Міністерство охорони здоров’я України

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

кафедра епідеміології

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Тематичний модуль 2.

«Дератизація. Дезінсекція. Дезінфекція

та стерилізація»

для студентів V курсу за спеціальностями

7.11.0101 – «Лікувальна справа», 7.11.0104 – «Педіатрія»,

7.11.0105 – «Медико-профілактична справа»

підготовки 1101 «Медицина»

вищих медичних навчальних закладів

ІІІ-IV рівнів акредитації

Львів – 2012

Методичні рекомендації «Тематичний модуль 2. «Дератизація. Дезінсекція. Дезінфекція та стерилізація»» для студентів V курсу за спеціальностями 7.11.0101 – «Лікувальна справа», 7.11.0104 – «Педіатрія», 7.11.0105 – «Медико-профілактична справа» підготовки 1101 «Медицина» вищих медичних навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації затверджені на цикловій методичній комісії з профілактичної медицини Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (протокол № 1 від 9 лютого 2012 р.).

У розробці «Методичних рекомендацій» прийняли участь: завідувач кафедри епідеміології, професор, доктор медичних наук Виноград Н.О., доцент, кандидат медичних наук Василишин З.П., доцент, кандидат медичних наук Козак Л.П.

За загальною редакцією завідувача кафедри, професора, доктора медичних наук Виноград Н.О.

Відповідальний за випуск – перший проректор з науково-педагогічної роботи ЛНМУ імені Данила Галицького, доктор медичних наук, академік АНВО України М.Р. Гжегоцький.

Тематичний модуль 2. Дератизація. Дезінсекція. Дезінфекція та стерилізація.

Актуальність теми: Дезінфекція в широкому розумінні включає такі розділи як дератизацію, дезінсекцію та дезінфекцію. Дезінфекція, дезінсекція та стерилізація – заходи спрямовані на розрив механізму передачі збудників інфекційних хвороб, а дератизація та дезінсекція в окремих випадках – на джерело збудника інфекції. Ці заходи є важливими складовими профілактичної та протиепідемічної роботи, мають велике значення як для профілактичної, так і для клінічної медицини, широко застосовують у хірургічних, акушерських, стоматологічних відділеннях лікувально-профілактичних закладів, в установах служби крові, інфекційних лікарнях та мікробіологічній практиці, а також у побуті. Майбутнім лікарям необхідно добре знати і володіти практичними навичками щодо усіх напрямків дезінфекції і стерилізації, вміти організувати дезінфекцію в осередках інфекційних захворювань, навчати навичок поточної дезінфекції хворих і родичів, оцінювати правильність її проведення, контролювати якість дезінфекційних заходів у дитячих, лікувально-профілактичних та інших закладах. Однією з найбільш значущих проблем охорони здоров’я населення є профілактика внутрішньолікарняних інфекцій і вирішальне значення у профілактиці їх має суворе дотримання санітарних норм і правил, умов та режимів застосування дезінфекційних і стерилізаційних засобів, тобто заходів неспецифічної профілактики нозокоміальних інфекцій.

Мета заняття: Ознайомитися з основами дезінфекційної справи в країні, вивчити види і методи дезінфекції, дератизації, дезінсекції, вміти правильно вибрати засоби в залежності від епідемічного осередку, контролювати якість її проведення.

Засвоєння теоретичних та методичних основ стерилізації, методів застосування та використання препаратів і технічних засобів, а також організації стерилізаційних заходів в інтересах профілактики інфекційних захворювань.

Студент повинен знати:

- види дератизаційних робіт;

- методи дератизації;

- види і методи дезінфекції;

- властивості дезінфекційних засобів і способи їх використання;

- організацію і проведення профілактичної та осередкової дезінфекції;

- контроль якості дезінфекції;

- прилади для розпилювання дезінфекційних засобів;

- апаратуру для проведення камерної дезінфекції;

- види та методи дезінсекції;

- значення стерилізації в системі протиепідемічних та профілактичних заходів при різних інфекційних захворюваннях;

- методи стерилізації;

- контроль стерилізації;

- роботу централізованих стерилізаційних відділень.

