Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
knizhka_stomat_naynovisha / розділ 11 віт.doc
Скачиваний:
1045
Добавлен:
15.02.2016
Размер:
2.46 Mб
Скачать

Розділ 11. Вітаміни

Необхідною умовою забезпечення нормальної життєдіяльності організму є вміст у харчовому раціоні людини, поряд з макрокомпонентами їжі – білками, жирами, вуглеводами, так званих мікрокомпонентів, до числа яких належать вітаміни. Вивчення їх ролі в організмі відіграло важливе значення в профілактиці та лікуванні багатьох захворювань. Цей напрямок у науці було названо вітамінологією. На сьогодні відомо близько 30 вітамінів і вітаміноподібних речовин.

Історія відкриття вітамінів. Розвиток вітамінології в Україні. Вчення про вітаміни – вітамінологію – у даний час виділено в самостійну науку, хоч ще 100 років тому вважали, що для функціонування організму людини і тварин потрібні білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини та вода. Однак практика та досвід показали, що для нормального росту і розвитку організму цих речовин недостатньо. Історія мандрівників та мореплавців, спостереження лікарів підтвердили, що існують особливі захворювання, пов'язані з нестачею певних речовин у продуктах харчування.

Вченими було доведено, що в людей, які довго споживали одноманітну й консерврвану їжу (солоне м'ясо, сухарі) і не одержували свіжих продуктів (фруктів, овочів, молока), виникали захворювання, серед яких найчастіше була цинга, або скорбут, кур'яча сліпота, поліневрит. Так, у ХІХ столітті широке розповсюдження набуло захворювання цинга, летальність при якому досягала 70 - 80 %.

Під час морських експедицій при одноманітному харчуванні моряки хворіли на цингу, від якої іноді гинуло багато людей.Так, із 169 учасників експедиції Васко да Гама, що прямувало до Індії, від цинги загинуло 100 чоловік. В. Пашутін досліджував розвиток цинги і дав повну характеристику цього захворювання та встановив його залежність від характеру дієти.

Приблизно в цей час широкого поширення, особливо в країнах Південно-Східної Азії та Японії, набуло захворювання бері-бері. В Японії 30 % населення охоплювало це захворювання. Японський лікар К. Такакі у 1887 році прийшов до висновку, що у м'ясі, молоці, свіжих овочах міститься речовина, яка попереджує розвиток захворювання бері-бері.

У 1892 році М. Савельєв, а в 1893 році І. Луценко, вивчаючи причини кур'ячої сліпоти, встановили, що вона виникає внаслідок нестачі жирів у дієті і пов'язана із змінами зорового нерва.

Розвиток вчення про вітаміни тісно пов'язаний з іменем лікаря М. І. Луніна (1880 р.), який проводив експерименти на двох групах мишей. Одна група отримувала штучний раціон, що складався із жиру, білка казеїну, молочного цукру, солей, молока і води. Друга група мишей отримувала свіже молоко. Перша група загинула, а тварини іншої групи залишилися здоровими і нормально розвивалися. М. Лунін прийшов до висновку, що, крім білків, жирів, вуглеводів мінеральних речовин та води, організму потрібні ще якісь речовини.

Голандський лікар К. Ейкман (1897 р.), який працював на острові Ява, де основним продуктом харчування був полірований рис, замітив, що у курей, які отримували полірований рис розвивалося захворювання аналогічне бері-бері у людей. Коли курей було переведено на харчування неочищеним рисом, то наступало виздоровлення.

На основі цих даних К. Ейкман прийшов до висновку, що рисові висівки містять речовину, що проявляє лікувальний ефект. У 1912 році польський вчений К. Функ виділив із рисових висівок активну антиполіневритну речовину, в складі якої була амінна група. Згідно цього і враховуючи значення подібних речовин для життя, К. Функ назвав ці сполуки вітамінами (від лат. vita-життя, amin - амін). З того часу термін вітамін укорінився в біології та медицині, хоча в хімічній структурі багатьох вітамінів відсутня аміногрупа і взагалі азот.

Це важливе наукове відкриття у подальшому було підтверджено дослідженнями Ф. Гопкінса (1912 р.) та К. Функа (1912 р.), К.Сосіна.

Розвиток вітамінології на Україні. Український біохімік із Празького університету І. Горбачевський досліджував Буковину та Поділля і встановив, що поширення там пелагри пов'язано з неповноцінним харчування, з переважанням в їжі кукурудзи, що призводило до нестачі триптофану, необхідного для синтезу вітаміну РР.

Великі заслуги у розвитку вітамінології належать О. Палладіну, Б. Лаврову, К. Леутському, Р. Чаговцю, Л. Черкесу та іншим вченим. Сучасний період у розвитку біохімії вітамінів характеризується дослідженнями механізмів їх біологічної дії, вивченням ролі окремих вітамінів та їх метаболітів у процесах обміну речовин.

Вітаміни – це необхідні для нормальної життєдіяльності низькомолекулярні органічні речовини різноманітної хімічної природи, синтез яких в організмі людини відсутній або обмежений.

Вітаміни володіють низкою спільних біологічних властивостей, а саме: у переважній більшості вони синтезуються поза організмом людини і тварин, а в організм надходять у складі харчових продуктів і фармацевтичних препаратів, деякі з них (вітаміни К, В тощо) синтезуються мікрофлорою товстої кишки; вітаміни не виконують пластичних і енергетичних функцій, але необхідні для всіх життєвих процесів; свою біологічну активність вітаміни здійснюють у малих концентраціях, тоді як у надмірній кількості вони можуть викликати розвиток порушень; недостатнє надходження в організм окремих вітамінів або зниження ступеня їх засвоєння призводить до розвитку патологічних процесів у вигляді специфічних гіпо- і авітамінозів.

Кожен вітамін, який потрапляє в складі їжі, зазанає в організмі людини низки перетворень –всмоктується в травній системі, транспортується кров’ю та переноситься крізь мембрани клітин, перетворюється на коферментні та гормональні форми, взаємодіє з відповідними ферментами або рецепторними білками.

Більшість вітамінів у складі ферментних систем каталізують перетворення амінокислот і білків, жирів, стероїдів, вуглеводів і нуклеїнових кислот; до таких хімічних процесів належать реакції окиснення та відновлення, перенесення електронів, переамінування, трансметилування, ізомеризації, карбоксилування, декарбоксилування, перенесення ацильних і одновуглецевих груп. Отже, за участі вітамінів забезпечується нормальне функціонування всіх тканин, органів і залоз внутрішньої секреції; вони підвищують розумову та фізичну працездатність, підтримують опірність організму до дії шкідливих факторів зовнішнього середовища (спека, холод, інфекції, інтоксикації) тощо.

Соседние файлы в папке knizhka_stomat_naynovisha