Офтальмологія / МОДУЛЬ / Практичні. doc

Методика обстеження офтальмологічного хворого

1. Визначати гостроту зору суб'єктивним методом

• Вимірюється гострота зору за формулою Снелена Visus = d/D ; d - відстань від таблиці; D - 50 м

Нормальна гострота зору Visus = 1,0

Сліпота абсолютна Vis = 0

Сліпота клінічна Vis > 0,02

• 0,01; рахунок пальців;

• 1/ω pr.l.certa;

• 1/ω pr.l.in certa

Таблиця Головіна-Сівцева для визначення гостроти зору

Тест для дослідження гостроти зору вдаль (оптотипи)

Тест для перевірки зору у дітей від 1 до 3 років

2. визначати кольоровідчуття за допомогою поліхроматичних таблиць Рабкіна

Вид і степінь кольоровідчуття. Принцип яркості і насиченості, набір тестів. Складається із кружків основного і додаткових коляків. Цифра або фігура

Методи дослідження кольорового зору N - трихромати

• 1936 р – поліхроматичні таблиці Рабкіна

• 1956 р – спектральний аномалоскоп

з його допомогою визначають:

• вроджені і набуті розлади,

• пороги кольоророзпізнавання,

• ступінь функціональної стійкості кольорового зору,

• дослідження контрастної чутливості.

Відчуття кольору виникає при дії на фоторецептори електромагнітних коливань видимої частини спектру.Здійснюється колбочками сітківки.

Розрізняють три групи кольорів:

• довгохвильові - червоний і оранжевий

• середньохвилеві – жовтий і зелений

• короткохвилеві – голубий, синій, фіолетовий.

Дихромазія – випад одного із 3 компонентів

Монохромазія – чорно-біле

Протаномалія – аном сприйн червоного

Дейтераномалія – зеленого

Тританомалія – синього

3. визначати поле зору контрольним методом та за допомогою дугового периметру

Проекція поля зору на вігнуту сферичну поверхню, концентричну сітківці. Завдяки цьому виключається скошення границь поля зору, що виникає при досл на плоскій поверхні. Переміщення обєкта на певне число градусів по дузі дає рівні відрізки, а на плоскому – велич збіл від центру до переферії. Периметр: дуга шириною 50 мм і з радіусом кривизни 333мм. В середині дуги – білий нерухомий обєкт, для досл точкової фіксації. Для досл білі і кольоров обєкти, фіксація підпорідка.

Границі поля зору:

• зовні – 90, внутріш – 60, верх – 55, низ – 60, до низу і верх – 90, до низу всередину – 50, до верху всередину – 55, до верху всередину - 70

• Центральне поле зору - зона сітківки від 5° до 30°.

• Периферична частина поля зору - вся інша частина сітківки.

Насправді це бачення всією сітківкою за винятком центральної ямки (5°).

• Здійснюється паличками сітківки

• Забезпечує: орієнтацію в просторі, сутінковий і нічний зір

Периметрія:

Кінетична – визначення границь поля зору при рухомому об’єкті.

Статична – для визначення дефектів в середині полі зору, які появл і зникають через 2-3 сек.

Види патології поля зору

• Концентричне звуження поля зору

• Половинне випадіння поля зору (геміанопсії)

1) гомонімні або однобічні (право-, лівобічна)

2) гетеронімна або одноіменна (біназальна, бітемпоральна)

- ураження в ділянці хіазми або зорових трактів.

4. визначати темнову адаптацію орієнтовним методом

Світловідчуття

- Найбільш інтенсивно світлова адаптація – в перші секунди, сповільнюється – і до кінця 1-шої хвилини закін, після чого свтлочут ока не збільшується.

- темнова адаптація – повільніше – на протязі 20-30 хв. – сповільн – максимально до 1 год

Прості контрольні проби: дозвол отрим орієнтовні дані. Спостереження за діями досліджуваного в затемненому приміщенні – прості завдання: сісти на стілець, підійти до апарату, взяти погано видимий предмет.

Розлади темнової адаптації- гемералопії

• 1) симптоматична – при ПДС, відшаруванні сітківки, запальних процесах, глаукомі і ін.

• 2) функціональна – внаслідок відсутності чи недостатності віт. А

• 3) вроджена має спадковий характер

Три різновидності функціональної здатності ока:

- денний (фотопічний) зір - здійснюється колбочками при великій інтенсивності освітленості (30лк). Характерно: висока гострота зору, хороше сприйняття кольору

- сутінковий (мезопічний) – здійснюється паличками при слабому освітленні (0,1-0,3 лк). Характерно: низька гострота зору, ахроматичне сприйняття предметів.

- нічний (скотопічний) – здійснюється паличками при пороговому освітленні (<0,1лк), зводиться до відчуття світла.

5. кампіметрія

Спосіб вимірювання на плоскій поверхні центральних відділів поля зору( 30°) і визначення в ньому дефектів зорової ф-ції. Метод дозволяє найбільш точно визначати форму і розмір сліпої плями, центральні та парацентральні дефекти поля зору – скотоми. Дослідження проводиться за допомогою кампіметра – матового екрана чорного кольору з білою фіксаційною точкою в центрі. Хворий сідає спиною до світла на відстані 1 м від екрана, спираючись підборідком на підставку, встановлену проти точки фіксації. Білі обєкти діаметром 1-10 мм, закріплюють на довгих стержнях чорного коляру, повільно пересувають від центру до перефії в горизонтальних, вертикальних і косих меридіанах. При цьому булавками відмічають точки, де щезає обєкт. Відшукують скотоми – форму і величину. Фізіологіч скотоми: сліпа пляма(диск зоров нерва), лентоподібні пробіли в полі зору.