Студент повинен вміти:

- правильно вибирати методи дезінфекції та дезінфекційні засоби в залежності від групи інфекції (кишкові, дихальні, кров’яні, зовнішніх покривів); особливостей об’єктів, що підлягають обробці; виду осередку;

- розрахувати необхідну кількість дезінфекційних засобів;

- обґрунтувати вибір методу стерилізації в залежності від особливостей матеріалу чи об’єкта, який підлягає обробці;

- використовувати конкретні препарати і технічні засоби для проведення стерилізації;

- проводити контроль якості стерилізації.

Завдання на самопідготовку:

А. Дайте відповідь на поставлені запитання.

1. Епідеміологічне значення гризунів.

2. Поняття про дератизацію.

3. Види дератизаційних робіт.

4. Методи дератизації.

5. Контроль дератизації.

6. Поняття про дезінсекцію.

7. Види дезінсекції.

8. Методи дезінсекції.

9. Контроль якості дезінсекції.

10. Визначення дезінфекції, її види.

11. Методи дезінфекції.

12. Контроль якості дезінфекції.

13. Визначення стерилізації та її етапи.

14. Методи стерилізації.

15. Контроль якості стерилізації.

Б. Вирішіть контрольну задачу, занотуйте рішення в зошит.

№ з/п	Задача	Варіанти відповіді	Коментарі до відповідей
1	2	3	4
1.	Які заходи дієві щодо блокування шляхів і чинників передачі збудників інфекційних хвороб, що знаходяться в зовнішньому середовищі?	1. Санітарно-освітня робота.	1. Неправильно. Це складова частина протиепідемічної роботи, але вона не має впливу на збудників інфекційних хвороб, що знаходяться у зовнішньому середовищі.
		2. Боротьба з переносниками інфекційних хвороб.	2. Правильно. Але відповідь не повна.
		3. Дезінфекція та дезінсекція.	3. Правильно, відповідь повна. Це складові протиепідемічної роботи, направлені на знищення збудників інфекційних хвороб на різних об’єктах і живих чинників передачі ПБА.
2.	Що визначає необхідність проведення дезінфекції?	1. Вірулентність збудників.	1. Неправильно. Ця властивість збудника впливає на прояви інфекційного процесу.
		2. Наявність невиявлених ДЗІ.	2. Правильно. У цих випадках проводиться профілактична дезінфекція.
		3. Виявлення ДЗІ.	3. Правильно. У цьому випадку проводять осередкову дезінфекцію (поточну та заключну).
		4. Стійкість збудників у зовнішньому середовищі.	4. Правильно. Ця властивість збудників визначає необхідність дезінфекції, так як довготривале збереження життєздатних збудників збільшує можливість зараження оточуючих осіб.
3.	Профілактичну дезінфекцію проводять ...	1. У перукарнях (інструменти, білизна).	1. Правильно. Це попередить нагромадження і поширення збудників від невиявлених уражених педикульозом, грибковими хворобами шкіри, волосся, нігтів.
		2. На водопровідній станції.	2. Правильно. Усю питну воду з профілактичною метою хлорують, або озонують, або обробляють ультрафіолетовими променями.
		3. У квартирі хворого на дизентерію, який залишений для лікування вдома.	3. Неправильно. Тут необхідна осередкова поточна дезінфекція, що проводиться багаторазово до видужання пацієнта.
		4. У лазнях та пральнях.	4. Правильно. Це попередить поширення інфекцій із контактним механізмом передачі.
		6. У громадських туалетах.	6. Правильно. Необхідна для попередження передачі збудників кишкових інфекцій.
		5. У пологових будинках.	5. Правильно. Серед медичного персоналу, вагітних жінок, породіль можуть бути невиявлені ДЗІ (хворі та носії).
		7. У готелях.	7. Правильно. Тут можуть знаходитися люди з територій неблагополучних у епідемічному відношенні; крім цього, можливе поширення педикульозу, інших інфекційних хвороб.
4.	Поточну дезінфекцію у квартирі інфекційного хворого проводять...	1. При лікуванні хворого вдома.	1. Правильно. Якщо при конкретній інфекційній хворобі хворий небезпечний як ДЗІ.
