2.Мета заняття – навчитися визначати різні клінічні варіанти та ускладнення при пневмоніях у дітей, проводити диференційну діагностику між найбільш поширеними захворюваннями органів дихання у дітей, складати обгрунтований план лікувальних і профілактичних заходів.

3.Навчальні цілі.

Студент повинен знати:

Класифікацію бронхітів і пневмоній

Етіологію і патогенез бронхітів і пневмоній

Фактори, які спричиняють виникнення бронхолегеневої патології

Клінічні прояви різних форм пневмоній

Особливості проявів і перебігу бронхолегеневих захворювань у дітей різних вікових груп

Диференціальну діагностику

Лабораторно-інструментальні методи діагностики бронхолегеневої патології

Загальні принципи лікування захворювань легень у дітей

Принципи надання невідкладної допомоги при гострій дихальній недостатності

Студент повинен вміти:

Зібрати анамнез і провести обстеження хворої дитини

Виявити із анамнестичних даних чинники, які сприяли виникненню захворювання

Визначити необхідний об`єм досліджень

Визначити найбільш інформативні ознаки захворювання

Оцінити результати проведених досліджень

Провести диференціальну діагностику

Сформулювати діагноз

Призначити лікування

4.Короткий виклад матеріалу

Відповідно до сучасного визначення, під пневмонією розуміють групу різнородних за етіологією, патогенезом, морфологічними змінами і клінічних проявів гострих інфекційних захворювань легеневої паренхіми, діагностованих за синдромом дихальних розладів і/чи фізикальними даними, а також інфільтративними даними на рентгенограмі.

Вже у визначенні пневмонії передбачається багатоваріантність клінічних проявів і перебігу захворювання, яка залежить від багатьох факторів: етіологічних, вікових, умов інфікування соціальних, і інших. При цьому, визначення етіологічного фактору, в більшості випадків, є вирішальним в діагностично-лікувальному процесі. Традиційно епідемілогічні, клінічні та рентгенологічні характеристики пневмонії виявляються ключовими в етіологічній орієнтованності захворювання. І як правило, першим кроком у цьму напрямі є диференціація пневмонії на типовуму і атиповуму.

В таблицях № 1-4 представлені клінічні прояви пневмоній і їх ускладнень, лікувальна тактика.