6. тонометрія

Тонометр Маклакова – металіч циліндр висотою 4 см, масою 10 г. за допом ручки – захвата циліндр можна тримати в вертикал положенні. Перед вимірюванням площатки протирають спиртом, потім сухим стерильним тампоном і наносять тонким шаром спец краску.

Хворий лежить – в коюнктивал мішок дикаїн – див на фіксовану точку – груз на центр рогівки. Однією рукою – розшир повіки, іншою – встанов тонометр на око. Відбинок перенос на злегка змочений папірець. По величині діаметра диска – про тиск. N= 18 – 26 мм.рт.ст.

7. офтальмоскопія

Офтальмоскопія -метод дослідження очного дна. В темному приміщенні за допомогою офтальмоскопа, лупи 13 дптр і джерела світла. Свіло – зліва і трохи позаду хворого на рівні очей. Досліджуючий сідає напроти хворого 50 -60 см., тримає офтальмоскоп в правій руці. До правого ока. Направ пучок світла в око – зіниця черв коляром- лупу на відстані 7-8 см.

• непряма бінокулярна офтальмоскопія – бачити обємну частину очного дна

• пряма офтальмоскопія за допом фундус-лінзи –ьдля безпосеред детал огляду

Дозволяє оглянути: сітківку, диск зорового нерва, судини

Види: пряма і обернена

• Диск зорового нерва

- майже округлої форми з чіткими контурами, блідо-рожевого кольору, скронева частина блідіша від носової;

- в центрі проходять центральна артерія і вена сітківки.

• Судини

- центральна артерія і вена проходять від диска зорового нерва до периферії біля центральної ямки утворюють капілярне сплетення.

• Макула - жовта пляма

- найважливіша зона сітківки, в центрі якої є заглиблення - ямка (фовеа).

Макула і фовеа оточені світловим рефлексом, який найкраще видно у дітей і людей молодого віку.

8. біомікроскопія

Біомікроскопія - дослідження структур ока за допомогою щілинної лампи

Дослідж переднього і задн відділу ока.

Щілинна лампа являє собою комбінацію інтенсивного джерела світла і бінокулярного мікроскопа. Міняти ступінь освітлення і збільшувати від 5 до 60 раз.

- при прямому фокальному освітленні – про ступень прозорості

- при непрямому фок освітленні – досл зону поблиз фок освітлення

- при прямому діафаноскопічному освітленні структури тканин – в відбитому, розсіяному світ

- при непрямому діафаноскопічному освітленні ділянки виходу відбив пучка світла

9. дослідження бінокулярного зору

Бінокулярний зір - зір обома очима, предмет бачиться якби одним оком.

Забезпечує: відчуття форми предметів і їх розміщення в просторі.

Формується бінокулярний зір у віці 2-6 років.

Визначення бінокулярного зору

• подвоєння при зміщенні одного ока пальцем

• дослід Соколова з “діркою в долоні”;

• поляроїдний диплоскоп Білостоцького- Гольдмана;

• з допомогою чотирьохточкового кольоротесту;

• з допомогою синаптофора.

Вищим ступенем бінокулярного зору є:

глибинне, рельєфне, просторове, стереоскопічне

Зображення предметів в обох очах проектуються на центральні ямки сітківки і передаються в кору головного мозку, де вони зливаються в одне зображення.

Тому центри сітківок є ідентичними (кореспондуючими) точками.

Всі інші точки сітківки одного ока по відношенню до центру сітківки другого ока є диспарантними (не кореспондуючими)

Вимоги для здійснення:

• гострота зору на кожному оці не нижча 0,3-0,4;

• паралельне положення очних яблук при погляді вдалину

• відповідна конвергенція при розгляді зблизька;

• правильно асоційовані рухи ока в напрямі об’єкту;

• наявність ізейконії;

• здатність до біфокального злиття (фузії). Фузійний рефлекс приводить зорові осі до паралельного положення.

10. визначення кута косоокості за Гіршбергом

Косоокість вимірюється в градусах (спосіб Гіршберга):

• рефлекс на рогівці проти краю зіниці - 15°

• між краєм зіниці і лімбом - 25-30°

• на краю лімба - 45°

• за лімбом на склері - 60°

Косоокість - це відхилення зорової осі одного ока від спільної точки фіксації, що супроводжується порушенням бінокулярного зору.

Класифікація косоокості:

• збіжну, розбіжну, висхідну, нисхідну, постійну

• яка з’являється за певних умов, монолатеральну (косить одне око)

• альтернуючу (перемінно обидва ока)

Діагностика косоокості

- Шкала Медокса, - Периметр

Диференціальна діагностика

1. Паралітична:

• двоїння в очах, відсутні або обмежені рухи очного яблука, нема установчого руху.

2. Співдружня - протилеж до паралітичної

4