		2. Від моменту виявлення до госпіталізації.	2. Правильно. Якщо хворий небезпечний для оточуючих як ДЗІ.
		3. При наявності носіїв збудників у сім’ї, квартирі.	3. Правильно. Дезінфекція потрібна протягом періоду носійства.
		4. Після видужання хворого.	4. Неправильно. Необхідно провести осередкову заключну дезінфекцію.
5.	Хто проводить поточну дезінфекцію в квартирі хворого на ВГА, який залишений вдома для лікування?	1. Лікуючий лікар.	1. Неправильно. Лікар призначає та інструктує членів сім’ї хворого про правила та об’єм дезінфекції.
		2. Дільнична медична сестра.	2. Неправильно. Немає необхідності залучати до цього медичний персонал поліклініки.
		3. Працівники територіальної СЕС.	3. Неправильно. Вони є організаторами протиепідемічної роботи в осередках інфекційних захворювань.
		4. Працівники дезінфекційної служби.	4. Неправильно. Вони проводять тільки заключну дезінфекцію в деяких епідемічних осередках.
		5. Члени сім’ї хворого.	5. Правильно. Це може виконувати і сам хворий на легку форму хвороби.
6.	У яких випадках показана поточна дезінфекція?	1. У квартирі носія черевнотифозних бактерій.	1. Правильно. Носій черевнотифозних бактерій постійно або періодично виділяє збудника з випорожненнями чи сечею.
		2. У квартирі після госпіталізації хворого на ВГА.	2. Неправильно. У таких випадках проводиться заключна дезінфекція.
		3. У відділенні для хворих на дизентерію.	3. Правильно. Вона проводиться у медичних маніпуляційних, палатах, туалетних кімнатах.
		4. При перепрофілюванні відділення для хворих на дизентерію у відділення для хворих на вірусний гепатит.	4. Неправильно. У таких випадках необхідно провести заключну дезінфекцію.
		5. При виписці із боксу хворого на дифтерію.	5. Неправильно. У боксі необхідно провести заключну дезінфекцію.
7.	Заключна дезінфекція проводиться...	1. В осередку при виявленні інфекційного хворого.	1. Неправильно. В цьому випадку необхідна поточна дезінфекція.
		2. В осередку після госпіталізації інфекційного хворого.	2. Правильно, для знищення збудників на предметах, що оточують хворого.
		3. В осередку після одужання інфекційного хворого.	3. Правильно, якщо хвороба викликана стійкими у довкіллі збудниками.
		4. У квартирі після смерті інфекційного хворого.	4. Правильно. Збудники багатьох інфекційних хвороб тривалий час не гинуть на об’єктах довкілля.
		5. При перепрофілюванні інфекційного відділу в терапевтичний.	5. Правильно. Збудники можуть тривало зберігатися на предметах оточуючого середовища.
8.	Хто проводить заключну дезінфекцію у терапевтичному відділенні після переведення із нього хворого на черевний тиф?	1. Персонал відділення.	1. Неправильно. Персонал відділення немає необхідних дезінфекційних середників, апаратури і навиків роботи; участь персоналу можлива тільки під керівництвом працівників дезінфекційної станції.
		2. Працівники дезінфекційної служби.	2. Правильно. Бригада дезінфекторів із апаратурою і дезінфекційними засобами.
		3. Працівники епідеміологічного відділу СЕС.	3. Неправильно. Завдання цих працівників – епідеміологічне обстеження осередку, організація протиепідемічної роботи.
9.	Заключну дезінфекцію виконують працівники дезінфекційної служби в епідемічному осередку ...	1. Дизентерії.	1. Неправильно. Заключну дезінфекцію проводить населення.
		2. Дифтерії.	2. Правильно.
		3. Грибкових захворювань шкіри, волосся, нігтів.	3. Правильно.
		4. Корости.	4. Правильно.
		5. Ешерихіозу.	5. Неправильно. Заключну дезінфекцію проводить населення, обробляють тільки туалет і речі, якими користувався хворий.
		6. Туберкульозу.	6. Правильно.
		7. Холери.	7. Правильно.
		8. Чуми.	8. Правильно.
10.	Хто призначає заключну дезінфекцію у дитячому санаторії при виявленні хворого на дифтерію?	1. Лікар санаторію.	1. Неправильно. Цей лікар призначає лише поточну дезінфекцію.
		2. Лікар-епідеміолог.	2. Правильно. Лікар-епідеміолог завершує роботу з ліквідації епідемічного осередку.
		3. Лікар-дезінфекціоніст.	3. Неправильно. Лікар-дезінфекціоніст організовує і проводить заключну дезінфекцію.
		4. Лікар-інфекціоніст.	4. Неправильно. Лікуючі лікарі призначають тільки поточну дезінфекцію в осередках.
11.	Ефективність дезінфектантів залежить ...	1. Від температури розчину дезінфектанту і навколишнього середовища.	1. Правильно. Оптимальна температура +18-24° С, деякі розчини використовують у підігрітому стані (мильно-карболовий, лізол).
		2. Від концентрації дезінфектанту.	2. Правильно. Дезінфектанти використовують у робочих концентраціях.
		3. Від атмосферного тиску.	3. Неправильно. Такої залежності не існує.
		4. Від експозиції.	4. Правильно. У залежності від стійкості мікроорганізмів експозиція може бути від 30-40 хв при вегетативних формах до 1,5-2 год для спороутворюючих мікроорганізмів.
		5. Від присутності активаторів.	5. Правильно. Активатори підвищують ефективність хлорвмісних дезінфектантів.
12.	При дезінсекції речей у пароформаліновій камері необхідно використати ...	1. Пароповітряну суміш.	1. Правильно. При температурі +80-85° С відбувається дезінсекція бавовняного, шерстяного одягу, а при +49-59° С – шкіряного та хутряного.
		2. Тільки пари формаліну.	2. Неправильно. Формалін немає інсектицидних властивостей.
		3. Пароповітряну суміш і пари формаліну.	3. Неправильно. Достатньо лише пароповітряної суміші.
13.	Забруднену випорожненнями білизну хворих на дизентерію слід обробляти ...	1. У дезінфекційній камері.	1. Неправильно.
		2. Замочити у дезінфекційному розчині.	2. Правильно. Це попередня обробка.
		3. Після дезінфекції кип’ятити з миючим засобом і випрати.	3. Правильно. Це кінцевий етап.
14.	Дератизація – це…	1. Тільки знищення гризунів – ДЗІ.	1. Неправильно. Відповідь не повна.
		2. Тільки захист від гризунів врожаю, продуктів харчування і майна.	2. Неправильно. Відповідь не повна.
		3. Знищення гризунів – ДЗІ і захист від них врожаю, продуктів харчування і майна.	3. Правильно.
15.	Методи дератизації у довкіллі та житлових приміщеннях…	1. Механічний.	1. Правильно. Використовують капкани, пастки, давилки, мишоловки, жироловки тощо.
		2. Хімічний.	2. Правильно. Використовують ратициди – кишкові й дихальні отрути.
		3. Біологічний.	3. Правильно. Метод заснований на використанні мікроорганізмів, патогенних для гризунів та їх біологічних ворогів.
		4. Фізичний.	4. Неправильно. Цей метод у житлових приміщеннях і довкіллі не використовують.
16.	Дезінсекція – це …	1. Знищення комах, що мають санітарно-гігієнічне значення.	1. Неправильно. Відповідь не повна.
		2. Знищення комах, що заважають праці і відпочинку людей.	2. Правильно. Відповідь не повна.
		3. Знищення тільки комах і кліщів, що є переносниками інфекційних хвороб.	3. Правильно. Відповідь не повна.
		4. Знищення гризунів.	5. Неправильно. Це дератизація.
		5. Знищення комах і кліщів, що є переносниками збудників інфекційних хвороб, а також інших членистоногих, що мають санітарно-гігієнічне значення і заважають праці і відпочинку людей.	5. Правильно.
17.	Вкажіть екологічно безпечні методи боротьби з членистоногими	1. Хімічний.	1. Неправильно. Практично всі інсектициди і репеленти токсичні для людей і тварин.
		2. Механічний.	2. Правильно. Даний спосіб застосовують на підприємствах громадського харчування і у ДДЗ.
		3. Фізичний.	3. Правильно. Наприклад, сухе гаряче повітря, водяна пара, кип’ятіння.
		4. Біологічний.	4. Правильно. Звичайно при цьому знищується один визначений вид переносника.
18.	Стерилізація медична – це…	1. Знищення всіх форм мікроорганізмів (вегетативних, спор) у речовинах і на предметах.	1. Правильно. Це досягається шляхом дії фізичних і хімічних агентів і забезпечує безпеку при проведенні медичних маніпуляцій.
		2. Знищення збудників інфекційних хвороб у навколишньому середовищі.	2. Неправильно. Це дезінфекція.
		3. Знищення тільки вегетативних форм мікроорганізмів у довкіллі людини.	3. Неправильно. Мета стерилізації – повне звільнення речовини або предмету від усіх мікроорганізмів.
19.	Етапи стерилізації – це…	1. Дезінфекція.	1. Правильно. Проводиться обов’язково з метою попередження професійного інфікування осіб, які залучені до виконання стерилізації.
		2. Передстерилізаційна очистка.	2. Правильно. Вона включає попереднє ополіскування у проточній воді; замочування у миючому розчині або обробку ультразвуком; миття кожного інструменту в миючому розчині за допомогою щітки; ополіскування у проточній воді; ополіскування у дистильованій воді; висушування, упакування виробів.
		3. Ремонт стерилізаційної апаратури.	3. Неправильно. Згідно діючих нормативних актів це не є етапом стерилізації.
		4. Стерилізація.	4. Правильно. Фізичний або хімічний метод обробки.
20.	Стерилізація проводиться …	1. Паровим методом.	1. Правильно. Діючим агентом є насичена водяна пара під тиском.
		2. Повітряним методом.	2. Правильно. Діючим агентом є сухе гаряче повітря при температурі +160-180°.
		3. Радіаційним методом.	3. Правильно. Діючим агентом є іонізуюче γ- і β-випромінювання. Метод є провідним при промисловій стерилізації медичних виробів одноразового застосування.
		4. Механічним методом.	4. Неправильно. При цьому стерилізація не досягається.
		5. Газовим методом.	5. Правильно. Діючі агенти: оксид етилену, метилбромід, їх суміш ОБ, формальдегід.
		6. Із використанням розчинів хімічних препаратів.	6. Правильно. Діючими агентами є хімічні середники: пероксид водню, дезоксон-1. глутаровий альдегід, препарат «Сайдекс». Недоліком методу є стерилізація без упакування.
21.	До теплових методів стерилізації належать:	1. Паровий.	1. Правильно. Здійснюється в парових стерилізаторах (автоклавах), діючий агент – насичена пара під тиском.
		2. Повітряний.	2. Правильно. Здійснюється в повітряних стерилізаторах, діючий агент – сухе, гаряче повітря.
		3. Хімічний.	3. Неправильно. Здійснюється за допомогою розчинів хімічних речовин.
		4. Радіаційний.	4. Неправильно. Використовуються герметичні установки з радіоактивним джерелом випромінювання (гама-установки, прискорювачі електронів), доза 2,5 кДж/кг.
		5. Кип’ятіння.	5.Неправильно. Кип’ятін-ня призводить до загибелі різних мікроорганізмів, за винятком збудників туберкульозу, сибірки, правцю, ботулізму. Тому при кип’ятінні не досягається повної стерилізації.
22.	Методи контролю якості стерилізації:	1. Фізичний.	1. Правильно. Здійснюється за допомогою засобів вимірювання температури (термометр, термометр максимальний, індикаторні пристрої на панелі апарата), тиску (манометр, мановакуометр) і часу (секундомір, годинник, таймер на панелі).
		2. Хімічний.	2. Правильно. Призначений для оперативного контролю одного або сукупності параметрів режимів роботи парових, повітряних і газових стерилізаторів за допомогою хімічних тестів і термохімічних індикаторів (інтеграторів).
		3. Бактеріологічний.	3. Правильно. Використання баккультур для контролю парового та повітряного методів стерилізації. Після проведеної стерилізації робиться посів на поживні середовища і оцінюється результат (наявність чи відсутність росту культури).
		4. Контроль стерильності виробів медичного призначення.	4. Правильно. Полягає у виявленні мікроорганізмів, здатних до розмноження на цих виробах (забір та посів на живильні середовища).
		5. Механічний.	5. Неправильно. Зазаначений метод не застосовується.

Обов’язкова література:

1. Зуева Л.П., Яфаев Р.Х. Эпидемиология. – Санкт-Петербург.: Фолиант, 2008. – 745 с.

2. Інформаційний матеріал (нормативно-правові акти):

• Приказ МЗ СССР № 868 от 31.08. 82 г. «Об утверждении положений о дезинфекционных станциях и дезинфекционных подразделениях санэпидстанций».

• Наказ МОЗ України № 181 від 04.04. 2008 р. «Епідеміологічний нагляд за інфекціями області хірургічного втручання та їх профілактика (методичні рекомендації)».

• Приказ МЗ СССР № 720 от 31.07. 78 р. «Об улучшении медицинской помощи больным с гнойными хирургическими заболеваниями и усилении мероприятий по борьбе с внутрибольничной инфекцией».

• Наказ МОЗ України № 223 від 22.10. 93 р. «Про збір, знезараження та здачу використаних медичних виробів одноразового застосування із пластичних мас».

• Наказ МОЗ України № 234 від 10.05. 2007 р. «Про організацію профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах».

• Постанова Кабінету Міністрів України № 908 від 03.07. 2006 р. «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) дезінфекційних засобів».

• Методические рекомендации по стерилизации лигатурного шовного материала в лечебно-профилактических учреждениях № 15- 6/34 от 19.07. 1990 г.

• Методические рекомендации по очистке, дезинфекции и стерилизации эндоскопов № 15- 6/33 от 17.07. 1990 г.

3. Руководство к практическим занятиям по эпидемиологии. Под редакцией И.И. Елкина. М., Медицина, 1975. – С. 48 -120.

4. Синяк К.М., Гирін В.М. Епідеміологія. – Київ.: Здоров’я. – 1998. – 476 с.

5. Шкарин В.В. Дезинфекция. Дезинсекция. Дератизация. – Нижний Новгород.: НГМА, 2006. – 578 с.

6. Шляхов З.Н. Практическая эпидемиология. Кишинев. Штиинца., 1991. – с. 122-134.

Додаткова література:

1. Вилькович В.А. Дезинфекционное дело – М.: Медицина, 1987. – 431 с.

2. Внутрибольничные инфекции / под ред. Р.П. Венцел – М.: Медицина, 1990. – 655 с.

3. Ґудзь О.В. Анализ потребительных свойств дезинфекционных средств, зарегистрированых на Украине. Дезинфекционное дело (Москва), 2000. – № 2. – С. 26-29.

4. Евплов В.И. Дезинфекция и стерилизация в лечебном учреждении. Сб. документов, комментарии, рекомендации. – Ростов-на Дону.: Еникс, 2003. – 477 с.

5. Запорожан В.М., Аряєв М.Л. ВІЛ-інфекція і СНІД. – Київ.: Здоров’я. – 2004. – 636 с.

6. И.М. Козлов, П.П. Лярский. Руководство по дезинфекции, дезинсекции и дератизации. – Л.: Медицина, 1990. – 306 с.

7. Практическое руководство по применению средств дезинфекции и стерилизации в лечебно-профилактических учреждениях. Издание 2-е. / Под редакцией А.В. Авчинникова – Смоленск; СГМА, 2000. – 160 с.

8. Профилактика внутрибольничных инфекций / под ред. Ковалевой, Н.А. Семиной. – М.: Медицина, 1993. – 389 с.

9. Сборник важнейших официальных материалов по вопросам дезинфекции, стерилизации, дезинсекции, дератизации. В пяти томах / Под общей редакцией М.Г. Шандалы – М.; ТОО «Рарочъ» 1994. – т. I. – 432 с., т. II. – 464 с., т. III – 496 c.

10. Хирургические инфекции. Практическое руководство под редакцией И.А. Ерюхина. – Москва.: Литтерра, 2006. – 736 с.

11. Шандала М.Г., Мальцева М.М., Панкратова Г.П. Методология обоснования гигиенических нормативов дезинфицирующих средств. // Дез. дело (Москва). – 2000. – № 1. – С. 58-61.

12. Шкарин В.В. Новые подходы к проблеме профилактики острых кишечных инфекций с диарейным синдромом в специальных и особо организованных коллективах. – Нижний Новгород.: НГМА, 2006. – 260 с.

13. Яфаев Р.Х., Зуева Л.П. Эпидемиология внутрибольничных инфекций. – Л.: Медицина, 1989. – 268 с.

Вид заняття: практичне заняття.

Місце проведення: учбова кімната.

Оснащення: схеми, таблиці, накази, методичні рекомендації, дезінфектанти.

Час: 2 академічні години (90 хвилин).

Зміст та структура заняття

1.	Вступ	5 хв.
2.	Виконання завдань для визначення вихідного рівня	5 хв.
3.	Ознайомлення з інструктивно-методичними та нормативними документами, приладами для стерилізації і дезінфекції, апаратурою для розпилювання дезінфекційних і дезінсекційних засобів	35 хв.
4.	Вирішення ситуаційних задач	20 хв.
5.	Підсумковий контроль	10 хв.
6.	Заключення	5 хв.
	Всього	90 хв.

Орієнтовна основа діяльності /ООД/ студентів на занятті.

При опрацюванні питань з організації дезінфекційної справи необхідно виходити з наступного:

• в Україні існують заклади для проведення дезінфекції (дезінфекційні станції у великих містах, дезінфекційні відділи СЕС, дезінфектори при дільничних лікарнях, якщо передбачено за штатом);

• усі дезінфекційні заходи проводяться у відповідності до Наказу МОЗ СРСР № 60 від 17.01.1979 р. «О мерах по дальнейшему укреплению и развитию дезинфекционного дела»;

• розрізняють наступні методи дезінфекції – хімічний, фізичний (механічний), біологічний;

• для хімічної дезінфекції використовують хлорвмісні речовини, похідні бензолу, спирти, окислювачі, кислоти, луги тощо;

• розрізняють наступні види дезінфекції – профілактичну і осередкову (поточну, заключну);

• всі заходи зі стерилізації проводяться згідно з ОСТом 42-21-2-85 «Стерилизация и дезинфекция изделий медицинского назначания. Методы, средства и режимы», який введено в дію 1 січня 1986 року.

• дезінфікують (як перший етап стерилізації) усі вироби медичного призначення після використання;

• стерилізують усі вироби, що порушують цілісність шкірних та слизових покривів, контактують із кров’ю або ін’єкційними препаратами, торкаються ранової поверхні;

• розрізняють фізичний (паровий, повітряний), газовий, хімічний методи стерилізації та стерилізацію іонізуючим випромінюванням.